Рішення

від 18.07.2019 по справі 911/1367/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа № 911/1367/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, 5В, код 38733894)

до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, код 05408846)

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача - не з`явились;

відповідача - Клименко К.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп (далі - ТОВ Орлан-Інвест Груп ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - Виконавчий комітет) про визнання недійсним договору №95 від 07.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із угодою №57 від 03.07.2018 до нього і додатками - графіками сплати пайового внеску до нього.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Орлан-Інвест Груп посилається на те, що розрахунок розміру пайової участі, вказаний в укладеному між сторонами договорі, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та, за твердженнями позивача, договір підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З цих підстав позивач просить суд задовольнити позов та визнати недійсним договір №95 від 07.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із додатком - графіком сплати пайового внеску до нього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2019.

21.06.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

24.06.2019 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України. Підставою зупинення провадження у справі позивач зазначає, що господарським судом розглядається справа №911/1479/19 про визнання незаконним та скасування частково Положення в частині п. 2.2. В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що справи №911/1367/19 та №911/1479/19 є пов`язаним між собою, оскільки в справі 911/1479/19 оспорюється підстава для укладання і здійснення розрахунку пайової участі.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки судом не встановлено, а ініціатором клопотання належним чином не доведено наявності обставин, що свідчили б про неможливість вирішення цієї справи до завершення розгляду справи №911/1479/19. Суд у даній справі має можливість самостійно дослідити п. 2.2. Положення.

27.06.2019 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача.

03.07.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2019 постановлено закрити підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2019.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

18.07.2019 представник позивача подав клопотання про відкладення судового розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що представник позивача не має змоги з`явитися у дане судове засідання з огляду на термінове відрядження.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте відповідачем не доведено суду неможливість заміни представника у даній справі, а також неможливість розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. Окрім того, до даного клопотання не долучено доказів того, що представник позивача перебуватиме у терміновому відрядженні.

Враховуючи те, що нез`явлення позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2016 між Виконавчим комітетом та ТОВ Орлан-Інвест Груп (замовник) укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь №95, предметом якого участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.

Згідно пп. 1.2, 1.3. договору місце розташування об`єкта: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7, 7-ж. Цільове призначення об`єкта: багатоквартирний житловий будинок квартирною площею 6791,5 кв. м., площею вбудованих приміщень 796,80 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7, 7-ж , розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 №103) складає: 6791,5*7897=53632,50 грн., (в т.ч. ПДВ - 8938745,92 грн.).

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI.

Для даної забудови величина пайового внеску складає: 53632475,50*4%=2145299,02 грн.

Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 2145299,02 грн. згідно графіка (додаток 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об`єкта в експлуатацію (п. 2.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх своїх обов`язків за цим договором.

Водночас, разом з договором сторонами підписано додаток №1 до договору - графік сплати пайового внеску замовника будівництва об`єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

03.07.2018 між Виконавчим комітетом та ТОВ Орлан-Інвест Груп було укладено угоду №57 до згаданого вище договору, якою, серед іншого, була змінена величина пайової участі (внеску позивача) та графік її сплати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Орлан-Інвест Груп посилається на те, що розрахунок розміру пайової участі, вказаний в укладеному між сторонами договорі, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та, за твердженнями позивача, договір підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст. 215 ЦК України.

Нормативи для одиниці створеної потужності в м. Ірпінь, Ірпінською міською радою не встановлювались, а отже не дивлячись на те, що загальна кошторисна вартість будівництва станом на момент укладання договору №95 від 07.07.2016 не було визначено, у виконавчого комітету були відсутні передбачені законом підстави для використання при визначення ТОВ Орлан-Інвест Груп розміру пайового внеску показників опосередкованої вартості спорудженого житла, затверджених Держбудом.

Також позивач зазначив, що зміст п. 2.2. Положення суперечить вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Крім того, позивач вказав, що згідно ст. 4 ЦК України рішення місцевої ради не є актом цивільного законодавства і не може обґрунтувати законність укладеного її виконавчим органом цивільно-правого договору.

Отже, при укладенні спірного договору має бути застосовано норма ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а не зміст п. 2.2. Положення.

Позивач вважає, що до даних правовідносин не можуть бути засновані положення ч.1 ст. 627 ЦК України про свободу договору та положення ч. 2 ст. 67 ГК України про свободу господарських відносин.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов та визнати недійсним договір №54 від 30.06.2017 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із додатком - графіком сплати пайового внеску до нього.

Виконавчий комітет заперечує проти позову у повному обсязі, вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та недоведеними.

Відповідач зазначає, що величина пайової участі відповідача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховувалася, відповідно до заяви відповідача, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 102 від 03.05.2017) будівництва житлового будинку, що відповідає ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пунктам 2.1, 2.2 Положення.

Сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо порядку виконання замовником будівництва обов`язку взяти участь у розвитку соціальної інфраструктури міста, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення договору позивач пропонував інші умови у частині методики визначення розміру загальної вартості будівництва житлового будинку надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування методики визначення вартості будівництва на основі показників опосередкованої вартості, відповідач (якщо мав відповідні заперечення) не склав.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме права та охоронювані законом інтереси ТОВ Орлан-Інвест Груп порушені укладенням договору, оскільки саме Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (ст. 40) визначено обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

На підставі викладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що вказаний відзив є необґрунтованим, а обставини, викладені в ньому не відповідають дійсності з наступних підстав.

Факт звернення ТОВ "Орлан-Інвест Груп" із окремим позовом про визнання договору недійсним, а не із аналогічним зустрічним позовом у іншій господарській справі №911/112/19, не становить зловживання процесуальними правами, оскільки жодним чином не суперечить передбаченим ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства про справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, пов`язаних із господарською діяльністю.

Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь не може стверджувати законності оспорюваного договору і не може бути використаним про вирішенні даного спору, оскільки згідно ст. 4 ЦК України рішення місцевої ради не є актом цивільного законодавства, а згідно ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності певного правового акта (рішення місцевої ради нормативного характеру) правовому акту вищої юридичної сили (закон), господарським судом мають бути застосовані норми правового акту вищої юридичної сили, тобто закону, а не рішення органу місцевого самоврядування.

Також позивач зазначив, що можливість застосування показників опосередкованої вартості при визначенні розміру пайової участі (внеску) замовників будівництва не передбачена і є неможливою згідно ст. 19 Конституції України, а тому оскаржуваний господарський договір і п. 2.2. Положення ради суперечить наказу Держбуду від 27.09.2005 р. №174, зареєстр. Мін`юстом 12.10.2005 р. за №1185/11465 "Про затвердження Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", який (цей наказ), на відміну від рішення ради, є актом цивільного законодавства згідно ч. 5 ст. ЦК України.

Твердження відповідач стосовно свободи договору вважає помилковими.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626 , 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України ).

Як визначено в ст. 627 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України , становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі Закон № 3038-VI ), статтею 40 якого встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

Порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь регулює Положення "Про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь", яке затверджене рішенням Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI (далі - положення).

Згідно з частинами 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Розділом 2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (надалі - Положення) передбачено порядок встановлення розміру пайової участі.

Так, відповідно до п. 2.1 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об`єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з п. 2.2 Положення у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної вартості об`єкта будівництва: для нежитлових приміщень - у розмірі 10%, для житлового фонду - 4%; для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Відповідно до п. 2.8 Положення у випадку будівництва у житловому будинку вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень його загальна кошторисна вартість має визначатись з урахуванням кошторисної вартості таких приміщень. Розмір пайової участі розраховується як сума двох складових: перша становить величину пайової участі, розраховану під житлову частину будинку; друга - величину пайової участі, розраховану для нежитлових будівель та споруд. За відсутності окремих кошторисних розрахунків розмір пайової участі визначається пропорційно загальній площі приміщень. У випадку будівництва об`єктів змішаного типу (таких, що залучаються до пайової участі та тих, що не залучаються) розмір пайової участі розраховується пропорційно загальній площі окремих приміщень в залежності від їх призначення.

Відповідно до п. 2.10 Положення кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ірпінь сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

З укладеного між сторонами Договору вбачається, що розрахунок розміру пайового внеску відповідачем здійснено виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 №103, в Київській області у розмірі 7897 гривень за 1 кв.м. (чинного на момент укладення договору).

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

Отже, орган місцевого самоврядуванням наділений Законом правом встановлювати порядок розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону.

Судом встановлено, що загальна кошторисна вартість будівництва станом на момент укладення договору від 07.07.2016 №95 була визначена відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Положення, яке підлягає обов`язковому застосуванню сторонами відповідно до п. 2.1. договору.

З урахування того що загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта була визначена відповідно до п. 2.2. положення виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків. Суд дійшов висновку про відповідність розділу 2 договору про пайову участь вимогам ч.5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Водночас позивач не довів того, що загальна кошторисна вартість будівництва, визначена відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 №102, не відповідає будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 215 ЦК , підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У частині 1 статті 203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивачем не доведено, що розділ другий договору не відповідає вимогам ч.5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Частиною 3 ст. 179 ГКУ передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ірпінь, який позивач просить суд визнати недійсним, є обов`язковим для укладення між позивачем та відповідачем, оскільки на необхідність укладення вказує пряма норма закону, яка зазначалася вище.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем була незаконно визначена загальна вартість будівництва та розмір пайової участі (внеску).

Таким чином, суд зазначає, що між сторонами фактично виник спор стосовно розміру пайової участі.

Виконавчий комітет Ірпінської міської ради і замовник уклали цей договір добровільно. При Укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають. Всі спори, які можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, або у судовому порядку згідно з діючого законодавства України (Розділ 4 договору).

Суд наголошує, що сторони договору не позбавлені можливості внести відповідні зміни до договору, визначивши розмір пайової участі відповідно до ч.5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , для вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд приходить до висновку, що спірний договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 07.07.2016 №95, разом із угодою №57 від 03.07.2018 до нього і додатками - графіками сплати пайового внеску до нього, не може бути визнаний недійсним з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80 , 86 , 129 , 233 , 236 - 238 , 240 , 241 ГПК України , Господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 18.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.07.2019.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак