Рішення

від 25.07.2019 по справі 916/1665/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1665/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець В.О. адвокат;

від відповідача: Ступаєнко О.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" до відповідача Новосавицького психоневрологічного будинку - інтернату про стягнення 175024,58грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Новосавицького психоневрологічного будинку - інтернату про стягнення 175024,58грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" посилається на неналежне виконання Новосавицьким психоневрологічним будинком - інтернатом умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу №19-346 від 22.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2019р. о 11:00.

08.07.2019р. за вх.суду№13425/19 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

09.07.2019р. за вх.суду№13514/19 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні від 09.07.2019р. було оголошено перерву по 25.07.2019р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 25.07.2019р. о 10:40.

В судовому засіданні від 25.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1665/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як зазначає позивач, 22.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" (позивач, Постачальник) та Новосавицьким психоневрологічним будинком - інтернатом (відповідач, Споживач) було укладено договір №19-346 на постачання природного газу (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник постачає Споживачеві природний газ в обсягах та порядку, встановлених договором для потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті. Ціна природного газу розрахована з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Ціна на природний газ у розрахунковий період визначається відповідно до обраного Споживачем порядку оплати природного газу передбаченого договором (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору вартість послуг за договором складається з місячних сум вартості договірних обсягів потсачання газу Споживачу і складає 651035,00грн. в тому числі ПДВ - 108505,83грн. Ціна газу становить 9559,98грн. в тому числі ПДВ - 1593,33грн.

У разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки Споживач зобов`язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу на пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами, шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковий період природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури та акту приймання-передачі природного газу (п.5.5. договору).

У разі порушення Споживачем строків оплати, Споживач зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пп. 8.2.1. п.8.2. договору).

Відповідно до п.12.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2019р., а у частині оплати за надані послуги - до їх повного виконання.

28.01.2019р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору якою сторони встановили, що ціна на природний газ складає 10515,00грн. за 1000м.куб.

Додатковою угодою №2 від 30.01.2019р. до договору ціну на природний газ встановлено на рівні 11565,00грн. за 1000м.куб.

Додатковою угодою №3 від 06.05.2019р. було зменшено ціну природного газу до 9559,98грн. за 1000м.куб., ці зміни, відповідно до п.3 даної додаткової угоди, набули чинності з 01.04.2019р.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору протягом лютого - березня 2019р. поставив відповідачу природний газ у кількості 13,026куб.м. на загальну суму 150645,70грн. згідно акту №828 від 28.02.2019р. 10,684куб.м. на суму 123560,46грн. та акту №1578 від 31.03.2019р. 2,342куб.м. на суму 27085,24грн.

Відповідач за отриманий природний газ не розрахувався у зв`язку з чим станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість за отриманий природний газ у сумі 150645,70грн.

За неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого газу позивач нарахував останньому 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 150645,70грн. основного боргу, 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Державною аудиторською службою України Південний офіс Держаудитслужби 19.02.2019р. прийнято рішення про проведення моніторингу порушення законодавства у сфері державних закупівель. З висновку про результати моніторингу закупівлі, виявлені порушення щодо підвищення ціни на природний газ без відповідного обґрунтування, яке підтверджує коливання ціни природного газу на ринку. Так як Новосавицький психоневрологічний будинок-інтернат є бюджетною установою, відповідач не може допустити неправомірне витрачання бюджетних коштів.

Відповідач вказує що він звертався до позивача, з метою врегулювання спірного питання, щодо внесення зміни до договору в частині зменшення ціни газу за одиницю до початкової (яка була визначена за результатами здійснення процедури закупівлі - після аукціону) лист №104 від 11.03.2019р. та на що отримав негативну відповідь (лист №1373/19 від 18.03.2019р.). Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються тому, що ціна була підвищена неправомірно та розрахована з боку позивача з порушенням норм законодавства публічних закупівель.

Як стверджує відповідач за розрахунком відповідача заборгованість за спожитий природний газ складає 124528,30грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що на час укладення та підписання актів-приймання передачі природного газу ціна за одиницю товару, з урахуванням додаткових угод, збільшилася та відповідач з цим погодився, про що свідчать його підписи на додаткових угода та актах приймання-передачі. Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. до договору ціна на природний газ складала 10515,00грн. за 1000куб.м., додатковою угодою №2 від 30.01.2019р. до договору ціну на природний газ встановлено на рівні 11565,00грн. за 1000куб.м. У лютому 2019 року відповідач спожив 10,684тис.м.куб., у березні 2019р. відповідач спожив 2,342тис.м.куб. Загальний обсяг спожитого природного газу склав 13,026тис.м.куб., що за ціною 11565,00грн. за 1000куб.м. складає 150645,70грн. Додатковою угодою №3 від 06.05.2019р. було зменшено ціну природного газу до 9559,98грн. за 1000куб.м. У той же час ці зміни, відповідно до п.3 даної додаткової угоди, набули чинності з 01.04.2019р. Тобто до 01.04.2019р. ціна за одиницю товару складала 11565 грн. за 1000м.куб.

Крім того, як вказує позивач, додаткові угоди №№1 та 2 є чинними та на теперішній час відсутні рішення судів про визнання їх недійсними.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №19-346 на постачання природного газу відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу природний газ.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом лютого - березня 2019р. поставив відповідачу природний газ у кількості 13,026куб.м. на загальну суму 150645,70грн. згідно акту №828 від 28.02.2019р. 10,684куб.м. на суму 123560,46грн. та акту №1578 від 31.03.2019р. 2,342куб.м. на суму 27085,24грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. до договору ціна на природний газ складала 10515,00грн. за 1000м.куб.

Додатковою угодою №2 від 30.01.2019р. до договору ціну на природний газ встановлено на рівні 11565,00грн. за 1000м.куб.

Додатковою угодою №3 від 06.05.2019р. було зменшено ціну природного газу до 9559,98грн. за 1000м.куб., ці зміни, відповідно до п.3 даної додаткової угоди, набули чинності з 01.04.2019р.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за спожитий газ нарахована за період з лютого по березень 2019р. коли ціна газу згідно додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. складала 10515,00грн. за 1000м.куб. та додаткової угоди №2 від 30.01.2019р. складала 11565,00грн. за 1000м.куб.

Посилання відповідача на моніторинг Державної аудиторської служби України Південний офіс Держаудитслужби судом до уваги не приймається оскільки відповідачем було підписано додаткову угоду №1 від 28.01.2019р. та додаткову угоду №2 від 30.01.2019р. та підписано акти №828 від 28.02.2019р. 10,684куб.м. на суму 123560,46грн. та акту №1578 від 31.03.2019р. 2,342куб.м. на суму 27085,24грн.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Станом на день розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази визнання додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. та додаткової угоди №2 від 30.01.2019р. недійсними в судовому порядку.

Враховуючи надання відповідачем згоди на ціну газу згідно додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. та додаткової угоди №2 від 30.01.2019р. шляхом їх підписання, підписання відповідачем актів №828 від 28.02.2019р. на суму 123560,46грн. та акту №1578 від 31.03.2019р. на суму 27085,24грн., відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсним додаткової угоди №1 від 28.01.2019р. та додаткової угоди №2 від 30.01.2019р. в судовому порядку, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у сумі 150645,70грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ у сумі 150645,70грн.

Щодо стягнення з відповідача 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 8.2.1. п. 8.2. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, Споживач зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних, однак ані в тексті позовної заяви, ані в додатках до позовної заяви не надано розрахунку періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, що не дає можливості суду перевірити наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат із зазначенням періоду нарахування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" до відповідача Новосавицького психоневрологічного будинку - інтернату підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 150645,70грн., в частині стягнення 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних, судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір у сумі 2259,65грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Судовий збір у сумі 365,27грн. покласти на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надана копія договору №01/06-05 про надання послуг з правової (адвокатської допомоги від 06.05.2019р., копія додатку №1 до договору Розмір гонорару , копія акту приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2019р. на суму 4000,00грн., копія платіжного доручення №768 від 06.05.2019р., копія ордеру серія ЧН №065575 від 06.05.2019р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000476 від 21.09.2018р.

За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В судовому засіданні від 25.07.2019р. відповідач просив зменшити розмір адвокатських витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За таких обставин, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат до 1000,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" до відповідача Новосавицького психоневрологічного будинку - інтернату про стягнення 175024,58грн.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Новосавицького психоневрологічного будинку - інтернату (67143, Одеська область, Великомихайлявський район, с. Новосавицьке, код ЄДРПОУ 03189110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, офіс 1002, код ЄДРПОУ 39869593) 150645,70грн. основного боргу, 2259,65грн. судового збору, 1000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19125,81грн. пені, 3643,43грн. інфляційних витрат, 1609,64грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 29 липня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова