Рішення

від 25.07.2019 по справі 922/1928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1928/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-фарм", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Карат", м. Харків про стягнення коштів в сумі 6513,60 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрія-фарм" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Карат", в якій просить стягнути з останнього основний борг в сумі 6513,60 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №12/01 від 12.01.2017 року на виконання дослідно-конструкторських і технічних робіт. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1928/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) була направлена на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до роздруківки з офіційного інтернет ресурсу ДП "Укрпошта", вищезазначена ухвала не була вручена адресату під час доставки ("інші причини").

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/1928/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

12.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрія-фарм" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Карат" (виконавець, відповідач) укладено договір № 12/01 на виконання дослідно-конструкторських і технічних робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач доручив, а відповідач прийняв на себе обов`язки по підготовці технічного завдання на розробку приладу локальної деструкції нервових волокон за допомогою ультразвуку, в якому мали бути вказані приблизні технічні параметри майбутньою приладу, оцінена вартість розробки креслень і технічної розробки приладу, план і терміни, необхідні для створення цього приладу. Позивач зобов`язався прийняти виконану роботу і оплатити її.

За виконання роботи, вказаної в п.1.1. Договору, замовник платить виконавцю 100% (сто відсоткову) передоплату. Сума виплати в гривні (UAH), мас бути еквівалентна 200 (двомстам) доларам США (USD) без урахування ПДВ. Сторони погодили, що джерелом інформації є міжбаиківський курс продажу долара США (USD), зафіксований на сайті: httn://kurs.com.ua/meibank. на дату оплати (п. 2.1 Договору).

Факт оплати послуг позивачем за підготовку технічного завдання на розробку приладу в сумі 6513,60 грн. підтверджується платіжним дорученням №1587957588 від 10.02.2017 року.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язався передати позивачу розроблене технічне завдання з усіма необхідними матеріалами до 15 - то лютою 2017 року. (п. 4.2. Доктору), або у разі виявлення неможливості отримані очікувані результант або недоцільності продовження робіт інформувати позивача впродовж 2 (двох) календарних днів про такі обставини (п.4.4. Договору).

Однак, не зважаючи на це відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повідомив про причини таких дій.

13.10.2017 року та 07.11.2017 року позивач направив на адресу відповідача претензії, в яких вимагав виконання зобов`язання по розробці технічного завдання з усіма необхідними матеріалами або повернення сплачених коштів в розмірі 6513,60 грн.

Втім, відповідач на вказані претензії ніяким чином не відреагував, грошові кошти не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором (п. 1 ч. 1 ст. 897 ЦК України).

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач зобов`язався передати позивачу розроблене технічне завдання з усіма необхідними матеріалами до 15 - то лютою 2017 року.

Проте, в порушення умов Договору, розроблене технічне завдання з усіма необхідними матеріалами не було передано позивачу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 року у справі №910/10931/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, вимога позивача про стягнення передплаченої суми авансу в розмірі 6513,60 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 570, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 317 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Карат" (61001, м. Харків, пров. Байкальський 2, ідентифікаційний код 38773874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-фарм" (03680, м. Київ, вул. М.Амосова, 10, ідентифікаційний код 30109129) передплачену суму авансу в розмірі 6513,60 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.07.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова