Рішення

від 16.08.2006 по справі 7/80-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/80-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 серпня 2006 р.           Справа 7/80-06

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  „Енергоресурс” м. Жданівка,  Донецької області  

до: Товариства з обмеженою відповідальністю  по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції  „Консервний завод” с. Степанівка, Теплицького району, Вінницької області  

про стягнення 234 443,16 грн.

Головуючий суддя     Мінєєва Н.В.     

При секретарі судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :   не з»явився

          віповідача : Анченко В.Г. –директор, протокол  № 1 загальних зборів засновників від 28.03. 2005 року.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 234443,16 грн,, у т.р.  219851,26 грн. збитків з урахуванням  індексу інфляції,  14591,90 грн. 3% річних в зв»язку з невиконанням відповідачем умов укладених між сторонами додаткових угод   № 9 від 20.09. 2000 року та № 10 від  30.10. 2000 року до договору про  співпрацю №SE-6253 від 04 січня 2000 року.

Позов мотивовано тим, що  в порушення укладеного між сторонами   договору  про співпрацю  № SE-6253 від 04.01. 2000 року  відповідач не виконав належним чином та в повному обсязі  умови  додаткових  угод до договору за № 9 від 20.09. 2000 року та № 10 від 30.10. 2000 р, внаслідок чого позивачем  були понесені  збитки  на загальну суму  162132,20 грн., у т.р.  за додатковою угодою  № 9 на суму  12451,26 грн., за додатковою угодою № 10 на суму  149680,94 грн.  25.12. 2002 року  на підставі складеного 08.11. 2002 року  акта звірки взаємних розрахунків сторін, позивачем  була направлена відповідачу  претензія № 17-555-17 про відшкодування  збитків у розмірі 155000 грн. Листом  № 10 від 21.01. 2003 року  відповідач визнав борг у сумі  155000 грн. в повному обсязі  та зобов”язався до поставити позивачеві : м”ясні  консерви на суму  60000 грн. (лютий-квітень 2003р), овочеві консерви на суму 65000 грн. (липень-вересень 2003р), фруктові  соки на суму 30000 грн.(серпень-вересень 2003р). Зазначені зобов”язання відповідач не виконав, внаслідок чого  станом на  23.01. 2004 року існує заборгованість, яка з урахуванням  індексу інфляції  становить 219851,26 грн.  Оскільки  боржник прострочив виконання обов”язку  по зазначеному договору, а виконання цього зобов”язання в 2002-2003 році втратило для кредитора інтерес, останній вправі вимагати відшкодування збитків відповідно до ст. 612 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (що наданий суду разом із супровідним листом за вх. канцелярії суду  №5520 від 17.04.2006 року), зокрема, посилаючись  на збіг терміну позовної давності на те, що  угод про продовження терміну  виконання зобов”язання  між сторонами не укладалося а відповіді на  претензію  № 10 від 21.01. 2003 року та № 68 від 14.04. 2003р не  можна вважати  укладеним договором про  зміну строків виконання зобов”язання, оскільки  в претензії позивача № 17-555-17 від 25.12. 2002 року вказано, що  він втратив інтерес до продукції відповідача.  По відповідях  на претензію зворотної згоди позивача про зміну строків виконання зобов”язання та отримання запропонованої  продукції не було. Вважає  безпідставною вимогу позивача про стягнення  трьох відсотків  річних та індексу  інфляції, оскільки умовами договору та і самим позивачем у позовній заяві стверджується, що договір є бартерним, що свідчить про відсутність грошових зобов”язань. Крім того, посилається на те, що  не отримував від позивача повідомлень про реорганізацію  ТОВ „Концерн-Енерго”.

В зв”язку з неявкою в судове засідання представників сторін, не наданням витребуваних судом документів, хворобою судді Н.В. Мінєєвої , а також з метою  належного повідомлення учасників судового процесу про день і час розгляду справи в суді, справа розглядом неодноразово відкладалась, останній раз на 16.08. 2006 року.

Позивач в судові засідання 07 березня, 17 квітня, 25 травня  та 16 серпня  2006 року  не з`явився, натомість на адресу суду направив листи  №157/06 від 22.03.2006 року,   №257/06 від 03.07.2006 року та телеграму від 22.05. 2006 року, якими просив суд розглядати справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

Оскільки витребувані у позивача ухвалами від 06.02.2006 року, 07.03.2006 року, 17.04.2006 року та від 25.05.2006 року документи останнім  суду не надано, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За письмовим клопотанням відповідача  справа розглядається  без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч.7 ст.81-1 ГПК України.

В процесі розгляду справи відповідач подав в судове засідання письмові заяви  про застосування відповідно до ст. 267 ЦК України  позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено, що 04 січня 2000 року між Міжгосподарським Степанівським плодоконсервним заводом (Підприємство) та СП ТОВ "Концерн "Енерго" (Концерн) був підписаний договір про співпрацю №SE-6253, відповідно до п.2.1. якого  позивач  проводить  оплату за поставлену відповідачем продукцію, здійснює постачання сировини, матеріалів та обладнання у відповідності із замовленнями останнього.

Пунктом 2.2. договору  передбачено, що у додаткових угодах до Договору будуть обумовлені умови розрахунків Підприємства з Концерном.

Умови виконання  конкретних положень  договору, об»єми і строки  оплати  а також поставок сировини, матеріалів, обладнання і продукції  оформляються  додатковими угодами, які є  невід»ємною частиною данного договору, що обумовлено  п. 3.1 договору.

Необхідно зазначити, що договір  №SE-6253 від 04 січня 2000 року вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2001 року, окрім цього "має силу до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому" (п.11.1.).

На виконання умов вищезазначеного договору про співпрацю, сторонами були підписані 10 додаткових угод до нього (№1 від 04.01.2000 року, №2 від 01.03.2000 року, №3 від 05.04.2000 року, №4 від 12.04.2000 року, №5 від 20.04.2000 року, №6 від 03.07.2000 року, №7 від 10.07.2000 року, №8 від 01.08.2000 року, №9 від 20.09.2000 року, №10 від 30.10.2000 року), які за своєю правовою природою є договорами міни (ст.241 ЦК УРСР, ст.715 ЦК України).

Також 11 липня 2000 року було підписано доповнення до договору  №SE-6253 від 04 січня 2000 року, яким сторони погодили, що всі зобов`язання міжгосподарського Степанівського плодоконсервного заводу по даному договору переходять до його правонаступника - ТОВ по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції "Консервний завод" (до відповідача). Факт правонаступництва відповідача також підтверджується п.3.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції "Консервний завод", зареєстрованого Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області №228 від 31.05.2000 року, копія якого є в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що Спільне українсько-кіпрське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Енерго" розпорядженням міського голови Жданівської міської ради №11 від 20.01.2004 року було перереєстровано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Енерго", про що було внесено відповідні зміни до Статуту останнього (п. 1.11 Статуту підприємства).

В зв`язку з тим, що, відповідно до п.1.1. Статуту ТОВ "Енергоресурс", зареєстрованого Державним реєстратором виконавчого комітету Жданівської міської Ради Донецької області 15.10.2004 року за №12621050001000013, позивач є правонаступником усіх прав і обов`язків ТОВ "Концерн "Енерго", він, згідно положень ст.1 ГПК України, має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і інтересів по договору №SE-6253 від 04.01.2000 року.

Даний позов був заявлений  позивачем з посиланням  на невиконання відповідачем  належним чином та в повному обсязі  умов додаткових угод  за № 9 від 20.09. 2000 року та № 10 від 30.10. 2000 року до договору №SE-6253 від 04.01.2000 року.

Відповідно до додаткової угоди №9 від 20.09.2000 року Концерн (позивач)  повинен був поставити відповідачу у вересні-жовтні 2000 року  трактор МТЗ-82УК в кількості 2 штук, загальною вартістю 190 000 грн, в обмін на це останній в вересні-жовтні 2000 року зобов`язаний був поставити Концерну продукти харчування в асортименті, кількості та за ціною ( з ПДВ), обумовлених  додатковою угодою  загальною вартістю 189999,61 грн.

На виконання зазначеної додаткової угоди  позивачем фактично була здійснена поставка трактора МТЗ-82 у кількості 1 штуки на суму 95000 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури №13325 від 31.10.2000 року, довіреності відповідача КАА №039447, податкової накладної № 1733 від 31.10.2000 року, обопільним актом звірки взаєморозрахунків сторін від 30.03.2001 року.

Згідно додаткової угоди №10 від 30.10.2000 року сторони взяли на себе зобов`язання здійснити в жовтні-листопаді 2000 року бартерну операцію шляхом обміну металопродукції (загальною вартістю 181 584 грн) на продукти харчування (на суму 181583,45 грн) в асортименті, кількості  та за ціною, обумовлених  у додатковій угоді.

На виконання додаткової угоди №10 від 30.10.2000 року Концерном (позивачем)  була здійснена поставка металопродукції вагою 64,07 тон на суму 149680,94 грн, у т.р.  2371,20 грн.  транспортних витрат, що стверджується копіями рахунку-фактури №15124 від 30.11.2000 року, податкової накладної № 1409 від 30.11.2000 року, платіжною вимогою - дорученням №55796 з додатком, а також обопільним актом звірки взаєморозрахунків сторін від 30.03.2001 року.

З матеріалів справи (обопільних актів звірки взаєморозрахунків від 30.03.2001 року, від 13.12.2001 року, від 08.11. 2002 року та від 23.12.2003 року) вбачається, що за відповідачем рахувалась  заборгованість перед позивачем відповідно у сумах: сальдо на  30.03. 2001- 268946,59 грн.;  сальдо на  01.12. 2001р -232963,53 грн.; сальдо на 01.10. 2002р –185394,73 грн., сальдо на 23.12. 2003 року –162132,20 грн., у т.р. по договору   №SE-6253 від 04.01.2000 року 155632,21 грн.

25.12. 2002 року  позивачем  була заявлена  відповідачу претензія  за № 17-555-17 на суму 155000 грн., в якій з посиланням  на договір   №SE-6253 від 04.01.2000 року та додаткові угоди до нього за №№ 1-9  повідомлялось , що ним  за термін з січня по жовтень 2000 року  було  поставлено відповідачу  товарно-матеріальних цінностей  на загальну суму  503305,49 грн.  Відповідач своїх зобов»язань  по відвантаженню  позивачу  різноманітних продуктів харчування  на  таку ж суму  в повному обсязі не виконав.У листі  № 133 від 27.11. 2001 р  письмово підтвердив свій  борг, однак дану обіцянку не виконав ні у 2001, ні у 2002 роках.    З посиланням на ст. 213  ЦК України  повідомив відповідача що його продукція  була актуальна у 2001-2002 рр.У даний час відсутня потреба у такій продукції а тому  просить  відшкодувати  збитки, які складають  155000 грн.

Листом № 10 від 21.01. 2003 року  відповідач  зобов»язався суму боргу 155 тис. грн. погасити  продукцією власного виробництва протягом 2003 року  а саме:

- мясорослинні консерви  - 60000 грн. протягом лютого-квітня

- овочеві  консерви            - 66000 грн. «-«          липень-вересень

- фруктові  соки                  - 30000 грн  «-«         серпень-вересень  по цінах, які будуть становити  за період відвантаження продукції.

Згідно позовної заяви невиконання відповідачем  умов додаткових угод за № 9 від  20.09. 2000 року та № 10 від 30.10. 2000 року до договору в повному обсязі та обіцянки погасити борг в сумі 155 тис. грн. продукцією власного виробництва у 2003 році   спонукало позивача на звернення з даним позовом до суду на підставі  ст.ст. 20,22,536,611, 612,625 ЦК України, 216, 218, 220, 224 ГК України.

        Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини між сторонами, відповідно до п.11.1 договору №SE-6253 від 04.01.2000 року виникли і  продовжують існувати після набрання чинності ЦК України (2003р.), тому суд при прийнятті рішення керується п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якому Цивільний кодекс України (2003р.) застосовується до цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України.

Оцінивши надані сторонами докази суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає за слідуючих підстав.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які  фактичні дані , на підставі яких  господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність  чи відсутність обставин, на яких  грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають  значення для правильного вирішення господарського спору, що передбачено ст. 32 ГПК України, у ч. 2 якої перелічені  і засоби, якими встановлюються ці дані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд  приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені певними  засобами доказування, не можуть  підтверджуватись  іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України  письмовими доказами є документи і матеріали, які містять  дані про  обставини, що мають  значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі  або в належним чином засвідченої копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до  законодавства мають бути  зас відчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги заявлені позивачем в зв»язку з  невиконанням  відповідачем  умов саме додаткових угод № 9 від 20.09. 2000р та № 10 від  30.10. 2000 року. При цьому позивач зазначає, що  по додатковій угоді № 9 фактична  поставка відповідачем  продукції мала місце на суму 82548,74 грн.  а  по  додатковій угоді № 10-  по факту поставка відсутня. Таким чином позивачу за цими додатковими угодами  нанесены збитки  на загальну суму 162132,20 грн. Однак, у позовній заяві не вказані та не  додані до позовних матеріалів докази (первинні бухгалтерські документи), які б  підтвердили дані обставини.

В доданих до позовних матеріалів актах звірки  взаєморозрахунків сторін  від 30.03.2001 року, від 13. 12. 2001 року та від 08. 11. 2002 року  відсутні будь-які відомості  щодо виконання якого саме договору вони складені, тобто відсутні  дані про  вивірення розрахунків за договором №SE-6253 від 04.01.2000 року , у т.р. за додатковими угодами  за №№ 9 та 10 до нього  в зв»язку з невиконанням  їх відповідачем.

У той же час, із надісланого на адресу суду  позивачем  листом № 257/06 від 03.07. 2006 року одностороннього акту звірки  від 30.06. 2006 року  взаєморозрахунків сторін по виконанню договору   №SE-6253 від 04.01.2000 року вбачається, що сальдо станом на 30.06. 2006 року становить  162132,20 грн., однак зазначена сума  не випливає  з розрахунків по виконанню  саме додаткових угод до договору за №№9,10,по яких заявлені позовні вимоги.

А з акту звірки взаєморозрахунків сторін  від 23.12. 2003 року  вбачається, що  сальдо  в сумі 162132,20 грн.  станом на 23.12. 2003 року  мало місце по двох договорах: по договору  №SE-6253 від 04.01.2000 року –в сумі  155632,21 грн. та по договору МЕ-5323 –6499,99 грн., по якому позовні вимоги не заявлялись.

Зазначені  протиріччя позивачем не усунуті.

Крім того, в зазначених вище актах звірки  взаєморозрахунків сторін не вказано по яких саме додаткових угодах  до договору №SE-6253 від 04.01.2000 року здійснювались  сторонами бартерні операції а  найменування  продукції та товарів та їх кількість не співпадають  з найменуванням та кількістю, які підлягали поставці згідно додаткових угод до договору, у т.р. по додаткових угодах до договору за №№ 9 та 10., по яких заявлені позовні вимоги.

При цьому сторони не надали суду будь-яких доказів щодо внесення  змін та доповнень до договору №SE-6253 від 04.01.2000 року та додаткових угод до нього, у т.р. до додаткових угод за №№ 9 та 10 в частині  заміни ассортименту, кількості та ціни  продукції та товарів, які підлягали бартерному обміну або доказів щодо  зарахування сторонами фактично поставленої продукції та товарів в рахунок розрахунків саме за  спірним договором та додатковими угодами до нього.

З метою з»ясування всіх обставин справи суд неодноразово ухвалами від  06. 02. 2006 року,  07.03.2006 року, 17.04.2006 року та від 25.05. 2006 року вимагав від сторін, у т.р. від позивача первинні бухгалтерські  документи  на підтвердження виконання  договору  №SE-6253 від 04.01.2000 року та додаткових угод до нього за №№ 9 та 10 , по яких   заявлені позовні вимоги  а також  первинні бухгалтерські документи на підтвердження акту звірки взаєморозрахунків сторін  від 23. 12.2003 року (оригінали для огляду в судовому засіданні, належно завірені копії –в справу).

Позивач зазначені вимоги суду не виконав та просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами посилаючись на відсутність в нього в наявності  перерахованих в ухвалі суду додаткових документів (листи № 157/06 від 22. 03. 2006р, № 257/06 від 03. 07. 2006 року та телеграмма  від 22. 05. 2006 року). Відповідач вимоги суду в цій частині виконав частково та надав суду  акти  від 05. 02. 2004 року  про знищення у 2004 та 2005 роках  бухгалтерських документів  за 2000-2001 роки .

З урахуванням зазначених вище обставин  додані позивачем до позовних матеріалів  акти звірки взаєморозрахунків сторін  а також посилання позивача у позовній заяві  на акт звірки від 08.11. 2002 року в обгрунтування  своїх позовних вимог  не можуть бути визнані  судом належними доказами  заборгованості  відповідачем грошових коштів, у т.р. суми  збитків,заявленої до стягнення, оскільки  договір №SE-6253 від 04.01.2000 року та додаткові угоди до нього, у т.р. за №№ 9 та 10  за своєю правовою природою є договорами міни (ст. 241 ЦК УРСР, ст. 715 ЦК України)

Акти звірки є тільки  документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність  будь-яких зобов»язань сторін  підтверджується  первинними документами –договором, накладними, рахунками, тощо. Крім того, до актів звірки  не надано доказів на підтвердження  повноважень представників сторін на їх підписання.

З матеріалів справи, у т.р. і з позовної заяви  вбачається, що  претензія  позивача  за   № 17-555-17 від 25.12. 2002 року   про відшкодування збитків  на підставі ст. 213 ЦК УРСР в сумі 155 тис. грн.  заявлялась  відповідачу на підставі акту звірки   взаєморозрахунків сторін  від 08.11.2002 року з посиланням  на договір №SE-6253 від 04.01.2000 року  та в зв»язку  з невиконанням  відповідачем умов додаткових угод на №№ 1-9. В той час як позовні вимоги  заявлені, у тому рахунку про стягнення  збитків з урахуванням  індексу інфляції  у розмірі  219851,26 грн., в зв»язку  з невиконанням  відповідачем у повному обсязі  умов додаткових угод за № 9 та  №10, по якій  не ставилось позивачем  вимога  в порядку  відповідно  ст.ст. 213 ЦК УРСР, 612 ЦК України.

Таким чином, вимога про відшкодування 3% річних та індексу інфляції  на підставі ст.625 ЦК України є неправомірною, оскільки дана норма встановлює відповідальність за неможливість виконання грошового зобов`язання, а у даному випадку  грошові зобов»язання між сторонами були відсутні, тим більше, що  сума  збитків, заявлена до стягнення у розмірі  162132,20 грн. в зв»язку з невиконанням  відповідачем  саме додаткових угод за № 9 та № 10  до договору №SE-6253 від 04.01.2000 року позивачем не доведена.

Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності. Позовна. давність може бути застосована судом у випадку, якщо порушене право підлягає судовому захисту. Оскільки суд дійшов висновку про необхідність у відмові у позові в зв`язку з недоведеністю позовних вимог  саме за підстав, заявлених у позовній заяві, позовна давність застосуванню не підлягає.

Витрати на  держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на  позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 44, 49,   82, 84, 85, 115 ГПК України;

ВИРІШИВ :

 В позові відмовити.

Суддя                                             Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України  21.08.06