Рішення

від 19.07.2019 по справі 120/1948/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 липня 2019 р. Справа № 120/1948/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Дзісь А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання провести перерахунок,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ямпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач), у якому просив суд:

визнати протиправними дії Ямпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у відмові в перерахунку та виплаті пенсії, віповідно ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

зобов`язати Ямпільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести з 01.06.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплати ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії з 01.06.2019 року по день перерахунку пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому вказав, що у червні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796 XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року починаючи з 01.06.2019 року. Проте, відповідач листом № 1204/09-40/02-01 від 07.06.2019 року відмовив йому у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень, щодо порядку його виконання, в зв`язку з чим Пенсійний фонд України звернувся з листом до Міністерства соціальної політики про роз`яснення порядку дій щодо виконання рішення Конституційного Суду України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом його прав.

24.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 19.07.2019 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

15.07.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIIІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій набрав чинності 11.10.2017 року, відповідно до якого ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Проте, право на перерахунок пенсії у даному випадку мають виключно пенсіонери з числа осіб, які проходили дійсну строкову військову службу.

Позивач у позовній заяві просить провести перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплати ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії з 01.06.2019 року по день перерахунку пенсії.

Відповідач вказує, що рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1- р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019(402/19, 1737/19) прийнято 25.04.2019 року, тому відповідно вказана норма закону втратила свою чинність з 25.04.2019 року.

Однак, відповідач зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року не містить положень щодо порядку його виконання. Тому, Пенсійним фондом України направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо надання роз`яснень про порядок виконання вказаного рішення від 25.04.2019 року. На який отримано відповідь, у якому вказано, що порядок виконання даного рішення судом не визначено. Отже, відповідач не мав правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року з 01.06.2019 року. Разом з тим, відповідач вказав, що 26.06.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 543 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , яка надала можливість здійснювати оспорюваний перерахунок самостійно.

01.07.2019 року відповідачем було зроблено перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року,

А тому, на думку відповідача, підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні, оскільки позивачу було проведено перерахунок з 01.07.2019 року, з дати набуття такого права, згідно чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав вказаних у позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 видане 07.05.2019 року Вінницькою обласною державною адміністрацією(а.с.2).

З 1983 року по 1993 рік позивач працював в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом з копії трудової книжки.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.02.2018 року, виданого Томашпільським управлінням праці та соціального захисту населення, позивач є особою з інвалідністю другої групи (а.с.2). Посвідчення видано безстроково.

На підставі довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 13/19/109 від 28.12.2006 року встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.10.1986 року по 20.11.1986 року виконував службові обов`язки в населених пунктах Прип`ять - Чорнобиль у зоні радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС (а.с. 14).

Перебування та участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 20.10.1986 року по 20.11.1986 року також підтверджується експертним висновком Вінницької регіональної міжпідвідомчої комісії № 16726 від 29.04.2011 року, який свідчить про те, що у позивача встановлений причинний зв`язок хвороб з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 11); довідкою МСЕК серія 12ААА № 602422 від 13.12.2017 року, яка свідчить про те, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12).

Крім того, у матеріалах пенсійної справи, дослідженої судом, міститься завірена довідка № 476 від 30.06.1992 року Управління внутрішніх справ Вінницької обласної державної адміністрації про те, що позивач у період з 20.10.1986 року по 20.11.1986 року працював у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах Чорнобиль-Прип`ять.

У червні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону № 796 XII. У поданій заяві позивач просив провести перерахунок його пенсії виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року, на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ починаючи із 01.06.2019 року.

Листом від 07.06.2019 року № 1204/09-40/02-01 відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку. Підставою для відмови вказано те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень, щодо порядку його виконання. Тому, з метою реалізації вказаного рішення необхідно внести відповідні зміни до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2010 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 15).

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду із адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч. 1 ст. 1 Закону від 28.02.1991 № 796-XII).

Статтею 49 Закону від 28.02.1991 № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону від 28.02.1991 № 796-XII, передбачено основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці - жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

За ч. 1 ст. 59 Зaкoну № 796-XII пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 названої статті особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У судове засідання відповідачем надано суду наступні документи, які досліджені судом: посвідчення серії НОМЕР_1 видане 07.05.2019 року Вінницькою обласною державною адміністрацією про те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.06.2011 року учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вкладкою до нього № 659184 від 16.06.2011 року; посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.02.2018 року, видане Томашпільським управлінням праці та соціального захисту населення, позивач є особою з інвалідністю другої групи; військовий квиток НОМЕР_5 від 01.11.1980 року; довідка № 476 від 30.06.1992 року Управління внутрішніх справ Вінницької обласної державної адміністрації про те, що позивач у період з 20.10.1986 року по 20.11.1986 року працював у зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах Чорнобиль-Прип`ять; довідка МСЕК серія 12ААА № 602422 від 13.12.2017 року, яка свідчить про те, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; довідка МСЕК серія 12ААА № 041786 від 04.09.2018 року (повторний огляд), яка свідчить про те, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вказаними вище документами, а також матеріалами справи підтверджено те, що позивач у період з 20.10.1986 року по 20.11.1986 року дійсно виконував службові обов`язки як працівник органів МВС та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок цього отримав захворювання і є інвалідом другої групи, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується вказана норма, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

З метою приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VІІІ, Кабінетом Міністрів України 15.11.2017 року прийнято постанову № 851, якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пунктом 9-1, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які виявили бажання на її отримання. До числа таких осіб пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи так само відносить лише осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Враховуючи вище зазначене, ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачають, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;

3) така участь особи призвела до її інвалідності.

Суд зауважує, що таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Приписи ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ врегульовували право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Зазначений висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду (ухвала від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, постанови від 13.02.2018 у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17).

Однак, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової служби , яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Саме наявність вказаного словосполучення у конструкції норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, давало підстави для поширення права на перерахунок пенсії лише для військовослужбовців, що проходили дійсну строкову службу.

У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі встановленому ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ в тому числі і на категорію військовослужбовців, до числа яких належить позивач.

Попри це, відповідно до листа Ямпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 07.06.2019 року № 1204/09-40/02-01, відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Підставою для відмови вказано те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень, щодо порядку його виконання, в зв`язку з чим з метою реалізації вказаного рішення необхідно внести відповідні зміни до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2010 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 15).

Однак, на переконання суду вказані мотиви відмови вказують на її протиправний характер, виходячи із таких підстав.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Із аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Згідно ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 року вказівки на інше, суд вважає, що це Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Водночас відсутність роз`яснень щодо застосування норми закону яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно - правових актів що визначають механізм її реалізації не може вважатися правомірною підставою для оспорюваної відмови.

Тому, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796 XII суд враховує наступне.

Як зазначалося, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Позивач просить провести перерахунок з 01.06.2019 року, а відтак має право на перерахунок пенсії у розмірі згідно ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни № 796-ХІІ з 01.06.2019 року.

Однак, 15.07.2019 року відповідачем подано до суду докази того, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року № 543 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України", Ямпільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області самостійно проведено перерахунок пенсії позивачу із 01.07.2019 року. Зазначене підтверджено і позивачем у судовому засіданні.

Як передбачено нормою ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, із урахуванням встановленого судом факту перерахунку позивачу пенсії, його право на отримання пенсійних виплат у розмірі передбаченому ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни № 796-ХІІ починаючи із 01.07.2019 року не вважається порушеним. Тому, позовні вимоги про зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії, підлягають задоволенню лише за червень 2019 року.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Ямпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за червень 2019 року.

Зобов`язати Ямпільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за червень 2019 року з врахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.07.2019

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Ямпільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (код ЄДРПОУ 24903178, вул. незалежності, 9, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна