Рішення

від 06.05.2019 по справі 160/1883/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року Справа № 160/1883/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даяна груп" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Даяна груп звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому просить суд:

- Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення № 0030931422 від 07.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 1102100) у сумі 20133,75 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 16107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4026,75 грн.;

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030941422 від 07.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у сумі 22371,25 (двадцять дві тисячі триста сімдесят одна гривня 25 копійок), в тому числі за основним зобов`язанням 17897,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 4474,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що в порушення п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, перевірка проводилась не на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а лише з використанням відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів .

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. від 01.03.2019р. відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До суду відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив повністю та зазначив, що первинні документи, які складені ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ) по взаємовідносинам з ТОВ Даяна Груп є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. ТОВ Даяна Груп при укладанні договорі з ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ) на придбання товарів не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ Даяна Груп саме цього контрагента. При перенесенні ТОВ Даяна груп інформації з неправомірно складеного первинного документу до облікових регістрів, позивачем неправомірно відображено інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п.3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868.

29.03.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що сертифікат відповідності, декларація відповідності, посвідчення про якість це не первинний бухгалтерський документ, а супровідний. В той же час, первинні документи позивача навіть за ознакою часу здійснення окремих операцій свідчать про проявлену позивачем належну обачність при виборі контрагента ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ), оскільки постачальником надані гарантії виконання зобов`язань з постачання на користь позивача товарів, про що свідчить той факт, що першою подією є саме фактичне надання постачальником ТМЦ на користь ТОВ ДАЯНА ГРУП , та лише за умови прийняття позивачем у серпні 2016 року ТМЦ за номенклатурою, кількістю та якістю, позивач, як покупець, здійснив оплату отриманих ТМЦ у вересні 2016 року. Саме ці факти (відстрочення платежу та поставка належних товарів) є підтвердженням комерційної привабливості для обрання ТОВ Даяна груп саме цього контрагента ТОВ Прокат Авто Люкс . Наведене свідчить про достатню обачливість позивача, оскільки умови поставки за оскаржуваними господарськими операціями фактично виключали ризики втрати грошових коштів, якщо б поставка товару здійснювалася б за умови 100% передплати, та одночасно це виключало ризик отримання ТМЦ у невідповідних обсягах та якості. Вищезазначене, на думку позивача повною мірою спростовує припущення відповідача щодо необачності позивача. Крім того, жодним законодавчим актом не зобов`язано покупця, здійснювати перевірку постачальника та законодавство не передбачає належних механізмів перевірки платником податків своїх контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Даяна Груп (код ЄДРПОУ 38888767) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ), (код ЄДРПОУ 40509998) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2-16 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2018р. №60178/04-36-14-22/38888767.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Даяна Груп :

- пп.134.1.1 п.134.1ст.134 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за 2016 рік на загальну суму 16107,00грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 17897 грн.

На підставі акту перевірки від 11.10.2018р. №60178/04-36-14-22/38888767 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018р., а саме:

- №0030941422, яким застосовано штрафні фінансові санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 17897 грн. за податковим зобов`язанням та на суму 4474,25 грн. за штрафними фінансовими санкціями;

- № 0030931422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 20133 гривні 75 копійок (16107 грн. за грошовими зобов`язаннями та 4026,75 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з висновками встановленими у акті перевірки 11.10.2018р. №60178/04-36-14-22/38888767, та податковими повідомленнями-рішеннями від 07.11.2018 року №0030941422, № 0030931422 позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про їх скасування.

Рішенням ДФС України від 15.01.2019 року № 2130/699/99-11-04-01-25, залишено без змін податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.11.2018 року, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Предметом дослідження під час судового розгляду справи стали взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Даяна Груп" в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року із контрагентом-постачальником ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Даяна Груп " зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.09.2013 року №12241020000058254. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.09.2013 року за №046113146249, станом на день підписання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра.

15.08.2016 року між ТОВ Даяна Груп (покупець) та ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва- ТОВ Роял Вест (постачальник), був укладений договір поставки №1508, згідно якого постачальник поставляє окремими партіями, а покупець приймає й сплачує на умовах, викладених у договорі наступний товар: свіжі фрукти та овочі. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії і одиниці товару, що постачається, визначаються в накладних (специфікаціях), що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору контрагент здійснював на адресу ТОВ Прокат Авто Люксор поставку овочів та фруктів у серпні 2016 року на загальну суму 107381,92 грн., в тому числі ПДВ на суму 17896,99 грн. На підтвердження факту реальності господарської операції з поставки товарів, позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення, копії актів звірки взаєморозрахунків з контрагентами.

Фізичне переміщення товару було здійснено із залученням перевізника ТОВ Стар Фут (договір №01/03 від 17.03.2014 року) та підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Лише за фактом прийняття позивачем у серпні 2016 року ТМЦ за номенклатурою, кількістю та якістю, позивач, як покупець, здійснив оплату отриманих ТМЦ у вересні 2016 року

Зобов`язання ТОВ Даяна Груп по оплаті вартості придбаного у постачальника товару, здійснені шляхом перерахування на користь ТОВ Прокат Авто Люксор безготівкових коштів, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

За вказаним правочином ТОВ Прокат Авто Люксор виписано податкові накладні, копія яких міститься у матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявність зазначених документів, вказує на те, що товар був отриманий ТОВ Даяна груп , тобто вибув з власності постачальника, а безготівкові кошти списані з рахунку ТОВ Даяна Груп , тобто вибули з його власності.

Також, для переміщення фруктів та овочів ТОВ Даяна Груп уклало договір №817КО-0816 від 01.08.2016 року з ТОВ НАТЕКО ЛОГІСТІКА про надання у платне строкове користування (оренду) пластикових ящиків.

Придбаний позивачем товар, було використано в його господарській діяльності, та реалізовано на підставі договорів поставки №57776 від 01.01.2016 року з ТОВ АТБ-МАРКЕТ та №669 від 08.12.2014 року з ТОВ Омега .

Щодо посилання відповідача на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року по справі № 759/9189/17 по кримінальному провадженню №32016100010000028 від 12.02.2016, передбачених ст.ст.27, 205 КК України, суд зазначає наступне.

За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховний Суд у постановах від 08.08.2018р. (справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18), від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14, адміністративне провадження №К/9901/8100/18), від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) висловлює наступну правову позицію стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ, яка полягає в тому, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

З урахуванням такої правової позиції, суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача, та не спростовано представником відповідача, у межах кримінального провадження №32016100010000028 не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені.

Господарська операція позивача з контрагентом ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ) відбулась 15.08.2016 року. При цьому, у вироку, наданому до суду встановлено, що, зокрема, ОСОБА_1 у липні 2016 року, перебуваючи у м.Києві, біля станції метро Святошин , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановленої особи, за грошову винагороду створити суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Роял Вест (в подальшому змінено назву на ТОВ Сухран ), стати його засновником та директором.

Суд наголошує на тому, що у вироку не має підприємства ТОВ Даяна Груп , фактів фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Роял Вест (в подальшому змінено назву на ТОВ Сухран ) не встановлено, жодних інших доказів нереальності операцій відповідачем під час судового розгляду суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено податкового правопорушення при здійсненні господарської операції позивача та його контрагента ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест ), а відтак, суд вважає, що у податкового органу не має підстав для висновку про нереальність господарських операцій.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Враховуючи наведене вище, а також те, що, як було встановлено, дана обставина не досліджувалась у кримінальному провадженні з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок, як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення ї у цій справі, суд вважає необгрунтованим.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування порушень податкового законодавства позивачем на те, що, згідно інформації, наявної в базах даних ДФС України ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест , ТОВ Сухран ) зареєстроване у Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.05.2016 року № 1339102000012794. За весь період діяльності податкових розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (звіт за формою 1-ДФ) не надавався, в той час як ТОВ Прокат Авто Люксор (стара назва - ТОВ Роял Вест , ТОВ Сухран ) в серпні 2016 року виписано податкових накладних на реалізацію товарів, робіт (послуг) 65 шт. на адресу 13 субєктів господарювання на загальну суму ПДВ 3840,5 тис. грн.. Декларації з ПДВ надано за липень, серпень, вересень та жовтень 2016 року , більше жодної декларації з ПДВ не надано. За весь період діяльності підприємство не декларувало податок на додану вартість до сплати, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2016 року складає 326313 грн., суд зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 22 травня 2018 року (справа №826/14638/14, адміністративне провадження №К/9901/11318/18).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 лютого 2018 року по справі №802/1853/16-а, навіть факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вищенаведена правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України (п.37) вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд , вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, як вбачається з наведених вище обставин, первинною документацією, що була складена позивачем та його контрагентом за результатами спільних господарських операцій за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, підтверджується реальність господарських операцій ТОВ Даяна Груп із ТОВ Прокат Авто Люксор , зазначеними в акті перевірки від 11.10.2018 року.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

Наявними у справі доказами підтверджуються зазначені обставини, а також фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були та є зареєстрованими в установленому законом порядку, платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ; у Реєстрі платників податку на додану вартість на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 року № 0030931422 та №0030941422 є протиправними та підлягають скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення № 0030931422 від 07.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 1102100) у сумі 20133,75 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 16107,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4026,75 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030941422 від 07.11.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) у сумі 22371,25 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 17897,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 4474,25 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даяна груп за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова