Рішення

від 16.04.2019 по справі 160/9649/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Справа № 160/9649/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Житніков А.І. Радіновський Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меноріта" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меноріта" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з врахуванням уточнень від 11.01.2019 року, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 року №0023491417, №0023631417, №0023471417 в залишковій частині 600000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 01.03.2018 року №11234/04-36-14-17/36575022 в частині порушення п.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткуванням з податку на прибуток, є такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення №0023491417, №0023631417, №0023471417 від 04.09.2018 р., прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надано відзив, згідно якого при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року здійснено заміну первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи викладені у запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 10.10.2017 року по 22.02.2018 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Меноріта (код за ЄДРПОУ 36575022) з питань дотримання вимог податкового законодавства на предмет своєчасності повноти вирахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 р.р.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт Акт перевірки від 01.03.2018 року №11234/04-36-14-17/36575022 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Меноріта з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 року , який позивачу вручено не було.

Актом перевірки зафіксовано виявлені перевірко порушення, а саме:

1. п.п.134.1.1 п. 134.1 ст134 ПКУ ТОВ Меноріта занижено фінансовий результат, до оподаткування всього на суму 734396 грн., в т.ч. по періодах: 2015 - 424462 грн.; 2016 - 309934 грн.

2. п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів в сумі 600000 грн. в 2016 році.

Вказані порушення призвели до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у наступних періодах та сумах: 2016 рік- 909934 грн.

3. п. 198.3 ст.198 ПКУ ТОВ Меноріта завищено податковий кредит всього на суму 6223грн., в т.ч. за січень 2015 на суму 431 грн., за лютий 2015 на суму 29 грн., за квітень 2015 на суму 344 грн., за липень 2015 на суму 136 грн., за вересень 2015 на суму 566 грн.. за жовтень 2015 на суму 77 грн., за листопад 2015 на суму 319 грн., за грудень 2015 на суму 686 грн., за січень 2016 на суму 121 грн., за лютий 2016 на суму 240 грн., за березень 2016 на суму 713 грн., за квітень 2016 на суму 132 грн., за травень 2016 на суму 316 грн.. за червень 2016 на суму 344 грн., за липень 2016 на суму 274 грн., за серпень 2016 на суму 460 грн., за вересень 2016 на суму 460 грн., за жовтень 2016 на суму 416 грн., за листопад 2016 на суму 45 грн., за грудень 2016 на суму 47 грн.

Вказане порушення призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 2709 грн., в т.ч. за січень 2015 на суму 431 грн., за лютий 2015 на суму 29 грн., за травень 2015 на суму 344 грн., за серпень 2015 на суму 136 грн., за вересень 2015 на суму 566 грн., за жовтень 2015 на суму 77 грн., за листопад 2015 на суму 319 грн., за січень 2016 на суму 807 грн., та завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду всього на суму 3514 грн., в т.ч. за грудень 2016 на суму 3514 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 04.09.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0023491417 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації з ПДВ за грудень 2017 року на суму 3514,00 грн.;

- №0023471417 , яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в декларації за 2016 рік у розмірі 909934,00 грн.

- №0023631417 , яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1905,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 476,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням від 14.11.2018р.вих. №36986/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018р. №0023481417 - повністю, та податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018р. №0023471417 - частково (скасовано 309934 грн.), залишок 600000 грн. Залишено без змін повідомлення №0023491417, НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.12.2016 встановлено його позивачем завищення всього на суму 6223 грн.

Наведений висновок обґрунтований тим, що ТОВ Меноріта протягом 2015-2016 років мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Аккад (код 24232459) з приводу придбання авіаквитків.

Відповідач відзначає, що в ході проведення перевірки ТОВ Меноріта не доведено виникнення економічної вигоди (доцільності) понесених витрат на придбання квитків у ТОВ Аккад , яку б можна було пов`язати з господарською діяльністю, оскільки у ТОВ Меноріта не з`явилось нових контрагентів покупців або постачальників (нових контрактів) та відсутні передумови на отримання вигоди в подальшому. Також не надано документів (не підтверджено) щодо здійснення відряджень працівниками.

Враховуючи вищевикладене, авіаквитки, отримані від ТОВ Аккад (код 24232459), ТОВ Меноріта не використовувало в господарській діяльності взагалі.

Враховуючи, що ТОВ Меноріта не отримано економічної вигоди від здійснення витрат на придбання авіаквитків від ТОВ Аккад (код 24232459) та відсутні передумови на отримання вигоди в подальшому, то ТОВ Меноріта відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ, не мало право враховувати податковий кредит по операціям з придбання квитків у ТОВ Аккад в деклараціях з податку на додану вартість.

Дослідивши обставини по справі, суд не може погодитись з подібними висновками контролюючого органу з огляду на наступе.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, то пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, то діє на користь першої особи.

Відповідно до п. п. 14.1.27 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла за 2014 рік) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла за 2014 рік) не включаються до складу витрат - витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла за 2014 рік): не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Між тим, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності

Факт реального придбання авіаквитків сторонами не заперечується, спір виник з приводу правомірності формування податкового кредиту за даними витратами з огляду на відсутність доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до пояснень представника позивача, витрати на придбання квитків були пов`язані із пошуком нових покупців на товари збуту ТОВ Меноріта . До 2015 року основним и споживачами залізничного лиття (товарів збуту ТОВ Меноріта ) були підприємства Російської Федерації. У зв`язку із розривом господарських зв`язків із цими підприємствами, почав падати обсяг збуту Позивача. А тому було понесено витрати на пошук нових ринків збуту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Отже, розумна економічна причина має бути присутньою в кожній господарській операції. Тільки в такому разі та чи інша операція може вважатися виконаною в межах господарської діяльності платника податків.

Причому норми п.п. 14.1.231Податкового кодексу України визначають розумну економічну причину (ділову мету) - як причину, яка може бути доступна тільки за умови, що платник податків має намір отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

На цій підставі операція, яка пов`язана з господарською діяльністю підприємства, повинна передбачати можливість приросту або збереження активів або їх вартості.

При цьому необов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного Кодексом поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а отже, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на відсутність сумнівів в реальності придбання авіаквитків, а також застосовуючи презумпцію правомірності рішень платника податків, необхідно вважати операцію з придбання квитків такою, що вчинена за наявністю ділової мети та з мето отримання економічного ефекту, поки не доведено протилежне.

Таким чином, необґрунтованим є висновок податкового органу про виключення із складу податкового кредиту з податку на додану вартість за 2015-2016 роки суми податку на додану вартість, сплачену при придбанні квитків. А тому спірні податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018р. №0023631417, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 1905 грн. та застосовано штраф 476,25 грн. (загалом 2381,25 грн.) та від 04.09.2018р. №0023491417 яким було зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 3514 грн. підлягають скасуванню.

Щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток суд доходить наступних висновків.

Так, відповідно до висновків акту перевірки, зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 не задекларовано різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України.

Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій „Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" встановлено їх заниження всього на суму 600000 грн.. в т.ч. за 2016 рік на суму 600000 грн.

Відповідач посилається, що Відповідно до П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість" ТОВ Меноріта у 2016 році за дебіторською заборгованістю по контрагенту-покупцю ТОВ ТГ Гермес-Трейд (код 38105164) за договором №010713 від 01.07.2013 року, сформовано резерв сумнівних боргів в сумі 600000 грн. (Бухгалтерська проводка Дт94- Кт38) та враховано вказані витрати при визначені фінансового результату у складі Інших операційних витрат (у рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) у сумі 600000 грн. за 2016 рік.).

Порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму понесених у звітному періоді витрат на формування резерву сумнівних боргів.

Тобто ТОВ Меноріта в порушення п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів в сумі 600000 грн. в 2016 році.

Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум різниць, які виникають відповідно до Податкового кодекс ' України (додаток РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 наведено в додатку 11 до акта перевірки,

В структурі різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники додатка РІ до рядка 03 декларації: не задекларовано податкові різниці.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Меноріта не включено до складу різниць, на які збільшується фінансовий результат у декларації з податку на прибуток за 2016 рік, а саме: p.2.1.2 Сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України) всього на суму 600000 грн.

З приводу наведеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 цього Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Отже, податок на прибуток безпосередньо залежить від бухгалтерського обліку: об`єктом оподаткування є бухгалтерський результат плюс/мінус різниці, передбачені розділом ІІІ Податкового кодексу України (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно з ч.3 п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 ( далі за текстом - П(с)БО 10) сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, є поточною дебіторською заборгованістю (ч. 5 п. 4 П(с)БО 10).

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. (п. 5 П(с)БО 10).

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. (п. 6 П(с)БО 10).

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. (п. 7 П(с)БО 10).

Таким чином, нарахування резерву сумнівних боргів повинно відбуватися насамперед за поточною дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, а також векселями отриманими та іншими видами дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. (п. 4 П(с)БО 10).

Відповідно до абзацу 7 п. 4 П(с)БО 10 сумнівний борг це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат (п. 11 П(С)БО 10).

З огляду на викладене, суд дійшов до наступного висновку, облік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався для неї резерв сумнівних боргів. У разі якщо резерв сумнівних боргів не створювався, то сума безнадійної дебіторської заборгованості списується на інші операційні витрати; крім того у бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу України наведені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

З матеріалів справи судом встановлено, що По дебітору Позивача товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельна група Гермес-Трейд код ЄДРПОУ 38105164 господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/825/15 була винесена ухвала від 08.12.2015 року, якою затверджено звіт арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "Торгівельна група "ГЕРМЕС-ТРЕЙД" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 13.05.15р. по 30.11.15р. у сумі 34 400, 04 грн.

Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ГЕРМЕС-ТРЕЙД" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Московська 6, корп. 2; код ЄДРПОУ 38105164).

Ліквідовано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ГЕРМЕС-ТРЕЙД" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Московська 6, корп. 2; код ЄДРПОУ 38105164).

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважати погашеними вимоги:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "MEHOPITA" на суму 612 000, 00 грн. - четвертої черги задоволення.

2) Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 11220,00 грн. - шостої черги задоволення.

Припинено повноваження ліквідатора у справі № 904/825/15 про банкрутство ОСОБА1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група "ГЕРМЕС ТРЕЙД" , (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Московська 6, корп. 2; код ЄДРПОУ 38105164) - ОСОБА5 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 26 від 08.02.13р.; поштова адреса ліквідатора: 49000, м. Дніпропетровськ, а/с 158).

Провадження у справі припинено.

Станом на 01.01.2016 року по контрагенту ТОВ Гермес-Трейд обліковувалась дебіторська заборгованість. За ознаками та вимогами п. 14.1.11 ст.14 Подакового кодексу, ця заборгованість була безнадійною. Так, за визначенням, підпункт 14.1.11.ст.14 Податкового кодексу - безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: 3) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

В грудні 2016 року ТОВ Меноріта було прийнято рішення списати безнадійну заборгованість по ТОВ Гермес-Трейд . Ця операція списання була проведена 31.12.2016 року. Було списано на витрати 600000 грн. Та відображено в формі 2 за 2016 рік в рядку 2180, тобто було списано на витрати. ТОВ Меноріта могло відобразити цю операцію прямою проводкою Кт361-Дт944 рахунків. Але на власний розсуд відобразило це списання транзитом використовуючи рахунок 381 та зроблено проводку Кт361-Дт381, надалі Кт381-Дт944, тобто списано на інші операційні витрати. Резерв сумнівних боргів не створювався. Використання 381 рахунку було власною потребою Позивача.

Списання безнадійної заборгованості на витрати, тобто на зменшення Фінансового результату до оподаткування встановлено п. 139.2.2 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України: 139.2.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Оскільки ТОВ Гермес-Трейд визнано банкротом, позивач списав безнадійну дебіторську заборгованість на витрати, зменшивши фінансовий результат до оподаткування, що з огляду на викладені вище норми чинного податкового законодавства не суперечить вимогам закону.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, №0023471417 , яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в декларації за 2016 рік у розмірі 600000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 12524,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 року №0023491417, №0023631417, №0023471417 в частині суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 600000,00 грн.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 12524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова