Рішення

від 26.07.2019 по справі 240/7952/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7952/19

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у взятті на облік, як внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про взяття ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей на облік як тимчасово переміщених осіб, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщених осіб.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач двічі зверталась до відповідача із заявами про взяття на облік її як внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з вимушеною зміною постійного місця проживання на тимчасове у м.Чуднів Чуднівського р-ну Житомирської обл. Листом від 10.04.2019 №611 відповідачем відмовлено у взятті на облік її та її трьох малолітніх дітей. Відповідач мотивував свою відмову тим, що позивач наче б то до початку тимчасової окупації території АРК проживала у м.Чуднів, а отже права ні вона, ні її малолітні діти на отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб не мають. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у взятті на облік її та дітей неправомірними, необгрунтованими та такими, що порушують їх законні права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 28.05.2019 року відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено зі змісту копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Бахчисарайським РВГУ МВС України в Криму від 09.03.2006 останнім місцем реєстрації від 12.07.2007 є АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

Довідкою від 18.12.2014 №1822000131 ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було взято на облік управлінням праці як осіб, що переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.24).

Зі змісту долучених доказів встановлено, що позивач 10.04.2019 звернулась до відповідача із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 10.04.2019 №611 Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області відмовило у взятті ОСОБА_1 та її дітей на облік як внутрішньо переміщених осіб. В обгрунтування зазначено, що громадянка ОСОБА_1 проживала в м.Чуднів до початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим, що підтверджується документами із особової справи отримувача соціальної допомоги (а.с.19).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу та її малолітнім дітям статусу внутрішньо переміщених осіб, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним право відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно із ст.3 вказаного Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається зокрема: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) регулює Порядок оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до норми визначеної в ч.10 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яка кореспондується з нормою п.8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Як встановлено судом, відмова у взятті на облік ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей обгрунтована наявністю встановленого факту проживання позивача та її членів сім`ї початку тимчасової окупації території АРК в м.Чуднів.

На спростування наведених обставин, позивачем до матеріалів справи надано копію паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_1 , зі змісту якого, встановлено факт останнього місця реєстрації позивача на території АРК.

Свідоцтвами про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції АРК 02.02.2010 року (а.с.16), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції АРК 21.03.2008 року (а.с.17), підтверджується факт народження дітей позивача на території АРК.

ОСОБА_4 народилась в місті Чуднові 22.08.2013, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.18), однак вказаний факт не може бути підставою відмови у наданні родині статусу внутрішньо переміщених осіб з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з ч.7 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявник подає до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в м.Сімферополь АР Крим з 12.07.2007. Тобто, до 20.02.2014 позивач проживала та була зареєстрована на території АРК, доказів на спростування вказаної інформації суду не надано.

Крім того, довідкою від 18.12.2014 №1822000131 ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже було взято на облік управлінням праці як осіб, що переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Дослідивши вказані документи, суд вважає, що такі підтверджують громадянство внутрішньо переміщеної особи та містять відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна повинна вживати всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

У пп.2,12 Рекомендацій Rec(2006)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо внутрішньо переміщених осіб (ухвалено Комітетом міністрів Ради Європи на 961-му засіданні заступників міністрів 5 квітня 2006 року) вказано: внутрішньо переміщені особи не повинні зазнавати дискримінації через їхнє переміщення. Держави-члени повинні вжити належних та ефективних заходів для забезпечення рівного ставлення до внутрішньо переміщених осіб. У результаті цього може виникнути зобов`язання розглянути питання щодо особливого поводження з внутрішньо переміщеними особами з огляду на їхні потреби; внутрішньо переміщені особи згідно з ЄКПЛ мають право на добровільне, безпечне та гідне переселення до іншої частини країни.

Отже, враховуючи аналіз вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що до 20.02.2014 (офіційна дата початку тимчасової окупації АР Крим) позивач мала зареєстроване місце проживання/перебування на території АР Крим, а тому з урахуванням положень ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб, а отже, відповідачем протиправно відмовлено у взятті на облік такої особи.

З урахуванням встановленого права ОСОБА_1 на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, право на отримання такого статусу її малолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечується.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність відмови у взятті позивача та її малолітніх дітей на облік як внутрішньо переміщених осіб та з метою захисту їх прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, про, що свідчить квитанція №111 від 22.05.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області (вул.Житомирська,15, м.Чуднів, Житомирська обл., 13200, код ЄДРПОУ 03192678) щодо відмови у взятті на облік, як внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . код НОМЕР_5 ) та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області прийняти рішення про взяття ОСОБА_1 та її трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на облік як тимчасово переміщених осіб, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщених осіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 26 липня 2019 року.

Суддя В.А. Панкеєва