Рішення

від 29.07.2019 по справі 240/8930/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8930/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Житомирській області із позовом, в якому просить стягнути з рахунків у банку, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" податкову заборгованість в сумі 19 468,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" наявна заборгованість у розмірі 19 468,66 грн, яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була. Вказує, що у зв`язку із пропуском граничних строків сплати, вказане податкове зобов`язання набуло статусу податкового боргу. Наголошує, що у зв`язку із не сплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДФС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України звертається до суду щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

Вказана ухвала направлялась відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Гагаріна, буд.18, м. Андрушівка, Житомирська область, 13400), однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою "інші причини".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України: у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОВ.АВІА" (код ЄДРПОУ 40456475) перебуває на обліку в Бердичівського управлінні Головного управління ДФС у Житомирській області.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств (штрафні санкції) на суму 19 468,66 грн. (а.с. 11-12).

У зв`язку із не сплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, Головне управління ДФС у Житомирській області у відповідності до вимог Податкового кодексу України звернулось до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки в примусовому порядку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня,

Відповідно до підпункту 20.1.24 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частки.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи, судом встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі наступного.

Податковим органом проведена перевірка відповідача, якою встановлені порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №91 від 30.12.16 встановлено порушення Кодексу та нараховано грошове зобов`язання на суму 1 020,00 грн. (залишок 368,73 грн.), - штрафна санкція та винесено податкове повідомлення - рішення №391200 від 30.12.2016.

Також, на підставі акту перевірки №931/06-30-12-01-27/40456475 від 17.03.2017 встановлено порушення ст.200 Кодексу та нараховано грошове зобов`язання на суму 363,89 грн., - штрафна санкція, що підтверджується податковим повідомленням - рішенням №000053601 від 20.03.2017. В свою чергу, на підставі акту перевірки №3977/06-30-12-01-27 від 03.07.2017 винесено податкове повідомлення - рішення №0014691206 від 17.07.2017 та нараховано грошове зобов`язання на суму 1 020,00 грн.

На підставі актів перевірки №4823/06-30-12-01-27 від 25.07.2017, №5874/06-30-12-01-27 від 06.09.2017, №7431/06-30-12-06-27 від 19.10.2017, №223/06-30-50-12 від 16.11.2017, №577/06-30-50-12 від 06.12.2017, №925/06-30-50-12 від 06.02.2018, №338/06-30-50-12 від 17.01.2018, №1903/06-30-50-12 від 21.03.2018, №2489/06-30-50-12 від 19.04.2018, №2777/06-30-50-12 від 18.05.2018, №3594/06-30-50-12 від 25.06.2018 встановлено порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Кодексу та нараховано грошове зобов`язання - штрафні санкції, що підтверджуються наступними податковими повідомленнями - рішеннями відповідно №0024451206 від 07.08.2017, №0036921206 від 15.09.2017, №0013815012 від 30.11.2017 , №0002955012 від 15.01.2018, №0007925012 від 25.01.2018, №0016125012 від 23.02.2018, №0018735012 від 12.03.2018, №0030185012 від 07.05.2018, №0036705012 від 31.05.2018, №0045875012 від 09.07.2018, №0061735012 від 07.08.2018.

Крім того, на підставі актів перевірки №235/06-30-50-12 від 16.11.2017 та №235/06-30-50-12 від 16.11.2017 встановлено порушення ст.201 Кодексу та нараховано грошове зобов`язання на суму 753,31 грн. (штрафна санкція) та на суму 100,19 грн (штрафна санкція) відповідно про що свідчать податкові повідомлення - рішення №0002945012 від 15.01.2018 та №0002945012 від 15.01.2018.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались в судовому порядку, тому податковий борг (грошове зобов`язання) відповідача з податку на додану вартість на загальну суму 25 158,72 грн. вважається узгодженим. Сума боргу відповідачем сплачена не була.

З матеріалів справи, судом встановлено, що податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі наступного.

На підставі акту перевірки №2130/06-30-50-12 від 27.03.2018 встановлено порушення пп.49.18.3 п.49.18 статті 49 Кодексу та нараховано грошове зобов`язання на суму 170,00 грн., - штрафна санкція на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0022865012 від 28.03.201..

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось в судовому порядку, а тому податковий борг (грошове зобов`язання) в сумі 164,00 грн. вважається узгодженим.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив вказані суми заборгованості у встановлені законодавством строки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні даного спору по суті суд виходить з наступного.

Підпунктами 49.18.1, 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно були визначені податкові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у податковій декларації, проте самостійно визначені податкові зобов`язання відповідачем сплачені не були та набули статусу податкового боргу.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

При цьому, згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення прийняті позивачем за результатами проведення перевірки надсилались на адресу відповідача та отримано уповноваженою особою відповідача. Вказані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржено не було, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачу було надіслано податкову вимогу від 05.11.2018 року № 89917-50 на загальну суму 19468,66 грн.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Загальний розмір непогашеного податкового боргу Приватного підприємства "Крона" становить 42 623,29 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи зведеним розрахунком сум податкового боргу, який не був сплачений боржником протягом строку, встановленого для його погашення.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Головного управління ДФС у Житомирської області щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" податкового боргу у розмірі 19 468,66 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем на виконання вимог статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" податкового боргу у розмірі 19 468,66 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків у примусовому судовому порядку.

Відповідачем як відзиву на позовну заяву, так і доказів на підтвердження погашення податкового боргу або його спростування, надано не було.

Враховуючи встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи докази, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" податкового боргу у розмірі 19 468,66 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків, а тому позовні вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до положень частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 162, 194, 205, 229, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" (вул. Гагаріна, 18, м Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40456475) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО.АВІА" (вул. Гагаріна, 18, м Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40456475) на користь Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) податкову заборгованість в сумі 19 468 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 66 коп з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 29 липня 2019 року.

Суддя Л.А.Шуляк