Рішення

від 18.07.2019 по справі 524/6563/17

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6563/17

Провадження №2/524/1469/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Полтавській Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , ПрАТ СК Брокбізнес , ПрАТ СК Мегаполіс , ПрАТ СК Уніка про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 23 березня 2017 року, о 18 год. 35 хв. на проспекті Лесі Українки, навпроти будинку № 13-А у м. Кременчуці, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися автомобіль Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіль Рута д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , автомобіль ВАЗ-21113, д.н.з. НОМЕР_3 , під його керуванням та автомобіль ВАЗ-21070, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Цього ж дня, 23 березня 2017 року, слідчим СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області було відкрито кримінальне провадження № 12017170090001133 по факту ДТП.

29 квітня 2017 року вказане кримінальне провадження було закрите та матеріали провадження були направлені в Управління патрульної поліції у м. Кременчуці для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Працівниками управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, згідно постанови слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області про закриття кримінального провадження від 29 квітня 2017 року, на водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 березня 2017 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 червня 2017 року ОСОБА_2 був визнаний винним за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, провадження по справі було закрито на підставі ст. 38 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказував, що власником автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , яким водій ОСОБА_2 керував, є товариство з обмеженою відповідальністю Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 .

Зазначав, що при зіткненні автомобілів, його автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком судового експерта Корягіна В.В. № 40-17 від 30 травня 2017 року, вартість відновлювального ремонту становить - 52 824,44 грн., а величина матеріальних збитків, завданих його автомобілю становить - 38 354,69 грн., вартість проведення експертизи становить - 1000 гривень.

01 вересня 2017 року ПАТ Страхова компанія Уніка , в якій була застрахована відповідальність винного водія - ОСОБА_2 , виплатила йому, позивачу, як потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку - 38 354,69 грн.

Звертає увагу, що йому має бути виплачена різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Крім того, вважає, що йому причинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням автомобіля, неможливості протягом тривалого часу ним користуватися, порушенні життєвих зв`язків, знаходження у постійному страху можливого повторення подій, зниження настрою та порушення сну, нервозності та почутті образи.

Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює у 5 000,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі - 14 469,75 грн., моральну шкоду у розмірі - 5 000,00 грн., витрати пов`язані з оплатою висновку судового експерта у розмірі - 1000,00 грн., а всього - 20 469,75 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 05 жовтня 2017 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків (т. 1 а.с. 29).

12 жовтня 2017 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання на виконання вимог ухвали судді від 05 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 36-37).

Ухвалою суду від 13 жовтня 2017 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін у справі та третю особу, справу призначено до розгляду (т. 1 а.с. 38).

Ухвалою суду від 20 жовтня 2019 року було залучено до участі у справі в якості відповідача ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2000 , третіми особами - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ АТП-15307 (т. 1 а.с. 44).

27 жовтня 2017 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 57).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2017 року було відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 58).

14 листопада 2017 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу (т. 1 а.с. 23-24).

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року було залучено до участі у справі відповідачами ПрАТ СК Брокбізнес , ПрАТ СК Мегаполіс та ПрАТ СК Уніка (т. 1 а.с. 76).

05 грудня 2017 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на позовну заяву (т. 1 а.с. 95-98).

Вказував, що нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд і експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної якості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд і експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Зазначає, що позивачем не надано доказів фактичних витрат на відновлення пошкодженого автомобіля та сплату за відновлювальний ремонт. Окремо заперечував проти позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди за недоведеністю спричинення такої шкоди.

Просив відмовити у задоволенні позову.

11 грудня 2017 року до суду від ПрАТ СК Мега-Поліс , засобами електронного поштового зв`язку, надійшли письмові заперечення на позовну заяву (т. 1 а.с. 106-107).

Вказували, що не погоджуються щодо залучення страхової компанії до участі у справі, оскільки вони, за дорученням ПрАТ СК Брокбизнес та за винагороду, на підставі Договору по надання страхових агентських послуг, уклало поліс серії АК № 0721800 із позивачем по справі, який є потерпілою особою. Проте, ПрАТ СК Мега-Поліс не несе цивільно-правової відповідальності по договорам, укладеними за дорученням ПрАТ СК Брокбізнес , а тому, вважають, що є неналежним відповідачем по справі.

Просили відмовити у задоволенні позову в частині вимог до ПрАТ ЦСК Мега-Поліс .

22 січня 2018 року до суду від ПрАТ СК Уніка надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 139-140).

Вказували, що у зв`язку із настанням страхового випадку 23 березня 2017 року із належним ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 автомобілем Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якої були нанесені пошкодження автомобілю ВАЗ 21113 д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , останньому було виплачено страхове відшкодування у розмірі - 38 354,69 грн. Таким чином, ними виконані зобов`язання у повному обсязі перед ОСОБА_1 і його права не порушені страховою компанією.

Просили врахувати відзив при вирішенні справи.

23 січня 2018 року судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (т. 1 а.с. 175).

23 січня 2018 року судом було ухвалено заочне рішення по справі (т. 1 а.с. 177-179).

10 січня 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд заочного рішення (т. 1 а.с. 203-205).

Ухвалою судді від 14 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду було залишено без руху для усунення недоліків (т. 1 а.с. 209-210).

01 лютого 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява на виконання вимог ухвали судді від 14 січня 2019 року про залишення заяви без руху (т. 1 а.с. 222).

Ухвалою судді від 04 лютого 2019 року було прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду та призначено справу до розгляду (т. 1 а.с. 232).

Ухвалою суду від 05 лютого 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_2 , заочне рішення суду від 23 січня 2018 року було скасовано, призначено справу до розгляду (т. 2 а.с. 2).

11 березня 2019 року до суду від ПрАТ СК Мега-Поліс надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 27-28), який по своїй суті є аналогічним, поданому раніше запереченню.

16 квітня 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 113).

17 липня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи та відповідні докази(т. 2 а.с. 140-168).

У судове засідання 18 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_5 не прибули. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Заявлений позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Також, у судове засідання 18 липня 2019 року відповідач ОСОБА_2 на його представник ОСОБА_6 не прибули. У поданій до суду заяві представник відповідача ОСОБА_9 просив справу розглядати без його участі та без участі відповідача ОСОБА_2 . Проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні.

Представник відповідача - ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 у судове засідання 18 липня 2019 року повторно не прибув, про час, дату та місце розгляду справи керівництво відповідача повідомлялося належним чином засобами рекомендованого поштового зв`язку за юридичною адресою товариства і адресою місця проживання засновника, а також шляхом розміщення оголошення по виклик на сайті Судова влада . Про причини неявки свого представника у судове засідання адміністрація відповідача не повідомляла.

Представник відповідача - ПрАТ СК Мега-Поліс в судове засідання не прибув. Керівництво відповідача просили справу розглядати без участі їх представника з урахуванням заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідачів - ПрАТ СК Брокбизнес та ПрАТ СК Уніка у судове засідання 18 липня 2019 року не прибули з невідомих причин, про час, дату та місце розгляду справи керівництво відповідачів повідомлялося належним чином засобами рекомендованого поштового зв`язку. Про причини неявки у судове засіданні своїх представників адміністрації відповідачів не повідомляла.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не прибули з невідомих причин, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином засобами рекомендованого поштового зв`язку. Про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - ТОВ АТП-15307 у судове засідання повторно не прибув з невідомих причин, про час, дату та місце розгляду справи керівництво третьої особи повідомлялося належним чином засобами рекомендованого поштового зв`язку. Про причини неявки у судове засіданні свого представника адміністрація не повідомляла.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом достовірно встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 червня 2017 року, яка набрала законної сили, у справі про адміністративне правопорушення № 524/3672/17, № провадження 3/524/2659/17 за ст. 124 КУпАП, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження в справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КпАП України (т. 1 а.с. 12).

У зазначеній постанові судом встановлено, що 23 березня 2017 року близько 18 год. 35 хв. на проспекті Лесі Українки у м. Кременчуці водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Renauit р.н. НОМЕР_1 під час перестроювання не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху допустив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ-2107030, р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який отримавши прискорення зіткнувся з автомобілем Рeта р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , з автомобілем ВАЗ-21113, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Крім того, у постанові вказано, що ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1, 10.1, 11.4 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини щодо місця, дій та їх вчинення відповідачем ОСОБА_2 , як водієм, за обставин вказаних у постанові суду від 09 червня 2017 року повторному доказуванню не підлягають.

Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ-21113, р.н. НОМЕР_3 , яким позивач ОСОБА_1 керував на час ДТП на законних підставах, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля позивача від 30 травня 2017 року за № 40-17, проведеного та складеного спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_8 , вартість відновлювального ремонту становить - 52 824,44 грн., а вартість матеріального збитку становить - 38 354, 69 грн. та складається із вартості деталей автомобіля з урахуванням фізичного зносу - 6201,32 грн., вартості ремонтно-відновлювальних робіт - 17 757, 60 грн., вартості нових матеріалів - 14 395, 77 грн. (т. 1 а.с. 13-17).

За проведення вказаного висновку № 4017 від 30 травня 2017 року ОСОБА_1 сплатив - 1000 грн. що підтверджується копією квитанції № 40 9Т. 1 а.с. 18).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , як власника автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував ОСОБА_2 , була застрахована у ПрАТ СК Уніка .

Дана страхована компанія 01 вересня 2017 року виплатила позивачу ОСОБА_1 , як потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку - 38 354,69 грн., що не заперечувалося самим позивачем ОСОБА_1 , його представником ОСОБА_5 під час розгляду справи, а також постає із відзиву ПрАТ СК Уніка (т. 1 а.с. 139-140).

Судом було встановлено, що на момент ДТП (23 березня 2017 року) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , що підтверджується Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (т. 2 а.с. 60).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 , що зазначені у даному Реєстрі, останній працював у ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , починаючи із грудня 2016 року і по квітень 2017 року включно.

Згідно зі Звіту-рахунку за період з 01 грудня 2016 року - по 30 квітня 2017 року, наданого ПАТ ОТП Банк постає, що ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата і аванси на картковий рахунок, відкритий на його ім`я у зазначеному банку (т. 2 а.с. 61).

На час звільнення ОСОБА_2 підприємство не надало йому трудову книжку та наказ про його звільнення. Однак, як постає із зазначеного вище Звіту-рахунку, 19 квітня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_2 надійшли грошові кошти у розмірі - 2 678,17 грн., як заробітна плата за квітень 2017 року та грошова компенсація невикористаних днів відпустки.

Отже, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_2 та ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 на момент ДТП існували правовідносин, які виникли по факту укладеного між цими особами трудового договору.

Згідно з роз`ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, є те, що володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність незалежно від своєї вини.

Виключеннями з цього правила є непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Однак, під час розгляду даної справи, не було надано будь-яких доказів того, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили або умислу позивача по справі.

З вищевикладеного постає, що шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП, яка мала місце 23 березня 2017 року має відшкодувати ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , працівником якого на момент ДТП був ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01 березня 2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завданням шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може буди притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт е).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року за № 562/2018/16-ц, провадження № 61-30029св18.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд констатує, що вимога позивача ОСОБА_1 щодо стягнення 14 469,75 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням (52 824,44-38 354,69=14 469,75), є такою, що підлягає задоволенню. Однак, дану шкоду матеріальну шкоду слід стягнути не з ОСОБА_2 , а з ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , з якою ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах на час ДТП, що сталася 23 березня 2017 року.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч. ч 1, 2 ст. 1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом було враховано глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1 , який пережив психотравмуючу ситуацію, яка вплинула на його звичний спосіб життя.

Ситуація, що стала підставою цього позову в частині стягнення моральної шкоди, за звичайних умов суспільного життя є психотравмуючою за своєю ситуацією. Вона створює переживання та емоційну напруженість.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковим для держав - учасниць Конвенції. При цьому, Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже, має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вжити заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з прав людини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , між неправомірними діями якого та наслідками ДТП є прямий причинний зв`язок, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода у вигляді моральних страждань внаслідок пошкодження належному йому майна, у зв`язку з чим позивачу довелося змінювати свої життєві плани, докладати додаткових зусиль для організації свого життя через необхідність здійснення ремонту транспортного засобу, здійснення непередбачених витрат грошових коштів для ремонту автомобіля, затрати часу.

Обов`язок відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду повинен нести відповідач ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , з якою ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах на час ДТП, що сталася 23 березня 2017 року та з вини якого відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Моральну шкоду суд оцінює у 5 000 грн., як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача, і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачу моральним стражданням.

У задоволенні позову в іншій частині вимог слід відмовити позивачу ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частинах 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір у разі часткового задоволення позову та інші витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову оплатив судовий збір в частині вимоги про стягнення страхового відшкодування - 640 грн. та в частині вимоги про стягнення моральної шкоди - 640 грн.

Отже, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 у повернення сплаченого судового збору необхідно стягнути кошти в сумі - 1280 грн.

Крім того, з відповідача ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 необхідно стягнути на користь позивача кошти у повернення сплачених витрат по оплаті вартості автотоварознавчого дослідження, проведеного 30 травня 2017 року судовим експертом Корягіним В.В., в сумі - 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 11-16, 22, 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 14 469,75 грн., моральної шкоди - 5000 грн., суму витрат пов`язаних з оплатою послуг за проведення автотоварознавчого дослідження - 1000 грн., а також у повернення сплаченого судового збору кошти в сумі - 1280 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_2 ;

-ТОВ Приватна охоронна фірма Скорпіон-2016 , код ЄДРПОУ: 40724138,

юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. генерала Жадова буд. № 12 офіс 1;

-ПрАТ СК Брокбізнес , код ЄДРПОУ: 20344871, юридична адреса: м. Київ, вул. Білоруська, буд. № 3;

-ПрАТ СК Мегаполіс , код ЄДРПОУ: 30860173, юридична адреса: м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. № 23;

-ПрАТ СК Уніка , код ЄДРПОУ: 20033533, юридична адреса м. Київ, вул. Саксаганського, буд. № 70А.

Треті особи:

- ТОВ АТП-15307 , код ЄДРПОУ: 35939400, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. № 65/2;

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .

Повне рішення виготовлено 26 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: