Постанова

від 23.07.2019 по справі 812/398/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року справа №812/398/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенка І.В., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участю представника позивача Олійник А.С. , представників відповідача Конік Д.В., Коробкової Х.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (повний текст складено 27 березня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/398/18 (суддя І інстанції - Петросян К.Є.) за позовом приватного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.02.2018 публічне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (далі ПАТ "РКТК" або позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби (далі Офіс великих платників ДФС або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000045016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 261193,50 грн.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки, в якому зроблено висновок про неможливість встановити походження товарів та послуг, які були зазначені в первинних документах позивача, наданих до перевірки, що в свою чергу ставить під сумнів правильність відображення податкового кредиту.

Позивач вважає висновки акта перевірки від 05.12.2017 №95/28-10-50-16-06/01882551, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, з огляду на наступне.

Для повного документального підтвердження товарності операцій постачання ТМЦ із ТОВ ВТФ "Октава" позивач надав відповідачу всі документальні докази постачання ТМЦ від ТОВ ВТФ "Октава" згідно укладеного договору № 103 від 09.02.2015 на суму 775 033,00 грн, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові акти, сертифікати якості. Наявність документального підтвердження у вигляді первинних бухгалтерських документів, на думку позивача, свідчить про недопустимість тлумачення цих операцій як "не підтверджені".

Кримінальні провадження, на які мається посилання в акті перевірки, та які відкриті по відношенню до третіх юридичних осіб, які були постачальниками ТМЦ до ТОВ ВТФ "Октава", а саме ТОВ "Артрікс трейд", ТОВ "Прайм газ", ТОВ "Абсолют", позивач вважає недоречними, оскільки їх було відкрито вже після здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВТФ "Октава". Позивач не має прямих взаємовідносин з вищевказаними юридичними особами, відносно яких відкрито кримінальні провадження, та не може нести відповідальність в рамках договору між позивачем та ТОВ ВТФ "Октава" за їх дії.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Запоріжполімерторг" зазначив, що для повного документального підтвердження операцій з послуг по організації прийому макулатури, сортуванню, пресуванню та навантаженню, позивач надав відповідачу всі документальні докази здійснення господарських операцій від ТОВ "Запоріжполімерторг" згідно укладеного договору № 686 від 14.11.2013 на суму 88 359,00 грн, а саме: акти, товарно-транспортні накладні, прибуткові акти.

Наявність документального підтвердження у вигляді первинних бухгалтерських документів свідчить про недопустимість тлумачення цих операцій як "не підтверджені".

Згідно укладеного договору ТОВ "Запоріжполімерторг" надавав послуги з організації прийомки макулатури та її сортування, пресування та навантаження на адресу позивача.

Непресована макулатура, згідно іншого договору з постачальником позивача надавалась для подальшої дії саме ТОВ "Запоріжполімерторг", що підтверджувалось тристоронніми актами передачі макулатури у переробку. Після сортування, пресування та навантаження макулатура надходила до позивача вже в іншому стані, а саме пресована у кіпах. Ці послуги надавалися задля зниження транспортних витрат по перевезенню макулатури з м. Запоріжжя до м. Рубіжне за рахунок можливості навантаження пресованої макулатури в транспортні засоби в декілька разів більше, ніж непресованої.

Всі надані послуги від ТОВ "Запоріжполімерторг" на адресу позивача були задокументовані у вигляді підписаних з обох сторін актів прийому-передачі товарно- матеріальних цінностей.

Договірні відносини згідно договору підряду № 686 від 14.11.2013 позивач мав лише з ТОВ "Запоріжполімерторг", тому не може нести відповідальність за відносини ТОВ "Запоріжполімерторг" з третіми юридичними особами.

Крім того, позивач надав відповідачу всі наявні документальні докази здійснення господарських операцій з ТОВ "Сі Бі Електронікс" згідно укладеного договору № 26012015 від 26.01.2015 на суму 8 700,00 грн, а саме: підписана з обох сторін товарно-транспортна накладна №793-15 від 26.01.2015; підписаний з обох сторін акт здачі-прийому робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 від 28.01.2015.

ТОВ "Сі Бі Електронікс" надало транспортно-експедиційну послугу з перевезення продукції виробництва позивача у січні 2015 року. Цей факт надання послуг засвідчує підпис відповідальної особи з прийняття вантажу та печатка вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній №793-15 від 26.01.2015. Договірні відносини згідно договору № 26012015 від 26.01.2015 позивач мав лише з ТОВ "Сі Бі Електронікс", тому не може нести відповідальність за відносини ТОВ "Сі Бі Електронікс" з третіми юридичними особами.

Висновок відповідача щодо відсутності реального постачальника транспортних послуг, на думку позивача є безпідставним та необґрунтованим, тому що встановлення фактичних обставин здійснюється за допомогою документальних доказів.

У рамках вищезгаданого договору підряду ТОВ "Запоріжполімерторг" ніколи не зверталось до позивача щодо залучення третіх осіб в якості субпідрядників. Тому позивач не міг знати про відносини із зазначеним у акті ТОВ "Дженерал Траст", яке (згідно акта) надавало ТОВ "Запоріжполімерторг" у жовтні 2015 року послуги з сортування та пресування макулатури.

Таким чином, позивач вважає безпідставними висновки щодо коригування податкового кредиту по операціях постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ ВТФ "Октава" (код ЄДРПОУ 23477806), ТОВ "Запоріжполімерторг" (код ЄДРПОУ 31473668), ТОВ "Сі Бі Електронікс" (код ЄДРПОУ 38338832) у сумі 174 129,00 грн, та застосування штрафної санкції у розмірі 87 064,50 грн.

На підставі вищевикладеного просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського ОВПП ДФС від 10.01.2018 №0000045016.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі № 812/398/18 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10.01.2018 №0000045016.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в акті перевірки містяться докази того, що фактично контрагенти не могли виконати свої обов`язки відповідно до договорів з урахуванням відсутності чисельності працівників, відсутності основних фондів для виконання робіт та постачання ТМЦ чи послуг, відсутність поставок по ланцюгу постачання, невідповідність первинних документів умовам договорів - відсутність можливості з урахуванням часу та обставин здійснення господарських операцій. Як додатковий фактор доказовості є наявність кримінальних проваджень за ст. 205 ККУ, яка лише підтверджує формальність оформлення документів без фактичного здійснення операцій.

Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 01882551, місцезнаходження: м.Рубіжне, вул.Менделєєва, 67, є платником податку на додану вартість з 01.03.2014, що не заперечується сторонами (т.9 а.с.74-80).

Згідно направлень, виданих Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 08.09.2017 №1950, відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (код ЄДРПОУ 01882551) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 05.12.2017 №95/28-10-50-16-06/01882551 (т.1 а.с.10-208).

Висновком акта перевірки встановлено порушення ПАТ "РКТК", зокрема п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.200.1, 200.2 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 174129 грн, в тому числі за лютий 2015 року у сумі 27497 грн, за березень 2015 року у сумі 1450 грн, за квітень 2015 року у сумі 116030 грн, за травень 2015 року у сумі 11480 грн, за жовтень 2015 року у сумі 17672 грн.

10.01.2018 відповідачем відносно ПАТ "РКТК" винесено податкове повідомлення-рішення за №0000045016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 261193,50 грн, з яких 174129 - за податковим зобов`язанням, 87064,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.8).

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями відповідача звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З акта від 05.12.2017 убачається, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ПАТ "РКТК" з ТОВ ВТФ "Октава" за лютий, квітень, травень 2015 року, ТОВ "Запоріжполімерторг" за жовтень 2015року та ТОВ "Сі Бі Електронікс" за січень 2015 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2015 між ТОВ ВКФ "Октава" (постачальник) та ПАТ "РКТК" (покупець) укладено договір №103 поставки нафтопродуктів (т.1 а.с.209-213).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов`язується протягом 2015 року передавати в узгоджені терміни, а покупець приймати та оплачувати на умовах, викладених в договорі, паливо дизельне, бензин автомобільний, скраплений газ пропан - бутан. Якість товару, що поставляється повинна відповідати діючим вимогам ДСТУ і має супроводжуватися паспортами якості та сертифікатами відповідності заводу-виробника.

ПАТ "РКТК" задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ ВТФ "Октава": за лютий 2015 року - 27497,33 грн, квітень 2015 року - 116029,33 грн, травень 2015 року - 11480,00 грн (т.3 а.с.158-227).

На підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ ВТФ "Октава" позивачем надано рахунки-фактури, довідки про рух грошових коштів, документи про якість, замовлення постачальнику, оборотно-сальдові відомості по рахунку 91, замовлення-калькуляція, заправні відомості, акти списання ТМЦ (зріджений газ у виробництво), видаткові накладні, заправні відомості, акти списання ТМЦ у виробництво, подорожні листи (т.4 а.с.50-241).

Натомість на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України відповідачем не спростована інформація, надана позивачем, що за даними складського та бухгалтерського обліку зафіксовано отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ВТФ "Октава" для подальшого використання їх у виробництві, що підтверджується наявною та належним чином оформленою первинною документацією, яка долучена до матеріалів справи.

14.11.2013 між ПАТ "РКТК" (замовник) та ТОВ "Запоріжполімерторг" (виконавець) укладено договір підряду №686, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов`язується виконати послуги по організації приймання макулатури, сортування, пресовки та відвантаження на адресу замовника, а замовник - сплатити вказані послуги згідно з умовами даного договору згідно додатків та специфікацій, оформлених сторонами у письмовому вигляді, і які є невід`ємною частиною договору (т.1 а.с.214-218).

ПАТ "РКТК" задекларовано в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Запоріжполімерторг".

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Запоріжполімерторг" позивачем надано платіжні доручення на підтвердження факту сплати послуг, акти приймання-передачі до договору підряду від 1411.2013 №686, акт приймання-передачі робіт, видаткові накладні, рахунки-фактури, виробничі звіти, товарно-транспортна накладні (т.2 а.с.179-274 37-39, т.3 а.с.1-59).

Надані позивачем та досліджені в судовому засіданні первинні документи свідчать про надання ТОВ "Запоріжполімерторг" позивачу послуг з організації прийомки макулатури та її сортування, пресування та навантаження на адресу позивача.

Як зазначено представником позивача, ПАТ "РКТК" надало ТОВ "Запоріжполімерторг" своє обладнання з метою зменшення транспортних витрат, оскільки пресована макулатура займає значно менші місця при транспортуванні та оформили зазначену передачу відповідними актами.

Згідно договору №26012015 від 26.01.2015, укладеного між ПАТ "РКТК" (замовник) та ТОВ "Сі Бі Електронікс" (виконавець), останній прийняв на себе зобов`язання по організації та виділенню автотранспорту для доставки переданого замовником вантажу у строки та в пункт, визначений замовником та передати його особі, що має право на отримання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевозку вантажу встановлену платню в порядку і розмірах, визначених даним договором (т.1 а.с.224-230).

На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Сі Бі Електронікс" позивачем надано заявку на транспортування вантажу, платіжне доручення щодо сплати у сумі 8700,00 грн, договір про надання послуг, товарно-транспортну накладну (т.10 а.с.50-65).

За даними бухгалтерського обліку зафіксовано отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Сі Бі Електронікс" для подальшого використання їх у виробництві, що підтверджується наявною та належним чином оформленою первинною документацією, яка долучена до матеріалів справи.

Надана позивачем первинна бухгалтерська документація щодо операцій з ТОВ ВТФ "Октава", ТОВ "Запоріжполімерторг" та ТОВ "Сі Бі Електронікс" відповідачем не спростована.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказаних висновків узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Також наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує із висновку Верховного Суду викладеному у постанова від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

За твердженням відповідача за даними електронного реєстру звітності та зареєстрованих податкових накладних з ланцюга постачання контрагента позивача - ТОВ ВТФ "Октава", останній мав взаємовідносини з ТОВ "Прайм Газ" (код ЄДРПОУ 39206972), ТОВ "Артрікс Трейд" (код ЄДРПОУ 39314152), ТОВ "Абсолют" (код ЄДРПОУ 30691407), які в свою чергу відповідно до податкової інформації не є виробниками та безпосередніми імпортерами зазначеної номенклатури ТМЦ.

На підставі вказаного, відносно підприємств ТОВ ВТФ "Октава" здійснюється досудове розслідування кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно із поясненнями сторін, підставою для негативних висновків відповідача слугувало також кримінальне провадження від 07.04.2016 № 32016160000000043 Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 521/16153/16-к) щодо ТОВ "Транс Брок Логістік", що перебувало у взаємовідносинах з ТОВ "Дженерал Траст". В межах досудового слідства вирішується питання щодо транзитних фінансових потоків ТОВ "Запоріжполімерторг", спрямованих на здійснення операцій із надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Крім того, відповідачем досліджено інформацію з єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що по контрагентам-постачальникам та по ланцюгам постачання наявні кримінальні провадження, в тому числі за ст.205 К України. Так, згідно витягів з реєстру судових рішень встановлено наявність ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі № 760/6919/16-к по кримінальному провадженню № 12015000000000630 від 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України по ТОВ "Сі Бі Електронікс".

В межах досудового розслідування у кримінальній справі вирішується питання щодо користування послугами транзитно-конвертаційної групи в період 2014 - 2016 років ряду юридичних та фізичних осіб-підприємців, які незаконно сформували податковий кредит від підприємств, що входять до складу вищевказаної транзитно-конвертаційної групи, серед яких зазначений контрагент ТОВ "Сі Бі Електронікс".

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В контексті вимог частин п`ятої та шостої статті 78 КАС України не потребують доказування обставини, зазначені у вироку суду у кримінальній справі.

Проте, суд зауважує, що у вказаних кримінальних провадженнях на даний час вирок відсутній, остаточне рішення не прийнято, тому суд не ототожнює процесуальну ухвалу із вироком у справі.

В свою чергу, відповідач дійшов висновку щодо заниження ПАТ "РКТК" податку на додану вартість на загальну суму 174129 грн з огляду на інформацію, яка була отримана на підставі податкової інформації по ланцюгу постачальників контрагентів позивача, та містилась в процесуальних документах суду в кримінальних провадженнях щодо ТОВ ВТФ "Октава", ТОВ "Запоріжполімерторг" та ТОВ "Сі Бі Електронікс".

Таким чином, відповідач обмежився посиланням на податкову інформацію та процесуальні документи у кримінальній справі без їх належної перевірки відповідно до приписів пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати обов`язкові реквізити.

Згідно п.п. 2.1 та п.п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява №3991/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Практикою Європейського суду з прав людини підтверджується неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії. Так, у пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) суд дійшов висновку "що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17 травня 1977 року №77/388/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час перевірки відповідач не врахував всі обставини, поверхнево дослідив спірні взаємовідносини та дійшов передчасного висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вимог статті 77 КАС України суд критично оцінює посилання відповідача на відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів позивача, оскільки саме вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення - рішення від 10.01.2018 № 0000045016 в порядку частини другої статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 10.01.2018 № 0000045016 в частині збільшення ПАТ "РКТК" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 261193,50 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачу у апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справа № 826/16865/17, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі № 12а-0870/6083/110/14, постанови Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15, від 14.03.2017 у справі № 21-1513а16 з огляду на те, що Верховний Суд у зазначених постановах зазначав, що статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Між тим, вищезазначені рішення Верховного Суду постановлені за інших фактичних обставини ніж у даній справі.

Згідно витягів з реєстру судових рішень встановлено наявність ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі № 760/6919/16-к по кримінальному провадженню № 12015000000000630 від 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України по ТОВ "Сі Бі Електронікс". В межах досудового розслідування у кримінальній справі вирішується питання щодо користування послугами транзитно-конвертаційної групи в період 2014 - 2016 років ряду юридичних та фізичних осіб-підприємців, які незаконно сформували податковий кредит від підприємств, що входять до складу вищевказаної транзитно-конвертаційної групи, серед яких зазначений контрагент ТОВ "Сі Бі Електронікс".

Проте у вказаних кримінальних провадженнях на даний час вирок відсутній, остаточне рішення не прийнято, тому суд з урахуванням вимог частин п`ятої та шостої статті 78 КАС України, не ототожнює процесуальну ухвалу із вироком у справі.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі № 812/398/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі № 812/398/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 29 липня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В.Геращенко

І.В. Сіваченко