Рішення

від 29.07.2019 по справі 826/16652/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2019 року № 826/16652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перес доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Кравець І.В.;

сторін: відповідача - Гайдай В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перес (далі - позивач або ТОВ Перес або товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 № 0013962213 та № 0013952213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 касаційну скаргу ТОВ Перес задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 (суддя Пащенко К.С.) справу № 826/16652/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовче засідання на 27.02.2018.

При цьому, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, наголосив, що під час нового розгляду справи суду слід перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Гефест Альянс підрядних послуг. З цією метою, в разі необхідності, зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися.

У зв`язку із чим, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 витребувано у Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію щодо видачі ТОВ БК Гефест Альянс (код ЄДРПОУ 37312719) будівельних ліценцій, у тому числі за період 2012-2014 роки, та належним чином засвідчені копії таких ліцензій, у разі їх видачі.

27.02.2018 та 03.04.2018 судом оголошувались перерви, судове засідання призначено на 24.04.2018.

24.04.2018 заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене ними спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формування ТОВ Перес податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ БК Гефест Альянс податкових накладних, а також декларування витрат у звітності з податку на прибуток за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

В цей же час представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. Так, на думку представника відповідача, контролюючим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 00013962213 та № 00013952213, оскільки підставою для прийняття таких рішень став акт перевірки позивача, якою встановлено порушення ТОВ Перес вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 18.09.2014 № 1192 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві реорганізовано у Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК Гефест Альянс (код ЄДРПОУ 37312719) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 02.10.2014 № 145/22-13/21480725.

Висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при визначенні суми ПДВ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 1651965,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2013 року - 26761,00 грн., лютий 2013 року - 161913,00 грн., квітень 2013 року - 153723,00 грн., травень 2013 року - 203009,00 грн., червень 2013 року - 293019,00 грн., вересень 2013 року - 54161,00 грн., жовтень 2013 року - 29829,00 грн., листопад 2013 року - 729550,00 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у розмірі 1643425,00 грн., а саме у 2013 році.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки щодо встановених порушень відповідачем залишено без змін.

15.10.2014 відповідачем на підставі акта перевірки від 02.10.2014 № 145/22-13/21480725 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0013962213, яким товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2054281,00 грн. (основний платіж - 1643425,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 410856,00 грн.);

- № 0013952213, яким товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2477948,00 грн. (основний платіж - 1651965,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 825983,00 грн.).

Незгода з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг/робіт) без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів неуповноваженою (невстановленою) особою.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 1651965,00 грн. та суми податку на прибуток всього у розмірі 1643425,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ БК Гефест Альянс .

Так, між ТОВ Перес (за договором - замовник) та ТОВ БК Гефест Альянс (за договором - підрядник) укладено договір підряду від 01.11.2012 № 01/11-12, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик власними та/або залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи і передати їх результати замовнику у встановлені строки, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов цього Договору. Замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати наступні будівельні роботи при будівництві інженерних мереж на об`єктах замовника ТОВ Перес : демонтаж трубопроводів, колодязів, камер, а/бетонного покриття, земляні роботи в т.ч. доробка ґрунту після механізованих робіт, розробка ґрунту в стислих умовах, та на глибині більше 3-х м, вивезення ґрунту, завезення ґрунту або піску для зворотньої засипки, ущільнення ґрунту, кріплення траншей, котлованів, гідроізоляція трубопроводів, колодязів камер, відновлення благоустрою після прокладки мереж, та при необхідності інші роботи, що передбачені ліцензією ТОВ БК Гефест Альянс .

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії:

- банківських виписок за 26.12.2013, 24.12.2013, 23.12.2013, 18.12.2013, 09.12.2013, 25.11.2013, 21.11.2013, 21.10.2013, 18.10.2013, 17.10.2013, 08.10.2013, 19.09.2013, 13.09.2013, 12.09.2013, 03.09.2013, 29.08.2013, 21.08.2013, 06.08.2013, 01.08.2013, 24.07.2013, 22.07.2013, 17.07.2013, 10.07.2013, 03.07.2013, 10.06.2013, 30.05.2013, 24.05.2013, 22.05.2013, 18.05.2013, 25.04.2013, 10.04.2013, 20.03.2013, 19.03.2013, 21.02.2013, 04.02.2013, 25.01.2013, 11.01.2013, 10.01.2013, 04.01.2013, 03.01.2013;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2013 року на суму 160567,75 грн., за лютий 2013 року № 1 на суму 193529,95 грн., за лютий 2013 року № 2 на суму 199785,07 грн., за лютий 2013 року № 3 на суму 195789,20 грн., за лютий 2013 року № 4 на суму 207113,98 грн., за лютий 2013 року № 5 на суму 175257,47 грн., за квітень 2013 року № 1 на суму 356913,36 грн., за квітень 2013 року № 2 на суму 113512,68 грн., за квітень 2013 року № 3 на суму 295240,04 грн., за квітень 2013 року № 4 на суму 156674,54 грн., за травень 2013 року № 1 на суму 196310,83 грн., за травень 2013 року № 2 на суму 193380,08 грн., за травень 2013 року № 3 на суму 156570,61 грн., за травень 2013 року № 4 на суму 140400,77 грн., за травень 2013 року № 5 на суму 203299,21 грн., за травень 2013 року № 6 на суму 328093,78 грн., за вересень 2013 року № 1 на суму 179137,92 грн., за вересень 2013 року № 2 на суму 145825,34 грн., за жовтень 2013 року № 1 на суму 178976,20 грн., за жовтень 2013 року № 2 на суму 196531,79 грн., за червень 2013 року № 1 на суму 298892,76 грн., за червень 2013 року № 2 на суму 309470,99 грн., за червень 2013 року № 3 на суму 247272,47 грн., за червень 2013 року № 4 на суму 270176,33 грн., за червень 2013 року № 5 на суму 164938,07 грн., за червень 2013 року № 6 на суму 310002,76 грн., за червень 2013 року № 7 на суму 157360,31 грн., за листопад 2013 року № 1 на суму 271202,57 грн., за листопад 2013 року № 1а на суму 249955,51 грн., за листопад 2013 року № 2 на суму 310201,78 грн., за листопад 2013 року № 3 на суму 450394,91 грн., за листопад 2013 року № 4 на суму 249339,08 грн., за листопад 2013 року № 5 на суму 389468,82 грн., за листопад 2013 року № 6 на суму 357843,24 грн., за листопад 2013 року № 7 на суму 429907,40 грн., за листопад 2013 року № 8 на суму 382134,61 грн., за листопад 2013 року № 9 на суму 348820,26 грн., за листопад 2013 року № 10 на суму 418581,18 грн., за листопад 2013 року № 11 на суму 325569,71 грн., за листопад 2013 року № 12 на суму 465083,48 грн.;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року на суму 160567,75 грн., за лютий 2013 року № 1 на суму 193529,95 грн., за лютий 2013 року № 2 на суму 199785,07 грн., за лютий 2013 року № 3 на суму 195789,20 грн., за лютий 2013 року № 4 на суму 207113,98 грн., за лютий 2013 року № 5 на суму 175257,47 грн., за квітень 2013 року № 1 на суму 356913,36 грн., за квітень 2013 року № 2 на суму 113512,68 грн., за квітень 2013 року № 3 на суму 295240,04 грн., за квітень 2013 року № 4 на суму 156674,54 грн., за травень 2013 року № 1 на суму 196310,83 грн., за травень 2013 року № 2 на суму 193380,08 грн., за травень 2013 року № 3 на суму 156570,61 грн., за травень 2013 року № 4 на суму 140400,77 грн., за травень 2013 року № 5 на суму 203299,21 грн., за травень 2013 року № 6 на суму 328093,78 грн., за вересень 2013 року № 1 на суму 179137,92 грн., за вересень 2013 року № 2 на суму 145825,34 грн., за жовтень 2013 року № 1 на суму 178976,20 грн., за жовтень 2013 року № 2 на суму 196531,79 грн., за червень 2013 року № 1 на суму 298892,76 грн., за червень 2013 року № 2 на суму 309470,99 грн., за червень 2013 року № 3 на суму 247272,47 грн., за червень 2013 року № 4 на суму 270176,33 грн., за червень 2013 року № 5 на суму 164938,07 грн., за червень 2013 року № 6 на суму 310002,76 грн., за червень 2013 року № 7 на суму 157360,31 грн., за листопад 2013 року № 1 на суму 271202,57 грн., за листопад 2013 року № 1а на суму 249955,51 грн., за листопад 2013 року № 2 на суму 310201,78 грн., за листопад 2013 року № 3 на суму 450394,91 грн., за листопад 2013 року № 4 на суму 249339,08 грн., за листопад 2013 року № 5 на суму 389468,82 грн., за листопад 2013 року № 6 на суму 357843,24 грн., за листопад 2013 року № 7 на суму 429907,40 грн., за листопад 2013 року № 8 на суму 382134,61 грн., за листопад 2013 року № 9 на суму 348820,26 грн., за листопад 2013 року № 10 на суму 418581,18 грн., за листопад 2013 року № 11 на суму 325569,71 грн., за листопад 2013 року № 12 на суму 465083,48 грн.;

- податкових накладних від 31.01.2013 № 649 на суму 160567,75 грн., від 28.02.2013 № 562 на суму 193529,95 грн., від 28.02.2013 № 563 на суму 199785,07 грн., від 28.02.2013 № 564 на суму 195789,20 грн., від 28.02.2013 № 565 на суму 207113,98 грн., від 28.02.2013 № 566 на суму 175257,47 грн., від 30.04.2013 № 575 на суму 356913,36 грн., від 30.04.2013 № 576 на суму 113512,68 грн., від 30.04.2013 № 577 на суму 295240,04 грн., від 30.04.2013 № 578 на суму 156674,54 грн., від 31.05.2013 № 552 на суму 196310,83 грн., від 31.05.2013 № 505 на суму 193380,08 грн., від 31.05.2013 № 507 на суму 156570,61 грн., від 31.05.2013 № 508 на суму 140400,77 грн., від 31.05.2013 № 509 на суму 203299,21 грн., від 31.05.2013 № 687 на суму 328093,78 грн., від 30.09.2013 № 1230 на суму 179137,92 грн., від 30.09.2013 № 1231 на суму 145825,34 грн., від 31.10.2013 № 1085 на суму 178976,20 грн., від 30.06.2013 № 774 на суму 298892,76 грн., від 30.06.2013 № 775 на суму 309470,99 грн., від 30.06.2013 № 776 на суму 247272,47 грн., від 30.06.2013 № 777 на суму 270176,33 грн., від 30.06.2013 № 778 на суму 164938,07 грн., від 30.06.2013 № 779 на суму 310002,76 грн., від 30.06.2013 № 780 на суму 157360,31 грн., від 29.11.2013 № 763 на суму 249955,51 грн., від 29.11.2013 № 764 на суму 310002,76 грн., від 29.11.2013 № 765 на суму 450394,91 грн., від 29.11.2013 № 766 на суму 249339,08 грн., від 29.11.2013 № 767 на суму 389468,82 грн., від 29.11.2013 № 768 на суму 357843,24 грн., від 29.11.2013 № 769 на суму 429907,40 грн., від 29.11.2013 № 770 на суму 382134,61 грн., від 29.11.2013 № 771 на суму 348820,26 грн., від 29.11.2013 № 772 на суму 418581,18 грн., від 29.11.2013 № 773 на суму 325569,71 грн., від 29.11.2013 № 774 на суму 465083,48 грн.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

При цьому, судом враховано правосуб`єктність сторін на час проведення господарський операцій, зокрема, контрагент позивача ТОВ БК Гефест Альянс був належним учасником господарських правовідносин та був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.10.2012 № 200078915.

Перелічені вище податкові накладні, отримані від ТОВ БК Гефест Альянс , на виконання вимог ПК України, включені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року № 9007107582, за лютий 2013 року № 9013967572, за квітень 2013 року № 9028631395, за травень 2013 року № 9035465323, за вересень 2013 року № 9065902302, за жовтень 2013 року № 9074343594, за червень 2013 № 9043635224 , за листопад 2013 року № 9081965029.

При дослідженні наданих до матеріалів справи первинних документів, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ БК Гефест Альянс у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Будівельні та монтажні роботи ТОВ БК Гефест Альянс в перевіряємому періоді мало право виконувати на підставі наступних ліцензій:

- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24.09.2012 серії АЕ № 180134 (строк дії по 09.11.2013);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції від 12.11.2010 серії АВ № 557687 (строк дії по 09.11.2013);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.10.2013 серії АЕ № 279599 (строк дії по 26.09.2018).

Водночас, cудом відхиляються посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Операції з виконання будівельно-монтажних робіт, проведені контрагентом, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.

Натомість, висновки відповідача про нереальність господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Також, контролюючий орган посилається на зареєстроване кримінальне провадження № 32014100000000036 від 05.03.2014 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (скорочено - КК України), а також зазначає про те, що було опитано ОСОБА_1 - батька ОСОБА_2 - директора ТОВ БК Гефест Альянс з 26.12.2013, який повідомив про непричетність сина до ведення діяльності зазначеного підприємства.

Разом з тим, частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (нижче - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справа № 822/551/18.

Крім того, з вказаного кримінального провадження також не вбачається наявності вироків суду відносно ТОВ БК Гефест Альянс за фіктивне підприємництво та/або ухилення від сплати податків, а господарський договір, укладений з таким контрагентом позивача на час розгляду справи не визнаний в установленому порядку недійсним.

Більше того, як зазначалось вище, контролюючий орган посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - батька ОСОБА_2 - директора ТОВ БК Гефест Альянс з 26.12.2013, в той час як документи за спірними господарськими операціями від імені ТОВ БК Гефест Альянс підписані директором підприємства ОСОБА_3 , що відповідає відомостям, зазначеним в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І-ІV квартали 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, не знайшли свого підтвердження та були спростовані під час розгляду справи висновки відповідача щодо непідтвердження факту отримання позивачем будівельно-монтажних робіт від ТОВ БК Гефест Альянс у січні-лютому, квітні-червні, вересні-листопаді 2013 року.

Зокрема, як встановлено судом, роботи придбавались позивачем у ТОВ БК Гефест Альянс з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед замовниками - ТОВ Будівельно-монтажна компанія Перспектива , ТОВ Будівельна компанія Девенстрой , що в свою чергу підтверджується договором субпідряду від 25.05.2012 № 25/05-12, актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий, червень 2013 року, договором субпідряду від 19.02.2013 № 19/02-13, актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень, травень 2013 року, договором субпідряду від 06.08.2013 № 06/08-13, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, договором субпідряду від 04.09.2013 № 04/09-13, актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року, договором субпідряду від 05.09.2013 № 05/09-13, актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року № 1 та № 2, вересень 2013 року, договорами субпідряду від 15.07.2011 № 15/07-11, від 15.10.2012 № 15/10-12, від 11.01.2013 № 11/01-13, від 07.09.2013 № 07/09-13, від 31.10.2011 № 31-10/11, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, договором субпідряду від 02.04.2012 № 02/04-12, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, банківськими виписками за 24.01.2013, 16.01.2013, 20.02.2013, 26.02.2013, 01.03.2013, 04.03.2013, 19.03.2013, 18.03.2013, 03.04.2013, 11.04.2013, 26.04.2013, 24.04.2013, 17.05.2013, 22.05.2013, 21.05.2013, 27.05.2013, 07.06.2013, 14.06.2013, 02.07.2013, 03.07.2013, 04.07.2013, 18.07.2013, 19.07.2013, 22.07.2013, 24.07.2013, 25.07.2013, 07.08.2013, 08.08.2013, 14.08.2013, 15.08.2013, 20.08.2013, 19.08.2013, 02.09.2013, 03.09.2013, 11.09.2013, 12.09.2013, 17.09.2013, 18.09.2013, 19.09.2013, 20.09.2013, 26.09.2013, 03.10.2013, 04.10.2013, 07.10.2013, 16.10.2013, 15.10.2013, 17.10.2013, 18.10.2013, 16.10.2013, 29.10.2013, 30.10.2013, 05.11.2013, 06.11.2013, 08.11.2013, 19.11.2013, 20.11.2013, 15.11.2013, 18.11.2013, 14.11.2013, 18.11.2013, 19.11.2013, 28.11.2013, 06.12.2013, 24.12.2013, 25.12.2013, 26.12.2013, 23.12.2013, 20.12.2013, 23.12.2013, 17.12.2013, 18.12.2013, 19.12.2013, 21.01.2014, 27.01.2014, 18.02.2014, 27.02.2014, 26.02.2014, 03.03.2014, 18.03.2014, 12.03.2014, 13.03.2014, 28.03.2014, 31.03.2014, 19.03.2014, 20.03.2014, 25.03.2014, 26.03.2014, 31.03.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивачем надані (в копіях) докази наявності основних засобів (автотранспорту, будівельних машин, механізмів, спеціальної техніки, устаткування до монтажу), а також будівельних матеріалів, необхідних та достатніх для виконання спірних робіт, а саме: накладні від 19.07.2013 № 39246, від 16.07.2013 № 39169, від 11.07.2013 № 38771, від 15.08.2013 № 246, від 13.08.2013 № 39814, від 16.08.2013 № 39940, від 29.08.2013 № 40321, від 01.08.2013 № 39553, від 22.08.2013 № 40141, від 15.08.2013 № 39914, від 27.08.2013 № 40203, від 27.08.2013 № 40226, від 30.08.2013 № 40362, від 28.08.2013 № 40249, від 27.08.2013 № 40231, від 06.03.2013 № 35935, від 11.07.2013 № 38999, від 11.09.2013 № 40676, від 24.09.2013 № 40962, від 03.09.2013 № 40458, від 03.09.2013 № 40435, від 04.09.2013 № 40488, від 02.09.2013 № 40381, від 09.09.2013 № 40586, від 02.09.2013 № 40371, від 24.09.2013 № 40952, від 18.09.2013 № 40835, від 21.10.2013 № 41770, від 23.10.2013 № 41863, від 03.10.2013 № 41203, від 31.10.2013 № 42129, від 04.11.2013 № 42241, від 20.11.2013 № 42674, від 22.11.2013 № 42745, від 12.11.2013 № 42447, від 06.12.2013 № 43093, від 03.12.2013 № 13/2658, від 18.12.2013 № 43282, від 18.12.2013 № 43283, від 20.11.2013 № 42676, від 05.02.2013 № 35860, від 06.03.2013 № 36245, від 16.04.2013 № 36848, від 17.04.2013 № 36864, від 17.04.2013 № 36872, від 11.04.2013 № 36756, від 05.04.2013 № 36636, від 08.05.2013 № 37268, від 17.05.2013 № 37466, від 08.05.2013 № 37249, від 14.05.2013 № 37339, від 16.05.2013 № 37417, від 31.05.2013 № 37869, від 17.05.2013 № 37455, від 31.05.2013 № 37867, від 31.05.2013 № 37868, від 11.06.2013 № 13/1208, від 18.06.2013 № 552, від 10.06.2013 № 38102, від 07.06.2013 № 38085, від 07.06.2013 № 38024, від 12.06.2013 № 38190, від 17.06.2013 № 38312, від 01.06.2013 № 37889, від 18.06.2013 № 3525, від 01.06.2013 № 3349, від 05.06.2013 № 3404, від 07.06.2013 № 3428, від 05.06.2013 № 3394, від 12.06.2013 № 3469, від 19.07.2013 № 39247, від 29.07.2013 № 39493, від 29.07.2013 № 39332, видаткові накладні від 16.08.2013 № ЕТП РТ1608/028, від 16.08.2013 № ЕТП РТ1608/029, від 16.08.2013 № ЕТП СК1608/008, від 20.08.2013 № РН-0000351, від 28.08.2013 № Пла-000861, від 21.08.2013 № 4218, від 28.08.2013 № 4354, від 15.08.2013 № СТІ-475 (ТЗ-0001594), від 19.08.2013 № СТІ-475А (ТЗ-0001610), від 15.08.2013 № РН-0000758, від 12.08.2013 № 467, від 15.08.2013 № 486, від 09.08.2013 № 100, від 06.08.2013 № Q3-00000999, від 30.07.2013 № ЕТП РТ3007/021, від 01.08.2013 № сті-423 (ТЗ-0001416), від 25.09.2013 № 755, від 20.09.2013 № СТІ-627 (ТЗ-0002054), від 25.09.2013 № 0925-6, від 25.09.2013 № 0925-5, від 20.09.2013 № 146, від 20.09.2013 № КИ-6376, від 16.09.2013 № РН-0000309, від 16.09.2013 № РН-0000256, від 13.09.2013 № 913-08, від 14.09.2013 № 914-05, від 13.09.2013 № р0003450, від 12.09.2013 № РН-О01155, від 23.09.2013 № РН-О01327, від 23.09.2013 № РН-О01272, від 04.09.2013 № 1620, від 23.09.2013 № 1805, від 13.09.2013 № РН-0000040, від 11.09.2013 № РН-0000409, від 12.09.2013 № РН-0000417, від 11.09.2013 № Пла-000938, від 05.09.2013 № Пла-000904, від 02.09.2013 № СМ-04804, від 19.09.2013 № 4868, від 02.09.2013 № 537, від 02.09.2013 № 538, від 30.09.2013 № 150, від 27.09.2013 № 148, від 26.09.2013 № 146, від 25.09.2013 № 144, від 24.09.2013 № 142, від 03.09.2013 № ЕТП СК0309/007, від 25.09.2013 № ЕТП СК2509/003, від 17.09.2013 № ЕТП СК1709/019, від 31.10.2013 № 126, від 08.10.2013 № 5310, від 25.10.2013 № СТІ-749 (ТЗ-0002681), від 29.10.2013 № РН-0000541, від 17.10.2013 № 716, від 15.10.2013 № 708, від 30.09.2013 № ЕТП РТ3009/026, від 30.09.2013 № ЕТП РТ3009/041, від 27.09.2013 № ЕТП РТ2709/014, від 21.10.2013 № 164, від 11.10.2013 № 157, від 08.10.2013 № 155, від 02.10.2013 № ЕТП РТ0210/004, від 01.10.2013 № ЕТП РТ0110/001, від 16.10.2013 № ЕТП РТ1610/014, від 15.10.2013 № ЕТП РТ1510/035, від 02.10.2013 № ЕТП РТ0210/040, від 15.10.2013 № ЕТП РТ1510/036, від 08.11.2013 № РН-О02066, від 29.11.2013 № РН-0000262, від 29.11.2013 № 144, від 08.11.2013 № РН-О02075, від 08.11.2013 № РН-О02098, від 06.11.2013 № 173, від 13.11.2013 № 6083, від 13.11.2013 № 824, від 15.11.2013 № 189, від 13.11.2013 № 187, від 14.11.2013 № 188, від 07.11.2013 № ЕТП РТ0711/002, від 07.11.2013 № ЕТП РТ0711/008, від 05.07.2013 № 80, від 26.12.2013 № 0У-000419, від 20.12.2013 № 2897, від 24.12.2013 № РНС-01662, від 23.12.2013 № КИ-9504, від 17.12.2013 № 152, від 12.12.2013 № РН-О02398, від 11.11.2013 № Я-1806, від 24.12.2013 № Я-2253, від 20.12.2013 № 6797, від 04.12.2013 № ЕТП СК0412/001, від 23.12.2013 № ЕТП СК2312/001, від 16.12.2013 № ЕТП СК1612/020, від 23.12.2013 № 231, 02.12.2013 № 885, від 23.01.2013 № 334, від 21.01.2013 № 3, від 23.01.2013 № 5, від 30.01.2013 № 9, від 16.01.2013 № 2, від 31.01.2013 № РН-0000002, від 30.01.2013 № РН-0000001, від 28.02.2013 № РН-0000008, від 06.02.2013 № РН-0000004, від 26.02.2013 № РН-0000005, від 26.02.2013 № РН-0000012, від 25.02.2013 № 20, від 19.02.2013 № 17, від 26.02.2013 № 21, від 06.02.2013 № 12, від 18.02.2013 № 14, від 20.02.2013 № 18, від 13.03.2013 № Q3-00000200, від 05.03.2013 № Q3-00000155, від 14.03.2013 № 3078, від 29.03.2013 № 3458, від 27.03.2013 № ЕТП РТ2703/013, від 26.03.2013 № ЕТП РТ2603/016, від 19.03.2013 № ЕТП РТ1903/043, від 19.03.2013 № РН-030379, від 18.03.2013 № РН-00000019, від 07.03.2013 № 26, від 05.03.2013 № 25, від 18.03.2013 № 28, від 21.03.2013 № 33, від 19.04.2013 № Пла-000228, від 29.04.2013 № Пла-000271, від 17.04.2013 № Пла-000219, від 30.04.2013 № 46, від 10.04.2013 № 3892, від 04.04.2013 № РН-0000027, від 20.03.2013 № Q3-00000232, від 22.04.2013 № Q3-00000389, від 22.04.2013 № Q3-00000390, від 29.04.2013 № ЕТП РТ2904/019, від 29.04.2013 № 343, від 26.04.2013 № 10/8, від 10.04.2013 № 128, від 15.04.2013 № 130, від 22.04.2013 № 145, від 23.04.2013 № 152, від 15.04.2013 № 129, від 30.04.2013 № РН-040909, від 30.04.2013 № 48, від 12.04.2013 № 40, від 18.04.2013 № 45, від 04.04.2013 № 37, від 02.04.2013 № 36, від 24.04.2013 № 46, від 09.04.2013 № 39, від 31.05.2013 № РН-01482, від 13.05.2013 3 Пла-000294, від 20.05.2013 № Пла-000334, від 13.05.2013 № РН-0409091, від 24.05.2013 № РН-0000004, від 13.05.2013 № РН-0000002, від 31.05.2013 № РН-0000007, від 22.05.2013 № РН-0000003, від 14.05.2013 № РН-0000059, від 07.05.2013 № ЕТП РТ0705/013, від 21.05.2013 № ЕТП РТ2105/032, від 15.05.2013 № 53, від 24.05.2013 № 57, від 30.05.2013 № 65, від 17.06.2013 № РН-0000167, від 18.06.2013 № 2802, від 17.06.2013 № 280, від 06.06.2013 № РН-051146, від 17.06.2013 № 46, від 18.06.2013 № 49, від 26.06.2013 № РН-0000130, від 06.06.2013 № РН-0000102, від 13.06.2013 № 0000000639, від 05.06.2013 № ЕТП РТ0506/051, від 07.06.2013 № ЕТП РТ0706/023, від 26.06.2013 № 74, від 17.06.2013 № 63, від 10.06.2013 № 535, від 18.06.2013 № Пла-000509, від 19.06.2013 № 68, від 18.06.2013 № РН-0000196, від 18.06.2013 № РН-0000195, від 19.07.2013 № 1187, від 29.07.2013 № Ж2378, від 30.07.2013 № Ж2402, від 23.07.2013 № Ж2190, від 30.07.2013 № Ж2403, від 24.07.2013 № Ж2220, від 23.07.2013 № Ж2207, від 15.07.2013 № РН-0000009, від 18.07.2013 № 716, від 03.07.2013 № РН-0000227, від 09.07.2013 № 80, від 03.07.2013 № 1329, від 29.07.2013 № 408, від 10.07.2013 № 342, від 26.07.2013 № 83, від 23.07.2013 № 72, від 26.07.2013 № РН-0000180, від 22.07.2013 № Q3-00000886, платіжні доручення, договір про надання послуг автотранспорту, послуг будівельних машин та механізмів від 21.02.2013 № 16/13, договір про надання послуг спеціальною технікою від 02.08.2013 № 020813/1, договір від 01.04.2013 № 130401, договір про надання послуг від 19.09.2011 № 110919, договір 01.03.2013 № 010313, договір про надання послуг від 01.09.2013 № 11-092013, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2013 № ОУ-0000003, від 28.02.2013 № ОУ-0000012, від 28.02.2013 № ОУ-0000011, від 31.03.2013 № ОУ-0000040, від 30.04.2013 № ОУ-0000020, від 30.04.2013 № ОУ-0000021, від 30.04.2013 № ОУ-0000022, від 30.04.2013 № ОУ-0000056, від 18.04.2013 № ОУ-0000045, від 15.05.2013 № ОУ-0000060, від 31.05.2013 ОУ-0000063, від 15.05.2013 № ОУ-0000026, від 30.05.2013 № ОУ-0000030, від 31.05.2013 № ОУ-0000033, від 12.06.2013 № ОУ-0000074, від 29.03.2013 № ОУ-0000018, від 29.03.2013 № ОУ-0000021, від 30.08.2013 № ОУ-0000112, від 10.09.2013 № ОУ-0000032, від 30.09.2013 № ОУ-0000124, від 30.12.2013 № Н-1098, акти виконаних робіт від 28.02.2013 № 5-2-13, від 29.03.2013 № 12-3-13, від 30.04.2013 № 11-4-13, від 31.05.2013 № 8-5-13, від 27.06.2013 № 6-6-13, від 31.07.2013 № 6-7-13, від 31.08.2013 № 12-8-13, від 30.09.2013 № 13-9-13, від 31.10.2013 № 16-10-13, від 29.11.2013 № 10-11-13, від 30.12.2013 № 12-12-13, акти здачі-прийомки наданих послуг, виконаних робіт від 16.04.2013, від 31.05.2013, від 30.06.2013, від 18.06.2013, від 27.08.2013, від 30.08.2013, від 12.03.2013, від 30.07.2013, від 24.09.2013, від 03.10.2013, від 23.12.2013, від 06.11.2013, акти надання послуг від 18.06.2013 № 48, від 19.06.2013 № 50, від 17.06.2013 № 47, від 25.07.2013 № 80, від 29.07.2013 № 85, від 19.07.2013 № 63, від 26.08.2013 № 111, від 21.08.2013 № 108, від 07.08.2013 № 214, від 16.09.2013 № 130, від 20.09.2013 № 138, від 23.09.2013 № 139, від 15.10.2013 № 159, від 09.10.2013 № 156, від 18.11.2013 № 192, від 20.11.2013 № 195, від 20.12.2013 № 228, від 23.12.2013 № 230, накладні від 30.07.2013 № 3931, від 24.07.2013 № 3883, від 11.07.2013 № 3726, від 16.07.2013 № 3761, від 23.07.2013 № 3855, від 19.07.2013 № 3829, договір купівлі-продажу від 03.01.2013 № 24, договір від 04.03.2013 № 178, договір від 26.03.2013 № 26-03/13, договір від 17.09.2013 № 26-9/13, договір постачання від 30.08.2013 № 214, договір поставки від 22.05.2013 № 2205-107, акти приймання-передачі будматеріалів та устаткування до монтажу від 31.07.2012 № 7/008, від 31.07.2012 № 7/007, від 31.05.2012 № 5/016, від 31.05.2012 № 5/015, від 30.04.2012 № 4/010, від 31.03.2012 № 3/017, від 31.03.2012 № 3/016, від 29.02.2012 № 2/013, від 29.02.2012 № 2/009, від 31.01.2012 № 1/015, від 31.01.2012 № 1/014, від 30.09.2012 № 9/09, від 31.08.2012 № 8/013, від 31.08.2012 № 8/012, від 30.09.2012 № 9/010, від 31.10.2012 № 10/010, від 31.10.2012 № 10/09, від 30.11.2012 № 11/011, від 30.11.2012 № 11/010, від 30.11.2012 № 11/011, від 31.12.2012 № 12/011, від 31.01.2013 № 01/07, від 31.12.2012 № 12/012, від 28.02.2013 № 02/07, від 31.01.2013 № 01/08, від 31.03.2013 № 03/09, від 28.02.2013 № 02/06, від 30.04.2013 № 04/012, від 31.05.2013 № 05/06, від 31.05.2013 № 05/05, від 30.04.2013 № 04/013, від 30.06.2013 № 06/015, від 30.06.2013 № 06/014, від 31.07.2013 № 07/09, від 31.07.2013 № 07/010, від 31.08.2013 № 08/016, від 31.08.2013 № 08/015, від 30.09.2013 № 09/006, від 30.11.2013 № 11/016, від 30.11.2013 № 11/017, від 31.10.2013 № 10/017, від 31.10.2013 № 10/016, від 30.09.2013 № 09/007, від 31.12.2013 № 12/19.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі альтернативно - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За таких обставин, доводи позивача про неправомірність грошового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 15.10.2014 № 0013962213 та № 0013952213, є обґрунтованими і переконливими.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач про присудження судових витрат на його користь не просив.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перес - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0013962213, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Перес збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2054281,00 грн. (основний платіж - 1643425,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 410856,00 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0013952213, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Перес збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2477948,00 грн. (основний платіж - 1651965,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 825983,00 грн.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко