Рішення

від 22.07.2019 по справі 904/1998/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1998/19

за позовом Дочірнього підприємства "Зееландія", м. Бровари, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 50 392,8 грн., інфляційної складової у розмірі 3 260,49 грн., 3% річних у розмірі 1 064,26 грн., пені у розмірі 9 045,85 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При помічникові судді, який за дорученням судді здійснює

повноваження секретаря судового засідання, Яковлєвій А.Ю.

Представники:

Від позивача: Улько С.С., дог. № 10/2019 від 25.04.2019

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Зееландія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 50 392,8 грн., інфляційної складової у розмірі 2 360,01 грн., 3% річних у розмірі 790,9 грн., пені у розмірі 9 045,85 грн., неустойки у розмірі 45 856,72 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 18377 від 06.09.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 18.06.2019 від позивача надійшли оригінали доданих до позову документів для огляду.

Ухвалою суду від 27.06.2019 справу № 904/1998/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.07.2019. Зобов`язано позивача надати уточнений розгорнутий розрахунок сум, заявлених до стягнення.

На адресу суду, 05.07.2019 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 50 392,8 грн., інфляційну складову у розмірі 3 260,49 грн., 3% річних у розмірі 1 064,26 грн. та пеню у розмірі 9 045,85 грн.

Суд перевірив, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника позивача та чи стосується ця заява прав і обов`язків сторін щодо предмету позову.

Суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання з`явився, надав усні пояснення, відповів на питання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні від 22.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством "Зееландія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі" (покупець) було укладено договір поставки № 18377 від 06.09.2018 (договір).

Відповідно до п. 9.1 договору, договір укладений та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 9.2 договору визначено, що договір діє до 31.12.2018 і автоматично продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання припинити дію договору.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти у погоджені строки покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 50392,8 грн., що підтверджується видатковими накладними № 19796 від 02.10.2018 на суму 41 590,8 грн. та № 20142 від 08.10.2018 на суму 8 802 грн.

Згідно з п. 6.2 договору, покупець зобов`язаний сплачувати за товар на умовах відтермінування оплати протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.

З урахуванням зазначеного пункту договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений товар у належному розмірі та належні строки.

Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі" утворилась заборгованість перед Дочірнім підприємством "Зееландія" у розмірі 50 392,8 грн.

Між сторонами, 18.03.2019 підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі" наявна заборгованість перед Дочірнім підприємством "Зееландія" у розмірі 50 392,8 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50 392,8 грн. слід задовольнити.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п. 6.2 договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення за весь період затримки оплати, але не більше одного року з моменту виникнення зобов`язання покупця щодо оплати товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 17.10.2018 по 22.04.2019 у розмірі 9 045,85 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 9 045,85 грн., слід задовольнити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 064,26 грн. за загальний період з 17.10.2018 по 01.07.2019 та інфляційну складову у розмірі 3 260,49 грн. за загальний період з 17.10.2018 по 01.07.2019.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 064,26 грн., слід задовольнити.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано такі вимоги до розрахунку сум інфляційної складової.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Також слід зазначити, що позивач не міг нараховувати інфляційну складову за червень 2019, так як заява про зменшення розміру позовних вимог датована 01.07.2019, а індекс інфляції за червень 2019 був оприлюднений Державною службою статистики України 09.07.2019.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційної складової судом встановлено, що фактично позивач здійснює нарахування інфляційної складової за загальний період з листопада 2018 по травень 2019.

Разом з тим, помилкове визначення періодів нарахування не вплинуло на фактичний розмір інфляційної складової, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової у розмірі 3 260,49 грн. слід задовольнити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Також у позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2 800 грн., що складаються з:

- консультації з приводу стягнення суми заборгованості за поставлений товар - 500 грн.;

- підготовки позовної заяви - 2 000 грн.;

- направлення корреспонденції, пов`язаної з поданням даного позову, - 300 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження надання адвокатом Ульком С.С. адвокатських послуг при розгляді справи № 904/1998/19, заявником надано: договір про надання правової допомоги № 10/2019 від 25.04.2019; рахунок-фактуру № 3-2019 від 10.05.2019, акт надання послуг № 3 від 11.05.2019, платіжне доручення про сплату судового збору № 1782 від 10.05.2019 на суму 2 800 грн.

Розмір витрат на правову допомогу адвоката, заявлений позивачем, підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 2 800 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі солодощі" (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 6, прим. 3; код ЄДРПОУ: 42080759) на користь Дочірнього підприємства "Зееландія" (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Виробнича, 8; код ЄДРПОУ: 32628672) суму основної заборгованості у розмірі 50 392,8 грн., інфляційну складову розмірі 3 260,49 грн., 3% річних у розмірі 1 064,26 грн., пеню у розмірі 9 045,85 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2 800грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29.07.2019.

Суддя Ніколенко М.О.