Рішення

від 29.07.2019 по справі 910/6547/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2019Справа № 910/6547/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення 95 554,02 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 72 807,60 грн. основного боргу, 13 967,08 грн. пені, 6 409,61 грн. інфляційних втрат, 2 369,73 грн. 3% річних за договором про надання послуг №ОД/В-17-302 НЮ від 10.04.2017 року на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 903ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

20.06.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що позивачем нараховано суму основного боргу на суму послуг більшу ніж передбачено умовами п. 1.3. договору та неправильно розраховано розмір пені.

24.06.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

08.07.2019 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.04.2017 року між Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - замовник) та Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №ОД/В-17-302 НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) виконавець зобов`язується надати послуги з технічного діагностування рухомого складу, що знаходиться на балансі служби вагонного господарства регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця та який вислужив призначений термін служби, з метою визначення його технічного стану і можливості подальшої експлуатації.

Згідно п.2.2. договору (з урахуванням змін і доповнень викладених у додатковій угоді №1 від 22.12.2017 року) загальна вартість послуг за договором становить 845 620,80 грн., в тому числі в 2017 році - 705 268,80 грн., в 2018 році 140 352,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору (з урахуванням змін і доповнень викладених у додатковій угоді №1 від 22.12.2017 року) строк надання послуг: початок встановлюється з моменту підписання договору, закінчення та здача їх замовнику до 31.03.2018 року з правом дострокового виконання.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг, з наданням всіх підтверджуючих документів.

Поясненнями позивача, які викладені ним у позовній заяві, частково відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, актами здачі-приймання науково-технічної продукції № 143-17 від 28.04.2017 року на суму 78 948,00 грн., №196-17 від 31.05.2017 року на суму 130 702,80 грн., №231-17 від 30.06.2017 року на суму 126 316,80 грн., №257-17 від 31.07.2017 року на суму 111 404,40 грн., №313-17 від 31.08.2017 року на суму 37 719,60 грн., №338-17 від 29.09.2017 року на суму 14 035,20 грн., №377-17 від 31.10.2017 року на суму 3 508,80 грн., №430-17 від 30.11.2017 року на суму 118 422,00 грн., №476-17 від 29.12.2017 року на суму 11 403,60 грн., №31-18 від 31.01.2018 року на суму 29 824,80 грн., №94-18 від 30.03.2018 року на суму 183 334,80 грн підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг за вказаним договором на суму 845 620,80 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачеві послуг, а останній не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з їх оплати у строк визначений договором, у зв`язку із чим відповідач на даний час має перед позивачем заборгованість в сумі 72 807,60 грн. з урахуванням часткової оплати.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте посилання на те, що позивачем нараховано суму основного боргу на суму послуг більшу ніж передбачено умовами п. 1.3. договору, повністю спростовуються п. 1.3. договору, в якому вказано, що загальна вартість послуг за договором становить 845 620,80 грн. та актами здачі-приймання науково-технічної продукції наданими позивачем до позовної заяви на загальну суму 845 620,80 грн.

Доказів сплати основного боргу на суму 72 807,60 грн. відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення 72 807,60 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості послуг у строк визначений умовами договору, позивачем нараховано відповідачеві 3 % річних у сумі 2 369,73 грн. та інфляційні втрати у сумі 6 409,61 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтовані та позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з умовами п. 6.2. договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг згідно рахунків виконавця. Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого зобов`язання.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару у встановлений строк, на підставі п.6.2. договору, позивачем нараховано до стягнення 13 967,08 грн. пені за період з 30.04.2018 року по 17.05.2019 року.

Відповідачем через канцелярію суду 24.06.2019 року було подано клопотання про зменшення пені на 50%.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу ч. 1. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені на 50% судом відмовлено.

Проте, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позовні вимоги в частині стягнення 13 967,08 грн. пені у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню частково на суму 6 403,03 грн. за перерахунком суду з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу за період з 30.04.2018 року по 30.10.2018 року. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок № 5, код: 40075815) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Приходько, 33, код: 00388168) 72 807 (сімдесят дві тисячі вісімсот сім) грн. 60 коп. основного боргу, 6 403 (шість тисяч чотириста три) грн. 03 коп. пені, 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 73 коп. 3% річних, 6 409 (шість тисяч чотириста дев`ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат та 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 32 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 29.07.2019р.

Суддя С.О. Чебикіна