Рішення

від 29.07.2019 по справі 910/4617/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2019Справа № 910/4617/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" (04071, м.Київ, вул. Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1)

про стягнення 279 708,83 грн

Представники сторін:

від позивача: Сербулов О.В.,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" про стягнення 279 708,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за Договором про надання послуг № 01/10-229 від 01.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.05.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла позовна заява про стягнення заборгованості з урахуванням ухвали суду від 15.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4617/19, призначено підготовче засідання у справі на 12.06.2019.

В підготовче засідання 12.06.2019 представники сторін не з`явилися.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання відповідача про надання додаткового часу для мирного врегулювання спору та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.07.2019.

03.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про перенесення розгляду справи.

03.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

В підготовче засідання 03.07.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 03.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити відповідачу у задоволенні клопотань про перенесення розгляду справи у зв`язку з безпідставністю.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, за результатами підготовчого засідання 03.07.2019 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

26.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

29.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про перенесення розгляду справи.

29.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів судових витрат.

В судове засідання 29.07.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши через відділ діловодства суду три клопотання про перенесення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, які є ідентичними по змісту та мотивовані тим, що адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" Жвавець В.В. станом на 29.07.2019 перебуватиме у відрядженні за межами міста Києва, тому представляти інтереси відповідача у судовому засіданні не зможе, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зазначає, що наведені у клопотаннях адвокатом відповідача причини неявки в засідання Суд не визнає поважними у зв`язку з відсутністю відповідних підтверджуючих документів, а також з огляду на те, що відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа не позбавлена права брати участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

З огляду на викладене, ухвалою суду від 29.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відмовити відповідачу у задоволенні клопотань про перенесення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн, докази перерахування яких будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття рішення, а також підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.10.2015 між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАЖІО ІНВЕСТ" (замовник) було укладено Договір № 01/10-229 про надання послуг (надалі також - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець надає замовнику послуги, на платній основі, по стоянці та швартуванню біля гідротехнічної споруди (надалі - ГТС) плавзасобів, а саме: пасажирського теплоходу "Святий Андрій" та інших плавзасобів, які належать замовнику (надалі - плавзасоби, а саме: біля причалу № 2 берегоукріплення річки Дніпро, інв. № 1591 (довжиною 60 п.м.), розташований за адресою: м. Київ, Набережно-Хрещатицька, яка належить виконавцю.

Згідно з п. 2.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 01.01.2019 р. Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.02.2015 року.

У п. 2.1.2 Договору сторони передбачили, що порядок оплати і строків внесення платежів за період з 01.02.2015 по 30.09.2015 визначаються додатковою угодою, підписаною уповноваженими представниками сторін, протягом 5 днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1 Договору виконавець зобов`язався, зокрема, надавати послуги по швартуванню та стоянці плавзасобів замовника на ГТС виконавця.

Замовник, відповідно до п. 3.3.1 Договору, взяв на себе зобов`язання здійснювати своєчасну та у повному обсязі оплату послуг виконавця.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг виконавця складає 18 090,00 грн, в.ч. ПДВ, на місяць. Розмір плати за надання послуг, отриманих у період після 01.10.2015, щомісячно коригуються на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується з моменту, вказаного у п. 2.1. цього договору.

Плата за надані послуги сплачується у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця, щомісячно (до 5 числа місяця, наступного за звітним), щоквартально чи щорічно, відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця (п. 4.3 Договору).

Згідно з умовами пунктів 4.4, 4.5 Договору здавання послуг виконавця та приймання їх результатів замовником оформляються актом здавання-приймання наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним. У разі неотримання замовником передбачені у п. 4.4. договору строки акту здавання-приймання наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

05.10.2015 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору № 01/10-229 про надання послуг від 01.01.2015 (надалі також - угода).

У п. 1 угоди зазначено, що ТОВ "АДАЖІО ІНВЕСТ" визнає наявність обов`язку перед ДП "Адміністрація річкових портів" щодо оплати за послуги з 01.02.2015 по 30.09.2015 грошових коштів у сумі 144 720.00 грн.

Відповідно до п. 2 угоди сторони домовилися розстрочити ТОВ "АДАЖІО ІНВЕСТ" термін виконання зобов`язання щодо повернення суми, визначеної в п. 1. Цієї угоди, наступним чином: ТОВ "АДАЖІО ІНВЕСТ" щомісячно рівними частинами у кількості 12 одиниць до 5 числа відповідного поточного місяця перераховує ДП "Адміністрація річкових портів" по 12 060,00 грн. Термін першого платежу - до 05.11.2015. Термін останнього платежу - до 05.10.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу прийняті такі послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000154 від 31.05.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000229 від 30.06.2018 на суму 25 042,54 грн, № 0000304 від 31.07.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000375 від 31.08.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000449 від 30.09.2018 на суму 25 518,35 грн, № ДП-0000496 від 31.10.2018 на суму 25 952,16 грн, № ДП-0000604 від 31.12.2018 на суму 26 526,02 грн, № ДП-0000535 від 30.11.2018 на суму 26 315,50 грн, № ДП-0000027 від 31.01.2019 на суму 26 791,28 грн, № ДП-0000053 від 28.02.2019 на суму 26 925,24 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за надані послуги за Договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 237 459,53 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 890,24 грн, інфляційні у розмірі 9 408,29 грн. та пеню у розмірі 29 950,77 грн..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу було прийнято ці послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000154 від 31.05.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000229 від 30.06.2018 на суму 25 042,54 грн, № 0000304 від 31.07.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000375 від 31.08.2018 на суму 25 042,54 грн, № ДП-0000449 від 30.09.2018 на суму 25 518,35 грн, № ДП-0000496 від 31.10.2018 на суму 25 952,16 грн, № ДП-0000604 від 31.12.2018 на суму 26 526,02 грн, № ДП-0000535 від 30.11.2018 на суму 26 315,50 грн, № ДП-0000053 від 28.02.2019 на суму 26 925,24 грн., які оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Що стосується Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000027 від 31.01.2019 на суму 26 791,28 грн, який не підписаний замовником у зв`язку з відмовою від його підписання, суд зазначає, що в силу п. 4.5 Договору цей акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Отже, вказаними первинними документами підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу за Договором, вартість яких до стягнення заявлена позивачем у загальному розмірі 237 459,53 грн.

Враховуючи умову пункту 4.3 Договору, Суд зазначає, що обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" з оплати наданих позивачем послуг за вказаними актами настав.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі № 910/4617/19, а саме, 02.07.2019 позивачем сплачено частину основного боргу у розмірі 48 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 02.07.2018.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" грошових коштів позивачу в розмірі 48 000,00 грн. після звернення позивача до суду з вказаним позовом та відкриття провадження у даній справі, Суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі №910/4617/19 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 48 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо-Інвест" перед Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" за Договором становить 189 459,53 грн.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 189 459,53 грн.

Обставин прострочення виконання своїх обов`язків за Договором відповідачем не заперечено та не спростовано.

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому з відповідаач на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 189 459,53 грн.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 2 890,24 грн. за загальний період прострочки відповідача з 06.06.2018 по 01.04.2019 та інфляційні у розмірі 9 408,29 грн. за загальний період прострочки з червня 2018 по березень 20149 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційні за прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд зазначає, що вказані нарахування здійснені позивачем вірно, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошових зобов`язань з 06.06.2018 по 01.04.2019 у розмірі 29 950,77 грн.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення замовником строку оплати платежу у встановлений цим договором строк. Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочення відповідача, Суд зазначає, що позивачем невірно здійснено такий розрахунок, у зв`язку з чим за розрахунком Суду позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 25 480,85 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 195,63 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, Суд зазначає, що надмірно сплачена позивачем при поданні позову сума судового збору 4,24 грн підлягає поверненню останньому в разі подання ним відповідного клопотання в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі № 910/4617/19 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 48 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАЖІО ІНВЕСТ" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 38973270) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14; ідентифікаційний код 33404067) борг у розмірі 189 459 (сто вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 53 коп., пеню у розмірі 25 480 (двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 2 890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 9 408 (дев`ять тисяч чотириста вісім) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 4 128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 59 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.07.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко