Рішення

від 30.07.2019 по справі 826/10610/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/10610/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулось Державне підприємство Конструкторське бюро Артилерійське озброєння (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.06.2018 року №0004274208.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки станом на 31.12.2017 податок на доходи фізичних осіб до відповідного бюджетного рахунку підприємства сплачено у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.08.2018 року.

Зважаючи а неявку сторін 02.08.2018 року, підготовче засідання перенесено на 18.08.2018 року, яке у подальшому перенесено на 13.09.2018 року у зв`язку з наданням часу позивачу для ознайомлення з відзивом.

13.09.2018 року підготовче засідання перенесено у зв`язку з клопотання представника позивача на 11.10.2018 року.

У відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.20015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, яким встановлено порушення вимог підпункту 168.1., підпункту 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.10.2018 року з`явилися представники сторін та за результатами підготовчого засідання суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2018 року, яке у подальшому було відкладено на 29.11.2018 року у зв`язку зі зміною графіку проведення судових засідань.

29.11.2018 року у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд ухвалив про подальший розгляд у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

Посадовими особами відповідача у період з 29.03.2018 по 11.05.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, про що складено акт №377/26-15-14-01-05/342977075 від 29.05.2018 (далі - Акт перевірки).

Пунктом 6 розділу ІV Висновки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1. підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 році на загальну суму 1 331 501,00грн. та встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за січень 2015 - червень 2016 років.

Листом від 13.06.2018 №27276/10/26-15-14-01-05 відповідач повідомив позивача про допущення технічної помилки при складанні висновків акту перевірки та пункт 6 розділу ІV Висновки просив читати у наступній редакції:

Пункт 7) встановлено порушення підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1. підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 році на загальну суму 1 331 501,00грн. та встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за січень 2015 - червень 2016 років.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення від 14.06.2018 №0004274208. Яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 5 212 076,60 грн., з яких 1 331 501,00 грн. за основним платежем та 3 880 975,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючи з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб встановлено, що станом на 01.01.2015 згідно реєстрів бухгалтерського обліку (рах.6411) обліковується заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 1 677 624,47 грн.

Розділ ІV ПК України висвітлює основні положення щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, зокрема дає визначення платнику податку, об`єкту та бази оподаткування.

Згідно з приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підпункт 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При зіставленні сум нарахованого податку та сум перерахованого (сплаченого) податку, відповідачем встановлено, що станом на 01.01.2015 сума заборгованості позивача перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб становила 1 677 624,47 грн. При цьому, у період 2015-2017 роки позивачем нараховано 12 748 778,70 грн. та сплачено до бюджету 12 607 415,99 грн. (а.с.106-209 том І).

За висновками відповідача, станом на кінець перевірки за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати податку у розмірі 1 331 501,00 грн. та несвоєчасно сплачений податок у розмірі 4 421 947,20 грн.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015.

Так, згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

З огляду на те, станом на 01.01.2015 за позивачем рахувався борг у розмірі 1 677 624,47 грн., відповідачем відповідно сплачені позивачем суми податку були спрямовані на його погашення у відповідності до зазначених приписів ПК України.

Крім того, враховуючи що позивачем несвоєчасно здійснювалася сплата податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 421 947,20 грн., відповідачем у відповідності до приписів пункту 127.1 статті 127 ПК України до позивача застосовано штраф.

Так, згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до позивача застосовано напутні санкції:

розрахунковий період травень 2015 року - несвоєчасно сплачена сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 179 037,75 грн., з огляду на що до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 25% від суми у розмірі 294759,44 грн.;

розрахунковий період червень 2015 року - несвоєчасно сплачена сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 236 440,31 грн., з огляду на що до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% від суми у розмірі 118 220,16 грн.;

розрахунковий період липень 2015 - червень 2016 років - несвоєчасно сплачена сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 292 493,66 грн., з огляду на що до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 575% від суми у розмірі 2 469 370,25 грн.;

розрахунковий період лютий-травень 2017 року - не сплачено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн., у зв`язку з чим до позивача застосовано штраф у розмірі 75 % від суми у розмірі 998 625,75 грн.

У своїй постанові від 22 травня 2018 року у справі №820/6437/16 (К/9901/31032/18) Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши, що положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем виявлено несплату відповідачем податку на прибуток за лютий - травень 2017 року, що є першим порушенням у розумінні статті 127 ПК України, застосування відповідачем штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку є безпідставним.

При цьому, актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення вимог закону в частині несвоєчасної сплати суми податку на доходи фізичних осіб за травень 2015 року - червень 2016 року, склад якого відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 ПК України, проте відповідач застосував штраф за правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 127 цього кодексу.

Висновки щодо аналогічного спору викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №813/1632/16.

З огляду на викладене, суд вважає відсутніми правові підстави для застосування до визначеного статтею 126 Податкового кодексу України правопорушення штрафних санкцій, встановлених статтею 127 цього Кодексу, обумовлює наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу.

Також, на думку суду, контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки раніше він не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, встановлені судом обставин під час розгляду справи та проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 04.07.2018 №535 підтверджується сплата позивачем судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 78 187,15 грн., який підлягає стягненню на його користь.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння (код ЄДРПОУ 34297075, адреса: 03057, Київ, вул.Вадима Гетьмана, 6) до Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 року №0004274208 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14.06.2018 №0004274208.

Стягнути на користь Державного підприємства Конструкторське бюро Артилерійське озброєння (код ЄДРПОУ 34297075, адреса: 03057, Київ, вул.Вадима Гетьмана, 6) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 78 187,15 грн. (сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, Київ, вул.Шолуденка, 33/19).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда