Рішення

від 30.07.2019 по справі 826/13810/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/13810/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕСВЕЛ

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0039371404 від 02.08.2017 року та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕСВЕЛ (далі - позивач та/або ТОВ ТРЕСВЕЛ ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві та інші органи ДФС України зупинити дії щодо стягнення донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у податковому повідомленні-рішенні від 02.08.2017 року №0039371404 до набуття законної сили рішенням суду в цій справі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 року №0039371404 у повному обсязі;

- судові витрати покласти на відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 14.07.2017 року №490/26-15-14-03-04/41006632 не відповідають фактичним обставинам справи, договір купівлі-продажу від 10.04.2017 року №0410/01 укладений між ТОВ ТРЕСВЕЛ та ТОВ АЛЬ-МАРК був фактично виконаний, що підтверджуються документами, а саме: актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.02.2018 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 23.06.2017 року №625/26-15-14-04-05, №626/26-15-14-04-05, наказу від 22.06.2017 року №5543 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами і доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ТРЕСВЕЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬ-МАРК (код ЄДРПОУ -0658277) за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 рік.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 04.07.2017 року № 490/26-15-14-03-04/41006632 (далі - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході її проведення контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 707802 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2017 року - 707802 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ ТРЕСВЕЛ подано заперечення №2/17 від 21.07.2017 року, за наслідком розгляду яких Головне управління ДФС у м. Києві листом від 01.08.2017 року №23892/10/26-15-14-04-05 висновки акту перевірки залишено без змін.

02.08.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0039371404, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 707 802 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 176 951 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Разом з цим, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує з акту перевірки підставою для висновку відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕСВЕЛ п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 707802 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2017 року - 707802 грн. стали наступні обставини:

- не підтвердження поставки ТМЦ по ланцюгу постачання (згідно даних реєстру податкових накладних (ЄРПНР);

- до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість, безпеку товарів, а саме: паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати. видані Міністерством охорони здоров`я України, Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість товару;

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно аналізу ЄРПНР не встановлено декларування ТОВ Тресвел будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-.постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності:

- до перевірки надано товарно-транспортні накладні, де зазначено, що автомобільний перевізник - ТОВ Санк Тек (код 40198305), який не володіє трудовими та матеріальними. ресурсами для надання послуг по перевезенню такої кількості зернових культур (760 тон зерна, 22 рейси на значні відстані) та не залучав сторонніх організацій для перевезення (згідно єдиного реєстру податкових накладних);

- нереальність первинного продажу зерна ТОВ Аль-Марк за період з 01.04.2017 30.04.2017, що не може визнаватися учасником ринку зерна - суб`єктом виробництва оскільки у нього відсутні об`єкти інфраструктури ринку зерна, які забезпечують виробництва зерна, його заготівлі, зберігання та реалізації;

- введення в обіг зерна невідомого походження, саме ТОВ Тресвел .

З`ясовано, що операції здійснені ТОВ Аль-Марк не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених ТМЦ від контрагента ТОВ Аль-Марк на адресу ТОВ Тресвел , що свідчить про те, що правочини між ТОВ Аль-Марк та ТОВ Тресвел на суму 4246818.77 грн.. у тому числі ПДВ 707802,4 здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оскільки, реальність та можливість вчинення даної господарської операції постачальника ТОВ Аль-Марк відсутня, а наслідком для податкового обліку с фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Тресвел не було підстав податкового обліку .

Судом в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Аль-Марк укладено договір №0410/01 купівлі-продажу від 10.04.2017 року (далі - договір від 10.04.2017 року) (т. 1, а.с. 44), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати зернові культури, а саме пшеницю 2 та 3 класу, а також некласну, кукурудзу та ячмінь (далі - Товар), в кількості, по якості на умовах вказаних в специфікаціях, а покупець купити та сплатити на умовах договору. Якість товару має відповідати ДСТУ діючим в Україні, а саме на пшеницю 3768-2010, кукурудзу 4525-2006, ячмінь 3769-98.

Згідно пункту 2.1 розділу 2 договору від 10.04.2017 року ціна Товару погоджується сторонами в специфікаціях.

Поставлена партія Товару, в розрізі пункту 2.4 розділу 2 договору від 10.04.2017 року супроводжується наступною документацією: рахунок із зазначеною вартістю ціни одиниці продукції і виділення окремим рядком суми ПДВ, кількості та загальної вартості продукції в даній партії; видаткова накладна, ТТН або акт прийому-передачі продукції; специфікація по договору.

Передача Товару по якості проводиться на складі продавця. Після вивозу Товару зі складу Продавця, претензії по якості не приймаються.

На виконання договору від 10.04.2017 року сторонами укладено наступні специфікації: №1 від 11.04.2017 року щодо поставки пшениці 2 класу 20, 000 тон на загальну суму 97200, 00 грн.; №2 від 11.04.2017 року щодо постави пшениці 2 класу у кількості 30 тон та пшениці 3 класу 270 тон на загальну суму 1419000, 00 грн.; №3 від 11.04.21017 року щодо поставки пшениці у розмірі 35 тон на загальну суму 167300, 00 грн.; №4 від 11.04.2017 року щодо поставки пшениці у розмірі 110 тон на загальну суму 531700, 00 грн.; №5 від 11.04.2017 року щодо поставки ячменю у розмірі 25 тон, пшениці у розмірі 35 тон на загальну суму 273350, 00 грн.; №6 від 18.04.2017 року щодо поставки кукурудзи на загальну суму 354400, 00 грн. у кількості 80 тон; №7 від 18.04.2017 року щодо поставки пшениці у кількості 55 тон на загальну суму 262900, 00 грн.; №8 від 18.04.2017 року щодо поставки пшениці 2 класу у розмірі 75 тон та пшениці 3 класу у розмірі 80 тон на загальну суму739100,00 грн.; №9 щодо поставки пшениці у кількості 12 тон на загальну суму 58200/, 00 грн.; №10 від 20.04.2017 року щодо поставки пшениці у розмірі 25 тон на загальну суму 118750, 00 грн.; №11 від 21.04.2017 року щодо поставки пшениці 3 класу у розмірі 65 тон на загальну суму 303550,00 грн. (т. 1, а.с. 45-49).

Сторонами складено наступні акти приймання передачі вантажів: №12-06 від 12.04.2017 року; №12-03 від 12.04.2017 року; №12-04 від 12.04.2017 року; №12-01 від 12.04.2017 року; №12-02 від 12.04.2017 року; №12-06 від 12.04.2017 року; №12-07 від 12.04.2017 року; №13-02 від 13.04.2017 року; №13-01 від 13.04.2017 року; №14-01 від 14.04.2017 року; №14-02 від 14.04.2017 року; №15-01 від 15.04.2017 року; №18-01 від 18.04.2017 року; №19-01 від 19.04.2017 року; №20-01 від 20.04.2017 року; №20-04 від 20.04.2017 року; №20-02 від 20.04.2017 року; №20-05 від 20.04.2017 року; №20-06 від 20.04.2017 року; №20-03 від 20.04.2017 року; №21-02 від 21.04.2017 року; №21-04 від 21.04.2017 року; №21-03 від 21.04.2017 року; №21-05 від 21.04.2017 року; №21-01 від 21.04.2017 року; №22-01 від 22.04.2017 року; №22-02 від 22.04.2017 року (т. 1, а.с. 51-77).

Також позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 78-104), видаткові накладні: від 21.04.2017 року №РН-0000045; від 21.04.2017 року №РН-0000049; від 21.04.2017 року №РН-0000048; від 21.04.2017 року №РН-0000044; від 20.04.2017 року №РН-0000041; від 21.04.2017 року №РН-0000040; від 20.04.2017 року №РН-0000038; від 22.04.2017 року №РН-0000036; від 20.04.2017 року №РН-0000035; від 20.04.2017 року №РН-0000034; від 20.04.2017 року №РН-0000033; від 19.04.2017 року №РН-0000031; від 18.04.2017 року №РН-0000030; від 15.04.2017 року №РН-0000029; від 14.04.2017 року №РН-0000028; від 13.04.2017 року №РН-0000026; від 13.04.2017 року №РН-0000024; від 12.04.2017 року №РН-0000023; від 12.04.2017 року №РН-0000021; від 12.04.2017 року №РН-0000019; від 12.04.2017 року №РН-0000018; від 14.04.2017 року №РН-0000017; від 12.04.2017 року №РН-0000016 (т. 1, а.с. 105-127).

Крім цього, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2017 року ТОВ Аль-Марк було подано до суду наступні документи:

- копії специфікацій до договору купівлі-продажу від 10.04.2017 №0410/01, а саме: специфікації від 11.04.2017 №1, 2, 3, 4, 5; специфікації від 18.04.2017 №6,7, 8, 9; специфікація від 20.04.2017 №10; специфікація від 21.04.2017 №11; виписка з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб, наказ від 01.11.2016 року №1-к, протокол Загальних Зборів Учасників від, 30.10.2016 року, статут ТОВ Аль-Марк від 2016 року, податкова декларації з ПДВ за квітень 2017 року, копію договору від 07.04.2017 року №0704-17, протокол погодження цін від 07.04.2017 року до договору, рахунки-фактури та видаткові накладні (складені з результатом виконання зобов`язань за договором від 07.04.2017 року №0704-17).

Відповідач подав клопотання про те, що копії договору від 07.04.2017 року №0704-17, протоколу погодження цін від 07.04.2017 року до договору, рахунки-фактури та видаткові накладні (складені з результатом виконання зобов`язань за договором від 07.04.2017 №0704-17 року) належним чином не засвідчені.

Оцінюючи посилання ГУ ДФС у м. Києві в цій частині суд зверне увагу на наступне.

Так, згідно приписів частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 94 КАС України).

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року №55 Вимоги до оформлювання документів ДСТУ-4163-2003 встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів : Згідно з оригіналом , назва посади, особистого підпису особи, яка засвідчує її копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту 23.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що копії договору від 07.04.2017 року №0704-17, протоколу погодження цін від 07.04.2017 року до договору, рахунки-фактури та видаткові накладні (складені з результатом виконання зобов`язань за договором від 07.04.2017 №0704-17 року) не засвідчені належним чином, оскільки містить в собі лише відмітку З оригіналом згідно без підпису, зазначення прізвища та ініціалів особи, що засвідчувала документ, за відсутності печатки товариства, а тому при вирішення даного адміністративного позову суд не враховує зазначені документи, як письмові докази які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з цим, за наслідком огляду специфікацій до договору купівлі-продажу від 10.04.2017 року судом встановлено, що у них відсутня класифікація товару (пшениці) та інформація щодо його якості.

Також, судом встановлено, розбіжність у кількості завантаженої та отриманої пшениці, яка становить - 12 400 кг.

Так, загальна кількість пшениці за специфікаціями до договору від 10.04. - 812 000 кг, а загальна кількість пшениці за актами приймання передачі вантажів - 800 400 кг, загальна кількість пшениці за видатковими накладними - 800 400 кг.

Окрім цього встановлено розбіжність у кількості завантаженого та отриманого ячменя - 1 400 кг, а саме: загальна кількість ячменя згідно специфікацій до договору від 10.04.2017 року - 25 кг, а загальна кількість поставленого ячменя за актами приймання передачі вантажів - 23 600 кг, загальна кількість поставленого ячменя за видатковими накладними - 23 600 кг.

Водночас, встановлено розбіжність у кількості завантаженої та отриманої кукурудзи + 120 кг, а саме: загальна кількість кукурудзи згідно специфікацій до договору від 10.04.2017 року - 80 000 кг, а загальна кількість поставленої кукурудзи за актами приймання передачі вантажів - 80 120 кг, загальна кількість поставленої кукурудзи за видатковими накладними - 80 120 кг.

В той же час, як вже було зазначено судом вище в акті перевірки відповідач стверджує, що позивачем не надано жодних документів, що підтверджують якість, безпеку товарів, а саме: паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров`я України, Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕСВЕЛ у позовній заяві вказало, що у зв`язку з відсутністю сумнівів щодо відповідності якості та кількості Товару поставленого від ТОВ Аль- Марк , ТОВ Тресвел не вимагало надання ніяких додаткових документів, що не передбачені умовами договору. ТОВ Аль-Марк відібрало зразки та робили аналіз зерна перед покупкою його у свого контрагента, за запитом ТОВ Тресвел останній надав скан - копії таких посвідчень якості. Також позивач зазначив, що після заїзду машини на територію кінцевого покупця відбувається відбір зразків з кожного автомобіля та його аналіз у власній сертифікованій лабораторії, і тільки після підтвердження якості товару відповідно до вимог якості підприємства згідно з діючими стандартами України, ставлять штамп на ТТН про приймання товару або надають про невідповідність товару вимогам. З цього моменту за якість товару відповідає лабораторія кінцевого покупця.

Також позивач звертав увагу суду, що оплата товару відбувається лише після поставки ним товару до власних покупців - переробників зерна, та перевірки останніми товару власними сертифікованими лабораторіями.

Як слідує зі змісту актів приймання передачі вантажів ТОВ Аль-Марк (продавець) передає покупцю 1 (ТОВ Тресвел , а покупець 1 передає покупцю 2 (ТОВ Левел Трейд ) вантаж на підставі договорів купівлі-продажу №0410/01 та 0410/02 від 10.04.2017 року.

Суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належним чином засвідченої копії договору укладеного між ТОВ Тресвел та ТОВ Левел Трейд щодо подальшого продажу придбаного зерна у ТОВ Аль-Марк .

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази реалізації придбаного позивачем товару у ТОВ Аль-мак у власній господарській операції.

Крім цього, як і в договорі від 10.04.2017 року так і у відповідних актах передачі вантажів міститься посилання про те, що передача товару по якості проводиться на складі продавця.

В акті перевірки вказано, що у ТОВ Аль-Мак відсутні будь-які основні та виробничі фонди, що об`єктивно свідчить про фізичну неможливість здійснення послуг таких, як транспортування, зберігання, відвантаження, навантаження зерна.

Доказів зворотного позивачем не надано, а судом не встановлено.

Тобто, обставини наявності у ТОВ Аль-Мак складського приміщення для зберігання такої кількості зерна матеріли справи не містять, що свідчить про неможливість реалізації умов договору від 10.04.2017 року.

Підсумовуючи вищевикладене суд погоджується з доводами відповідача, які викладені в акті перевірки та вказує, що в ході розгляду справи не встановлено рух позивача активів у процесі здійснення господарської операції.

Що ж стосується оцінки відповідачем посвідчення якості (форма 47) суд зазначає, що останні відсутні в матеріалах справи, позивачем до позовної заяви не долучено, як і не наведено спростування доводів контролюючого органу в цій частині.

Таким чином, на думку суду, спірне рішення ГУ ДФС у м. Києві прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень та в повній мірі відповідає критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Крім цього, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві та інші органи ДФС України зупинити дії щодо стягнення донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у податковому повідомленні-рішенні від 02.08.2017 року №0039371404 до набуття законної сили рішення суду в цій справі мотивуючи це наступним.

По-перше, вказана позовна вимоги звернута ТОВ Тревел до не визначеного кола органів ДФС.

По-друге, згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, після набрання рішенням законної сили, за наслідок розгляду позовних вимог про визнання недійсним рішення контролюючого органу, останнє, у випадку відмови у їх задоволенні, набуває статуту узгодженого та встановлює обов`язок платнику податку щодо сплати суми узгодженого грошового зобов`язання та й відповідно надає право контролюючому органу щодо вчинення подальших дій з метою стягнення податкового боргу.

Враховуючи те, що суму грошового зобов`язання визначена спірним рішенням станом на час вирішення спору по суті не є узгодженою, відсутність підстави для зобов`язання відповідача зупинити дії щодо стягнення донарахованого податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у податковому повідомленні-рішенні від 02.08.2017 року №0039371404 до набуття законної сили рішення суду в цій справі мотивуючи це наступним.

Крім того, матеріли справи не містять в собі належних та достатніх доказів, що такі дії взагалі вчинялися ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕСВЕЛ (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, б. 10-12, оф. 4, код ЄДРПОУ 41006632) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін