Рішення

від 16.07.2019 по справі 640/5213/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/267

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2019 року № 640/5213/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Ващенко В.А., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес

Продакт Компані" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія

творчості інвалідів"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю представника позивача, представників відповідача,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Делішес Продакт Компані Всеукраїнської громадської організації Народна академія творчості інвалідів (надалі - позивач, Підприємство ) адреса: 01050, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач ), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0002071404 від 17 січня 2019 року та №0002081404 від 17 січня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, проведено низку підготовчих засідань, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, вказував на те, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача відповідних складських приміщень та виробничих потужностей, які свідчать про реальність спірних операцій. Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві та вказували на те, що під час перевірки за фактичним місцезнаходженням виробничих потужностей не виявили, що свідчить про нереальність спірних операцій.

В судовому засіданні 16.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головне управління ДФС у м. Києві , на підставі наказу від 15.11.18 № 16820, згідно пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Делішес Продакт Компані Всеукраїнської громадської організації Народна академія творчості інвалідів (далі - позивач, Підприємство), з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року. За результатами перевірки був складений Акт № 1215/26-15-14-04-01/40969703 від 11.12.18 (далі - Акт).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0002071404 від 17.01.19. щодо зменшення заявленої суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2018 року у розмірі 2 405 290.00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафу) у розмірі 1 202 645.00 грн. та № 0002081404 від 17.01.19. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у розмірі 1 361 653,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту, а також вважаючи податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту - незаконними, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Підприємство 18.11.2016 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що зроблено запис за номером: 1 074 102 0000 063300.

Засновником Підприємства є Всеукраїнська громадська організація Народна академія творчості інвалідів (код ЄДРПОУ 37723141).

В липні 2018 року на підприємстві за основним місцем роботи працювало 4 працівники, в тому числі 3 осіб з інвалідністю (що становить 75% від загальної кількості працюючих), в серпні 2018 року за основним місцем роботи працювало 7 працівників, в тому числі 6 осіб з інвалідністю (що становить 86% від загальної кількості працюючих) та в вересні 2018 року за основним місцем роботи працювало 10 працівників, в тому числі 9 осіб з інвалідністю (що становить 90% від загальної кількості працюючих).

В матеріалах справи наявні відповідні накази та штатні розписи, якими підтверджується наявність персоналу, необхідного для проведення вказаних робіт, реальність яких, відповідач поставив під сумнів.

При цьому, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано можливість позивача виготовити необхідну кількість товару (зокрема цукрового сиропу), враховуючи наявність не тільки директора та менеджерів зі збуту, а й операторів виробництва у відповідній кількості (на вересень - 7 операторів) (Т.1, арк. 41-42).

Також на підтвердження реальності спірних операцій та спростування висновків відповідача, позивачем надано до матеріалів справи наступні документи.

Між позивачем та ТОВ ВІВА було укладено договір суборенди № 2609/0/18 від 26.09.18, відповідно до якого позивач орендує виробничі та складські приміщення загальною площею 469,20 м.кв., за адресою Волинська область, Маневицький район, смт. Колки, вул. Грушевського, 9 (Т.1, арк.70-75).

Також між позивачем та ТОВ ВІВА було укладено договір суборенди обладнання № 180926-1 від 26.09.18, згідно якого Підприємство отримало в користування обладнання для виготовлення цукрового сиропу та кондитерських виробів (Т.1, арк. 76-79).

При цьому, відповідачем не спростовано можливість використання позивачем вказаного складського приміщення та виробничих потужностей належним чином, але лише припущеннями.

З наданих суду доказів та пояснень позивача, вбачається, що Підприємство на вищевказаних виробничих потужностях та інших, що будуть описані нижче налагодило виробництво цукрового сиропу та кондитерських виробів, що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рахунках 1521 Придбання (виготовлення) основних засобів , 104 Машини та обладнання та 106 Інструменти, прилади та інвентар , по рахунку 201, 204 (Т.1, арк.27-36).

Також позивачем надано договір оренди нерухомого майна від 22.11.2017, за яким позивач орендував починаючи з 24.11.2017 з метою здійснення виробничої діяльності, складського господарства надання інших послуг будівлю 147 кв.м.: Київська область, Ракитнянський районі, с. Острів (Т.1, арк. 110-112).

Також надано низку договорів, рахунків фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларації виробника про якість цукру, на підтвердження придбання позивачем цукру, який в подальшому перероблявся позивачем на цукровий сироп та мішків (Т.1, арк. 113-149, 154-158, 159-180, 182-190, арк. 231-250, Т.2, арк. 1-37, Т.2, арк. 82-195).

На підтвердження поставки інших товарів, необхідних для виготовлення та фасування цукрового сиропу надано договір поставки №02/08/2018-ДПК від 02.08.2018, акти, специфікації, видаткові накладні, за яким позивачу поставлялись корки, мішки, преформи тощо (Т.2, арк. 71-78) та договір №31.08.2018 від 31.08.2018 на поставку петпляшок для сиропу (Т.2, арк. 78-81).

Надано також договір поставки №03/09-ДПК від 03.09.2018, на підтвердження подальшої реалізації позивачем, виготовленого сиропу цукрового (Т.1, арк. 150), рахунку на оплату № 2 від 17.09.2018 та № 3 від 26.09.2018 (Т.1, арк. 151, 153), видаткову накладну №2 від 17.09.2018 та (Т.1, арк. 152),

На підтвердження транспортування товарів, позивачем надано докази замовлення позивачем транспортно-експедиторських послуг згідно договору транспортного експедирування № 05/12/2017 від 05.12.2017 (Т.1, арк. 181) та договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №2018/04-30 від 30.04.2018, разом з відповідними актами про надання послуг (Т.1, арк. 225-230).

Використання вказаних перевізників та доставка товарів за складськими адресами позивача, що описані в цьому рішенні, підтверджується також відомостями товарно-транспортних накладних.

Також надано договір оренди виробничо-складських приміщень від 02.05.2018 за яким позивач орендував виробничо-складські приміщення 127 кв.м. за адресою: Львівська область, смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 55 (Т.1, арк. 191-193). При цьому, наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, вказані вище, свідчать про те, що значна частина товару-цукру білого доставлялась також до вказаного виробничо-складського приміщення, що не спростовано відповідачем.

На підтвердження вказаного договору оренди надано рахунки фактури, акти надання послуг (Т.1, арк. 195-201).

Крім цього, надано договір оренди виробничого обладнання №25/05/2018 від 22.05.2018, за яким позивач орендував виробниче обладнання для виготовлення цукрового сиропу (Т.1, арк.203-207), підтвердив його оплату і прийняття (Т.1, арк. 208-209).

Також надано договір відповідального зберігання майна від 02.05.2018 р., за яким передавався на відповідальне зберігання цукор пісок, до якого також додані акти та рахунки та оплату (Т.1, арк. 213-224).

Крім цього, позивачем надано докази відрядження працівників для проведення робіт, пов'язаних з переробкою цукру, а саме відповідні накази про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження та посадкові документи ПАТ Укрзалізниця (Т.2, арк.38-47).

На підтвердження оплати придбаних товарів (сировини) позивачем надано платіжні доручення (Т.2. акр. 48-58).

Крім цього, надано договір оренди №01/08 від 01.08.2018 на підтвердження оренди за серпень-жовтень 2018 року виробничого та складського приміщення загальною площею 127 кв.м. за адресою: Волинська область, с. Тарасове, вул. Жовтнева, 2а. (Т.2, арк. 59-63), акт прийому-передачі цього приміщення від 01.08.2018 (Т.2, арк. 64), рахунки на оплату та акти наданих послуг за цим договором (Т.2, арк.65-70).

28.11.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління ДФС у м. Києві Ящуком Олександром Михайловичем та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління ДФС у м. Києві Чуєвим Русланом Миколайовичем було здійснено виїзд до Волинської області. Луцького району, с. Тарасове вул. Жовтнева, 2а, для встановлення факту здійснення виробничого процесу по виробництву сиропу цукрового, наявності залишків товарно-матеріальних цінностей та залишків готової продукції (сиропу цукрового).

Фактично відповідачем було встановлено, що за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Тарасове вул. Жовтнева, 2а, знаходиться завод з виробництва макаронних виробів. Виробничі потужності по виробництву сиропу цукрового за адресою: Волинська область. Луцький район , с. Тарасове, вул. Жовтнева 2а, на думку відповідача відсутні, сировина, матеріали, готова продукція - відсутні, про що було складено акт від 28.11.2018 № 1829/26-15-14-04-01.

Проте, суд звертає увагу що сировина і не повинна знаходитись на складі, в разі її використання для подальшого виробництва, а кінцева продукція, що була продана покупцеві, також не могла бути наявна на складі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачі не спростували ані в акті перевірки, а ні в судовому засіданні, що здійснюючи виїзд за вказаною адресою у листопаді 2018 року, фактично не перевіряли та не могли перевірити, яке виробництво знаходилось за вказаною адресою у серпні-жовтні 2018 року та чи міг позивач виробити відповідну продукцію саме в минулому періоді.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, яке було задеклароване позивачем до бюджетного відшкодування, є придбання сиропу глюкозно-фруктозного ГФС-42, цукру білого, ручок та корку для пляшок, мішків, преформи та інше для виробництва цукрового сиропу (що підтверджується в т.ч. обороно-сальдовими відомостями по рахунках 201 Сировина й матеріали та 204 Тара й тарні матеріали ), продаж якого звільнений від оподаткування відповідно до п. 197.6 ст. 197 ПК України.

Загалом підприємством позивача було придбано вищевказаних товарів в серпні 2018 року на загальну суму 9 900 215.30 грн, в тому числі ПДВ в сумі 1 649 964.72 грн та в вересні 2018 року на суму 14 401 178,61 грн, в тому числі ПДВ в сумі 2 400 196.45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99, № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №288 від 24.05.95, зареєстрованого Мін'юстом 05.06.95 №168/704, первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Вищевикладені положення дублюються і у ч. 2 ст. 9 Закону №996.

Інших вимог до первинних документів Закон не встановлює.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідачем не було виявлено порушень в правильності декларування Підприємством податкового кредиту у розмірі 1 649 964,72 грн. за серпень 2018 року та у розмірі 2 400 196,45 грн. за вересень 2018 року, по отриманих від контрагентів податковим накладним, що підтверджується самим Актом перевірки.

Згідно п. 197.6 ст. 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Зважаючи на те, що засновником Підприємства є Всеукраїнська громадська організація Народна академія творчості інвалідів та те що в серпні 2018 року на Підприємстві працювало 6 осіб з інвалідністю (що становить 86%) а в вересні 2018 року 9 осіб з інвалідністю (що становить 90%), всі виготовленні та реалізовані Підприємством товари та послуги в серпні, вересні 2018 року, були звільнені від оподаткування на підставі п. 197.6 ст. 197 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200і .З статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, Підприємство заявило суму до бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за вересень 2018 року у розмірі 2 405 290,00 грн.

Згідно п. 198.5 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Проте, в цьому випадку, такий акт складений не був, а наданий позивачем акт інвентаризації доводи відповідача спростовує.

Згідно п. 200.4. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В висновках Акту перевірки відповідач вказує, що позивачем порушено вимоги п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за вересень 2018 року на 2 405 290, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на 1 361 653,00 грн.

Щодо проведення інвентаризації згідно листа від 27.11.2018 № 110234/10/26-15- 14-04-01-12.

Відповідно до Акту перевірки, до такого висновку перевіряючі прийшли у зв'язку з тим, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки директору Підприємства Никону Р.М. було вручено лист від 27.11.2018 № 110234/10/26-15-14-04-01-12, щодо призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно- матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку.

На протязі періоду з 21.11.2018 по 11.12.2018 лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку - не надходив.

При цьому, в матеріалах справи наявний наказ №1-ДК від 28.11.2018 про створення постійно діючої інвентаризаційної комісії (Т.1, арк. 37).

На виконання цього наказу, за результатами проведеної на підприємстві інвентаризації, складено акт № 1 від 28.11.2018, яким підтверджено наявність на основному складі 2 товарно-матеріальних цінностей на суму 14833,33 грн (Т1, арк. 38) та акт № 2, яким підтверджено наявність на основному складі 2 товарно-матеріальних цінностей на суму 31892900,48 грн. (Т.1, арк. 39).

Відповідно до пп. 20.1.9. п. 20.1 ст. 20 ПК України, Контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки;

Згідно п. 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 № 8797 Міністерства фінансів України, проведення інвентаризації є обов'язковим на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

З системного аналізу, даних норм випливає, що податковий орган має право направити вимогу на проведення інвентаризації, а юридичні особи, що отримали таку вимогу, за умови, що вона відповідає вимогам законодавства, зобов'язані провести таку інвентаризацію.

Підприємство акцентує увагу, що директором було отримано саме лист відповідача від 27.11.2018 № 110234/10/26-15-14-04-01-12, а не належним чином оформлену вимогу на проведення інвентаризації.

Відповідно п. 1 розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 № 8797 Міністерства фінансів України, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Незважаючи на невідповідність листа від 27.11.2018 № 110234/10/26-15-14-04-01-12, про проведення інвентаризації вимогам закону, 28.11.2018 на Підприємстві, на виконання вимоги Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 № 8797 Міністерства фінансів України, була створена інвентаризаційна комісія. Але головний державній ревізор-інспектор відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління ДФС у м.Києві Ящук О.М. та головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління ДФС у м. Києві Чуєв Р.М. не були присутніми при проведенні інвентаризації.

Окрім цього, нормативно -правовими актами не передбачено, що Підприємство повинно направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, натомість п. 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 № 8797 Міністерства фінансів України передбачає, що у випадках призначення інвентаризації органом, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Тобто, відповідач сам визначив коли повинна розпочатися інвентаризація, але посадові особи відповідача проігнорували початок такої інвентаризації, посилаючись на те, що вони не отримали листа (повідомлення).

Враховуючи вищевикладене, очевидним є те, що інвентаризація відбулась без участі посадових осіб відповідача без вини позивача, а тому цей факт не може бути доказом порушення Підприємством податкового законодавства.

Щодо складання акту від 28.11.2018 № 1829/26-15-14-04-01 про відсутність виробничих потужності по виробництву сиропу цукрового за адресою: Волинська область , Луцький район, с. Тарасове, вул. Жовтнева 2а відсутні, сировини, матеріалів, готової продукції.

Виробничі та складські потужності Підприємства на цей час, згідно наданих суду документів та пояснень, знаходяться за адресою Волинська область, Маневицький район, смт Колки, вул. Грушевського, 9, а тому відповідачем і не було бути знайдено на момент перевірки 28.11.2018 виробничих потужностей Підприємства за адресою: Волинська область. Луцький район, с. Тарасове, вул. Жовтнева 2а.

Відповідно до системного аналізу ст. 20 ПК України, чинне законодавство не надає контролюючому органу, в тому числі посадовим особам відповідача, права здійснювати перевірки щодо встановлення факту здійснення виробничого процесу та складання актів з питань виробничого процесу, адже працівники відповідача не є спеціалістами у цій сфері.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Зважаючи на вищевикладене, та те що акт від 28.11.2018 № 1829/26-15-14-04-01 не підпадає під вимоги ст. 83 ПК України, у відповідача були відсутні підстави посилатись на нього, як на документ, що підтверджує порушення Підприємством податкового законодавства.

Окрім цього, п. 198.5 ст. 198 ПК України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Підприємство не могло порушити дану норму у зв'язку з тим, що інвентаризація належним чином не була проведена саме у зв'язку з діями/бездіяльністю посадових осіб відповідача.

Також, обов'язковою умовою дії даної норми є саме складання акту вибіркової (часткової) інвентаризації, при цьому акт інвентаризації, що відповідає Положенню про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 № 8797 Міністерства фінансів України, який в цьому випадку складений відповідачем не був.

Дійсно, передбачено, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів для цілей розділу V Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Однак, нормою ст. 198 ПК України не передбачено проведення повної інвентаризації платника податків та не передбачено її проведення спільно з контролюючим органом.

Проте, суд звертає увагу на те, що підприємством все-таки було здійснено інвентаризацію та складено акт інвентаризації від 28.11.2018, проте відповідач не забезпечив при проведенні інвентаризації присутності відповідних спеціалістів.

За результатами інвентаризації не виявлено нестачі придбаних підприємством товарів.

Відтак, позивачем в цій справі доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано те, що позивач придбав у низки постачальників необхідну сировину та товари для фасування з метою виготовлення із цукру піску, в подальшому сиропу цукрового, також те, що у позивача були наявні орендовані виробничі та складські приміщення, виробниче обладнання для виготовлення вказаного товару, був наявний відповідний персонал, що забезпечував виробничий процес та подальший збут, позивач замовляв та оплачував послуги транспортування товарів, надав докази оплати відповідних послуг, а також докази подальшої реалізації виготовленого товару, підтвердив оборотно-сальдовими відомостями рух сировини та її подальше використання для виробництва тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позивача про реальність відповідних операцій, а перевірка відповідачем на місці одного із декількох приміщень, орендованих позивачем для складу та виробництва, майже через два-три місяці після проведених позивачем операцій, не може свідчити про неможливість такого виробництва позивачем в задекларований період.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про завищення підприємством заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за вересень 2018 року на 2 405 290,00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на 1361653,00 грн., є необґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваних рішень не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 19210 гривень, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес Продакт Компані" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0002071404 від 17 січня 2019 року та №0002081404 від 17 січня 2019 року.

3. Стягнути на користь підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес Продакт Компані" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів" (адреса: 01050, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, ЄДРПОУ 40969703) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 гривень (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39468461, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено та підписано 26.07.2019 р.