Рішення

від 25.07.2019 по справі 640/20259/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 640/20259/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Система"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК Система" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "НПК Система" від 03 серпня 2018 року №1575/50-01/39085212 помилково зазначено розмір суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року 23145 грн, натомість як розмір суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації з а травень 2017 року становить 17 226,21 грн. З огляду на викладене, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

03 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в порядку статей 76, 102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності щодо несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "НПК Система" за травень, червень, липень, серпень, грудень 2017 року, січень, лютий, травень, липень 2018 року, за результатом якої складений акт №1575/50-01/39085212 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за травень, червень, липень, серпень, грудень 2017 року, січень, лютий, травень, липень 2018 року, чим порушено вимоги пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивачем в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких рішенням від 30 серпня 2018 року №15288/10/10-36-12-01 висновки акту камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Система" від 03 серпня 2018 року №1575/50-01/39085212 в частині розміру узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 фактично сплаченої 14 травня 2018 року зменшено на суму переплати в розмірі 5678,78 грн та становить 17 466,22 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року, яким за затримку на 318, 288, 257, 226, 104, 79, 79, 79, 79, 79, 79, 73, 45 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 77469,10 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% , що становить 15 493,82 грн.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктів 21.1.121.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов`язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, зокрема, несвоєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 фактично сплаченої 14 травня 2018 року в сумі 23145,00 грн.

Одночасно судом встановлено, що рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у київській області від 30 серпня 2018 року №15288/10/10-36-12-01 висновки акту камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НПК Система від 03 серпня 2018 року №1575/50-01/39085212 в частині розміру узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 фактично сплаченої 14 травня 2018 року зменшено на суму переплати в розмірі 5678,78 грн та становить 17 466,22 грн. Отже, узгоджена сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 фактично сплаченої 14 травня 2018 року становить 17 466,22 грн.

Проте, з розрахунку штрафної санкції податкового повідомлення-рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року вбачається, що відповідачем нараховано штрафну санкцію у розмірі 20% за порушення термінів сплати грошового зобов`язання по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 в сумі 23 145,00 грн., що становить 4629,00 грн.

Оскільки, як зазначено вище, фактично узгоджена сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939 фактично сплаченої 14 травня 2018 року становить 17 466,22 грн., а не 23145,0 грн., як зазначено відповідачем, отже суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність нарахування відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення на суму 1135,75 грн.

Суд зауважує, що позивач обґрунтовує позовні вимоги виключно невірним розрахунком відповідачем штрафної санкції по декларації за травень 2017 року від 16 червня 2017 року №9115527939, отже інші обставини судом не досліджуються.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішенні в частині нарахування штрафних санкцій позивачу за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за травень 2017 року з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявними підстави для присудження позивачу судового збору в сумі 176,00 грн.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

За змістом пункту першого частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро Український та партнери укладено договір про надання правової допомоги №1-29/11/2018 від 29 листопада 2018 року, предметом якого є надання правової допомоги щодо оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року, в ході виконання якого сторонами складено протокол погодження обсягу та вартості послуг від 29 липня 2018 року та рахунок №0003/2018 від 29 листопада 2018 року. З вказаних документів вбачається, що позивачу надано наступну правову допомогу: аналіз наданих клієнтом документів, аналіз нормативно-правових актів та судової практики для підготовки позовної заяви - 800,00 грн.; складання позовної заяви 1700,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом четвертим частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт дев`ятий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт шостий частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, на думку суду, послуги у вигляді: аналіз нормативно-правових актів та судової практики не є послугами з надання правничої допомоги в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вбачає наявними підстави для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1700,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Система" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0100175001 від 04 вересня 2018 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, в частині зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "НПК Система" сплатити штраф в сумі 1135,75 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Система" (01042, місто Київ, Тверський тупик, будинок 9, літера А, нежиле приміщення №90, офіс 2, код ЄДРПОУ 39085212) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір в сумі 176 (сто сімдесят шість) грн 00 коп.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПК Система" (01042, місто Київ, Тверський тупик, будинок 9, літера А, нежиле приміщення №90, офіс 2, код ЄДРПОУ 39085212) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39393260) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко