Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/6925/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/6925/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс СТ

про стягнення заборгованості в розмірі 3 054,80 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс СТ про стягнення заборгованості в розмірі 3 054,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором підряду з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 2253-12-2016 від 26.12.2016, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050592573 представником відповідача - 03.06.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс Ст (далі - замовник, відповідач) укладено Договір підряду з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №2253-12-2016 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати роботи та надати послуги з технічного обслуговування та/або ремонту колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), надалі в тексті - роботи , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строк, встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору роботи за цим договором виконуються за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, буд.4 (далі - СТО виконавця) за попередньою заявкою або за фактом звернення замовника.

Згідно з п. 2.4 Договору на підтвердження належного виконання робіт, приймання-передавання КТЗ з ремонту. сторони підписують Акт виконаних робіт (наряд-замовлення), в якому зазначається: перелік та вартість виконаних робіт (надання послуг), перелік і вартість використаних запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, аксесуарів, додаткового обладнання тощо.

За умовами п. 3.2 Договору замовник оплачує виконані роботи (в тому числі використані запасні частини, витратні матеріали тощо) протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт (наряд-замовлення).

Пунктами 4.3.1 та 4.3.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти належне виконання робіт, та підписати відповідний акт виконаних робіт (наряд-замовлення) або надати вмотивовану відмову від його підписання та підписати Акт про недоліки в порядку та у строки передбачені Договором та оплатити виконані роботи, використані запасені частини, матеріали. Аксесуари, додаткове обладнання, тощо у строки, передбачені пунктом 3.2 Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання сторонами. Строк дії Договору подовжується на кожний наступний календарний рік, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про його дострокове припинення (п. 6.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, ТОВ Атлант-М Лепсе надані ТОВ Гарант сервіс ст послуги щодо ремонту транспортного засобу Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, згідно Акту виконаних робіт (наряд-замовлення) №2310291577 на суму 4 084,58 грн., які оплачені відповідачем частково на суму 1 692,68 грн., в зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 2/8-19 від 15.01.2019, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач виконав роботи за договором на загальну суму 4 084,58 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт (наряд замовлення) №2310291577 від 14.12.2018, який підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

За умовами п. 3.2 Договору замовник оплачує виконані роботи (в тому числі використані запасні частини, витратні матеріали тощо) протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт (наряд-замовлення).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був оплатити виконані роботи за договором та прийняті за Актом виконаних робіт (наряд замовлення) №2310291577 від 14.12.2018 у строк до 17.12.2018 включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконані позивач роботи оплачено частково, а саме 18.01.2019 на суму 1 692,68 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати виконаних робіт газу у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем робіт за Договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати прийнятих за актом робіт підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 391,90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 285,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 98,70 грн. та 24% річних в розмірі 278,28 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Пунктом 5.3 Договору сторонами узгоджено, що за порушення зобов`язань, передбачених п. 3.2 Договору, більше ніж на тридцять днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 7% від суми невиконаного зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач обов`язок з оплати мав виконати у строк до 17.12.2018 включно, при цьому станом на 17.01.2019 (тридцять перший день порушення відповідачем свого обов`язку) за ТОВ Гарант Сервіс СТ обліковувалась заборгованість в розмірі 4 084,58 грн., а відтак вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 285,92 грн. (4 084,58 грн. х 7% = 285,92 грн.) відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, у пункті 5.2 Договору сторонами узгоджено, що у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених п. 3.2 Договору, на вимогу виконавця замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 проценти річних від простроченої суми. Нарахуванням процентів здійснюється за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок розміру 24% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги є обґрунтованими в частині нарахування 24% річних в розмірі 278,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 98,70 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-М Лепсе (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4; ідентифікаційний код: 36645529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс СТ (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 7-А; ідентифікаційний код: 39102520) заборгованість в розмірі 2 391 (дві тисячі триста дев`яносто одна) грн. 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 98 (дев`яносто вісім) грн. 70 коп., 24% річних в розмірі 278,28 грн., штраф в розмірі 285,92 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 30.07.2019

Суддя О.А. Грєхова