Рішення

від 18.07.2019 по справі 914/2251/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 справа № 914/2251/18

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р. , за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Львівського комунального підприємства Сонячне , м. Львів,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця-46 , м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ЛМКП Львівводоканал , м.Львів,

про : стягнення 50765,71 грн.,

Представники:

позивача: Кріль Т.Є. (договір про надання правової допомоги №01/11-2018 від 01.11.2018р., ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №137052 від 05.11.2018р.);

відповідача: Каньдя А.М. (довіреність від 15.01.2019р.); Сліпецький Ю.-Ю. Р. (довіреність №18-1/10/18 від 18.10.2018р.);

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018р. Львівське комунальне підприємство Сонячне звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця - 46 про стягнення 50765,71 грн.

Ухвалою від 10.12.2018р. Господарський суд Львівської області (у складі судді Запотічняк О.Д.) прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.01.2019р.

Ухвалою від 11.02.2019р. Господарський суд Львівської області (у складі судді Запотічняк О.Д.) задовольнив заяву сторін про врегулювання спору за участю судді у справі №914/2251/18 та зупинив провадження у справі.

Враховуючи те, що сторони не досягли домовленості та не врегулювали спір мирним шляхом у визначені процесуальним законом строки, а позивачем було подано заяву про поновлення провадження у справі, 12.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: припинити врегулювання спору за участю судді та поновити провадження у справі №914/2251/18; передати справу №914/2251/18 для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області №95 від 14.03.2019р., призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/2251/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, справу №914/2251/18 передано на розгляд судді Король М.Р.

19.03.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти справу до розгляду; клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця - 46 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (б/н від 11.02.2019р. (вх.№5843/19 від 11.02.2019р.) задовольнити; розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 10.04.2019р.

Протокольною ухвалою від 10.04.2019р. суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 20.05.2019р.

20.05.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 03.06.2019р.; прийняти заяву Львівського комунального підприємства Сонячне про уточнення розміру позовних вимог від 05.04.2019р.

У підготовчих судових засіданнях 03.06.2019р. та 10.06.2019р. оголошено перерву до 10.06.2019р. та 18.06.2019р. відповідно. При цьому, 10.06.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: відмовити у задоволені заяв та клопотання про залучення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Після перерви, 18.06.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: відмовити у задоволенні клопотань про витребування доказів та виклик свідків, викладених у поясненнях-клопотаннях Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця-46 від 10.06.2019р. та від 18.06.2019р.; відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів (клопотання про ознайомлення з належними та допустимими доказами) від 10.06.2019р.; відмовити у задоволенні клопотання про залучення Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи; відмовити у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі; закрити підготовче провадження у справі; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 16.07.2019р.

У судових засіданнях 16.07.2019р. та 17.07.2019р. з розгляду спору по суті оголошено перерву до 17.07.2019р. та 18.07.2019р. відповідно. При цьому, 16.07.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця-46 вих.№49-ГП-04.07.2019 від 04.07.2019р. про витребування документів (вх.№27821/19 від 05.07.2019р.) залишити без розгляду.

У судове засідання 18.07.2019р. з розгляду спору по суті з`явилися представники позивача та відповідача, які надали усні пояснення по суті позовних вимог. Третя особа участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечила.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач, враховуючи те, що підкачка холодної води до будинку АДРЕСА_1 , який перебуває на балансі відповідача, здійснюється за рахунок насосної станції, котра розміщена в підвалі будинку АДРЕСА_2 несе витрати на надання послуги з підкачки води, а саме витрати на електроенергію та обслуговування насосної станції, які відповідачем не відшкодовано, звернувся з позовом про стягнення понесених збитків у сумі 26589,33грн., розмір яких, враховуючи прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, здійснено на підставі наданої третьою особою інформації щодо обсягів води, спожитої власниками квартир обох вищевказаних будинків.

Крім того, враховуючи те, що на думку позивача, відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховано 3033,49грн. інфляційних втрат та 824,72грн. трьох процентів річних.

Позиція відповідача:

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, зокрема, але не виключно, зазначаючи, що тариф на централізоване постачання холодної води та водовідведення включає в себе вартість послуг з доставки води безпосередньо до квартир громадян (тому питання підкачки води не стосується ні громадян, ні ОСББ, а відноситься до обов`язку третьої особи з доставки води безпосередньо у квартиру).

Позиція третьої особи:

Третя особа заявлені позивачем позовні вимоги підтримала повністю, зокрема, зазначивши, що такі є підставними з точки зору права позивача на відшкодування витрат, понесених останнім при наданні послуги з підкачування води.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, пояснень представників учасників справи, суд встановив таке:

До моменту передачі на баланс ОСББ СВІТЛИЦЯ-46 (надалі по тексту - відповідач ) будинок №46 (надалі по тексту - будинок АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 перебував на балансі і обслуговуванні ЛКП Сонячне (надалі по тексту - позивач ).

Передача вказаного будинку здійснена згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Про затвердження акту приймання - передачі житлового будинку АДРЕСА_3 з балансу ЛКП Сонячне Франківської районної адміністрації на баланс ОСББ СВІТЛИЦЯ-46 №750 від 01.11.2016р.

У підвалі 12-го під`їзду будинку АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 тексту - Будинок №34 ), АДРЕСА_3 Великого в місті Львові та який перебуває на балансі позивача, знаходиться насосна станція, яка здійснює підкачку холодної води до Будинку АДРЕСА_2 та Будинку №46.

Враховуючи те, що протягом заявленого періоду, позивач обслуговував зазначену насосну станцію, яка здійснює підкачку води, окрім Будинку №34, також до Будинку №46, а також здійснював сплату вартості спожитої такою насосною станцією електроенергії, позивач звернувся з позовом про стягнення понесених збитків у сумі 26589,33грн.

Крім того, враховуючи те, що на думку позивача, відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховано 3033,49грн. інфляційних втрат та 824,72грн. трьох процентів річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути на його користь збитки у розмірі 26589,33грн., яких він зазнав за період з листопада 2016 року по листопад 2018 року, здійснюючи оплату вартості електроенергії та обслуговування насосної станції, яка забезпечує підкачку холодної води до будинку АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі відповідача.

Згідно норм ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 25.06.2019р. у справі №910/422/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82672429 ).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)."

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 10.07.2019р. у справі №912/2391/16, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83058848 ).

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 25.06.2019р. у справі №910/422/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82672429 ).

Як зазначено вище, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 (пункт 13), вартість обслуговування обладнання для підкачування води відшкодовує суб`єкт господарювання у власності або в користуванні якого перебуває таке обладнання.

Згідно тексту позовної заяви, збитками, які просить позивач стягнути з відповідача, визначено як вартість обслуговування працівниками позивача насосної станції та вартість спожитої на підкачування води електроенергії.

Суд зазначає, що матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями №576 від 29.05.2018р., №582 від 30.05.2018р., №706 від 26.06.2018р., №742 від 03.07.2018р., №867 та №868 від 31.07.2018р., №979 від 31.08.2018р., №982 від 31.08.2018р., №249 від 28.09.2018р., №258 від 01.10.2018р., №372 від 31.10.2018р., №410 від 13.11.2018р., №490 від 30.11.2018р., №499 від 04.12.2018р., №500 від 05.12.2018р., №501 від 06.12.2018р., №605 від 28.12.2018р. на загальну суму 754380,57 підтверджується факт здійснення позивачем оплати вартості електроенергії згідно рахунків за період з травня 2018р. по грудень 2018р. на підставі укладеного між позивачем та ВАТ Львівобленерго договору №90432 від 01.04.2014р. про постачання електричної енергії та виставлених останнім рахунками за активну енергію.

Водночас суд звертає увагу на те, що за заявлений позивачем період, згідно наданих останнім рахунків за активну енергію №303511/962934-1 за листопад 2016р., №303512/992474-1 за грудень 2016р., №303501/1015323-1 за січень 2017р., №303502/1053879-1 за лютий 2017р., №303503/1104523-1 за березень 2017р., №303504/1132504-1 за квітень 2017р., №303505/1155860-1 за травень 2017р., №303506/1182768-1 за червень 2017р., №303507/1206758-1 за липень 2017р., №303508/1238445-1 за серпень 2017р., №303509/1257998-1 за вересень 2017р., №303510/1284014-1 за жовтень 2017р., №303511/1310975-1 за листопад 2017р., №303512/1341739-1 за грудень 2017р., №303501/1361377-1 за січень 2018р., №303502/1391235-1 за лютий 2018р., №303503/1416936-1 за березень 2018р., №303504/1448440-1 за квітень 2018р., №303505/1470191-1 за травень 2018р., №303506/1494772-1 за червень 2018р., №303508/1543000-1 за серпень 2018р., №303509/1561610-1 за вересень 2018р., №303510/1586943-1 за жовтень 2018р., №303511/1624316-1 за листопад 2018р., загальна вартість електроенергії, спожитої позивачем становила 1941044,15грн.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджено факт здійснення лише часткової оплати вартості спожитої за спірний період електроенергії, при цьому, згідно наданих доказів неможливо встановити те, чи сплачені позивачем суми було зараховано в оплату вартості спожитої виключно для забезпечення функціонування насосної станції електроенергії. Отже, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів того, що усі заявлені до стягнення збитки є реальними.

Щодо розміру заявлених збитків, суд зазначає, що такий не є обґрунтованим з огляду на наступне:

- по-перше, відповідно до розрахунку, що долучений до прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, такий здійснено на підставі різниці показів загального лічильника, що обліковує усю електроенергію спожиту позивачем та сублічильника , що обліковує електроенергію, спожиту насосною станцією, а також об`ємів спожитої власниками квартир Будинку АДРЕСА_1 та Будинку №34 води.

Згідно з пунктом 2.3.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів відповідності вказаного сублічильника вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки, та встановлення такого приладу обліку відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку;

- по-друге, пропорція, що відображена в доданому до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, базується на даних щодо споживання власниками квартир Будинку АДРЕСА_2 та №46 води, наданих третьою особою, однак така не підтверджена належними доказами;

- по-третє, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів, підтверджуючих те, що затрата електроенергії на підкачку одного і того ж об`єму холодної води до квартир, що знаходяться на різних поверхах Будинку №34 та Будинку № АДРЕСА_1 є однаковою, а отже, відсутні підстави вважати, що розрахунок здійснено з врахуванням усіх критеріїв, що впливають на отримані результати такого.

Щодо наявності в діях (бездіяльності) відповідача вини, суд зазначає наступне:

позивачем разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог, надано розрахунок суми збитків, здійснений на підставі інформації щодо обсягів спожитої власниками квартир Будинку АДРЕСА_5 , відсоткове співвідношення яких варіюється від 68% до 78% для Будинку №34 та від 22% до 32% для Будинку №46. При цьому, розрахунок первісно заявленої, згідно позовної заяви, суми збитків, здійснено на підставі протоколу зборів мешканців Будинку №34 та Будинку №46, а саме в пропорції 60% та 40% відповідно.

Водночас, як зазначено позивачем, у рахунки, які сформовано відповідачу для сплати вартості електроенергії, включено суми розрахованої позивачем вартості спожитої насосною станцією електроенергії у розмірі, який є аналогічним розміру, визначеному у розрахунку, що було долучено до позовної заяви. Разом з тим, копії вказаних рахунків не є доказом звернення позивача до відповідпча щодо компенсації понесених витрат на підкачування холодної води до Будинку №46 у розмірі суми збитків, стягнення яких є предметом спору у даній справі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів звернення позивачем до відповідача щодо відшкодування вартості електроенергії, що спожита насосною станцією для підкачки холодної води до будинку, що перебуває на балансі відповідача, а також щодо вартості обслуговування такої насосної станції працівниками у розмірі, який зазначено у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а тому бездіяльність відповідача щодо оплати вищевказаної вартості, враховуючи недоведення до відома відповідача розміру такого відшкодування, а отже, враховуючи те, що відповідачу не було відомо те, у якому розмірі позивачем понесено витрати на підкачку холодної води до Будинку №46, суд дійшов висновку, що вина у діяннях відповідача щодо невідшкодування позивачу таких витрат відсутня.

Враховуючи вищевказане, судом встановлена відсутність у діях відповідача в сукупності всіх ознак, що становлять юридичний склад цивільного правопорушення, а отже, відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування збитків, які складаються з витрат зі сплати вартості електроенергії, спожитої насосною станцією, що розміщена у Будинку №34, для підкачки холодної води до Будинку №46 та вартості обслуговування такої насосної станції працівниками позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (позиція Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 24.06.2019р. у справі №910/1398/17,текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83002461 ).

При цьому, заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму збитків, а отже є похідними від основних вимог, також не підлягають до задоволення, зважаючи на те, що відсутні підстави для стягнення збитків, а також, враховуючи те, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, відповідні нарахування кредитор вправі здійснювати лише у зв`язку із простроченням виконання боржником грошового зобов`язання, яке відсутнє в спірних правовідносинах, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказане, доводи відповідача про те, що належним відповідачем у цій справі має бути ЛКП Львівводоканал спростовуються обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Львівської області від 24.04.2018р. у справі №914/62/18, яке набрало законної сили, про те, що відповідач зобов`язаний відшкодовувати позивачу вартість робіт водопровідних насосних установок для накачування холодної води до Будинку №46.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судом враховано те, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Водночас суд враховує Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено у встановленому законодавством порядку доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до укладених між відповідачем та адвокатом Дручеком М.С. договором про надання правової допомоги від 13.12.2018р. та додатку №02 від 19.12.2018р., між відповідачем та адвокатом Телішевським І.Д. договором про надання юридичних послуг №1 від 03.06.2019р., вищевказані адвокати зобов`язалися надати відповідачу професійну правничу допомогу.

При цьому, згідно актів прийому-передачі наданих послуг:

- №1 від 27.12.2018р., адвокатом Дручеком М.С. надано передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: вивчено матеріали справи, вироблена правова позиція по захисту, підготовлено та подано до Господарського суду Львівської області відзив на позовну заяву у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1000,00грн.;

- №2 від 03.01.2019р., адвокатом Дручеком М.С. надано, а відповідачем прийнято передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: прийнято участь у судовому засіданні 03.01.2019р. у Господарському суд Львівської області у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1200,00грн.;

- №3 від 23.01.2019р., адвокатом Дручеком М.С. надано, а відповідачем прийнято передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: прийнято участь у судовому засіданні 23.01.2019р. у Господарському суд Львівської області у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1200,00грн.;

- №4 від 30.01.2019р., адвокатом Дручеком М.С. надано, а відповідачем прийнято передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: прийнято участь у судовому засіданні 30.01.2019р. у Господарському суд Львівської області у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1200,00грн.;

- №5 від 11.02.2019р., адвокатом Дручеком М.С. надано, а відповідачем прийнято передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: прийнято участь у судовому засіданні 11.02.2019р. у Господарському суд Львівської області у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1200,00грн.;

- №6 від 12.03.2019р., адвокатом Дручеком М.С. надано, а відповідачем прийнято передбачені договором від 13.12.2018р. та додатком №02 від 19.12.2018р. до нього послуги, а саме: прийнято участь у нарадах за участю судді 25.02.2019р. та 11.03.2019р. в Господарському суд Львівської області у справі №914/2251/18; вартість послуг становить 1000,00грн.

Крім того, згідно акту приймання виконаних робіт №1 від 12.07.2019р., адвокатом Телішевським І.Д., відповідно до Договору про надання юридичних послуг №1 від 03.06.2019р. надано, а відповідачем прийнято консультаційні та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів відповідача у справі №914/2251/18, а саме: підготовлено письмові пояснення, підготовлено клопотання, взято участь в судовому засіданні; вартість послуг (робіт) становить 5000,00грн.

Як доказ понесення судових витрат, відповідач подав платіжні доручення на загальну суму 11800,00грн., а саме, платіжні доручення №233 від 03.01.2019р. про сплату ОСОБА_3 2200,00грн., №7 від 28.01.2019р. про сплату ОСОБА_3 1200,00грн., №19 від 26.02.2019р. про сплату ОСОБА_3 2400,00грн., №34 від 18.03.2019р. про сплату ОСОБА_3 1000,00грн., платіжне доручення №90 від 15.07.2019р. про сплату ОСОБА_4 5000,00грн. При цьому, в графі призначення платежу вищевказаних платіжних доручень містяться посилання на відповідні договори про надання правової допомоги/юридичних послуг та акти виконаних робіт/наданих послуг.

Враховуючи наведене, на підставі поданих відповідачем доказів, що містяться в матеріалах справи, сума понесених відповідачем судових витрат, пов`язаних із наданням йому професійної правничої допомоги у цій справи, становить 11800,00грн.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, суд звертає увагу на те, що розмір судових витрат відповідача позивачем не заперечено, клопотання про зменшення розміру таких позивачем не подано. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі неспівмірність витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

З підстав наведеного, враховуючи наявність підстав для відмови в позові, судові витрати відповідача, а саме витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 11800,00грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства Сонячне (місцезнаходження: 79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Айвазовського, будинок 10; ідентифікаційний код: 20806900) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світлиця-46 (місцезнаходження: 79053, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 46; ідентифікаційний код: 40676152) 11800,00грн. судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2019р.

Суддя Король М.Р.