Рішення

від 30.07.2019 по справі 917/897/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.19 Справа № 917/897/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро", вул. Лозівська, буд. 5, кім. 27, м. Харків, 61017

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802

про стягнення грошових коштів у сумі 24 354,96 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат" про стягнення штрафних санкцій за Договором поставки №1851 від 23.07.2018р. у розмірі 24 354,96 грн.

За ухвалою від 10.06.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №1851 від 23.07.2018р, зокрема порушив строки оплати, які передбачені договором, в зв`язку з чим позивачем нараховані неустойка та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач отримав ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 13.06.2019 р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.07.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" та Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" було укладено Договір № 1851 (далі - Договір), за яким ТОВ Новотехелектро (далі - Постачальник, позивач) зобов`язується поставити ПрАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (Покупцю, відповідачу), а ПрАТ Полтавський ГЗК прийняти та сплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунками, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до специфікації № 1 до Договору, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками, постачальник зобов`язується здійснити поставку обладнання, а саме: неавтоматичної установки компенсації реактивної потужності ККМ-6,3-900-0- 0Р0-23 (далі - Обладнання) у кількості двох одиниць протягом 75 банківських днів після передплати у розмірі 50% вартості обладнання. В свою чергу покупець зобов`язується здійснити попередню сплату у розмірі 50% від вартості обладнання протягом 5 банківських днів від дати рахунку, а інші 50% вартості обладнання - по факту постачання продукції, протягом 5 банківських днів від дати рахунку. Такі самі строки сплати передбачені сторонами у п. 4.3. Договору.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили, що при порушенні п. 4.3 Договору покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань за цим Договором.

Сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 р., а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Як слідує з матеріалів справи, в порушення умов Договору щодо попередньої оплати рахунку № 106 від 10.08.2018р. у розмірі 50% від вартості Обладнання протягом п`яти банківських днів, що складає 126070,80 грн., термін сплати рахунку - до 17.08.2018р. включно, ПрАТ Полтавський ГЗК здійснив оплату лише 28.08.2018р., що підтверджується платіжним дорученням № 98318 від 28.08.2018р. на суму 126070,80 грн., що на 11 днів пізніше обумовленого сторонами у Договорі терміну.

За даних обставин, позивач, за порушення строків попередньої оплати за поставку обладнання нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 6933,89 грн.

Позивач зазначає, що він за даним Договором свої зобов`язання виконав в повному обсязі, тобто здійснив поставку обладнання в повному обсязі відповідно до комплектації, погодженої сторонами, що підтверджується видатковою накладною № 68 від 21.11.2018р., товарно-транспортною накладною № 18-33 від 21.11.2018р., довіреністю на отримання ТМЦ №6723 від 19.11.2018р., виданою ПрАТ Полтавський ГЗК на ім`я ОСОБА_1 , податковими накладними № 9 від 28.08.2018р., № 12 від 21.11.2018р. та розрахунком коригування кількісних та вартісних показників № 13 від 21.11.2018р., зареєстрованими Позивачем в ЄРПН.

Зазначені вище документи підписані з боку ПрАТ Полтавський ГЗК , що підтверджує виконання ТОВ Новотехелектро своїх обов`язків за Договором в повному обсязі.

Згідно матеріалів справи, рахунок на оплату № 169 від 21.11.2018р. на суму 129876,26 грн. (незначна зміна вартості обладнання була передбачена сторонами у п. 4.3. Договору та у Специфікації № 1), датований 21.11.2018 р. Таким чином, зазначений рахунок відповідно до умов Договору мав бути сплачений покупцем до 28.11.2018р. включно.

Як зазначає позивач, в порушення зазначених вище умов Договору покупець здійснив сплату рахунку лише 20.12.2018р. та 27.12.2018р. платіжними дорученнями, відповідно, №124336 на суму 70000,00 грн. та №125833 на суму 59876,26 грн., що на 22 та 29 днів пізніше обумовленого сторонами у Договорі терміну.

На підставі викладеного, за порушення строків остаточної сплати за обладнання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у наступному розмірі: 14286,39 грн. та 2095,67 грн., що загалом складає 16382,06 грн.

Таким чином, загальна сума неустойки, яка передбачена п. 5.3 Договору та заявлена позивачем до стягнення з відповідача, складає 23315,95 грн.

Крім того позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1039,01 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 24354,96 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією (вих. № 19-067 від 12.03.2019р.) щодо сплати зазначених вище штрафних санкцій та інфляційних втрат. Відповідач зазначену претензію залишив без реагування, штрафні санкції та інфляційні втрати не сплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення 23315,95 грн. неустойки та 1039,01 грн. інфляційних втрат.

При винесенні рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором поставки № 1851 від 23.07. 2018 р. щодо здійснення поставки товару.

Згідно умов договору та умов Специфікації №1 оплата здійснюється наступним шляхом: 50 % попередня оплата протягом 5 банківських днів від дати рахунку, 50% по факту постачання продукції протягом 5 банківських днів від дати рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач рахунок № 106 від 10.08.2018р. оплатив лише 28.08.2018р., що підтверджується платіжним дорученням № 98318 від 28.08.2018р. на суму 126070,80 грн., що на 11 днів пізніше обумовленого сторонами у Договорі терміну. Рахунок № 169 від 21.11.2018р. відповідач оплатив лише 20.12.2018р. та 27.12.2018р., що підтверджується платіжними дорученнями, відповідно, № 124336 на суму 70000,00 грн. та № 125833 на суму 59876,26 грн., що на 22 та 29 днів пізніше обумовленого сторонами у Договорі терміну.

Таким чином, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів цивільного законодавства України здійснив попередню оплату та остаточно розрахувався за товар з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили, що при порушенні п. 4.3 Договору Покупець сплачує Постачальникові неустойку у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань за цим Договором. Таким чином, сторони у договорі передбачили неустойку у вигляді пені.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 р. (далі - Постанова), згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6933,89 грн. неустойки за порушення строків попередньої оплати, та 23315,95 грн. неустойки за порушення строків остаточної оплати, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховані положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За розрахунком, який здійснений судом з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та вищезазначеної Постанови, стягненню підлягає 1208,90 грн. пені за порушення строків попередньої оплати за період з 18.08.2018 по 27.08.2018 та 2690,04 грн. за період з 29.11.2018 по 19.12.2018 та 413,39 за період з 20.12.2018 по 26.12.2018, що в загальній сумі складає 3103,43 грн. пені за порушення строків остаточної оплати. Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4312,33 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних втарат в розмірі 1039,01 грн. за період грудня 2019 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу 129876,26 грн. за період з 30.11.2018 р. по 20.12.2018 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач не надав жодних заперечень проти позову чи обґрунтованого контррозрахунку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 10000,00 грн., яка заявлена позивачем, то суд зазначає, що в зв`язку з відсутністю у матеріалах справи будь- яких доказів на її підтвердження, відсутні підстави для її стягнення.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 00191282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотехелектро" (вул. Лозівська, буд. 5, кім. 27, м. Харків, 61017 код ЄДРПОУ 34756263) 4312,33 грн. - пеня, 1039,01 грн. - інфляційні втрати, 422,04 грн. -судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук