Рішення
від 19.07.2019 по справі 911/1419/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2019 р. Справа № 911/1419/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Янченка А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп»

до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради

про визнання недійсним договору

За участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (далі - ТОВ «Орлан-Інвест Груп» ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - Виконавчий комітет) про визнання недійсним договору № 96 від 11.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із угодою № 96 від 28.09.2017 до нього (об`єкт будівництва: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 31) і додатками - графіками сплати пайового внеску до нього.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Орлан-Інвест Груп» посилається на те, що розрахунок розміру пайової участі, зазначений в укладеному між сторонами договорі, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , та, за твердженнями позивача, договір підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

З цих підстав позивач просить суд задовольнити позов та визнати недійсним договір № 96 від 11.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із додатком - графіком сплати пайового внеску до нього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.07.2019.

21.06.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

27.06.2019 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача.

03.07.2019 через канцелярію суду представник відповідача подав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 постановлено закрити підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 19.07.2019.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

17.07.2019 представник позивача подав клопотання про відкладення судового розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що представник позивача не має змоги з`явитися у дане судове засідання з огляду на термінове відрядження.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте позивачем не доведено суду неможливість заміни представника у даній справі, а також неможливість розгляду справи без участі позивача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. Окрім того, до даного клопотання не долучено доказів того, що представник позивача перебуватиме у терміновому відрядженні.

Враховуючи те, що нез`явлення позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016 між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (Замовник) укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 96, предметом якого участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.

Згідно пп. 1.2, 1.3. договору місце розташування об`єкта: м. Ірпінь, вул. Єсеніна, 31. Цільове призначення об`єкта: багатоквартирний житловий будинок квартирною загальною площею 7 769,88 кв. м., квартирною площею 6 714,68 кв. м., площею нежитлових приміщень комерційного призначення 1 055,2 кв. м. (місця загального користування).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 . Ірпінь, АДРЕСА_2 , розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 № 103) складає: 53 025 827,96 грн.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок залучення коштів будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI.

Для даної забудови величина пайового внеску складає: 2 121 033,12 грн.

Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 2 121 033,12 грн згідно графіка (додаток 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об`єкта в експлуатацію (п. 2.2. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх своїх обов`язків за цим договором.

Водночас, разом з договором сторонами підписано додаток № 1 до договору - графік сплати пайового внеску замовника будівництва об`єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

28.09.2017 між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (Замовник) укладено угоду про внесення змін до договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 96, предметом якого є участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь, якою, зокрема, було змінено графік сплати пайової участі (внеску) замовника

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Орлан-Інвест Груп» посилається на те, що розрахунок розміру пайової участі, вказаний в укладеному між сторонами договорі, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , та, за твердженнями позивача, договір підлягає визнанню недійсним згідно ч.1 ст. 215 ЦК України.

Нормативи для одиниці створеної потужності в м. Ірпінь, Ірпінською міською радою не встановлювались, а отже не дивлячись на те, що загальну кошторисну вартість будівництва станом на момент укладання договору № 96 від 11.07.2016 не було визначено, у виконавчого комітету були відсутні передбачені законом підстави для використання при визначення ТОВ «Орлан-Інвест Груп» розміру пайового внеску показників опосередкованої вартості спорудженого житла, затверджених Держбудом.

Також позивач зазначив, що зміст п. 2.2. Положення суперечить вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Крім того, позивач вказав, що згідно ст. 4 ЦК України рішення місцевої ради не є актом цивільного законодавства і не може обґрунтувати законність укладеного її виконавчим органом цивільно-правого договору.

Отже, при укладенні спірного договору має бути застосована норма ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а не зміст п. 2.2. Положення.

Позивач вважає, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч.1 ст. 627 ЦК України про свободу договору та положення ч. 2 ст. 67 ГК України про свободу господарських відносин.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов та визнати недійсним договір № 96 від 11.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із угодою № 96 від 28.09.2017 до нього (об`єкт будівництва: м. Ірпінь, вул. Єсеніна АДРЕСА_2 ) і додатками - графіками сплати пайового внеску до нього.

Виконавчий комітет заперечує проти позову у повному обсязі, вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та недоведеними.

Відповідач зазначає, що величина пайової участі позивача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховувалася, відповідно до заяви позивача, виходячи з опосередкованої вартості будівництва житлового будинку, що відповідає ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктам 2.1, 2.2 Положення.

Сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо порядку виконання замовником будівництва обов`язку взяти участь у розвитку соціальної інфраструктури міста, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору від 11.07.2016, підписавши його; доказів того, що під час укладення договору позивач пропонував інші умови у частині методики визначення розміру загальної вартості будівництва житлового будинку надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування методики визначення вартості будівництва на основі показників опосередкованої вартості, відповідач (якщо мав відповідні заперечення) не склав.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Орлан-Інвест Груп» порушені укладенням договору, оскільки саме Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 40) визначено обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

На підставі викладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що вказаний відзив є необґрунтованим, а обставини, викладені в ньому не відповідають дійсності з наступних підстав.

Факт звернення ТОВ "Орлан-Інвест Груп" із окремим позовом про визнання договору недійсним, а не із аналогічним зустрічним позовом у іншій господарській справі №911/129/19, не становить зловживання процесуальними правами, оскільки жодним чином не суперечить передбаченим ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства про справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, пов`язаних із господарською діяльністю.

Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь не може стверджувати законності оспорюваного договору і не може бути використаним при вирішенні даного спору, оскільки згідно ст. 4 ЦК України рішення місцевої ради не є актом цивільного законодавства, а згідно ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності певного правового акта (рішення місцевої ради нормативного характеру) правовому акту вищої юридичної сили (закон), господарським судом мають бути застосовані норми правового акту вищої юридичної сили, тобто закону, а не рішення органу місцевого самоврядування.

Також позивач зазначив, що можливість застосування показників опосередкованої вартості при визначенні розміру пайової участі (внеску) замовників будівництва не передбачена і є неможливою згідно ст. 19 Конституції України, а тому оскаржуваний господарський договір і п. 2.2. Положення ради суперечить наказу Держбуду від 27.09.2005 р. № 174, зареєстр. Мін`юстом 12.10.2005 р. за №1185/11465 "Про затвердження Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", який (цей наказ), на відміну від рішення ради, є актом цивільного законодавства згідно ч. 5 ст. ЦК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, врахувавши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 Господарського кодексу України.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі Закон № 3038-VI), статтею 40 якого встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь регулює Положення "Про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь", яке затверджене рішенням Ірпінської міської ради від 06.11.2014 № 4146-60-VI (далі - Положення).

Згідно з частинами 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Розділом 2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (надалі - Положення) передбачено порядок встановлення розміру пайової участі.

Так, відповідно до п. 2.1 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об`єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з п. 2.2 Положення у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної вартості об`єкта будівництва: для нежитлових приміщень - у розмірі 10%, для житлового фонду - 4%; для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Відповідно до п. 2.8 Положення у випадку будівництва у житловому будинку вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень його загальна кошторисна вартість має визначатись з урахуванням кошторисної вартості таких приміщень. Розмір пайової участі розраховується як сума двох складових: перша становить величину пайової участі, розраховану під житлову частину будинку; друга - величину пайової участі, розраховану для нежитлових будівель та споруд. За відсутності окремих кошторисних розрахунків розмір пайової участі визначається пропорційно загальній площі приміщень. У випадку будівництва об`єктів змішаного типу (таких, що залучаються до пайової участі та тих, що не залучаються) розмір пайової участі розраховується пропорційно загальній площі окремих приміщень в залежності від їх призначення.

Відповідно до п. 2.10 Положення кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ірпінь сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру та використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Отже, орган місцевого самоврядуванням наділений Законом правом встановлювати порядок розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону.

Судом встановлено, що загальна кошторисна вартість будівництва станом на момент укладення угоди № 96 від 28.09.2016 до договору від 11.07.2016 № 96 була визначена відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Положення, яке підлягає обов`язкову застосуванню сторонами відповідно до п. 2.1. договору.

З урахування того, що загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта була визначена відповідно до п. 2.2. положення виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків, суд дійшов висновку про відповідність розділу 2 договору про пайову участь вимогам ч.5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Водночас позивач не довів того, що загальна кошторисна вартість будівництва, визначена відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2016 № 103, не відповідає будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У частині 1 статті 203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивачем не доведено, що розділ другий договору не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Частиною 3 ст. 179 ГКУ передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ірпінь, який позивач просить суд визнати недійсним, є обов`язковим для укладення між позивачем та відповідачем, оскільки на необхідність укладення вказує пряма норма закону, яка зазначалася вище.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем була незаконно визначена загальна вартість будівництва та розмір пайової участі (внеску).

Таким чином, суд зазначає, що між сторонами фактично виник спір стосовно розміру пайової участі.

Виконавчий комітет Ірпінської міської ради і замовник уклали цей договір добровільно. При укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають. Всі спори, які можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, або у судовому порядку згідно з діючого законодавства України (розділ 4 договору).

Суд наголошує, що сторони договору не позбавлені можливості внести відповідні зміни до договору, визначивши розмір пайової участі відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , для вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд приходить до висновку, що спірний договір № 96 від 11.07.2016 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, разом із угодою № 96 від 28.09.2017 до нього (об`єкт будівництва: м. Ірпінь, вул. Єсеніна АДРЕСА_2 ) і додатками - графіками сплати пайового внеску до нього не може бути визнаний недійсним з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В; ідентифікаційний код 38733894) до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А; ідентифікаційний код 05408846) про визнання недійсним договору - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 29.07.2019

Суддя П.В.Горбасенко

Дата ухвалення рішення19.07.2019
Оприлюднено01.08.2019

Судовий реєстр по справі —911/1419/19

Постанова від 09.10.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 18.09.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Ухвала від 13.08.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мартюк А.І.

Рішення від 19.07.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 05.07.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 05.06.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні