Рішення

від 22.07.2019 по справі 916/1372/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1372/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг» (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 3)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Бізнес Груп" (65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59Г, кв. 35)

про стягнення 33287,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Дочірнє підприємство „ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1402/19 від 17.05.2019р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Бізнес Груп", в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 33287,11 грн., з яких: 23400,00 грн. - основний борг, 624,00 грн. - 3% річних, 3136,80 грн. - інфляційні збитки, 6126,31 грн. - пеня, а також покласти на відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2900,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання вантажопідйомних послуг №2494 від 13.08.2018р., в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг, в зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 23400,00 грн. на яку нараховано пеню та нарахування передбачені ст. 625 Цивільного коденксу України про стягнення яких позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.05.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1372/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 12.06.2019 року.

У судовому засіданні від 12.06.2019 року та від 21.06.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 21.06.2019 року та до 22.07.2019 року відповідно.

У судове засідання від 22.07.2019 року представник позивача не з`явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні При цьому, згідно заяви представника вх. ГСОО №11874/19 від 12.06.2019 року ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд» позовні вимоги підтримує.

Відповідач - ТОВ "СТС Бізнес Груп" про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 22.05.2019р. та на 22.07.2019 року, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «за закінченням терміну зберігання» та „Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ "СТС Бізнес Груп" у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.07.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 22.07.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи 13.08.2018 року між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд» (надалі - виконавець) та ТОВ "СТС Бізнес Груп" (надалі - замовник) укладено договір про надання вантажопідйомних послуг №2494 (надалі - договір), згідно з яким виконавець зобов`язався в установленому даним договором порядку надавати замовнику вантажопідйомні послуги за допомогою гусеничного крана марки МКГ-25БР (надалі - транспортний засіб), з водієм виконавця (надалі - послуги), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Положеннями п.п. 2.1.1 договору встановлено обов`язок виконавця надавати вантажопідйомні послуги транспортним засобом в технічно справному стані, придатному для його експлуатації у виробничих цілях згідно з призначенням таких транспортних засобів.

За умовами п.п. 2.3.11 договору замовник зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги транспортного засобу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг за одну машино/зміну складає 1666,67 грн. та ПДВ 333,33 грн. - 20%.

Відповідно до п. 3.5 договору, підсумками кожного місяця сторонни підписують акт наданих послуг.

За умовами п. 3.6 договору, виконавець до 5 числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги, направляє замовнику оригінал акту наданих послуг в двох примірниках.

Положеннями п.3.7 договору встановлено, що протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання акту замовник зобовязаний підписати та повернути виконавцю один підписаний примірник (оригінал) акту надання послуг, в разі відсутності зауважень, або в такий же строк надати виконавцю, письмову мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку не повернення підписаного акту надання послуг і відсутності письмової мотивованої відмови замовника від підписання цього акту у встановлений строк, такий акт вважається визнаним замовником, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі.

Згідно п. 4.4 договору, у разі невнесення плати за надані послуги у строки, встановлені в п.3.8 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 8.1 договору визначено, що він вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018р., а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання.

Також, судом встановлено, що між сторонами було складено та підписано специфікацію №1 до договору №2494 від 13.08.2018 року, згідно якої ціна послуг гусеничного крану МКГ 25 БР у кількості 1 маш/зміна становить 2000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

В подальшому, на підставі договору №2494 від 13.08.2018р. відповідач прийняв від позивача за актом приймання-передачі кран МКГ 25 БР в технічно справном та комплектному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з серпня по жовтень 2018р. на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були надані послуги крана МКГ-25БР на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 87 від 31.08.2018р., №5 від 28.09.2018р. та № 8 від 16.10.2018р. (а.с. 17-19), які підписані та скріплені печатками відповідних осіб, без будь-яких зауважень.

При цьому, як стверджує позивач, вартість фактично наданих послуг за спірний період сплачена частково, лише у розмірі 56600,00 грн., згідно виписки банку від 27.08.2018р. та від 21.12.2018р. (а.с. 21-22).

Положеннями ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.8 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на підставі складеного відповідним чином та підписаного сторонами акту наданих послуг, протягом 10-ти банківських днів з моменту його підписання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу підтверджуючого сплату боргу у розмірі 23400,00 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України неналежно виконав умови договору №2494 від 13.08.2018 року, в зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за фактично надані послуги крана у період з серпня по жовтень 2018р. у розмірі 23400,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд» про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23400,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені у сумі 6126,31 грн. (а.с.23) нарахованої з урахуванням здійснених проплат по кожному окремому акту надання послуг, вважає його вірним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 624,00 грн. нарахованих по 15.05.2019р. та інфляційних у сумі 3136,80 грн. нарахованих з 30.09.2018р. по 30.04.2019р., заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає їх вірними та обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд» та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 23400,00 грн., 3% річних у розмірі 624,00 грн., інфляційних у розмірі 3136,80 грн. та пені у розмірі 6126,31 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

З приводу вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 2900,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2019р. між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд» (замовник) та Адвокатським об`єднанням „Консул» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №07/05-01, предметом якого є надання правової допомоги.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, зокрема, у сумі 2900,00 грн. позивачем було надано розрахунок вартості правничої допомоги (а.с. 29) та платіжне доручення (а.с. 31).

Отже, витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 2900,00 грн., на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС Бізнес Груп" (65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59Г, кв. 35; код ЄДРПОУ 40267180) на користь Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд» Акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг» (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 3; код ЄДРПОУ 31640201) 23400/двадцять три тисячі чотириста/грн. основного боргу, 624/шістсот двадцять чотири/грн. 3% річних, 3136/три тисячі сто тридцять шість/грн. 80 коп. інфляційних, 6126/шість тисяч сто двадцять шість/грн. 31 коп. пені, 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. судового збору та 2900/дві тисячі дев`ятсот/грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 липня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська