Рішення

від 30.07.2019 по справі 576/1472/19

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1472/19

Провадження № 2/576/447/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про визнання права на спадкове майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 3,55 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області. Заповіту ОСОБА_2 не лишила. Він являється спадкоємцем за законом. Інших спадкоємців немає. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину він звернувся до нотаріуса, але остання відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки він не має можливості оформити право власності на вказану земельну ділянку, тому змушений звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому позивачем подано заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача - Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про відсутність заперечень на позов та слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що позивач позов підтримав, відповідач проти задоволення позову не заперечував, тому розгляд даної справи по суті був проведений, відповідно до статті 198 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у підготовчому судовому засіданні за правилами частини третьої статті 200 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00020734750 від 08.08.2018 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 (а.с.5).

Згідно довідки виконкому Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області № 493 від 08.08.2017 останнє постійне місце проживання померлої тітки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 значиться: с. Уздиця Глухівського району Сумської області. На день смерті спадкодавець проживала одна, заповіт від імені померлої сільською радою не посвідчувався (а.с.7).

Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 від 25.12.1996 посвідчено право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 3,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.9).

З листа відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 414/103-19 від 26.06.2019 вбачається, що ОСОБА_2 за життя одержала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 , зареєстрований за № 155 від 30.12.1996 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською РДА. Земельна частка (пай) розташована на території Уздицької сільської ради в розмірі 3,55 умовних кадастрових гектарах. Сертифікат виготовлений на підставі розпорядження голови Глухівської райдержадміністрації від 30.10.1996 під № 397. Вартість земельної частки (пай) станом на 01.09.2019 складає 83184 грн. (а.с.10).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 57009191 від 26.07.2019, після смерті ОСОБА_2 , інформація відсутня.

З рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02.07.2018 вбачається, що встановлено факт в тому, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).

За змістом статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Водночас, у відповідності до положень частин першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , відповідно до статті 1269 ЦК України є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців немає, а тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Отже, після смерті ОСОБА_2 всі належні їй права та обов`язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останній, перейшли до її спадкоємця за законом, яким є позивач.

Оскільки судом встановлено, що позивач набув у порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай), у розмірі 3,55 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 1218, 1220, 1225, 1235, 1236, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області (вул. Перемоги, буд. 2, с. Уздиця, Глухівський район, Сумська область, п.і. 41463, код ЄДРПОУ 04390989) про визнання права на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) право на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із земельної ділянки площею 3,55 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур