Постанова

від 24.07.2019 по справі 515/293/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2302/19

Номер справи місцевого суду: 515/293/17

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 серпня 2017 року у справі за позовом Татарбунарського районного центру зайнятості Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа - філія Ізмаїльська ДЕД ДП Одеський Облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України про повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 року представник Татарбунарського районного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідачів про повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття про повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття, посилаючись на наступні обставини.

Позов обґрунтовано тим, що 23.05.2016 р. до районного центру зайнятості з метою пошуку роботи звернувся ОСОБА_1 , якому у відповідності до вимог чинного законодавства було надано статус безробітного та з 30.05.2016 р. йому було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. За даними персональної картки позивача було звільнено з останнього місця роботи - філії Ізмаїльська дорожня експлуатаційна дільниця ДП Одеський Облавтодор - 30.04.2016 р. За результатами обміну даними з Пенсійним фондом України виявлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з зазначеною філією та отримував дохід з 01 по 31 травня 2016 року, тобто на момент звернення до центру зайнятості він був зайнятою особою. За результатами висновку акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16.12.2016 р. № 178, ОСОБА_1 отримав заробітну плату за травень того ж року у розмірі 1109,24 грн. за охорону об`єкта на території дорожньо-ремонтного пункту с.Спаське. Отже, на момент звернення до позивача та отримання статусу безробітного відповідач був зайнятою особою і не мав права на реєстрацію в центрі зайнятості, тому з його вини була незаконно нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 30 травня по 13 грудня 2016 року в сумі 6991, 61 коп., яку він у добровільному порядку повертати не бажає, хоча йому пропонувалось центром зайнятості повернути зазначені кошти з метою досудового врегулювання спору.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 серпня 2017 року позові вимоги Татарбунарського районного центру зайнятості Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Татарбунарського районного центру зайнятості Одеського обласного центру зайнятості незаконно виплачену матеріальну допомогу на випадок безробіття у розмірі 6991 грн.61 коп. до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: одержувач - Татарбунарський районний центр зайнятості, код ЄДРПОУ 20949410, р/р 371793 04900475 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, провадження по справі закрити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що копіями заяв ОСОБА_1 від 23.05.2016 р. підтверджується факт звернення відповідача до Татарбунарського районного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу у відповідності до вимог чинного законодавства було надано статус безробітного та з 30.05.2016 р. йому призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Згідно акта № 178 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 16.12.2016 р, під час перегляду документів бухгалтерського обліку встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2016 року нарахований дохід у розмірі 1378,00 грн. за охорону об`єкта на території дорожно-ремонтного пункту с.Спаське, який він отримав на картковий рахунок в ПАТ КБ Приватбанк

Як вбачається з розрахункової відомості (реєстр) № 5 філії Ізмаїльська ДЕД , заробітна плата працівника зазначеної філії ОСОБА_1 за травень 2016 року для нарахування на картковий розрахунок в ПАТ КБ Приватбанк склала 1109,29 грн.

Відповідно до довідки, виданої Татарбунарським центром зайнятості, ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний у зазначеному центрі і за період з 23 травня по 31 грудня 2016 р. отримав допомогу у розмірі 6991,61 грн.

Керівництвом Татарбунарського районного центру зайнятості видано наказ № 1 від 05.01.2017 р. щодо стягнення незаконно отриманих коштів допомоги по безробіттю в сумі 6991,61 грн. з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відповідачу направлено лист-претензію про повернен- ня зазначених коштів, що слідує з копії листа.

Слід також зазначити , що згідно повідомлення керівництва філії Ізмаїльська ДЕД ДП Одеський Облавтодор ВАТ ДА К Автомобільні дороги України , ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював у філії на умовах договору цивільно-правового характеру у якості сторожа, так як отримав дозвіл на проживання у будинку лінійного майстра, який знаходиться на балансі філії. Такий договір та акт виконаних робіт складався щомісячно. 05.05.2016 р. у зв`язку зі зміною керівництва було складено договір № 5 з ОСОБА_1 щодо надання послуг з охорони дільниці в с.Спаське на період з 01 по 31 травня 2016 року. Але ОСОБА_1 відносився безвідповідально до обов`язків щодо підписання договору, який було складено у 2-х примірниках та підписано в.о. начальника - Дойчевим І.І. Попередження з боку керівництва про припинення відносин з ОСОБА_1 щодо надання послуг не надходило. Також ОСОБА_1 не попереджав керівництво про намір припинити діяльність.

З долученого до зазначеного повідомлення керівництва філії Ізмаїльська ДЕД договору № 5 від 05.05.2016 р. видно, що його укладено між філією та ОСОБА_1 щодо надання останнім послуг з охорони території дільниці бази, що розташована в с.Спаське, ДР П, вул. Леніна,129-в, строком до 31.05.2016 р., договір підписано керівником філії, підпис відповідача відсутній.

Таким чином, з урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , являючись зайнятою особою, оскільки не припиняв трудові правовідносини з філією Ізмаїльська ДЕД , у зв`язку з чим йому за травень 2016 року була нарахована заробітна плата, розмір якої для нарахування на картковий розрахунок в ПАТ КБ Приватбанк становив 1109,29 грн., 23.05.2016 р. звернувся до районного центру зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до п.1 ст.4 Закону України Про зайнятість населення , до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

За змістом п.1 ч.1 ст.43 зазначеного Закону, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Правильним є висновок суду, що на момент звернення до центру зайнятості та отримання статусу безробітного відповідач був зайнятою особою і не мав права на реєстрацію в центрі зайнятості, тому з його вини була незаконно нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 30 травня по 13 грудня 2016 року в сумі, що становить ціну позову.

Підсумовуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності правильним є висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на приписах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, є належними, достовірними та допустимими.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на упередженість судді, та на те, що суд першої інстанції розглянув справу без всебічної та повної перевірки обставин справи, не дослідивши та не оцінивши в сукупності надані докази, без детального аналізу законодавства, що регулює спірні відносини між сторонами, дійшов хибного висновку, що в результаті призвело до прийняття невірного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 серпня 2017 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.07.2019 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький