Постанова

від 24.07.2019 по справі 522/23617/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2396/19

Номер справи місцевого суду: 522/23617/17

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Черевка П.М.,

Суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргоюДочірнього підприємства Кімоно-Україна на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства Кімоно-Україна до ОСОБА_1, третя особа Товариство с обмеженою відповідальністю Кімоно про визнання договору про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26.12.2014 року недійсним,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року ДП Кімоно-Україна звернулось до суду з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що укладений Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26.12.2014 року є недійсним, оскільки директор при його підписанні діяв з перевищенням повноважень, передбачених контрактом між ним та засновником підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю Кімоно (Російська Федерація).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2018 року в задоволенні позову ДП Кімоно-Україна до ОСОБА_1., третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Кімоно про визнання Договору про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26.12.2014 року недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинами справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2014 р. між ДП Кімоно-Україна та ОСОБА_1. був укладений Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 р. по Свідоцтвам України №№ 40183, 40184, 40185, 40186, 40187 (далі - Знаки) HELLO (Свідоцтво України №40183), ГОРОСКОП ЛЮБВИ (Свідоцтво України №40184), НЕВАЛЯШКА (Свідоцтво України №40185), СТРАСТЬ (Свідоцтво України №40186), Romeo&Juliet (Свідоцтво України №40187). Згідно з умовами укладеного договору Позивач безоплатно передав Відповідачу усі права та обов'язки на вказані знаки для товарів і послуг стосовно всіх переліків товарів і послуг, наведених у свідоцтвах на весь строк дії Свідоцтв, враховуючи продовження їх дії, і на всю територію, на яку поширюється правова охорона Знаків, а Відповідач прийняв усі права і обов'язки, які йому передано.

Після підписання Договір був зареєстрований в ДП Український інститут промислової власності , що підтверджується рішенням від 13.03.2015 року та виписками з реєстру.

В подальшому позивач звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом щодо визнання договору недійсним (справа № 760/18483/15-ц), який згодом за заявою позивача було залишено без розгляду.

В тій же справі за зустрічною позовною заявою відповідача було прийнято рішення від 14.06.2017 року, згідно з яким встановлено наступні преюдиціальні факти:

- Сторони узгодили всі істотні умови;

- Договір є дійсним;

- ДП Кімоно-Україна вважає його укладеним

- На договір від 26.12.2014 року розповсюджується презумпція правомірності.

Вказані факти не заперечувалися й підтверджені обома сторонами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч.1 ст.1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26.12.2014 р., укладений між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1., складено у письмовій формі у трьох примірниках, по одному для кожної зі сторін та один для Державного підприємства Український інститут промислової власності для подальшого здійснення перереєстрації виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг за Свідоцтвами України №№40183, 40184, 40185, 40186, 40187.

Від імені позивача підпис та відбиток печатки підприємства на кожній сторінці Договору в графі Відчужувач поставлено минулим директором підприємства ОСОБА_2. Отже, угоду було укладено в належній формі.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент підписання Договору, в графі в якості керівника було зазначено ОСОБА_2. В тій самій графі є також дані про обмеження стосовно діяльності керівника, а саме поряд з прізвищем керівника зроблено запис - обмежень не має.

Вбачається, що для третіх осіб дані реєстру є достовірними до тих пір, поки в них не внесені зміни.

В матеріалах справи також міститься копія Статуту позивача й рішення про утворення позивача.

Відповідно до ст.88 ЦК України У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього . Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про господарські товариства Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Відповідно до вимог статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Отже, саме Статут надається реєстратору для внесення відомостей до реєстру про юридичну особу й на підставі Статуту реєстратор перевіряє межі повноважень директора.

Також на підставі Статуту та реєстру треті особи можуть робити висновки щодо діяльності підприємства та його посадових осіб. Всі інші документи не можуть прийматися до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, в Статуті Кімоно-Україна згідно з п.3.2.2 та п.5.4 зазначається, що керівник має всі повноваження діяти від імені Підприємства без обмежень, а в виключну компетенцію власника не входить право схвалювати угоди позивача.

Посилання позивача в апеляційній скарги на п.5.6 Статуту щодо встановлення управлінських повноважень директора в контракті є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.2 ст.87 ЦКУ, ч.4. ст.62 Закону України Про господарські товариства саме Статут, а не контракт чи будь-яка інша цивільна угода, є правовстановлюючим документом підприємства. Контракт не може бути обов'язковою частиною Статуту й не може встановлювати жодні права та обов'язки директора як виконавчого органу Підприємства. Він є лише двосторонньою трудовою угодою між Працівником та Працедавцем і передбачає права та обов'язки згідно трудового законодавства.

Контракт не може встановлювати обмежень повноважень директора як виконавчого органу юридичної особи в силу ст.92 ЦК України, оскільки такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним, а не трудових.

Колегією суддів встановлено, що в жодному з документів позивача не міститься повноважень директора позивача, зокрема, щодо укладання угод про відчуження майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за можливе стягнути з Клочка Леоніда Володимировичана користь Дочірнього підприємства Кімоно-Україна суму судового збору - 1600 гривень та 2400 гривень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районним судом викладені обставини з'ясовано неповно, висновок суду не відповідає встановленим обставинам, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Кімоно-Україна - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким визнати недійсним Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року, укладений між Дочірнім підприємством Кімоно-Україна (код ЄДРПОУ 35641502; місцезнаходження 65125, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 19) та фізичною особою - громадянином України Клочком Леонідом Володимировичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків 2521013070; місце реєстрації 65012, м.Одеса, вул.Єврейська, буд.28, кв.1), судові витрати у розмірі 1600 гривень та 2400 гривень стягнути з Клочка Леоніда Володимировичана користь Дочірнього підприємства Кімоно-Україна .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.07.2019 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький