Ухвала

від 29.07.2019 по справі 160/7707/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 липня 2019 року

Київ

справа №160/7707/18

адміністративне провадження №К/9901/20777/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України 16 квітня 2019 року подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2019 року залишена без руху через її невідповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, через пропуск строку на апеляційне оскарження та несплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржнику надано строк на усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших причин для цього поновлення та надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 14 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та не наведено об`єктивних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки вона подана 16 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСІ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді М.Б.Гусак

І.Л.Желтобрюх