Вирок

від 30.07.2019 по справі 679/1003/19

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/679/95/2019

Справа № 679/1003/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин кримінальне провадження №12019240080000148 від 29.05.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нетішин, громадянина України, українця, із вищою освітою, неодруженого, не працюючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2019 року о 00 годині 15 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу КП НМР «Торговий Центр», що знаходиться по просп.Незалежності, 22 в м.Нетішин Хмельницької області, на одному із торгових кіосків побачив камеру відеоспостереження марки «AHD SVp-A120/2.8-12», яку вирішив викрасти.

В подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на крадіжку чужого майна, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, викрав вказану камеру відеоспостереження, належну КП НМР «Торговий Центр», якою розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_5 , завдав Комунальному підприємству Нетішинської міської ради «Торговий Центр», матеріальної шкоди на загальну суму 528 гривень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про примирення між представником потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 від 05.07.2019 року.

Згідно даної угоди представник потерпілого ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України, та призначення покарання ОСОБА_5 у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення, і наполягає на затвердженні зазначеної угоди. Обвинувачений свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення, наслідки затвердження угоди йому зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 вважає можливим затвердити угоду про примирення.

Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.185 КК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобовязані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобовязаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.5 ст.474 КПК України наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані судом до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За таких обставин суд, переконавшись, що сторони примирилися і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Таким чином, оскільки існують фактичні підстави для примирення, суд вважає за можливим затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у відповідності до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.370, 374, 473, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення укладену між представником потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05.07.2019 року по кримінальному провадженню №12019240080000148 від 29.05.2019 року.

ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази у справі:

- камеру відеоспостереження марки «AHD SVp-A120/2.8-12», яка передана в кімнату зберігання речових доказів Нетішинського ВнП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області повернути власнику комунальному підприємству Нетішинської міської ради «Торговий центр».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №12.1-0402:19 від 20.06.2019 року - 471 гривню 03 копійки.

Вирок суду на підставі угоди про примирення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1