Рішення

від 21.06.2019 по справі 753/23509/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/23509/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретарів Краснової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати недійсним договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01.09.2013 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини (далі - ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини ); визнати недійсним договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини ; застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на користь позивача ОСОБА_1 сплачені кошти щодо вартості навчання у сумі 41 250,00 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в серпні 2013 року син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , будучи неповнолітнім, вступила до ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на факультет лікувальна справа , освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст, спеціальність 5.12010101 Лікувальна справа, кваліфікація - фельдшер, денна форма навчання. Під час вступу до ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини позивачу було повідомлено керівництвом, що у навчального закладу наявні всі передбачені чинним законодавством України дозвільні документи на право надання освітніх послуг Міністерством світи України, а також те, що заклад акредитований. На підтвердження вищевказаного керівництвом відповідача було продемонстровано копії дозвільних документів. Повіривши вказаній інформації, 01.09.2013 року позивач в інтересах на той час неповнолітнього сина ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01.09.2013 року, за умовами якого термін навчання складає 3 роки, із платою за навчання: 1 кус - 9 500,00 грн., 2 кус - 11 000,00 грн., 3 курс - 11 000,00 грн. Позивачем було виконано умови Договору та в повному обсязі оплачено освітні послуги. Однак у 2016 році директором відповідача було повідомлено позивачу про те, що навчання за спеціальністю Лікувальна справа триває 4 роки, що є необхідністю укласти додаткові угоди про навчання на 4-й курс. У зв`язку з цим, 01.09.2016 року між позивачем та ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року строком 1 (один) рік по 30.06.2017 року, за умовами якого вартість навчання склала 11 000,00 грн., з яких позивачем сплачено 6 600,00 грн. Всього позивачем за вищевказаними договорами сплачено 41 250,90 грн. На початку 2017 року директор відповідача ОСОБА_3 повідомила, що у навчального закладу відсутні дозвільні документи та акредитація, у зв`язку з чим позивач не буде допущений до складання кваліфікаційного державного іспиту КРОК-М , а також було повідомлено, що у зв`язку із вищенаведеними обставинами відповідач не видасть диплом молодшого спеціаліста , при цьому позивача не внесено до реєстру ЄДЄБО, що, на думку позивача, свідчить про незаконне надання відповідачем послуг навчання та порушення прав позивача як споживача вказаних послуг.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що такими протиправними діями відповідача позивачу та її сину завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки внаслідок приховування відповідачем тієї обставини, що у нього відсутні ліцензії та інші необхідні дозвільні документи, а також укладення в подальшому вказаних вище Договорів, у позивача та її сина змінився нормальний спосіб життя, позивач зазнала значних душевних страждань, оскільки було втрачено 4 роки життя дитини, яка так і не отримала належної освіти з вини відповідача. У зв`язку з чим позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

03 січня 2018 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди.

28 листопада 2018 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 року, цивільну справу № 753/23509/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди передано в провадження судді Гончаруа В.П. та присвоєно номер провадження: 2/755/3137/19.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. До початку судового засідання надали письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2013 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , укладено Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01.09.2013 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента (надати освітню послугу) за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікацією фельдшер (п. 1.2 Договору) (а.с. 8-10)

Навчання проводиться на навчальних базах виконавця строком 3 роки, строк дії Договору з 01 вересня 2013 року по 30 травня 2016 року (п. 1.3, 1.4 Договору)

Відповідно до п. 1.1 Договору студентом є фізична особа, який за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого укладено договір та є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 Договору, виконавець зобов`язався надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти з урахуванням особливостей застосування ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем.

Плата за надання освітніх послуг встановлена п. 4.1 та п. 4.2 та складає: 1 курс - 9 500,00 грн., 2 курс - 11 000,00 грн. та 3 курс 11 000,00 грн. Загальна вартість на момент укладення договору освітньої послуги за термін навчання відповідно до п. 1.3 договору становить 31 500 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі згідно з квитанціями, які наявні в матеріалах справи (а.с. 19-51)

Згідно Ліцензії Серії АН № 298539, виданої Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 2015 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини має право надання послуги у сфері загальної середньої освіти (повної загальної середньої освіти).

01.09.2016 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , укладено Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента (надати освітню послугу) на тих же умовах додатково строком на 1 рік з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року зі сплатою за 4-й курс навчання 11 000, грн., з яких позивач сплатила 6 600,00 грн., що підтверджено квитанціями долучені до матеріалів справи. (п. 1.2.- 1.4, 4.2 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору студентом є фізична особа, який за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого укладено договір та є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 Договору, виконавець зобов`язався надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти з урахуванням особливостей застосування ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем.

Згідно Листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-10102 від 04.10.2017 року за наявною інформацією у період з 2013 року до 18.09.2017 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини не мав ліцензій Міністерства освіти і науки України на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої та/або професійної освіти, та свідоцтв про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей.

Крім того у Листі зауважено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 19.09.2017 року № 199л (з урахуванням рішення Ліцензійної комісії від 19.09.2017 року (протокол № 69/2) Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини отримав ліцензію на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності 226 Фармація . (а.с. 52).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України Про вищу освіту заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 15 ст. 1 Закону України Про вищу освіту ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , який діяв на момент укладення договору у 2014 році, передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема як діяльність у сфері освіти (п. 7 ч. 1 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 25, ч. 5 ст. 73 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяльності стандарту вищої освіти та відповідною спеціальністю. Платні та інші послуги надаються вищими навчальними закладами за умови відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, а у разі встановлення законодавством вимог щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги - після отримання таких дозвільних документів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів )

Відповідно до положення ч. ч. 1-3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно , зокрема, інформації про наявність у особи, що надає послугу, ліцензії. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування послуги споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно положення ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Під час судового розгляду встановлено, що умовами спірного договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01 вересня 2013 року та договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, передбачено надання послуг для здобуття вищої з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту (п. 1.1 договору) за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , проте відповідач не мав ліцензії Міністерства освіти та науки України на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа .

Наявність у відповідача ліцензії на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності 226 Фармація на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 19 вересня 2017 року № 199-л не давало та не дає відповідачу право на укладення договорів з надання освітніх послуг за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , щодо якої має бути отримано окрему ліцензію встановленого зразка у встановленому законом порядку

Таким чином, укладення договору з позивачем про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01 вересня 2013 року та договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, якими передбачено обов`язок виконавця здійснити навчання студента за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , без ліцензії з надання таких освітніх послуг є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01 вересня 2013 року та договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, укладених між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини , ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 , в інтересах якої укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, застосувавши до спірних правовідносин наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів за навчання у розмірі 41250,00 грн.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно умов п. 1.1, п. 1.2 договору про навчання та надання освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01 вересня 2013 року, що був укладений між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником) в інтересах саме ОСОБА_2 (третьою особою), останній є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не була споживачем освітніх послуг Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , споживачем вказаних послуг згідно укладених між сторонами договору був ОСОБА_2 , який є третьою особою у справі, визначені ст.ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2017 року становить 1 544,00 грн.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем, яку у порядку ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів звільнено від сплати судового збору, в позовній заяві об`єднано вимогу майнового та три окремі вимоги немайнового характеру, які частково задоволено даним рішенням суду, відповідачем в дохід держави має бути сплачено судовий збір у розмірі 2 560,00 грн. (640,00 грн. х 4).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 23, 202, 203, 215, 216, 227, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 7, 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ст.ст. 1, 73 Закону України Про вищу освіту , ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 280-282, 354 ЦПК Укрїни, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 100 від 01.09.2013 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини .

Визнати недійсним Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 261 від 01.09.2016 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини .

Застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини (код ЄДРПОУ 37788298, м. Київ, вул. В.Шимановського, 2/1) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачені кошти вартості навчання у сумі 41 250,00 грн.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини (код ЄДРПОУ 37788298, м. Київ, вул. В.Шимановського, 2/1) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини (код ЄДРПОУ 37788298, м. Київ, вул. В.Шимановського, 2/1).

Третя особа - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя: