Постанова

від 29.07.2019 по справі 908/624/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019 року м.Дніпро Справа № 908/624/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Іванова О.Г. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.07.2019року).

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Федоренко Р.В., договір про надання правової допомоги №40/100-1410 від 06.10.2014 р., адвокат;

представник скаржника не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 року, ухвалене суддею Федоровою О.В., повний текст якого складений 13.05.2019, у справі № 908/624/19

за позовом приватного підприємства "АГРОПРОМ-2000" (51911, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Долматова, буд. 16, прим. 1; адреса представника: 51931, Дніпропетровська АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_2 )

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207; поштова адреса: 49002, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 114)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "АГРОПРОМ-2000" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" із позовом про стягнення 420536,76 грн., які складаються з: 417782,96 грн. основного боргу за договором поставки №03/06 від 03.06.2016 та 2753,76 грн. - 3% річних за період з 29.10.2018 по 21.01.2019.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 року у справі №908/624/19 позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь приватного підприємства "АГРОПРОМ-2000" основний борг в сумі 417782,96 грн. (чотириста сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 96 коп.), 3% річних в сумі 2719,51 грн. (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять грн. 51 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 6307,54 грн. (шість тисяч триста сім грн. 54 коп.).

Суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 34,29 грн. (тридцять чотири грн. 29 коп.).

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, просив рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на факт недоведеності здійснення господарської операції з поставки товару, оскільки у наданих позивачем видаткових накладних у графі "отримав" міститься підпис та печатка відповідача, проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Тобто, з видаткових накладних неможливо встановити особу, яка відвантажила товар. Також неможливо встановити повноваження осіб, які підписали документи. У товарно-транспортних накладних у графі "прийняв/відповідальна особа вантажоодержувача", міститься лише прізвище (нерозбірливо) та підпис, без зазначення посади особи в порушення вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

На думку апелянта, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких надано позивачем на підтвердження здійснення поставки товару, не є належними доказами здійснення позивачем поставки товару відповідачу. Також посилання суду на акти взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує операції між сторонами та вимоги позивача до відповідача є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 року, розгляд призначено на 29.07.2019рік, колегією суддів у складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач); судді : Дармін М.О., Іванов О.Г.

У зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 26.07.2019року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду апеляційних скарг у справі №908/624/19 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді -Іванов О.Г., Кузнецова І.Л.

Позивачем - Приватним підприємством Агропром-2000 надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засіданні 29.07.2019 року представник відповідача не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, а представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) та приватним підприємством Агропром-2000 (постачальник) укладений Договір поставки № 03/06 (Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (надалі - товар) на умовах цього Договору (пункт 1.1. Договору).

Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку № 1 "Специфікація", що є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).

Товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами додатку № 7 "Графік поставок", графік поставок та строки поставки визначаються згідно підписаного додатку № 7 (пункт 2.1. Договору).

Зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного Договору та діючого законодавства України (пункт 2.8 Договору).

Разом з товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи: замовлення на поставку; товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;довіреність на представника постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавству, отримання листів та документів від покупця (пункт 3.7 Договору).

Відповідно до п. 6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

09.11.2016 сторони підписали додаткову угоду до договору щодо обов`язку постачальника здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатковою угодою від 30.12.2016 сторони встановили строк дії договору до 31.12.2017 та погодили, що у випадку, якщо за 30 календарних днів додати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Звертаючись до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл із позовом про стягнення 420536,76 грн., які складаються з: 417782,96 грн. основного боргу за договором поставки №03/06 від 03.06.2016 та 2753,76 грн. - 3% річних за період з 29.10.2018 по 21.01.2019, позивач - Приватне підприємство Агропром-2000 посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №03/06 від 03.06.2016 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Задовольняючи позовні про стягнення суми основного боргу в повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар, а тому стягнув суму основного боргу та нараховані 3 % річних.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 34,29 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було невірно проведено розрахунок 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов специфікації позивач поставив відповідачу на виконання договору товар (овочі) на загальну суму 417 133,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- від 08.10.2018 №РН-212 на суму 49329,60 грн. з урахуванням акту розбіжностей до накладної №0012002922 від 08.10.2018., за яким зменшено суму поставки на 1546,45 грн., у зв`язку з чим сума поставки склала 47783,15 грн.;

- від 11.10.2018 №РН-221 на суму 166874,40 грн. з урахуванням акту розбіжностей до накладної №0012002961 від 11.10.2018, за яким зменшено суму поставки на 8481,31 грн., у зв`язку з чим сума поставки склала 158393,09 грн.;

- від 11.10.2018 №РН-221Т на суму 1040,00 грн.;

- від 15.10.2018 №РН-229 на суму 51429,72 грн., з урахуванням акту розбіжностей до накладної №0012003009 від 15.10.2018., за яким зменшено суму поставки на 1818,38 грн., у зв`язку з чим сума поставки склала 49611,34 грн.;

- від 15.10.2018 №РН-230 на суму 164865,00 грн. з урахуванням акту розбіжностей до накладної №0012003010 від 15.10.2018., за яким зменшено суму поставки на 3519,14 грн., у зв`язку з чим сума поставки склала 161345,86 грн.

Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними 08.10.2018 №РН-212, від 11.10.2018 №РН-221, від 15.10.2018 №РН-229, від 15.10.2018 №РН-230.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п 6.5 договору відповідач мав здійснити оплату товару протягом 21 календарного дня з дня поставки товару.

Пунктом 2.8 договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, передача товару відповідачу була здійснена за видатковими та товарно-транспортними накладними 08.10.2018, 11.10.2018 та 15.10.2018.

Отже, строки оплати товару є відповідно наступними: 29.10.2018, 01.11.2018, 05.11.2018.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час подання позовної заяви (13.03.2019 року) строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Проте, у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, та в підписаному акті звірки за жовтень 2018 року сторони засвідчили початкове сальдо на користь позивача в сумі 60 649,52 грн., відобразили спірні поставки з урахуванням актів розбіжностей до них та дві оплати по 30000,00 грн. за 22.10.2018 та 29.10.2018. Сторони підтвердили, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.10.2018 складає 417782,96 грн.

Позивач направив відповідачу претензію вих. №19/12 від 19.12.2018 про сплату заборгованості в розмірі 417782,96 грн., яка отримана відповідачем 28.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення яка відповідачем була залишена без задоволення.

Докази сплати суми заборгованості у розмірі 417782,96 грн., до суду не були надані, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача суму основного боргу.

При цьому, доводи апелянта про те, що строк оплати не настав, оскільки позивач не передав разом з товаром супровідних документів, є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного договору.

Пунктом 3.5 договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару, або прийняти товар, якщо якість товару відповідає умовам договору.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар, а тому його доводи про ненастання строку оплати є надуманими.

Також суд зауважує, що відповідач по суті не заперечує факт поставки товару та посилається на наявність підстав для відстрочення розрахунку за товар.

Пунктом 3.9 договору надано покупцю право відстрочити дату розрахунків з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних супровідних документів на товар, якщо супровідні документи не будуть надані з товаром.

Втім, враховуючи відсутність будь-яких звернень відповідача до позивача з приводу відсутності або неналежного оформлення супровідних документів на товар, суд визнав безпідставним посилання відповідача на відстрочку дати розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахував 3% річних за загальний період з 29.10.2018 по 21.01.2019 в загальній сумі 2753,80 грн.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилку в розрахунку 3% річних, яка здійснена позивачем.

Так, по поставці від 08.10.2018 строк оплати настав 29.10.2018 (останній день строку оплати), отже прострочення оплати виникло з 30.10.2018, а тому за період з 30.10.2018 по 21.01.2019 (84 дні) від суми боргу 47783,15 грн. 3% річних складають 329,90 грн.

По поставці від 11.10.2018 на суму 158393,09 грн. строк оплати настав 01.11.2018 (останній день строку оплати), отже прострочення оплати виникло з 02.11.2018, а тому за період з 02.11.2018 по 21.01.2019 (81 день) від суми боргу 158393,09 грн. 3% річних складають 1054,51 грн.

По двом поставкам від 15.10.2018 на загальну суму 210 957,20 грн. строк оплати настав 05.11.2018 (останній день строку оплати), отже прострочення оплати виникло з 06.11.2018, а тому за період з 06.11.2018 по 21.01.2019 (77 днів) 3% річних складають 1335,10 грн.

Всього з відповідача на користь позивача обґрунтовано судом першої інстанції стягнуто 3% річних в сумі 2719,51 грн., а в іншій частині - 34,29 грн. відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що стосуються не належного оформлення первинних документів, а саме: не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, оскільки таке порушення було допущено саме представником відповідача, а не позивачем, а питання підтвердження повноважень представників сторін договором не визначено.

Обов`язок належного оформлення довіреностей на своїх працівників покладається на ТОВ Український Рітейл та позивач не може нести відповідальність за невиконання відповідачем вимог закону щодо належного оформлення повноважень його власних працівників.

Разом з цим, згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на який апелянт посилається як на підставу не визнання свого зобов`язання із-за відсутності в накладних зазначення посади особи, яка їх підписувала, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині неспроможними, оскільки не зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, не є суттєвим недоліком, тим більш не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар та не надає можливості в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язання.

Крім того, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні містять прізвище та підпис осіб, які відвантажували товар, що дає можливість встановити повноваження та ідентифікувати працівників відповідача, тим більше, що вони засвідченні печаткою ТОВ "Український Рітейл . При цьому, апелянтом жодного доказу того, що підписи на видаткових накладних не належать його представникам, до суду не надано.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи знаходяться засвідчені копії товарно-транспортних накладних №РН-221 від 11.10.2018р.( а.с.43), №РН-212 від 08.10.2018р.( а.с.38), № РН-229 від 15.10.2018р.( а.с.47), №РН-230 від 15.10.2018р.( а.с.52) з підписами представника і печаткою відповідача.

Доводи апелянта про те, що акт звіряння взаємних розрахунків не є доказом здійснення господарської операції між сторонами, є безпідставними, оскільки означений акт оцінюється у сукупності з іншими доказами, які підтверджують здійснення господарської операції. Сам відповідач, склавши акти розбіжностей до накладних, тим самим фактично підтвердив факт поставки товару.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2019 року у справі № 908/624/19 - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.07.2019

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя І.Л.Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов