Постанова

від 13.06.2019 по справі 910/12034/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа№ 910/12034/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 13.06.2019

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 (повний текст складено 18.02.2019)

у справі №910/12034/18 (суддя - В.В. Князьков)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Злато-Актив

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями Білла-Україна

про стягнення 241 404,37 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр (далі - ТОВ Перший український експертний центр , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Злато-Актив (далі - ТОВ Злато-Актив , відповідач) про стягнення 241 404,37 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого обов'язку з оплати фактично спожитих житлово-комунальних послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207 190,63 грн, які надавались ТОВ Перший український експертний центр за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 27, група нежитлових приміщень № 1-8 (літ. А), що стало також підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 26 883,29 грн та 3% річних в сумі 7 330,45 грн.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов зазначив, що між сторонами відсутні договірні відносини та позивачем не доведено фактичне надання послуг та фактичного споживання відповідачем таких послуг.

Відповідач вказує на те, що нежитлові приміщення №1-8 (літ. А) у будинку № 27 по вулиці Чорновола у місті Києві, власником яких є ТОВ Злато-Актив , як окремий об'єкт були передані забудовником - ПАТ ХК Київміськбуд на обслуговування та експлуатацію безпосередньо відповідачу (згідно з актом приймання-передачі від 04.07.2014), а не позивачу, як помилково вказує останній.

Згідно з поясненнями відповідача, у спірний період та на теперішній час користувачем вказаних нежитлових приміщень є орендар - Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями Білла-Україна (далі - ПІІ Білла-Україна ), який самостійно розраховується за надані комунальні послуги на підставі прямих договорів з відповідними обслуговуючими організаціями.

1.4. У письмових поясненнях ПІІ Білла-Україна проти позову заперечує в повному обсязі. Згідно з поясненнями третьої особи, ПІІ Білла-Україна фактично не споживає послуги ТОВ Перший український експертний центр , а уклало відповідні договори зі сторонніми обслуговуючими організаціями. Також зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача та/або третьої особи рахунків на оплату послуг, а також не доведено самого факту надання послуг, вартість яких заявлено до стягнення.

1.5. У відповіді на відзив, позивач заперечує проти обставин передачі відповідачу спірних нежитлових приміщень, як окремого об'єкта нерухомості, вказує, що багатоквартирний будинок є цілісним майновим комплексом, який обслуговується та утримується ТОВ Перший український експертний центр . При цьому, за твердженнями представника позивача, у спірний період відповідач отримував житлово-комунальні послуги, не відмовлявся від їх отримання, отримував рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містили суму заборгованості.

1.6. У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що орендар ПІІ Білла-Україна самостійно здійснює обслуговування групи нежитлових приміщень №1-8 (літ. А) у будинку № 27 по вул. Чорновола, які належать відповідачу та були утворені внаслідок реконструкції підземного паркінгу, переданого відповідачу забудовником за актом прийому-передачі від 04.07.2014.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 24.12.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 24.12.2013 видано сертифікат серії ІУ № 165133591252, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва (2 квартал). І, ІІ та ІІІ черги будівництва проектній документації на нього та підтверджено його готовність до експлуатації (загальна площа квартир - 17 092,54 кв.м.; загальна площа паркінгу - 1 109,2 кв.м.).

2.2. Згідно з витягом № 5 з протоколу засідання правління ПАТ ХК Київміськбуд від 05.12.2012 № 47 було вирішено визначити ТОВ Перший український експертний центр експлуатуючою організацією будинків по об'єкту Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва .

2.3. Відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.2014 забудовником - ПАТ ХК Київмісьбуд передано, а ТОВ Перший український експертний центр прийнято на обслуговування та експлуатацію житловий будинок з об'єктами соціально-побутової сфери у ІІ кварталі, обмеженому вулицями Павлівською - В. Чорновола - Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва (введених в експлуатацію житлових будинків з вбудованими, прибудованими приміщеннями, внутрішньо-будинковими інженерними мережами та інших будівель та споруд) за адресою: вул. Чорновола, 27 (загальна площа квартир - 12 805,3 кв.м.).

Одночасно з цим, як вбачається з акту прийому-передачі від 04.07.2014, забудовником - ПАТ ХК Київміськбуд передано, а ТОВ Злато-Актив прийнято на обслуговування та експлуатацію підземний паркінг по об'єкту Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери у ІІ кварталі, обмеженому вулицями Павлівською - В. Чорновола - Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва по вул. Чорновола, 27 (площа паркінгу - 1 109,20 кв.м.).

2.4. 20.03.2015 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта Реконструкція нежитлових приміщень цокольного поверху з об'єднанням в будинку № 27 по вул. В'ячеслава Чорновола у Шевченківському районі міста Києва , де замовник - ТОВ Злато-Актив , загальна площа нежитлових приміщень об'єкта - 1 109,1 кв.м.

2.5. 01.09.2015 ТОВ Злато-Актив отримано свідоцтво про право власності на реконструйований об'єкт підземного паркінгу - групу нежитлових приміщень № 1-8 (літ. А ), цокольний поверх за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 27, площею 1 109,1 кв.м.

2.6. Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ТОВ Злато-Актив є власником об'єкта нерухомого майна - групи нежитлових приміщень № 1-8 (літ. А ), цокольний поверх, загальною площею 1109,1 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 27 (запис про право власності № 10992480 від 06.08.2015; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 714317480000).

2.7. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2016 між ТОВ Злато-Актив (орендодавець) та Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями Білла-Україна (орендар) укладено договір найму (оренди), за умовами якого відповідач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 27, загальною площею 1 094,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 714317480000, строком 10 років.

Вказаний договір найму (оренди) посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак І.В. 25.02.2016 та зареєстровано в реєстрі за №166 та №167.

2.8. Як встановлено судом, між сторонами не було укладено договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за правилами, визначеними чинним Законом № 2189-VIII.

Тому, до предмету доказування у даній справі входять обставини фактичного надання позивачем та споживання відповідачем послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207 190,63 грн. При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг.

В обґрунтування обставин фактичного надання послуг відповідачу позивач посилається на те, що ТОВ Перший український експертний центр є управителем багатоквартирного житлового будинку з усіма вбудованими та прибудованими приміщеннями (у тому числі паркінгом) за адресою: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 27, переданого йому на обслуговування та експлуатацію забудовником - ПАТ ХК Київміськбуд на підставі акту прийому-передачі від 01.09.2014.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати фактично спожитих послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207 190,63 грн.

З доданого до позовної заяви розрахунку ціни позову вбачається, що позивачем визначено розмір спірної заборгованості на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2015 №210 (3,23 грн/км.м.), від 11.10.2016 №982 (5,71 грн/кв. м.), від 03.04.2017 №386 (т. 1 а. с. 84-89, 116-122, 123-129).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/12034/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Стягнуто з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, а позивачем не було доведено суду обставин, на які він посилається в позовній заяві, ані обставин передачі належного відповідачу приміщення в управління позивачу, ані обсягу фактично наданих послуг та їх вартості.

Позивачем не було надано суду докази виставлення відповідачу рахунків на оплату у спірний період з серпня 2015 року по липень 2018 року, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем грошового зобов'язання на спірну суму.

Разом з тим судом встановлено, що третьою особою (орендарем приміщення) напряму укладено ряд договорів на утримання, обслуговування орендованого приміщення

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4.2. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, помилково послався на ст. 5 Закону 2189-VІІІ, який визначає послугу з управління багатоквартирним будинком, оскільки, позивач не здійснює управління багатоквартирними будинками по вул. Чорновола, 27, а надає лише послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

4.3. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачу на обслуговування передані не всі приміщення, суд визначив паркінг, як окремий об'єкт, який переданий на обслуговування та експлуатацію ТОВ Злато-Актив згідно актом прийому-передачі від 04.07.2014.

4.4. Неогрунтованим, на думку скаржника, є висновки суду, що надані позивачем акти виконаних робіт не містять вказівки на приміщення відповідача та, що такі послуги споживались саме відповідачем. На переконання скаржника, такі послуги надавалися всьому будинку в цілому відповідно до затверджених тарифів, а не окремо приміщенню відповідача. На підтвердження зазначеного скаржником надано ряд договорів на технічне обслуговування пожежних систем, на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем, не постачання електричної енергії.

4.5. Також, скаржник не погодився з висновками суду щодо стягнення з позивача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем. Позивач вважає, такі витрати завищеними, не відповідають критерію розумної необхідності та становлять надмірний тягар для позивача.

4.6. У доповненні до апеляційної скарги, позивач надає суду апеляційної інстанції нові докази по справі та просить суд їх дослідити та визнати причини не подання таких доказів поважними.

Так, скаржник надає копії договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 26.02.2019, що підписаний зі сторони скаржника, додаток №1 до договору (розрахунок), лист № 391 від 26.02.2019 про направлення вказаного договору відповідачу для підписання та лист №509 від 27.03.2019 позивача адресованого третій особі, які не завірені належним чином.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа проти задоволення скарги заперечили, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 06.02.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. Відповідач вказує, що позивач не приймав на обслуговування та експлуатацію приміщення, власником якого є ТОВ Злато-Актив (приміщення колишнього паркінгу площею 1109,2 кв.м. та після реконструкції - нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень № 1-8 літ. А цокольного поверху загальною площею 1109,1 кв.м.) за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, буд. 27).

Приміщення колишнього паркінгу було передано забудовником ПАТ ХК Київміськобуд на обслуговування та експлуатацію безпосередньо ТОВ Злато-Актив за окремим актом прийому-передачі.

Власник приміщення ТОВ Злато-Актив та його орендар - ПІІ Білла- Україна ніколи не були і не є споживачами послуг, які надає позивач. ПІІ Білла-Україна самостійно укладено відповідні договори з обслуговуючими організаціями (договір на послуги з обслуговування пожежних систем, послуги дезинсекції, послуги з перевезення відходів та ін).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі дослідив докази (письмові докази), надані всіма учасниками справи, надав їм належну оцінку, мотивувавши своє рішення в частині відхилення певних доказів, наданих позивачем.

5.3. Щодо наданих скаржником додаткових доказів, як відповідач, так і третя особа заперечили, посилаючись на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем такі докази суду надані не були та скаржник не надав докази неможливості подання таких доказів суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

5.4. Щодо обгрунтованості розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що 02.04.2018 року між адвокатом Берковською О.М. та ТОВ Злато-Актив укладено договір про надання правової допомоги. Додатковою угодою від 18.10.2018 до договору від 02.04.2018 встановлено, що винагорода адвоката за правову допомогу під час розгляду даної справи в Господарському суді м. Києва становить 30 000,00 грн, яку клієнт сплачує до початку роботи.

На підтвердження понесення відповідачем витрат суду подано копію платіжного доручення №18 від 14.11.2018 на суму 30 000,00 грн та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.01.2019 на суму 30 000,00 грн з описом наданих послуг.

Доводи скаржника, що вказані витрати не підлягають задоволенню, оскільки додаткова угода укладена 18.10.2018 року, а оплату здійснено не до початку роботи, на думку відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факту понесення витрат. Обставини, про які зазначає позивач, стосуються виключно порядку розрахунків між адвокатом і клієнтом, і не свідчать про необгрунтованість таких витрат.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 07.03.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 06.02.2019 у справі №910/12034/18.

6.2. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 у справі №910/12034/18 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у визначеному складі суду, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр призначено на 14.05.2019.

6.4. Проте у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Смірнової Л.Г. на лікарняному, судове засідання, призначене на 14.05.2019, не відбулося. Після виходу головуючого судді Смірнової Л.Г. з лікарняного, справа призначається до розгляду.

6.5. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 у зв'язку із участю судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у навчанні справу №910/12034/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 у справі №910/12034/18 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 13.06.2019.

6.7. У судове засідання 13.06.2019 з'явилися представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача - ТОВ Злато-Актив у судове засідання не з'явився. Разом з тим, представник відповідача звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку перебуванням останнього у відпустці за межами міста Києва.

6.8. Заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач, як юридична особа не обмежена у виборі свого представника, колегія суддів, вважає вказані причини неявки представника відповідача у судове засідання не поважними та відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

6.9. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник відповідача, що не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представника відповідача, у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

6.10. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги та письмових пояснень, просив її задовольнити, рішення місцевого суду від 06.02.2019 у справі №910/12034/18 скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6.11. Представник третьої особи заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

7.3 Закон України Про житлово-комунальні послуги

Основні засади організаційних, господарських відносин у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, у спірний період було врегульовано положеннями Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 1875-IV).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Вказаний Закон України втратив чинність з 10.06.2018 в частині норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд у зв'язку з веденням в дію частини норм Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 2189-VIII).

Чинна норма статті 5 Закону № 2189-VIII визначає, що послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Аналогічні положення містились у частинах 1, 3 статті 20 Закону № 1875-IV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV передбачалось, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 10 (яку введено в дію з 10.06.2018) Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Пунктом 3-1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. До затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом - суб'єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг).

7.4. Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (набрав чинності 01.07.2015) визначено, що управителем багатоквартирного будинку є фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

7.5. Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

7.6. Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно вказав місцевий господарський суд, між сторонами не було укладено договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за правилами, визначеними чинним Законом № 2189-VIII.

Тому, до предмету доказування у даній справі входять обставини фактичного надання позивачем та споживання відповідачем послуг за період з серпня 2015 року по липень 2018 року на суму 207 190,63 грн. При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг.

8.3. Обґрунтовуючи, як позовну заяву, так і апеляційну скаргу позивач безпідставно посилається на те, що згідно з протоколом засідання від 05 грудня 2012 року №47 було вирішено визначити позивача експлуатуючою організацією будинків по об'єкту Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва , оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, фактично таке рішення виконано не було.

Більше того, відповідно до акту прийому-передачі від 01.09.2014 забудовником - ПАТ ХК Київміськбуд було передано, а ТОВ Перший український експертний центр прийнято на обслуговування та експлуатацію житловий будинок з об'єктами соціально-побутової сфери (без підземних гаражів) за адресою: вул. Чорновола, 27 (загальна площа квартир - 12 805,3 кв. м.).

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що позивачу були передані функції управителя нерухомим майном - групою нежитлових приміщень №1-8 (літ. А ) на цокольному поверсі, загальною площею 1109,1 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 27, яке належить на праві власності відповідачу та було передано останньому на обслуговування та експлуатацію забудовником як окремий об'єкт.

При цьому, помилковими є посилання скаржника на положення статті 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків , яка встановлює, що в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Вказаний Закон не регулює спірні правовідносини та не застосовується у даній справі.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

8.4. Крім того, безпідставним та недоведеним є твердження скаржника, що у справі належними та допустимими доказами підтверджується фактичне перебування відповідача у статусі споживача житлово-комунальних послуг та того, що ТОВ Перший український експертний центр надав послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Так, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції прийнято до уваги, що на підтвердження фактичного надання послуг позивачем додано до позовної заяви копію договору №107-О на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012, укладеного з ТОВ Спутнік-Крим (т. 1 а. с. 30-34). Однак пункт 1.1 даного договору, який визначає перелік адрес надання послуг, не містить будинку №27 по вулиці В'ячеслава Чорновола у місті Києві. Одночасно з цим, матеріали справи містять копії актів приймання наданих послуг до договору №107-О від 15.11.2017, в яких вказано адресу: вул. Чорновола, 27 , проте лише за частину спірного періоду, а саме жовтень-грудень 2015 року, травень-листопад 2016 року та березень-червень 2018 року, а також не зазначено розгорнутого переліку послуг та немає вказівки на приміщення відповідача. Окрім того, суду не надано Протоколу узгодження договірної ціни (п. 4.1 договору), у зв'язку з чим не підтверджено обґрунтованості вартості відповідних послуг.

Також матеріали справи містять копії договорів №09-19 від 05.01.2015 та №09-19 від 01.02.2018, укладених з КП Профдезінфекція на надання послуг дератизації та дезінсекції (т.1 а.с.52-53, 75-76), проте вказані угоди не містять переліку об'єктів та їх дислокації. Надані суду копії актів про виконання робіт за частину спірного періоду, а саме жовтень-грудень 2015 року, травень-серпень 2016 року, вересень-грудень 2017 року та березень-червень 2018 року, містять відомості про адресу вул. Чорновола, 27 та площу дератизації 496,6 кв. м., проте не доведено, що такі послуги споживались саме відповідачем.

Будь-яких доказів на підтвердження надання інших послуг, включених до тарифу згідно з розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2015 №210, від 11.10.2016 №982, від 03.04.2017 №386 під час розгляду справи у суді першої інстанції суду надано не було.

8.5. Безпідставними та помилковими є посилання скаржника, що в даному випадку відсутність претензій та заяв з боку відповідача та третьої особи щодо якості надання житлово-комунальних послуг з урахуванням отримання відповідачем рахунків на сплату, підтверджує їх надання позивачем та фактичне споживання відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, у зв'язку з виникненням у суду сумніву відповідності оригіналам поданих суду копій реєстрів вихідної кореспонденції (щодо направлення відповідачу рахунків на оплату послуг), місцевим господарським судом було витребувано у позивача оригінали таких документів.

Однак, витребувані судом оригінали документів позивачем суду не було надано з посиланням на те, що позивач не зберігає оригіналів реєстрів вихідної кореспонденції.

За таких обставин, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відхилення та не прийняття вказаних доказів (копії реєстрів вихідної кореспонденції ТОВ Перший український експертний центр ). А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять ані копій рахунків на оплату послуг, наданих відповідачу, ані доказів їх виставлення та отримання останнім.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв як докази обґрунтованості позовних вимог інші подані позивачем копії документів, а саме: претензії про погашення заборгованості без номеру та дати без доказів направлення її відповідачу; договору про постачання електроенергії з АК Київенерго та договору про відновлення фасаду, укладеного з ПІІ Білла-Україна , які не входять до предмету дослідження у даній справі; заяви ТОВ Злато-Актив від 13.10.2014 про укладення договору, яка не спростовує факт відсутності укладеного між сторонами договору.

8.6. Надані скаржником до суду апеляційної інстанції додаткові докази не приймаються судом до уваги та відхиляються, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем такі докази суду надані не були та скаржник у відповідності до ч. 1,2,3 ст. 269 Господарського не надав докази неможливості подання таких доказів суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Щодо додатково наданих доказів: копії договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 26.02.2019, що підписаний лише зі сторони скаржника; додатку №1 до договору (розрахунок); листа №391 від 26.02.2019 про направлення вказаного договору відповідачу для підписання та листа позивача №509 від 27.03.2019 адресованого третій особі, що додані скаржником разом з доповненням до апеляційної скарги, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки надана суду копія договору та лист про направлення вказаного договору для підписання датовані пізнішою датою (26.02.2019), а ні ж прийняте рішення судом першої інстанції (06.02.2019). Тобто, скаржник надає суду докази, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. До того ж, надані копії документів не завірені належним чином.

8.7. Разом з тим, матеріали справи містять докази з яких вбачається, що третя особа, яка є орендарем приміщення належного відповідачу, фактично не користувалася послугами ТОВ Перший український експертний центр , та ПІІ Білла-Україна заключило відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг безпосередньо з компаніями, які фактично надали такі послуги третій особі.

Так, 1 серпня 2013 року між ПП Обухівміськвторресурси та ПІІ Білла-Україна було укладено договір №200 про надання послуг по перевезенню відходів (далі - договір №200). Відповідно до додаткової угоди №7 до договору №200 місцем збору навантажених відходами контейнерів є, в тому числі, м. Київ, вул. Чорновола, 27.

Матеріали справи містять виписку з рахунку по контрагенту ПП Обухівміськвторресурси за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором №200 від 01.08.2013 за період з січня по серпень 2018 року.

02 грудня 2013 року між ПІІ Білла-Україна та ТОВ БЕЗПЕКАСЕРВІС було укладено договір на виконання робіт №79 (далі - договір №79). Відповідно до п. 2.1 договору №79 ТОВ БЕЗПЕКАСЕРВІС зобов'язується проводити комплекс робіт в приміщеннях за адресою згідно з додатків до даного договору, а саме: технічне обслуговування системи пожежної сигналізації; забезпечення передачі сигналу від системи пожежної сигналізації підключеного до системи централізованого пожежного спостереження за допомогою пульту пожежного спостереження ТОВ БЕЗПЕКАСЕРВІС до Регіональної оперативно-диспечирської служби Оперативно-координаційного центру Державної служби надзвичайних ситуацій України, а також до системи централізованого пожежного спостереження; технічне обслуговування пожежних кранів; монтаж систем пожежної сигналізації; пуско-налагодження систем пожежної сигналізації; автоматична система пожежогасіння; технічне обслуговування систем оповіщення; технічне обслуговування внутрішнього протипожежного водопроводу; технічне обслуговування протидимного захисту; проектування.

Як вбачається з переліку об'єктів, на яких проводяться роботи з технічного обслуговування систем протипожежного захисту роботи передбачені у п. 2.1 договору №79 здійснюються в тому числі за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27.

Матеріали справи містять виписку з рахунку по контрагенту ТОВ БЕЗПЕКАСЕРВІС за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором №79 від 02.12.2013 за період з січня по серпень 2018 року.

08 серпня 2017 року між ТОВ СПЕЦСПЕКТОР КИЇВ та ПІІ Білла-Україна було укладено Договір №54/17К про надання послуг (далі - договір №54/17К). Відповідно до п.1.3 ТОВ СПЕЦСПЕКТОР КИЇВ надає в тому числі послуги з: дезінфекції; обслуговування дератизаційного обладнання різних типів; дезінсекції. Відповідно до протоколу №1 послуги надаються в тому числі за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 27.

Матеріали справи містять виписку з рахунку по контрагенту ТОВ СПЕЦСПЕКТОР КИЇВ за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, копії рахунків на оплату та актів надання послуг за договором №54/17К від 08.08.2017 за період з січня по серпень 2018 року.

8.8. Таким чином ПІІ Білла-Україна користується житлово-комунальними послугами від компаній, які надають такі послуги згідно з укладеними договорами. При цьому, позивач жодних послуг ні відповідачу, ні третій особі не надавав, ПІІ Білла-Україна у спірний період послугами позивача не користувалося, будь-яких доказів на спростування даного факту матеріали справи не містять.

8.9. Зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, позивачем не було доведено ані обставин передачі належного відповідачу приміщення в управління позивачу, ані обсягу фактично наданих послуг та їх вартості. В матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачу рахунків на оплату у спірний період з серпня 2015 року по липень 2018 року, що спростовує доводи скаржника про порушення відповідачем грошового зобов'язання на спірну суму у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

8.10. Що стосується доводів скаржника про стягнення з позивача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, сума, яка на думку апелянта є завищеною, не відповідає критерію розумної необхідності та становить надмірний тягар для позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 02.04.2018 року між адвокатом Берковською О.М. та ТОВ Злато-Актив укладено договір про надання правової допомоги. Додатковою угодою від 18.10.2018 до договору від 02.04.2018 встановлено, що винагорода адвоката за правову допомогу під час розгляду даної справи в Господарському суді м. Києва становить 30 000,00 грн, яку клієнт сплачує до початку роботи.

На підтвердження понесення відповідачем витрат суду подано копію платіжного доручення №18 від 14.11.2018 на суму 30 000,00 грн та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.01.2019 на суму 30 000,00 грн з описом наданих послуг.

Доводи скаржника, що вказані витрати не підлягають задоволенню, оскільки додаткова угода, укладена 18.10.2018 року, а оплату здійснено не до початку роботи (як визначено умовами договору), є безпідставними, оскільки не спростовують факту понесення витрат. Обставини, про які зазначає позивач, стосуються виключно порядку розрахунків між адвокатом і клієнтом, і не свідчать про необгрунтованість таких витрат.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не було подано суду відповідної заяви чи клопотання про завищення чи неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, що передбачено ч.ч. 5,6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/12034/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/12034/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Перший український експертний центр .

4. Матеріали справи №910/12034/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29.07.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко