Рішення

від 25.07.2019 по справі 924/1180/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2019 р. Справа № 924/1180/18

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу 924/1180/18

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до відповідача Приватного підприємства "Європацукор", смт. Іваниці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» , м.Хмельницький

про стягнення 725 764,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

Встановив:

Позивач - Хмельницька міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Європацукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» , в якій просить стягнути з відповідача 725 764,47 грн. за період з 01.01.2016р. по 01.12.2018р. (згідно заяви про збільшення позовних вимог за вх. №.01-68/44/19 від 12.06.2019р.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, вказує, що з моменту придбання нерухомого майна 11.09.2009р. по АДРЕСА_1 , відповідач не оформив право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства; орендної плати за договором не сплачував, що підтверджується актом від 15.03.2018р., складеним представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради за результатами обстеження земельної ділянки. Позивач зазначає, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження (невиплати) орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Підставою позову позивачем визначено ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.04.2019р. прийнято за підсудністю справу №924/1180/18 за позовом Хмельницької міської ради до відповідача ПП «Європацукор» про стягнення 689 161,55 грн. до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2019р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл (29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69, код ЄДРПОУ 00382289).

Ухвалою господарського суду від 12.06.2019р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 17.07.2019р. та відкладено підготовче засідання на 15.07.2019р. для надання можливості відповідачу подати письмові пояснення на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні, про дату та час слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2900501609089.

Відповідач надав суду відзив на позов за вх.№05-22/160/19 від 09.01.2019р. в якому ПП Європацукор просить в позові відмовити в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що ухвали суду від 20.05.2019р., від 12.06.2019р. направлені на юридичну адресу відповідача - ПП «Європацукор» , а саме: 45300, Волинська обл., смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, згідно інформації позовної заяви та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №556501, серія А00 від 21.08.2002р. (а.с. 47)

Однак, ухвали господарського суду Волинської області від 20.05.2019р., від 12.06.2019р., повернулись на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній» .

Згідно безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 15.07.2019р. слідує, що місцезнаходження юридичної особи - ПП «Європацукор» : 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, будинок 31.

Отже, судом досліджено та встановлено, що в процесі розгляду справи місцезнаходження відповідача - ПП «Європацукор» змінилось з « 45300, Волинська обл., смт. Іваничі, вул. Заводська, 18» на « 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, будинок, 31» .

Як слідує із матеріалів справи ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2019р. направлено за підсудністю справу №924/1180/18 за позовом Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Європацукор" про стягнення 689161,55 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати земельної ділянки по вул. Старокостянтинівське шосе 13 у м. Хмельницьку до Господарського суду Волинської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019р. апеляційну скаргу Хмельницької міської ради залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2019р. у справі №924/1180/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.04.2019р. прийнято за підсудністю справу №924/1180/18 за позовом Хмельницької міської ради до відповідача ПП «Європацукор» про стягнення 689 161,55 грн. до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Між тим, як слідує із матеріалів справи в процесі підготовчого провадження територіальна підсудність змінилась, та підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача у Господарському суді Київської області.

Однак, ч. 2 ст. 31 ГПК України встановлено, що справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми Господарського процесуального кодексу України справа №924/1180/18 за позовом Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Європацукор" про стягнення 725 764,47 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати земельної ділянки по вул. Старокостянтинівське шосе 13 у м. Хмельницьку повинна бути розглянута по суті Господарським судом Волинської області.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, господарський суд, встановив -

Приватне підприємство Європацукор є власником прально-оздоровчого комплексу площею 380,4 кв.м. та приміщення з прибудованими магазином лабораторією площею 672, кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2009р. що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №117203613 від 15.03.2018р. (а.с. 13)

Земельна ділянка НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості є комунальною власністю.

Однак, рішення Хмельницької міської ради щодо надання в користування відповідачу - ПП Європацукор даної земельної ділянки не приймалося, договір оренди землі не укладався.

15.03.2018р. головними спеціалістом відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 складено акт про обстеження земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватне підприємство Європацукор (код 31979894) є власником нерухомого майна: прально-оздоровчий комплекс та приміщення з прибудованим магазином та лабораторією по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 11.09.2009р. При обстеженні встановлено, що земельна ділянка огороджена по периметру парканом. До міської ради ПП Європацукор не зверталось з приводу оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. (а.с. 14)

Рішенням другої сесії Хмельницької міської ради №20 від 15.12.2010р. затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Хмельницького.

Відповідно до витягу Головного управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельної реформи (за №18-22-0.33-1001/116-18 від 28.02.2018р.) нормативна грошова оцінка земельної ділянки 6810100000: НОМЕР_2 002:0060 становила:

- 2015р. - 5 571 134,00 грн.;

- 2016р. - 7 979 818,00 грн.;

- 2017-2018р.р. - 8 458 607,00 грн. (а.с. 18)

Згідно інформації Головного управління ДФС у Хмельницькій області (за вих. №/10/22-01-1208 від 27.03.2018р.) ПП Європацукор , не декларує та не сплачує орендну плату/земельний податок за земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку розміру збитків здійсненого головним спеціалістом відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, розмір збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за землю за періоди:

з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. становить 239 394,54 грн.;

з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. становить 253 758,21 грн.;

з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. становить 232 611,72 грн.

Враховуючи зазначене, позивач посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку площею 7700 м.кв., № НОМЕР_3 : НОМЕР_4 в м АДРЕСА_2 Хмельницьку, АДРЕСА_3 Старокостянтинівське АДРЕСА_4 13 без правовстановлюючих документів, а тому звернувся з позовом до суду про стягнення з ПП Європацукор 725 764,47 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України, одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, який у спірних правовідносинах є позивач.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю, як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).

Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилається на використання відповідачем земельної ділянки площею 7700 кв.м. за кадастровим номером НОМЕР_5 0060 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту придбання нерухомого майна (11.09.2009р.) по даний час право користування (оренди) земельної ділянки АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно, не оформив, відповідно орендну плату не сплачує.

Таким чином, відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, виключає договірні зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав звернена до відповідача, як до власника об`єктів нерухомого майна, що розміщене на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України , право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт „в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

До моменту переходу права власності на об`єкт нерухомого майна право користування земельною ділянкою здійснювалось третьою особою - ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл на підставі державного акту на право постійного користування землею за №95 від 23.06.1994р., з 2010р. ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл перестала сплачувати кошти за користування земельною ділянкою по вул.Старокостянтинівське шосе 13, у зв`язку з чим виник податковий борг, що підтверджується листами ДПІ у м. Хмельницьку №6505/9/22-25-12-03 від 01.06.2017р., №30434/9/22-25-12-03 від 26.12.2016р., №10807/10/22-25-12-04 від 12.05.2016р.

Крім того, 14.06.2010р. Господарським судом Хмельницької області порушено провадження у справі №4/86-Б-10 про визнання ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл банкрутом. Постановою господарського суду Хмельницької області від 12.12.2012р. по справі №4/86-Б-10 ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Однак, на підставі рішення міської ради від 31.01.2018р. №69 із внесеними змінами рішенням міської ради від 10.10.2018р. №106 було припинено право постійного користування Хмельницькій кондитерській фабриці (правонаступник ЗАТ Хмельницька кондитерська фабрика Кондфіл ) земельною ділянкою площею 0,77 га по Старокостянтинівському шосе, 13 кадастровий номер НОМЕР_1 .

Набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування спірною земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, а саме, внаслідок набуття права власності на нерухоме майно.

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №117203613 від 15.03.2018р. відповідач з 11.09.2009р. є власником прально-оздоровчого комплексу площею 380,4 кв.м. та приміщення з прибудованими магазином лабораторією площею 672, кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2009р.

Таким чином, перехід до відповідача права власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці з огляду на ст. 120,141 Земельного кодексу України є достатньою самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою щодо попереднього власника нерухомості.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові №911/2601/17 від 12.12.2018р.

Відповідач у період з 01.01.2016р. по 01.12.2018р. (період уточнений у заяві про збільшення позовних вимог) не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 7700 кв.м.(площа майна, що належить йому на праві власності) по АДРЕСА_1 , що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (з 01.01.2016р. по 01.12.2018р. ), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов:

1) відбувається набуття чи збереження майна;

2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні;

3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 7700 м.кв. по АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося незалежно від волі сторін, в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття ним права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набута відповідачем будівля, будучи, згідно ст. 181 ЦК України, нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Згідно розрахунку розміру орендної плати ПП Європацукор за період з 01.01.2016р. по 01.12.2018р. становить в сумі 725 764,47 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002336872018 від 14.11.2018р.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Хмельницького в особі позивача.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 7700 м.кв. по АДРЕСА_1 , яку мав би сплачувати ПП Європацукор до бюджету Хмельницької міської ради, у випадку оформлення права користування земельної ділянки за період з 01.01.2016р. по 01.12.2018р. становить 725 764,47грн.

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом множення площі земельної ділянки (7700 кв.м.), що відповідає площі нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності відповідача на розмір нормативної грошової оцінки - вартості 1 кв.м. земель для виробництва та на 3% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Вказаний розмір орендної плати розрахований з урахуванням п.п. 289. 1., 289 Податкового кодексу України.

При цьому, у примітці додатку №1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016р. №489 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016р. за №1647/29777) в редакції до 27.03.2018р. було передбачено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. В додатку №1 в редакції з 27.03.2018р. функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення 725 764,47 грн. безпідставно збережених коштів за оренду землі, суд вказує наступне.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

При цьому, позивач звернувся з вимогою про стягнення 725 764,47 безпідставно збережених коштів за оренду землі, то до вказаної позовної вимоги застосовується загальна (трирічна) позовна давність і її строк не був пропущений позивачем, оскільки останній визначив період стягнення з 01.01.2016р. по 01.01.2018р. ( період уточнений згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.№01-68/44/19 від 12.06.2019р., яка є прийнята судом), а з позовом звернувся до суду 18.12.2018р., тобто в межах строку позовної давності.

Заперечення відповідача, які викладенні у відзиві на позов, щодо безпідставності та необґрунтованості позову спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим позов Хмельницької міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 725 764,47 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 7700 м.кв. по АДРЕСА_1 Хмельницьку без правовстановлюючих документів підлягає до задоволення

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Європацукор" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул., Шевченка, буд. 31, код ЄДРОПУ 31979894) на користь Хмельницької міської ради (29007, м. Хмельницький, вул. Гагаріна,3 код ЄДРПОУ 33332218) в сумі 725 764,47 грн. безпідставно збережених коштів за оренду землі, та витрати зі сплати судового збору в сумі 10 886,47 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

31.07.2019р.

Суддя В. М. Дем`як