Рішення

від 30.07.2019 по справі 903/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2019 р. Справа № 903/452/19

За позовом Фізичної особи - підприємця Пронози Тетяни Володимирівни,м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Липинський", м.Луцьк

про стягнення 550 578,40 грн.

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання Міськів Т. І.

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: Фізична особа - підприємець Проноза Тетяна Володимирівна звернулася з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Липинський" 550 578 грн. 40 коп. боргу та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань взятих на себе за договором про надання послуг від 01.08.2017.

Ухвалою суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 30.07.2019.

Відповідач у заяві від 29.07.2019 №25/07-19 просить суд проводити судові засідання без участі свого представника, позовні вимоги визнає, просить суд відстрочити виконання рішення суду на місяць у зв`язку з важким матеріальним становищем.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

01.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Липинський" та Фізичною особою-підприємцем Пронозою Тетяною Володимирівною укладено договір про надання послуг (далі - договір, а. с. 8-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору про надання послуг від 01.08.2017.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 4.2, 6.1 договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов`язок по наданню з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями на вул. С. Стрільців, 2в в с. Липини Луцького р-ну . Для виконання обов`язків на час дії договору відповідач передає виконавцю ексклюзивні права щодо інформаційно-консультаційного пошуку третіх осіб (покупців). Відповідач гарантує та підтверджує, що на момент укладення договору, протягом строку його дії та під час укладання основного договору об`єкт не є і без відома позивача не буде відчужуваним в будь-який спосіб: проданим, переданим безкоштовно, подарованим, заставленим, не є ф не буде переданим до статутного фонду юридичних осіб, під арештом та/або забороною відчуження не перебуває, судових позовів щодо нього немає, будь-які права інших осіб на об`єкт відсутні. Відповідач інформує, що об`єкт не перебуває в іпотеці (заставі) та/або податковій заставі. Сторонами досягнуто взаємної згоди про те, що у випадку укладення основного договору між відповідачем та третьою особою позивач має беззаперечне право на отримання винагороди в розмірі винагороди позивача за договором, що становить 5% від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав. Зазначені грошові кошти відповідач зобов`язується сплатити позивачу на вказаний у договорі рахунок, або іншим незабороненим законом способом, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих за договором послуг. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

Додатковою угодою до договору від 07.08.2017 сторони конкретизували той факт, що позивач додатково приймає на себе зобов`язання по наданню послуг в рамках договору, а саме: у визначенні та погодженні умов договору купівлі-продажу майнових прав, участь в переговорах щодо умов і порядку розрахунків за вказані майнові права, супроводженню підписання основного договору з третіми особами в тому числі й незалежно від того чи пошук і залучення покупця відбулося за прямої участі позивача чи ні в силу ексклюзивних прав позивача, виконання умов основного договору третіми особами в частині оплати, в частині виконання позивачем щодо якості об`єкта нерухомого майна до моменту фактичної передачі об`єкта нерухомого майна (а. с. 11).

Договір та додаткова угода до нього не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.

Статтею 901, ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання умов договору надав послуги на загальну суму 1 419 005 грн. 57 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг №1 від 31.08.2017, №2 від 30.09.2017, №3 від 21.10.2017, №7 від 30.11.2017, №8 від 31.12.2017, №9 від 31.01.2018, №10 від 28.02.2018, №11 від 20.04.2018, №13 від 31.07.2018 (а. с. 12-19).

Відповідач в свою чергу відповідні послуги оплати в у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів платіжними дорученнями (а. с. 21-27).

Відповідні обставини сторонами не заперечуються.

Згідно з листом ТзОВ Липинський від 11.02.2019 у відповідь на адвокатський запит адвоката Самчука Антона Миколайовича, відповідач повідомив про реалізовані майнові права на об`єкти житлової та нежитлової нерухомості у будинку, що розташований у с. Липини по вул. Січових Стрільців 2 в без відома підприємця Пронози Т. В . Обов`язок по сплаті винагороди, зазначеної у п. 4.2 договору про надання послуг від 01.08.2017, визнає, проте не має змоги погасити даний борг у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем (а. с. 28-30).

До відповідно листа долучено інформацію про укладені з третіми особами договори за період з 22.08.2017 по 19.12.2018 із зазначенням найменування покупця, вартості реалізованого майна та розміру винагороди по кожному договорі окрема на загальну суму 550 578 грн. 40 коп. (а. с. 30).

В заяві від 29.07.2019 №25/07-19 відповідач позовні вимоги визнає повністю. Відповідна заява підписана директором ТзОВ Липинський Дацюком Б. Ю . Наказ №1_к від 19.07.2016 про призначення директора ТзОВ Липинський долучено до матеріалів справи.

Заява відповідача від 29.07.2019 №25/07-19 про визнання позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, підписана повноважною особою приймається судом.

Заборгованість відповідача становить 550 578 грн. 40 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 4 129 грн. 34 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, інша його частина (50 відсотків) 4 129 грн. 34 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК та ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Крім того, відповідач у заяві від 29.07.2019 №25/07-19 просить суд відстрочити виконання рішення суду на місяць часу у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Розглянувши заяву відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду на один

місяць, суд вважає, що останнє не підлягає до задоволення та відхиляє його.

Підставою для відстрочки виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов`язана в порядку ст. 74 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.

При цьому суд зазначає, що заявляючи відповідне клопотання відповідачем до заяви не було додано жодного доказу в обґрунтування та підтвердження тих чи інших обставин (скрутне фінансове становище, збитковість діяльності, збільшення процентів по кредитах, тощо).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 129-130, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Липинський" (м.Луцьк, вул. Рівненська, 76К, код ЄДРПОУ 40668437) на користь Фізичної особи-підприємця Пронози Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

- 550 578 грн. 40 коп. заборгованості та 4 129 грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 554 707 грн. 74 коп. (п`ятсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот сім грн. 74 коп.).

3.Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету Фізичній особі-підприємцю Пронозі Тетяні Володимирівні ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

- 4 129 грн. 34 коп. (чотири тисячі сто двадцять дев`ять грн. 34 коп.) судового збору, сплаченого квитанцією № 0.0.1379961383.1 від 13.06.2019 (оригінал квитанції знаходиться у справі № 903/452/19).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

повний текст рішення

складений 31.07.2019 року

Суддя М. С. Шум