Рішення

від 31.07.2019 по справі 910/7271/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2019Справа № 910/7271/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства Національна акціонерна компанія Укренерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Інтегратор

про стягнення 14 839,20 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна енергетична компанія Укренерго звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Інтегратор про стягнення 14 839,20 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 839,20 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному, розгляд позовної заяви здійснювався після виходу судді на роботу.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

01.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7271/19 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/6400/19. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач послався на те, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6400/19 за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго до Акціонерного товариства Банк Альянс про стягнення 370 980,00 грн, у зв`язку з простроченням ТОВ ІТ-Інтегратор виконання зобов`язань за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018. Відповідач вважає, що в даних судових справах досліджується та встановлюється один і той же факт, а саме прострочення ТОВ ІТ-Інтегратор виконання зобов`язань з поставки товару за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018, що, в свою чергу, унеможливлює вирішення справи № 910/7171/19 до вирішення справи № 910/6400/19, яка була відкрита раніше. З огляду на наведене, відповідач, з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зупинити провадження у справі № 910/7271/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Інтегратор про зупинення провадження у справі № 910/7271/19 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/6400/19.

Також 01.07.2019 від відповідача найшов відзив на позов, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що в актах приймання-передачі товару, укладених до договору, зазначено про те, що позивач немає претензій до ТОВ ІТ-Інтегратор щодо переданого товару та строків. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем було допущено прострочення прийняття належного виконання за договором, зокрема, ДП НЕК Укренерго уповноважив своїх представників на отримання товару лише 15 січня 2019 року та 17 січня 2019 року (хоча товар мав бути отриманий 15 січня 2019 року).

04.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказаний учасник судового процесу наголосив на тому, що згідно з п. 5.1.2.2 договору постачальник зобов`язаний повідомляти покупця про готовність товару до поставки (передачі); таке повідомлення повинно бути надане постачальником не менше ніж за 7 робочих днів до запланованої ним дати такої поставки. Протягом цього періоду позивач мав би можливість підготуватись до приймання товару, в тому числі, видати довіреності уповноваженим особам. Отже, ТОВ IT-Інтегратор (постачальник) мало не пізніше 03.01.2019 надати покупцю (позивачу) повідомлення про готовність товару до поставки (передачі), однак не зробило цього. Надалі, до спливу терміну поставки товару (15.01.2019), постачальник не надавав повідомлень про готовність товару до поставки і не робив жодних спроб поставити (передати) товар. Цей факт відповідач не заперечує і не спростовує жодними доказами. За зверненням представника відповідача після спливу належного строку поставки позивачем невідкладно видано довіреності від 17.01.2019 і прийнято товар у максимально стислий строк (1 день, а не 7 робочих днів, як передбачено договором). Враховуючи викладене, стаття 613 Цивільного кодексу України щодо прострочення кредитора, на яку посилається відповідач, застосуванню не підлягає.

22.07.2019 від відповідача надійшло клопотання, в якому вказаний учасник судового процесу просив суд здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

24.07.2019 від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в яких вказаний учасник судового процесу навів заперечення проти задоволення зазначеного клопотання.

Проте, суд виходячи з ціни позову, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, ухвалою від 31.07.2019 відмовив в задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи № 910/7271/19 за правилами загального позовного провадження.

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІТ-Інтегратор (далі - постачальник) укладено договір поставки № 06-1/3118-18ь за предметом закупівлі (за ДК 021:2015) 48820000-2 сервери, сервери та серверне обладнання для потреб відокремлених підрозділів (Лот 1, Лот 2 та Лот 3). Договір укладається з учасником (постачальником), який став переможцем за лотом 2 серверне обладнання для Північної, Західної та Південної ЕС.

За договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю у порядку та строки, що встановлені договором, товар (за предметом закупівлі згідно з абзацом першим цього пункту) у кількості, за переліком (номенклатура), за ціною, з характеристиками (якістю) згідно з додатком 1 до договору, з іншими умовами договору, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

Найменування, асортимент, технічні характеристики, комплектність та інші вимоги щодо якості товару, гарантії якості, визначаються згідно з додатком 1 до договору (п. 1.2. договору).

Ціна товару (з усіма витратами, пов`язаними з поставкою) визначена в специфікації (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, ціна договору складається з загальної вартості товару (згідно з специфікацією додатку 1 до договору) становить 6 183 000,00 грн, ПДВ (20 %) - 1 236 600,00 грн, а разом з ПДВ - 7 419 600,00 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець здійснює оплату на підставі розподілу цін, що визначені в специфікації до договору. Платежі постачальнику здійснюються в українській національній валюті.

Згідно з п. 4.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар не пізніше 15.01.2019, уповноваженим покупцем одержувачам товару згідно з додатками 1,2 до цього договору на умовах DDP (згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010).

Приймання-передача товару здійснюється сторонами відповідно до вимог чинних актів законодавства України, нормативних актів, рекомендацій виробника товару в частині, що регламентують умови передачі покупцям визначеного договором товару, а також нормативних документів Инструкция о порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству та Инструкция о порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству , затверджених постановами державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-б та від 25.04.66 № П-7 (зі змінами) відповідно, за винятком випадків, визначених договорам (п. 4.3.1).

Покупець здійснює в установленому договором порядку перевірку відповідності товару та документації щодо товару вимогам договору, і за умови такої відповідності - приймає товар, про що підписує акт (п. 4.3.2).

Акт передається постачальником (уповноваженому представнику покупця) під час поставки (передачі) товару; в акті зокрема зазначається номер та дата договору, адреса (місце) поставки, найменування, кількість, вартість прийнятого покупцем товару, перелік переданих документів, інші відомості при необхідності; акт також повинен мати інші визначені реквізити первинних документів (п. 4.3.3).

Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем акту. З дати підписання покупцем акту до покупця переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

За порушення умов зобов`язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

За ненадання забезпечення виконання зобов`язання у встановлений договором строк постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної суми забезпечення виконання договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 01.03.2019 (п. 11.1. договору).

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору № 06-1/3118-18 від 12.12.2018 сторони погодили найменування, кількість, вартість, місця поставки товару.

Додатком № 2 до договору, було погоджено строки та місця поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем прострочено виконання зобов`язань з постачання товару, оскільки з актів приймання-передачі товару вбачається, що позивачу товар згідно умов договору № 06-1/3118 від 12.12.2018, було поставлено 18.01.2019, замість 15.01.2019.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача 14 839,20 грн пені за період з 16.01.2019 по 17.01.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 66-1/3118-18 від 12.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.1. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар не пізніше 15.01.2019, уповноваженим покупцем одержувачам товару згідно з додатками 1,2 до цього договору на умовах DDP (згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010).

Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем акту. З дати підписання покупцем акту до покупця переходить право власності, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (п. 4.4. договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановленою, що відповідачем прострочено виконання зобов`язань з постачання товару, оскільки з актів приймання-передачі товару вбачається, що позивачу товар згідно умов договору № 06-1/3118 від 12.12.2018, було поставлено 18.01.2019, замість 15.01.2019.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 839,20 грн пені за період прострочення з 16.01.2019-17.01.2019.

Згідно п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

За порушення умов зобов`язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що останній є арифметично вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 14 839,20 грн пені.

Щодо заперечень відповідача про те, що прострочення поставки товару сталося внаслідок прострочення прийняття позивачем належного виконання за договором, зокрема, ДП НЕК Укренерго уповноважив своїх представників на отримання товару лише 15 січня 2019 року та 17 січня 2019, судом зазначається наступне.

Згідно з абзацом 2 п. 5.1.2.2 договору, постачальник зобов`язаний повідомляти покупця про готовність товару до поставки (передачі); таке повідомлення повинно бути надане постачальником не менше ніж за 7 робочих днів до запланованої ним дати такої поставки, а також повідомляти про хід виконання договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачем надсилалися позивачу повідомлення про готовність товару до поставки. В свою чергу, надане відповідачем повідомлення про готовність поставки товару на 16.01.2019 ще раз підтверджує факт прострочення виконання зобов`язання відповідачем.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ-Інтегратор (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73; код ЄДРПОУ 31091208) на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул.. Симонова, 25, код ЄДРПОУ 00100227) пеню у розмірі 14 839,20 грн та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.