Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/4912/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/4912/19

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Фізичної особи - підприємця Козюри Сергія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН Компані України"

про стягнення 56 716, 17 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Козюра Сергій Олександрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН Компані Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 56 716, 17 грн., з яких 50 000, 00 грн. сума основного боргу, 5 128, 77 грн. пеня, 427, 40 грн. 3 % річних та 1 160, 00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №48/26/11/2018 перевезення вантажу в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі № 910/4912/19 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Козюри Сергія Олександровича залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі № 910/4912/19.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Солом`янська, 3, оф. 705, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 22.05.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін отримав 06.06.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 30.07.2019 від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між позивачем (надалі - перевізник) та відповідачем (надалі - експедитор) укладений договір перевезення вантажу №48/26/11/2018 (надалі - договір), відповідно до умов якого перевізник зобов`язується організувати перевезення вантажів доручених експедитором вантажним автомобільним транспортом.

За змістом пункту 2.1. договору, цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиторські послуги (далі - ТЕП), що надаються перевізником, і пов`язані з перевезенням вантажів у внутрішньому та/або в міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно із п. 2.3. договору, на кожні окремі ТЕП оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор інформує перевізника про обсяги необхідних транспортно-експедиторських послуг, кількості і необхідному вигляді автомобільного транспорту, не пізніше 24 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки, що містить наступну інформацію: дати і точні адреси місця навантаження і розвантаження вантажу із зазначенням номерів телефонів контактних осіб; маршрут руху; необхідний рухомий склад; відомості про вантаж (вага, вид, вартість тощо); адреси проведення митного оформлення при навантаженні і розвантаженні вантажу; строки доставки конкретного вантажу; інші додаткові інструкції.

Подача і підтвердження заявки проводиться за допомогою електронної пошти чи факсимільного зв`язку, має юридичну силу оригіналу (п.3.2. договору).

У п. 5.1. договору встановлено, що ціни за цим договором встановлюються і узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума фрахту вказується в рахунках фактурі на кожну виконану ТЕП, і може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП.

Розрахунки за виконання ТЕП здійснюються після доставки вантажу в пункт призначення протягом 5 (п`яти) банківських днів, якщо інше не погоджено сторонами в заявці (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата за перевезення відбувається протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (факсова копія або оригінал). По закінченні перевезення сторони обмінюються оригіналами рахунків.

За приписами пункті 5.5. договору, за прострочення в оплаті рахунків за виконані ТЕП, експедитор виплачує перевізнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За умовами Заявки №48/26/11/2018 від 26.11.2018 сума фрахту становить 50 000, 00 грн. оплата у безготівковій формі перед вивантаженням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Заявки №48/26/11/2018 від 26.11.2018 на транспортування і виконання послуг до договору №48/26/11/2018 від 26.11.2018 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 50 000, 00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR UА№205020/2018/021099.

Позивачем був направлений рахунок №1/12 від 03.12.2018 на суму 50 000, 00 грн. відповідачу 12.12.2018 через ПАТ "Укрпошта" рекомендованим листом №4500809671302, що підтверджується чеком від 12.12.2018.

Вказаний лист отриманий відповідачем 20.12.2018, що підтверджується роздруківкою про відстеження поштового відправлення №4500809671302 з веб-сайту ПАТ "Укрпошта".

12.03.2019 позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за вказаними вище невиконаними договірними зобов`язаннями протягом десятиденного терміну з моменту її отримання. Разом з претензією було повторно надіслано рахунок № 1/12 від 03.12.2018.

Вказана претензія була отримана відповідачем 13.03.2019, що підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова пошта № 59000406294538 , якою було відправлено вказані документи на адресу відповідача.

Позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 50 000, 00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані за період з 26.12.2018 по 08.04.2019: пеня у сумі 5 128, 77 грн., 3% річних у розмірі 427, 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 160, 00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Як підтверджено матеріалами справи між сторонами узгоджено заявку №48/26/11/2018 від 26.11.2018 на транспортування і виконання послуг до договору №48/26/11/2018 від 26.11.2018, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення по маршруту Люблін (Польша) - Київ (Україна).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору №48/26/11/2018 від 26.11.2018 та заявки №48/26/11/2018 від 26.11.2018 на загальну суму 50 000, 00 грн. підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR UА№205020/2018/021099.

Також судом встановлено, що позивачем був направлений рахунок №1/12 від 03.12.2018 на суму 50 000, 00 грн. відповідачу 12.12.2018 через ПАТ "Укрпошта" рекомендованим листом №4500809671302, що підтверджується чеком від 12.12.2018.

Вказаний лист отриманий відповідачем 20.12.2018, що підтверджується роздруківкою про відстеження поштового відправлення №4500809671302 з веб-сайту ПАТ "Укрпошта".

За змістом п. 5.2., п. 5.3. договору оплата за перевезення відбувається протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку (факсова копія або оригінал); розрахунки за виконання ТЕП здійснюються після доставки вантажу в пункт призначення протягом 5 (п`яти) банківських днів, якщо інше не погоджено сторонами в заявці.

За умовами Заявки оплата за перевезення вантажу здійснюється відповідачем в сумі 50 000, 00 грн. у безготівковій формі перед вивантаженням

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 50 000, 00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані за період з 26.12.2018 по 08.04.2019: пеня у сумі 5 128, 77 грн., 3% річних у розмірі 427, 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 160, 00 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за транспортно-експедиторські послуги передбачена у п. 5.5. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочення в оплаті рахунків за виконані ТЕП, відповідач виплачує позивачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Статтею 253 Цивільного кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив правильність вказаних розрахунків, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 5 128, 77 грн. пені, 1 160, 00 грн. інфляційних втрат та 427, 40 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА" в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Стосовно заявленої позивачем у позовній заяві суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800, 00 грн., необхідно відзначити наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги від 11.03.2019, укладений між адвокатом Філюк Сергієм Миколайовичем та Фізичною особою - підприємцем Козюрою Сергієм Олександровичем, акт - розрахунок обсягу та вартості виконаних робіт від 08.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 613 від 23.01.2012, копія ордеру серії ВЛ № 000, 053774 від 08.04.2019 та квитанція прибуткового касового ордера № 08/04/18-01 від 08.04.2019 про сплату Фізичною особою - підприємцем Козюрою Сергієм Олександровичем суми у розмірі 2 800, 00 грн (підстава: надання правової допомоги за Договором від 11.03.2019).

З урахуванням викладеного, понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800, 00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБН КОМПАНІ УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вулиця Солом`янська, будинок 3, офіс 705, ідентифікаційний код 40470217) на користь Фізичної особи - підприємця Козюри Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основний борг у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп., пеню у сумі 5 128 (п`ять тисяч сто двадцять вісім) грн 77 коп., 3% річних у сумі 427 (чотириста двадцять сім) грн 40 коп., інфляційні втрати в сумі 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.07.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова