Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/6177/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019Справа № 910/6177/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІАЛ БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ"

про стягнення 51 382,47 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Буд Девелопмент" про стягнення 51382,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо виконання робіт за договором підряду №25/10/17 від 25.10.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, що зберігаються без достатніх правових підстав у розмірі 50000,00 грн., пеню у розмірі 1242,74 грн., 3% річних у розмірі 139,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви №б/н від 13.05.2019; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

23.05.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/6177/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал Буд Девелопмент (підрядник; відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Олімпікс (замовник; позивач) укладено договір № 25/10/17 (далі - Договір).

Умовами Договору, зокрема п. 1.1 встановлено, що замовник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати і здати замовнику роботи (згідно з додатком до договору № 1) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2. Замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх.

Види та об'єм робіт визначаються проектною документацією та договірною ціною (додаток № 1) до договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість робіт визначена та деталізована у додатку до договору № 1 Договірна ціна , що є невід'ємною частиною даного договору і підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором згідно календарного плану до нього. Датою початку виконання робіт є передача замовником підряднику об'єкта для виконання робіт та перерахування авансу. Датою завершення робіт є дата підписання замовником акта про прийняття виконаних робіт (п. п. 5.1, 5.3, 5.4).

Пунктом 6 Договору визначено, що оплата виконаних робіт за цим договором здійснюється замовником щомісячно протягом 3 діб з моменту підписання акту, але не пізніше 10 числа наступного місяця у разі наявності заборгованості. Для початку виконання робіт підряднику необхідне авансування у розмірі 10 (десять) тис. грн. та на закупку матеріалів 10 (десять) тис. грн., разом 20 (двадцять) тисяч грн.

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання своїх договірних зобов'язань. Винна сторона зобов'язана компенсувати збитки стороні, що постраждала відповідно до умов цього договору. У разі поручення підрядником строків виконання робіт, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання робіт за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки у повному обсязі, що поніс замовник з вини підрядника (п. п. 12.1, 12.4 Договору).

Відповідно до п. 14.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Згідно з додатком № 1 до договору № 25/10/17 від 25.10.2017 вартість косметичного ремонту фасаду будівлі по вул. Банкова, 2 в м. Києві в об'ємі 100м2 становить 90000 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 25/10/17 від 25.10.2017, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно з договором № 25/10/17 від 25.10.2017 (виписка по особовому рахунку № 26009011755579 за 26.10.2017).

Судом встановлено, що листом № 29 від 08.04.2019 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 25/10/17 від 25.10.2017 на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та просив повернути авансовий платіж.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним на виконання договору підряду № 25/10/17 від 25.10.2017 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 50000 грн., однак відповідачем зобов'язання за договором виконано не було. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, що зберігаються без достатніх правових підстав у розмірі 50000,00 грн., пеню у розмірі 1242,74 грн., 3% річних у розмірі 139,73 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал Буд Девелопмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Олімпікс укладено договір підряду № 25/10/17 від 25.10.2017.

Замовник доручає, а субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати і здати замовнику роботи (згідно з додатком до договору № 1) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2. Замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх. Види та об'єм робіт визначаються проектною документацією та договірною ціною (додаток № 1) до договору (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Як встановлено судом, підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором згідно календарного плану до нього. Датою початку виконання робіт є передача замовником підряднику об'єкта для виконання робіт та перерахування авансу. Датою завершення робіт є дата підписання замовником акта про прийняття виконаних робіт (п. п. 5.1, 5.3, 5.4).

Пунктом 6 Договору визначено, що оплата виконаних робіт за цим договором здійснюється замовником щомісячно протягом 3 діб з моменту підписання акту, але не пізніше 10 числа наступного місяця у разі наявності заборгованості. Для початку виконання робіт підряднику необхідне авансування у розмірі 10 (десять) тис. грн. та на закупку матеріалів 10 (десять) тис. грн., разом 20 (двадцять) тисяч грн.

Як встановлено судом, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання своїх договірних зобов'язань. Винна сторона зобов'язана компенсувати збитки стороні, що постраждала відповідно до умов цього договору. У разі поручення підрядником строків виконання робіт, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання робіт за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки у повному обсязі, що поніс замовник з вини підрядника (п. п. 12.1, 12.4 Договору).

Судом було встановлено, що 26.10.2017 позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно з договором № 25/10/17 від 25.10.2017. Зазначене підтверджується випискою по особовому рахунку № 26009011755579 за 26.10.2017, яка міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, листом № 24 від 18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням прибути 25.03.2019 на місце виконання робіт за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2 для передачі об'єкта та підписання акта прийому-передачі об'єкта для виконання робіт; після прийняття об'єкта позивач вказав на необхідність протягом 3 робочих днів приступити до виконання робіт.

Однак, як зазначає позивач, 25.03.2019 відповідач не прибув на місце виконання робіт (м. Київ, вул. Банкова, 2) для підписання акту прийому-передачі, до виконання роботи відповідно до договору № 25/10/17 від 25.10.2017 не приступив, про що представниками позивача було складено акт. Доказів, які б підтверджували виконання робіт за договором № 25/10/17 від 25.10.2017 суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено судом, листом № 29 від 08.04.2019 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 25/10/17 від 25.10.2017 на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та просив повернути авансовий платіж.

Дослідивши лист № 29 від 08.04.2019, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення попередньої оплати свідчать про волевиявлення замовника на відмову від подальшого виконання підрядних робіт та отримання результатів їх виконання. Відтак, з огляду на те, що доказів того, що відповідач приступив до виконання та виконав роботи за договором № 25/10/17 від 25.10.2017 немає, суд доходить висновку, що надіславши лист № 29 від 08.04.2019, позивач скористався наданим йому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на відмову від договору підряду.

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.

Відтак, зобов'язання, що складає предмет договору № 25/10/17 від 25.10.2017, є припиненим за наслідками направлення позивачем на адресу відповідача листа № 29 від 08.04.2019 (факт направлення підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у лист з відміткою відділення поштового зв'язку від 10.04.2019, копії яких додано до позовної заяви).

За положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено Договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, в якості авансу, однак вказаний договір було розірвано внаслідок односторонньої відмови позивача від договору в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, що свідчить про припинення зобов'язань сторін за цим договором, в тому числі зобов'язання відповідача з виконання робіт, суд дійшов висновку про те, що правова підстава (Договір), на якій відповідачем було набуто грошові кошти (зокрема у розмірі 50000,00 грн.), що позивач просить стягнути, у зв'язку з розірванням такого договору, відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережені відповідачем грошові кошти, зокрема, у заявленому ним у розмірі 50000,00 грн.

З огляду на викладене та відсутність доказів повернення відповідачем на користь позивача сплачених останнім грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Буд Девелопмент" в частині стягнення грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1242,74 грн. пені та 139,73 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 08.04.2019 по 12.05.2019, суд зазначає наступне.

Так, у листі №29 від 08.04.2019 позивач вимагав сплатити грошові кошти, що складають суму попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн. протягом семи днів з дати отримання листа. При цьому, з поданих самим позивачем доказів вбачається, що лист №29 від 08.04.2019 було направлено 10.04.2019 та не вручено відповідачу (конверт повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання). З урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, вказаний лист мав бути отриманий відповідачем 13.04.2019, а тому, враховуючи 7-денний строк для здійснення повернення попередньої оплати (ч. 2 ст. 530 ЦК України), строк для здійснення такої оплати сплинув 22.04.2019 (оскільки 20.04.2019 вихідний день).

Таким чином, період прострочення здійснення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати слід відраховувати з 23.04.2019.

З огляду на наведене, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 23.04.2019 по 12.05.2019 (як заявлено в позові), суд зазначає, що стягненню підлягають 3% річних у розмірі 82,19 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, у разі порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання робіт за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки у повному обсязі, що поніс замовник з вини підрядника (п. 12.4 Договору).

Так, положеннями договору встановлена відповідальність підрядника саме щодо поручення строків виконання робіт.

Позивач зазначає, що період нарахування пені у розмірі 1242,74 грн. починається з 25.03.2019, тобто з дати, коли у відповідача фактично виник обов'язок почати виконання робіт (як передбачено п. 5.3 Договору), по 07.04.2019 (оскільки з 08.04.2019 Договір розірвано).

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок є обґрунтований, арифметично правильний, визначений період є правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Олександра Курінського (бюро) укладено договір про надання правової допомоги від 18.02.2019 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору за дорученням та в інтересах клієнта бюро бере на себе зобов'язання надати правову допомогу, обсяг якої наведено в Додатку № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Вартість послуг надання правової допомоги, за виключенням підготовки та здійснення представництва в судах, є фіксованою. Розрахунковий період складає один календарний місяць (п. 3.1 Договору).

Клієнт окрім оплати вартості послуг відшкодовує бюро вартість фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо такі витрати були понесені (п. 4.1 Договору).

Відповідно до Акту № 2 надання послуг (виконання робіт) адвокатським бюро надано позивачу наступні послуги: ознайомлення з наданими для виконання доручення документами, правовий аналіз обставин справи та складання позовної заяви; а також бюро понесло фактичні витрати, пов'язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, оплатою послуг поштового зв'язку та витратами на сплату судового збору.

Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 5000,00 грн. ( 6921,00 грн. з урахуванням судового збору у розмірі 1921,00 грн.).

Зазначена сума була перерахована позивачем адвокатському бюро Олександра Курінського відповідно до рахунку на оплату від 10.05.2019, що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору покладається на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Буд Девелопмент" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код: 41323831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (01601, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; ідентифікаційний код: 39288133) грошові кошти у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 19 коп., пеню у розмірі 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 74 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4994 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева