Рішення

від 31.07.2019 по справі 910/5852/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2019Справа № 910/5852/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НК Групмед"

до фізичної особи-підприємця Нижник Ганни Миколаївни

про стягнення 18 504,48 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Групмед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Нижник Ганни Миколаївни про стягнення 18 504,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладеного договір поставки №П-2018/07/07 від 24.07.2018 року.

Оскільки, відповідач основну заборгованість погасив із простроченням дати оплати, тому позивач звернувся в суд про стягнення заборгованості у розмірі 18 504,48 грн., а саме: 11 641,73 грн. - пені, 975,17 грн. - відсотків річних, та 5 887,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

20.05.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.05.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про повернення судового збору.

03.06.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.07.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про залишення заяви про повернення судового збору (за платіжним дорученням № 6999 від 24.04.2019 р.) без розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Групмед" та фізичною особою-підприємцем Нижник Ганною Миколаївною укладено договір поставки № П-2018/07/07.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю косметичну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2. договору найменування товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначено у специфікації, яка міститься в Додатку № 1 до договору і є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 1.3 договору товар передається у власність покупця з наступною документацією:

а) рахунок-фактура, в якому зазначається загальна вартість товару, що поставляється, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за цим договором;

б) видаткова накладна.

У п. 2.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця, що складається у письмовій формі та повинно містити наступну інформацію:

а) найменування покупця та його реквізити;

б) найменування товару;

в) код товару (штрих-код);

г) кількість товару у відповідних одиницях виміру;

д) місце доставки товару із вказівкою на точну адресу.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що загальна вартість та кількість товару, який передається покупцю в межах цього договору, визначається сумою загальних вартостей та кількостей (обсягу) товару, що вказані в накладних, за яким покупець отримав товар від постачальника.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 775 525,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін, а саме:

- № К-18052328 від 16.10.2018 р. на суму 20 266,21 грн. (строк оплати до 30.10.18 р. (включно),

- № К-18052317 від 16.10.2018 р. на суму 55 263,06 грн. (строк оплати до 30.10.18 р. (включно),

- № К-18052314 від 16.10.2018 р. на суму 57 289,68 грн. (строк оплати до 30.10.18 р. (включно),

- № К-18049124 від 25.09.2018 р. на суму 100 043,10 грн. (строк оплати до 09.10.18 р. (включно).

- № К-18049115 від 25.09.2018 р. на суму 112 499,28 грн. (строк оплати до 09.10.18 р. (включно),

- № К-18045828 від 07.09.2018 р. на суму 172 755,25 грн. (строк оплати до 21.09.18 р. (включно),

- № К-18037694 від 24.07.2018 р. на суму 257 409,10 грн. (строк оплати до 07.08.18 р. (включно).

Приймання товару за кількістю, якістю та цілісністю упаковки здійснюється в момент отримання товару від постачальника чи перевізника (п. 3.4.).

Умовами пункту 3.5. договору визначено, що якщо при прийманні товару покупцем буде виявлено його пошкодження, що спричинені порушенням правил транспортування, покупець зобов`язаний негайно в присутності представників постачальника або перевізника, скласти акт про виявлення недоліків із зазначенням кількості, ціни товару, що зазнав пошкоджень та характеру виявлених пошкоджень.

У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у покупця до постачальника претензій по кількості поставленого товару.

Згідно з п.4.3. договору оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на сім календарних днів, що відраховується від дати виписки накладної постачальником на відповідну партію товару.

Усі розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом переказу покупцем грошових котів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 4.7.).

Відповідно до п. 4.8. договору, зобов`язання покупця по оплаті товарів вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Підтвердження зарахування коштів на банківський рахунок постачальника є банківська виписка із зазначенням платника, видана банком, що обслуговує постачальника.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач виконав умови договору та сплатив 775 525,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

№ 1ВЕ1СА4201 від 21.12.2018 на суму 10 000,00 грн.;

№ 1253С51АF9 від 03.12.2018 на суму 10 266,21 грн.;

№ 1255361В00 від 03.12.2018 на суму 55 263,06 грн.;

№ 1ВF122422С від 21.12.2018 на суму 57 289,68 грн.;

№ 1258251В16 від 14.11.2018 на суму 85 499,28 грн.;

№ 1252В91АF9 від 14.11.2018 на суму 27 000,00 грн.;

№ 125СВ11В1F від 03.12.2018 на суму 100 043,10 грн.;

№ 17СFDF34AD від 26.10.2018 на суму 72 755,25 грн.;

№ 17D57634С1 від 11.10.2018 на суму 100 000,00 грн.;

№ 154 від 04.09.2018 на суму 14 600,00 грн.;

№ 153 від 31.08.2018 на суму 22 650,00 грн.;

№ 153 від 30.08.2018 на суму 26 400,00 грн.;

№ 151 від 29.08.2018 на суму 10 000,00 грн.;

№ 148 від 27.08.2018 на суму 56 600,00 грн.;

№ 147 від 23.08.2018 на суму 20 950,00 грн.;

№ 145 від 22.08.2018 на суму 23 500,00 грн.;

№ 141 від 15.08.2018 на суму11 300.00 грн.;

№ 139 від 13.08.2018 на суму 52 000,00 грн;

№ 138 від 10.08.2018 на суму 19 409,10 грн.

Проте дана оплата здійснювалась із простроченням платежів.

Відповідно до п. 8.2. договору, термін дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2018 року. А в будь-якому випадку договір діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язань, визначеними цим договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідач порушив строки оплати за договором поставки № П-2018/07/07 від 24.07.2018 р. по вищезазначених видаткових накладних.

У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 975,17 грн. та індекс інфляції в розмірі 5 887,58 грн., пеню в розмірі 11 641,73 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку прострочення оплати товарів покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань до дня зарахування оплати на банківський рахунок постачальника.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № П-2018/07/07, відповідно до якої оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на 30 календарних днів, що відраховуються від дати виписки видаткової накладної постачальника на відповідну партію товару.

Проте, суд зазначає, що частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

До матеріалів справи відповідач не долучив дану додаткову угоду.

Також відповідач посилається на те, що пунктом 4.9 договору сторони домовились, що у разі наявності заборгованості за цим договором, постачальник має право, незалежно від призначення платежу, здійснювати зарахування грошових коштів, що надійшли від покупця, в наступній черговості:

- в першу чергу погашається - штрафні санкції, пені, збитку;

- в другу чергу погашається - заборгованість з основного зобов`язання (простроченого платежу);

- в третю чергу - погашається - поточні платежі;

- в четверту чергу погашається - авансові платежі.

Також, п. 4.10. договору сторони передбачили, що постачальник може змінити порядок черговості в односторонньому порядку, при чому укладання додаткової угоди або внесення змін до цього договору, не вимагається.

Так, сторони в договорі поставки № П-2018/7/07 від 24.07.2018 р. передбачили черговість здійснювати зарахування грошових коштів, що надійшли від покупця, проте постачальнику надано право за даним договором в односторонньому порядку змінювати порядок черговості зарахування коштів.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність досудового врегулювання спору, оскільки право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов`язок держави забезпечити захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб`єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб`єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Указана правова позиція була висловлена у Рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем суду не подано.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 975,17 грн. та індексу інфляції в розмірі 5 887,58 грн., пені в розмірі 11 641,73 грн., наданий позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимогу - такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат про надання правової допомоги у даній справі позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 25.04.2019 р., укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням Менюк та партнери , відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати наступну правову допомогу із представництва інтересів клієнта під час розгляду господарськими судами справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НК Групмед" до фізичної особи-підприємця Нижник Ганни Миколаївни про стягнення заборгованості.

Також надано ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ НК ГРУПМЕД на ім`я адвоката Коваленко Наталії Володимирівни від 26.04.2019 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6712/10 від 14.06.2018 р..

Проте, до матеріалів справи позивач не подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як зазначено в ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Оскільки, відсутній погодинний опис проведених робіт та детальний опис наданих послуг та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, тому вимога позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу є недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч. 1-4 ст. 126, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Нижник Ганни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НК Групмед" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корп. 25, оф. 302, код ЄДРПОУ 39716293) 3 % річних в розмірі 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 17 грн., індекс інфляції в розмірі 5 887 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 58 коп., пеню у розмірі 11 641 (одинадцять тисяч шістсот сорок одну) грн. 73 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий