Рішення

від 31.07.2019 по справі 910/3899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2019Справа № 910/3899/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інрост"

до комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест"

про стягнення 20 102,09 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інрост" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест" про стягнення 20 102,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно оплатити надані позивачем послуги за договором №4 від 04.01.2016 року за період з квітня 2017 року по грудень 2017 року.

25.06.2018 року Господарським судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест"заборгованості у розмірі 72 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 176,20 грн.

23.11.2018 року Голосіївський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ перерахував на рахунок позивача стягнуті кошти в сумі 72 176,20 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення штрафних санкцій в розмірі 20 102,09 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

02.05.2019 до канцелярії суду позивач супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

10.06.2019 року до канцелярії суду позивачем подано супровідний лист з додатками.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася судом рекомендованим лисом з повідомленням про вручення № 01030 49728348 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2019 року, а саме: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 89.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва повернута до суду у зв`язку з: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3899/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

04.01.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інрост" (виконавець) та комунальним підприємством капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест" (замовник) укладено договір №4 про надання послуг у сфері інформаційних технологій.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати йому у відповідності до умов даного договору послуги у сфері інформаційних технологій, що згідно класифікатору ДК 016-2010 визначені за кодом 62.09.20-00.00, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (послуги).

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.7.1 договору, даний договір діє 12 (дванадцять) календарних місяців, а саме: з 04.01.2016 року по 31.12.2016 року включно.

Строк надання послуг, які передбачені даним договором, становить 12 (дванадцять) календарних місяців, а саме: з 04.01.2016 року по 31.12.2016 року включно (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгований на такий же термін, на таких же умовах.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача наданих послуг оформлюється актами, які щомісячно підписуються сторонами. Акти підтверджують факт належного надання послуг виконавцем.

Ціна даного договору дорівнює сумі щомісячних винагород за весь строк дії даного договору (п.5.1 договору).

Замовник сплачує на користь виконавця винагороду за надані послуги згідно з п.2.1, 2.2 даного договору в розмірі 8 000 грн. 00 коп. за кожний повний місяць обслуговування.

Місяцем обслуговування (звітним місяцем) є відповідний календарний місяць. Винагорода є платою за послуги (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.4 договору, розмір винагороди, який зазначений в п.5.2 даного договору, є фіксованим та не залежить від обсягу послуг, який надасть виконавець, окрім випадків неякісних послуг.

Згідно з п.5.3 договору, винагорода, яка зазначена в п.5.2 даного договору, сплачується замовником на користь виконавця в наступному порядку: оплата за цим договором здійснюється замовником не пізніше 10-го числа наступного місяця за тим, в якому надавались послуги, шляхом перерахування на підставі рахунку-фактури, що формується згідно актів наданих послуг.

На підтвердження надання послуг в матеріалах справи наявні акти надання послуг на загальну суму 72 000,00 грн., а саме:

- №25 від 30.04.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №32 від 30.05.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №39 від 30.06.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №43 від 31.07.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №46 від 30.08.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №59 від 30.09.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №60 від 31.10.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №61 від 30.11.2017 року на суму 8 000,00 грн.,

- №66 від 31.12.2017 року на суму 8 000,00 грн.

Так, частина актів, а саме: №25 від 30.04.2017 року, №32 від 30.05.2017 року, №39 від 30.06.2017 року, №43 від 31.07.2017 року підписані сторонами.

А акти: №46 від 30.08.2017 року, №59 від 30.09.2017 року, №60 від 31.10.2017 року, №61 від 30.11.2017 року №66 від 31.12.2017 року підписані тільки позивачем.

Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату, а саме: №35 від 29.05.2017 року, №43 від 29.06.2017 року, №47 від 27.07.2017 року, №50 від 31.08.2017 року, №64 від 39.09.2017 року, №65 від 30.10.2017 року, №66 від 30.11.2017 року, №73 від 28.12.2017 року.

Як зазначено позивачем, 18.06.2018 року ТОВ "Компанія "Інрост" подало заяву до Господарського суду міста Києва заяву по видачу судового наказу.

25.06.2018 року Господарський суд міста Києва у справі №910/8096/18 видав судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з Комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест" (03127, м. Київ, просп. 40-Річчя Жовтня, буд. 89; ідентифікаційний код 32525198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інрост" (18000, м. Черкаси, вул. Свято-Троїцька, буд. 55, оф.47; ідентифікаційний код 40201286) заборгованість у розмірі 72000 (сімдесят двi тисячi) грн., а також судові витрати в розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

У вищезазначеному судовому наказі зазначено, що він виданий у зв`язку з стягненням заборгованості, що виникла внаслідок порушення комунальним підприємством капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест" умов укладеного між сторонами договору №4 від 04.01.2016 про надання послуг у сфері інформаційних технологій, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Позивачем зазначено, що 17.09.2018 року ТОВ "Компанія "Інрост" подало заяву про прийняття до виконання судового наказу, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду.

23.11.2018 року Голосіївський РА ДАС м. Київ ГТУЮ перерахував на рахунок ТОВ "Компанія "Інрост" стягнуті кошти в сумі 72 176,20 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року.

З надано розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1 935,12 грн., пеню в розмірі 11 754,75 грн. та індекс інфляції в розмірі 6 412,22 грн. нараховані за період з 01.01.2018 року по 23.11.2018 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки ні договором між сторонами ні актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись на невиконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено лише обмеження розміру пені, тому суд вважає вимоги позивач про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором необґрунтованими, а позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Згідно з п.5.3 договору, винагорода, яка зазначена в п.5.2 даного договору, сплачується замовником на користь виконавця в наступному порядку: оплата за цим договором здійснюється замовником не пізніше 10-го числа наступного місяця за тим , в якому надавались послуги, шляхом перерахування на підставі рахунку-фактури, що формується згідно актів наданих послуг.

Таким чином, першим днем прострочення виконання зобов`язання по оплаті акту надання послуг №66 від 31.12.2017 року є 11.01.2018 року.

Також, судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційного нарахування та трьох процентів річних.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2018 - 31.01.2018 64 000,00 1.015 960,00 64 960,00 11.01.2018 - 31.01.2018 8 000,00 1.015 120,00 8 120,00 01.02.2018 - 22.11.2018 72 000.00 1.073 5 253,42 77 253,42

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 333,42 грн.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 78,80 грн. відмовити.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 64 000,00 01.01.2018 - 31.01.2018 31 3 % 163,07 8 000,00 11.01.2018 - 31.01.2018 21 3 % 13,81 72 000,00 01.02.2018 - 22.11.2018 295 3 % 1 745,75 Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 922,63 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 12,49 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства капітального будівництва, реконструкції та інвестицій "Голосіїво-Будінвест" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 89, ідентифікаційний код 32525198) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інрост" (18000, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, будинок 55, офіс 47, ідентифікаційний код 40201286) індекс інфляції в розмірі 6 412 (шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 22 коп., три проценти річних в розмірі 1 935 (одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 797 (сімсот дев`яносто сім) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий