Рішення

від 29.07.2019 по справі 910/5959/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019Справа № 910/5959/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН"

про стягнення 134 863, 56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 134 863, 56 грн., з якої: 123 250, 00 грн. - основний борг, 7 885, 84 грн. - пеня, 902, 00 грн. - 3 % річних та 2 855, 75 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АНТРАНС - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю АНТРАНС строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду: докази сплати судового збору у розмірі 2 022, 95 грн. - оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та докази на підтвердження направлення (надсилання/вручення) відповідачу рахунку № 828 від 12.11.2018 та акту надання послуг № 482 від 16.12.2018 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙТОН СТОУН .

23.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АНТРАНС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 27.05.2019 з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" (далі - клієнт) укладено договір № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування, умовами якого передбачено, що клієнт доручає, а виконавець зобов`язується за винагороду і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, погоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Вантажі, організацію перевезення яких здійснює виконавець, є власністю клієнта. При прийнятті вантажів клієнта виконавцем право власності на відповідні вантажі в останнього не виникає.

Відповідно до п. 3.2.13 п. 3.2. договору, клієнт зобов`язаний розглянути (перевірити) акт виконаних послуг (робіт) (їх копії надісланні засобами факсимільного зв`язку чи електронної пошти) протягом 2 робочих днів з дня отримання від виконавця та повернути виконавцю (першочергово у вигляді сканованої копії) підписаними або підписаними з мотивованим зауваженнями. У випадку невиконання клієнтом вищезазначеного обов`язку в узгоджений термін. Акти наданих послуг вважаються прийнятими клієнтом і такими, що мають юридичну силу.

Згідно п. 4.1. договору, клієнт перераховує виконавцю 100 % оплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку. Рахунки виставляються згідно актів виконаних робіт і підлягають оплаті протягом 2-х днів. Можлива оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв`язку.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів у встановлені сторонами терміни виконавець має право вимагати від клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день несвоєчасного перерахування.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення, з подальшою автоматичною пролонгацією на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявила про його розірвання в письмовому вигляді (п. 10.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018, позивачем були надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування з використанням вагонів №№ 93503811, 93602480, 93602589, 93673218, 93673325 за маршрутом Бехи-Глухов на загальну суму 123 250, 00 грн., на оплату яких надав відповідачу рахунок № 828 від 12.11.2018, який отриманий останнім наручно, згідно підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" скріпленого печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акт надання послуг № 482 від 16.12.2018, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 123 250, 00 грн.

Крім того, 30.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018 з 30.11.2018 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 123 250, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 885, 84 грн. - пеня за період з 19.12.2018 по 18.03.2019, 902, 00 грн. - 3 % річних за період з 19.12.2018 по 18.03.2019 та 2 855, 75 грн. - інфляційні втрати за період з 19.12.2018 по 18.03.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором транспортно-експедиторські послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, в порушення умов підпункту 3.2.13. пункту 3.2. договору, надісланий акт не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав.

Відповідно до п. 3.2.13 п. 3.2. договору, клієнт зобов`язаний розглянути (перевірити) акт виконаних послуг (робіт) (їх копії надісланні засобами факсимільного зв`язку чи електронної пошти) протягом 2 робочих днів з дня отримання від виконавця та повернути виконавцю (першочергово у вигляді сканованої копії) підписаними або підписаними з мотивованим зауваженнями. У випадку невиконання клієнтом вищезазначеного обов`язку в узгоджений термін. Акти наданих послуг вважаються прийнятими клієнтом і такими, що мають юридичну силу.

Отже, непідписання клієнтом акта наданих послуг у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання клієнтом повного виконання виконавцем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими клієнтом без зауважень.

При цьому, згідно п. 4.1. договору, клієнт перераховує виконавцю 100 % оплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку. Рахунки виставляються згідно актів виконаних робіт і підлягають оплаті протягом 2-х днів. Можлива оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу на оплату рахунок № 828 від 12.11.2018 на загальну суму 123 250, 00 грн., в якому наведено перелік послуг, а саме: транспортно-експедиторське обслуговування з використанням вагонів №№ 93503811, 93602480, 93602589, 93673218, 93673325 за маршрутом Бехи-Глухов та який отриманий відповідачем наручно, згідно підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" скріпленого печаткою підприємства.

Так, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до п. 4.1. договору, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату вартості наданих послуг протягом 2-х днів з моменту виставлення рахунку, тож починаючи з 15.12.2018 відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123 250, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 885, 84 грн. - пеня за період з 19.12.2018 по 18.03.2019, 902, 00 грн. - 3 % річних за період з 19.12.2018 по 18.03.2019 та 2 855, 75 грн. - інфляційні втрати за період з 19.12.2018 по 18.03.2019.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів у встановлені сторонами терміни виконавець має право вимагати від клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день несвоєчасного перерахування.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 021118/01 транспортно-експедиторського обслуговування від 02.11.2018, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідача 7 885, 84 грн. - пені за період з 19.12.2018 по 18.03.2019, 902, 00 грн. - 3 % річних за період з 19.12.2018 по 18.03.2019 та 2 855, 75 грн. - інфляційних втрат за період з 19.12.2018 по 18.03.2019.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТОН СТОУН" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256, ідентифікаційний код - 42302880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАНС" (02232, м. Київ, пр-т В. Маяковського, 68, оф. 233, ідентифікаційний код - 39956057) 123 250 (сто двадцять три тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 84 коп. - пені, 902 (дев`ятсот дві) грн. 00 коп. - 3 % річних, 2 855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 75 коп. - інфляційних втрат та 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 96 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков