Рішення

від 29.07.2019 по справі 917/754/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019 Справа № 917/754/19

м. Полтава

За позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58-а, 58-б, 59; фактична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, кім. 503-509

до Фермерського господарства "Відродження - 2008", вул. Нова 12, смт. Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700

про стягнення 51835,62 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач) про стягнення з Фермерського господарства "Відродження - 2008" (далі - відповідач/ ФГ "Відродження-2008") 51835,62 грн. В обґрунтування позову прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 від 02.12.2013, яке тягне за собою невиконання позивачем плану повернення коштів до Державного бюджету України, що в свою чергу не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам.

30.05.2019 від прокурора надійшла заява про зміну суми позову, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача 114724,66 грн., а саме: 100000,00 грн. основного боргу, 9124,66 грн. пені, 5600,00 грн. інфляційних втрат. Судом встановлено, що по суті вказана заява прокурора є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Копію вказаного клопотання прокурором було направлено сторонам, на підтвердження чого до заяви додано квитанції та чеки Укрпошти, а також описи вкладення до поштового відправлення.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказану норму, вказана заява прокурора була прийнята судом до розгляду. В зв`язку з цим розглядається позов про стягнення з відповідача 114724,66 грн., в тому числі: 100000,00 грн. основного боргу, 9124,66 грн. пені, 5600,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду 30.05.2019 направлена на адресу відповідача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення про закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ФГ "Відродження-2008, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 10 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон) передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Статтею 11 Закону визначено, що фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п`яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

У відповідності до п. 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 (далі - Порядок) фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі (далі - бюджетні кошти).

Згідно п. 12 Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

У відповідності до п. 13 Порядку, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Пунктом 25 Положення Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого Наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств № 75 від 13.12.2006 передбачено, що директор відділення виступає від імені Укрдержфонду позивачем і відповідачем у судах.

Прокурор зазначає, що за наявності простроченої заборгованості ФГ Відродження-2008 Полтавським відділенням Укрдержфонду заходи до стягнення суми боргу в судовому (примусовому) порядку не вживались. Листом від 17.01.2019 відділення фонду вимагало повернути заборгованість, але відповідачем у добровільному порядку у встановлений строк заборгованість не сплачена, тому прокурор звертається до суду із позовом на захист інтересів держави.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім цього, відділення фонду звернулося до Лубенської місцевої прокуратури з клопотанням № 31 від 14.03.2019, у якому просило прокуратуру звернутися до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою про стягнення боргу з ФГ "Відродження-2008" на користь держави в особі Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у зв`язку з відсутністю у відділення фонду коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви.

З огляду на викладене, позов пред`явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень.

Судом встановлено, що 02.12.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. договору позивач зобов`язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 240 000,00 грн., але не понад обсягу бюджетних асигнувань, доведених на поточний рік, а відповідач зобов`язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Згідно п. 3.4.2 договору відповідач зобов`язався повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до Державного бюджету України згідно з встановленим графіком: до 05.12.2014 в сумі 40000,00 грн.; до 05.12.2015 в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2016 в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2017 в сумі 50000,00 грн.; до 05.12.2018 в сумі 50000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання по договору виконав належним чином, надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) у розмірі 240000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 259 від 03.12.2013.

Прокурор у заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначає, що на даний час прострочена заборгованість ФГ "Відродження-2008" терміном повернення до 05.12.2017 і до 05.12.2018, відносно якої відсутні судові рішення щодо її примусового стягнення, становить 100000,00 грн.

Судом встановлено, що рішеннями Господарського суду Полтавської області від 19.05.2015 по справі № 917/598/15, від 05.07.2016 по справі № 917/881/16 та від 29.08.2017 по справі № 917/1061/17 з ФГ "Відродження" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відповідно до договору № 5 від 02.12.2013 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству було стягнуто:

- 40000,00 грн., які підлягали поверненню до 27.12.2014;

- 50000,00 грн., які підлягали поверненню до 05.12.2015;

- 50000,00 грн., які підлягали поверненню до 05.12.2016.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. фінансової підтримки (допомоги).

Вказана сума боргу підтверджується листами позивача, адресованими прокуратурі № 31 від 14.03.2019 та № 32 від 19.03.2019.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) державному бюджету України фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п. 5.2 Договору).

На підставі вказаних пунктів Договору прокурор просить суд стягнути нараховані позивачем суми пені у розмірі 9124,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114724,66 грн.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав, в матеріалах справи відсутні докази виконання ним зобов`язання по поверненню фінансової підтримки (допомоги) які відповідач повинен був виконати до 05.12.2017 та до 05.12.2018 на загальну суму 100000,00 грн., тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за невиконання відповідачем умов договору прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 9124,66 грн. пені та 5600,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) державному бюджету України фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення (п. 5.2 Договору).

Згідно розрахунків пені та інфляційних втрат зроблених позивачем та доданих до позовної заяви та до заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач нараховує пеню на суму боргу 50000,00 грн. за період з 28.12.2017 по 25.06.2018 та на суму боргу 50000,00 грн. за період з 28.12.2018 по 17.01.2019.

Як зазначалося вище, відповідачем прострочено зобов`язання з повернення 50000,00 грн. строком до 05.12.2017 та 50000,00 грн. строком до 05.12.2018.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що при нарахуванні пені на прострочену суму оплати строком до 05.12.2017 позивачем не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені на прострочену суму оплати строком до 05.12.2017 у розмірі 50000,00 грн. підлягає припиненню 05.06.2018.

Тобто, позивачем неправомірно нараховано пеню за період з 06.06.2018 по 25.06.2018.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає пеня у розмірі 8193,15 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зокрема, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2017 року на прострочене зобов`язання, яке мало бути виконане до 05.12.2017 та інфляційні втрати за грудень 2018 на прострочене зобов`язання, яке мало бути виконане до 05.12.2018.

Враховуючи викладене, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 4888,55 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження - 2008" (вул. Нова 12, смт. Оржиця, Оржицький район, Полтавська область, 37700; код ЄДРПОУ 35868905) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58-а, 58-б, 59; фактична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, кім. 503-509; код ЄДРПОУ 20029342) 100000 грн. 00 коп. фінансової підтримки, 8193 грн. 15 коп. пені, 4888 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги, 1893 грн. 49 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук