Рішення

від 23.07.2019 по справі 922/848/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/848/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного АТ АБ "Південний", м. Одеса до 1) ФОП Душенко Наталії Юріївни , м. Харків , 2 ) ФОП Ананьєва Володимира Олександровича , м. Харків , 3 ) ФОП Григорян Марини Юріївни , м . Харків , 4 ) ФОП Чернікової Світлани Миколаївни , м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Фірма Аіко-Сервіс", м.Харків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Арніол", м.Харків про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за участю представників:

від позивача - Цогоєва О.А.

від відповідачів - Селіванов М.В.

третіх осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області розглядається справа за позовом ПАТ АБ Південний , м. Одеса до ФОП Душенко Наталії Юріївни , м . Харків , ФОП Ананьєва Володимира Олександровича , м. Харків, ФОП Григорян Марини Юріївни , м. Харків, ФОП Чернікової Світлани Миколаївни , м. Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ Фірма Аіко-Сервіс", м.Харків та ТОВ "Арніол", м.Харків. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.14114 від 10.06.2019 р.) ПАТ АБ Південний просив суд:

- звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договором застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний (місцезнаходження. 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) та ФО-П ДУШЕНКО НАТАЛІЄЮ ЮРІІВНОЮ (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), тобто на товари в обороті (одяг), згідно опису наведеного у додатку № 1 до договору застави, в порядку визначеному статтями 28, 30, 31 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) від свого імені будь-якій особі - покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в розмірі 9774763.27 (дев`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 27 копійок;

- звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договором застави товарів в обороті від 28.09.2016 року укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) та ФО-П АНАНЬЄВИМ ВОЛОДИМИРОМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), тобто на товари в обороті (одяг), згідно опису наведеного у додатку № 1 до договору застави, в порядку визначеному статтями 28, 30, 31 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) від свого імені будь-якій особі - покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в розмірі 9274763,27 (дев`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 27 копійок;

- звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договором застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) та ФО-П ГРИГОРЯН МАРИНЕ ЮРІІВНОЮ (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), тобто на товари в обороті (одяг), згідно опису наведеного у додатку № 1 до договору застави, в порядку визначеному статтями 28, 30, 31 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) від свого імені будь-якій особі - покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в розмірі 9274763,27 (дев`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 27 копійок;

- звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договором застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний (місцезнаходження: 65069 м.Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) та ФО-П ЧЄРНІКОВОЮ СВІТЛАНОЮ МИКОЛАЇВНОЮ (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), тобто на товари в обороті (одяг), згідно опису наведеного у додатку № 1 до договору застави, в порядку визначеному статтями 28, 30, 31 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (місцезнаходження: 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20953647) від свого імені будь-якій особі - покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в розмірі 9274763.27 (дев`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 27 копійок;

- стягнути в рівних частках з ФО-П ДУШЕНКО НАТАЛІЇ ЮРІІВНИ (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ФО-П АНАНЬЄВА ВОЛОДИМИРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ФО-П ГРИГОРЯН МАРИНЕ ЮРІІВНИ (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), та з ФО-П ЧЄРНІКОВОЇ СВІТЛАНИ МИКОЛАЇВНИ (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 44641.50 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання ТОВ "АІКО-СЕРВІС" умов договору про надання гарантії №380 від 08.07.2013 р. та на укладені з відповідачами договори застави товарів в обороті від 28.09.2016 р.

Ухвалою суду від 27.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 16.04.2019 р. о 10:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 25.06.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2019 р. о 10:00.

Ухвалою від 17.07.2019 р. судом було відмовлено ПАТ Акціонерному банку "Південний" в задоволені заяви про відновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування доказів (вх. № 16625 від 10.07.2019 року). Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, призначене засідання було відкладено на 12:00 23.07.2019 р.

У призначеному на 23.07.2019 р. судовому засіданні представник позивача підтримав позов у межах заявлених позовних вимог та наданих до матеріалів справи доказів. Відповідати на запитання головуючого судді щодо розрахунку заборгованості за позовом представник відповідача відмовився, посилаючись на те, що не є економістом та не може пояснити як сформувалася заборгованість у заявленій сумі.

Представник відповідачів існування заборгованості заперечував, вказував, що заборгованість була погашена за рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі №640/3500/18. Окрім того, представник відповідачів наголошував, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки звернення стягнення шляхом продажу майна ПАТ АБ Південний є позасудовим порядком звернення стягнення, який і було розпочато позивачем. З урахуванням наданих заяв по суті справи представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.06.2013 року між Акціонерним банком "ПІВДЕННИЙ", Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма АІКО-СЕРВІС, ЛТД , та Товариством з обмеженою відповідальністю АРНІОЛ укладено генеральну угоду про випуск документарних зобов`язань № 05/13, відповідно до п. 1.1. якої, Банк на прохання будь якого з Принципалів (ТОВ АІКО-СЕРВІС, ЛТД або ТОВ АРНІОЛ ) випускає документарні акредитиви і банківські гарантії на користь контрагентів відповідних Принципалів, іменованих Бенефіціари і, у разі потреби, Банк забезпечує підтвердження акредитивів або відкриття гарантій іншими банками на підставі контр-гарантій Банку.

08.07.2013 року між Банком та Позичальником укладено договір про надання гарантії № 380 (Кредитний договір), який відповідно до п. 1.5. Кредитного договору є невід`ємною частиною генеральної угоди про випуск документарних зобов`язань № 05/13 від 04.06.2013 року. Згідно п. 1.1. Кредитного договору, Банк на прохання Позичальника надав непокриту безвідкличну гарантію в сумі 870000.00 евро на строк по 07.07.2014 року на користь Bencom S.r.1., Італія, відповідно до умов заяви про надання гарантії.

Відповідно до п. 2.2.1. Кредитного договору, після отримання вимоги Bencom S.r.1., Італія, за гарантією (та інших документів, якщо це передбачене гарантією), Банк повідомляє про це Позичальника і надсилає Позичальникові копії вимоги та/або отриманих документів. У випадку відповідності вимоги та/або документів умовам гарантії Банк здійснює оплату за гарантією. Позичальник на письмову вимогу Банку перераховує на користь Банку кошти відповідно до строків та реквізитів, зазначених у вимогі, на відшкодування суми оплати за гарантією. Згідно п. 2.2.2. Кредитного договору, у разі несплати Позичальником коштів на відшкодування платежів за гарантією відповідно до п. 2.2.1. цього договору, у Позичальника виникає заборгованість, яка вважається кредитом зі строком погашення, що співпадає зі строком відшкодування, зазначеним у вимогі Банку до Позичальника, згаданій у п. 2.2.1. Зазначена заборгованість обліковується на рахунку позичкової заборгованості, номер якого повідомляється Банком Позичальнику додатково.

04.06.2015 року у зв`язку зі здійсненням оплати Банком за виданою гарантією в рамках Кредитного договору між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду до Кредитного договору. Як на підтвердження факту здійснення оплати за гарантією позивач посилався на: SWIFT відомості від 18.05.2015 року щодо сплати за гарантією; лист від 18.05.2015 року р. №16-23713; розпорядження від 27.05.2015 року щодо проведення платежів за гарантією; лист від 28.05.2015 року №16-24701. До укладеного Кредитного договору неодноразово вносились зміни згідно додаткових угод. Відповідно до умов Кредитного договору, з урахуванням всіх внесених змін, Позичальник зобов`язався повернути кредит до дати, зазначеної в п. 3.2.17 Кредитного договору - 27.12.2017 року, при цьому залишок заборгованості за кредитом (16480792.88 гривень) повинен був змінюватися відповідно до графіку погашення заборгованості. Крім того, припинив дію п. 1.5. Кредитного договору щодо твердження, що цей договір є невід`ємною частиною генеральної угоди про випуск документарних зобов`язань № 05/13 від 04.06.2013 року.

Позивач зазначав, що Банк належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором. В той же час всупереч зазначеним умовам Кредитного договору, Позичальником належним чином не виконані прийняті за договором грошові зобов`язання, а саме не повернуто заборгованість по кредиту в строк, внаслідок чого станом на 07.06.2019 року за Позичальником обліковується заборгованість у розмірі 8038703,80 грн. кредиту та 1236059,47 грн. по сплаті відсотків, комісій, тощо, що разом складає 9274763,27 грн.

В той же час, зобов`язання Позичальника було забезпечено у тому числі заставою рухомого майна (товарів в обороті) згідно наступних договорів застави:

1. Договір застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладений з ФОП ДУШЕНКО НАТАЛІЄЮ ЮРІЇВНОЮ . Предметом застави згідно Договору застави № 1 є застава товарів в обороті (одяг), що знаходяться за адресою: м. Харків, майдан Конституції, будинок 16 та опис яких було наведено у додатку № 1 до цього Договору застави № 1;

2. Договір застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладений з ФОП АНАНЬЄВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ . Предметом застави згідно Договору застави № 2 є застава товарів в обороті (одяг), що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці , буд. 9, ТРЦ ДАФИ , відділ Dafi Mango та опис яких було наведено у додатку № 1 до цього Договору застави № 2;

3. Договір застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладений з ФОП ГРИГОРЯН МАРИНЕ ЮРІЇВНА . Предметом застави згідно Договору застави №3 є застава товарів в обороті (одяг), що знаходяться за адресою: м. Харків , вул. Героїв Праці, буд. 9, ТРЦ ДАФИ , відділ Dafi Calliope та опис яких було наведено у додатку № 1 до цього Договору застави № 3;

4. Договір застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладений з ФОП ЧЄРНІКОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА . Предметом застави згідно Договору застави № 4 є застава товарів в обороті (одяг), що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 9, ТРЦ ДАФИ , відділ Dafi Terranova та опис яких було наведено у додатку № 1 до цього Договору застави № 4.

Позивач на дату укладання вищевказаних Договорів застави зареєстрував відповідні обтяження, на підтвердження чого посилався на:

1. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 50414472 від 28.09.2016 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 1 (реєстраційний номер 15991680);

2. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 50414458 від 28.09.2016 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 2 (реєстраційний номер 15991674);

3. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 50414467 від 28.09.2016 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 3 (реєстраційний номер 15991678);

4. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 50414856 від 29.09.2016 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 4 (реєстраційний номер 15991748).

Згідно із п. 1.2. вищевказаних Договорів застави, за цими договорами заставою забезпечується виконання зобов`язань Позичальника, що випливають в тому числі з Договору про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року та всіх додаткових угод про зміни до нього, укладеного між Акціонерним банком Південний та ТОВ-ФІРМА АІКО-СЕРВ1С, ЛТД .

Позивач зазначав, що вказані положення Договорів застави повістю узгоджується із ст. 20 ЗУ Про заставу , де вказано, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Також згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до п. 3.1. укладених Договорів застави, Заставодавець солідарно з Позичальником несуть відповідальність перед Заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед Заставодержателем в межах вартості предмету застави.

Відповідно до п. 3.2. Договорів застави, звернення стягнення на предмет застави відбувається у випадках, передбачених цим договором, і здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Відповідно до п. 3.3., звернення стягнення і реалізація предмету застави здійснюється у позасудовому порядку, або на підставі рішення суду.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, зокрема продажу заставодержателем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувана, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувану; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Враховуючи не виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором та маючи намір скористатися своїм пріоритетним правом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рамках Договорів застави, Позивач 11.01.2018 року надіслав третій особі та відповідачам наступні письмові повідомлення:

1. Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (в порядку статті 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ) від 11.01.2018 року р.№ 14-1649, адресоване Третій особі та Відповідачу № 1 (поштова накладна № 0009356);

2. Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (в порядку статті 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ) від 11.01.2018 року р.№ 14-1650, адресоване Третій особі та Відповідачу № 2 (поштова накладна № 0009367);

3. Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (в порядку статті 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ) від 11.01.2018 року р.№ 14-1651, адресоване Третій особі та Відповідачу № 3 (поштова накладна № 0009485);

4. Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (в порядку статті 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ) від 11.01.2018 року р.№ 14-1653, адресоване Третій особі та Відповідачу № 4 (поштова накладна № 0009487).

Одночасно з надсиланням повідомлень здійснив реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, на підтвердження чого посилався на:

1. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 54553957 від 11.01.2018 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 1 (реєстраційний номер 15991680);

2. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 54554065 від 11.01.2018 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 2 (реєстраційний номер 15991674);

3. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 54554087 від 11.01.2018 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 3 (реєстраційний номер 15991678);

4. Витяг про реєстрацію в ДРОРМ № 54554040 від 11.01.2018 року щодо реєстрації обтяження згідно Договору застави № 4 (реєстраційний номер 15991748).

Відповідно до статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або тієї частини цього зобов`язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв`язку з пред`явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов`язання, сплати інших сум. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивач стверджував, що на дату звернення з позовом до суду ні з боку третьої особи, ні з боку Відповідачів не виконані вимоги Позивача щодо сплати заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку , встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, позивач зазначав, що інших обтяжувачів товарів в обороті в рамках вищевказаних Договорів застави не існує та просив суд звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за Договорами застави товарів в обороті в порядку визначеному статтями 28, 30, 31 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" від свого імені будь-якій особі - покупцю згідно договору купівлі - продажу за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в розмірі 9774763,27 грн. щодо кожного з відповідачів.

В процесі розгляду справи в наданих до суду заявах позивач вказував про відсутність певної кількості товару, визначеної первісними описами за договорами застави та описами, що додавалися до листів відповідачів.

При цьому судом встановлено, що згідно п. 1.7 Договору застави (у редакції додаткової угоди) сторони домовились, не рідше ніж один раз на місяць, здійснювати переоцінку вартості предмету застави на підставі висновку оцінювача майна - співробітника банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, або на підставі звіту про оцінку майна, наданого незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до умов Договорів застави заставодержатель має право в будь-який час (починаючи з моменту укладання цього договору і до повного виконання зобов`язань за цим та Кредитним договором) за умови попереднього повідомлення перевіряти документально і фактично наявність, розмірі, стан і умови збереження/переробки та цільового використання предмету застави, а також виконання інших зобов`язань заставодавців за договорами, а заставодавці зобов`язані надати заставодержателю необмежені можливості для таких перевірок (п. 2.1.2 умов Договорів застави). При перешкоді заставодавцем проведенню вказаної перевірки, порушенні умов Кредитного договору чи умов цього договору, заставодержатель має право за власним розсудом виставити охорону предмету застави як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами (п. 2.1.3 умов Договорів застави).

Згідно п. 2.3.6 умов Договорів застави у разі відчуження предмету застави шляхом його продажу іншим особам, одержані від продажу предмету застави кошти заставодавець зобов`язується направляти на погашення заборгованості за Кредитним договором згідно із порядком, зазначеним у Кредитному договорі, або направляти на придбання товару в обороті/обробці такої ж якості і не меншої вартості, який автоматично стає предметом застави за цим договором. В міру відвантаження/використання в переробці заставленого майна відновлювати товари в обороті/переробці таким чином, щоб ринкова вартість залишку товарів на кінець місяця складала у сумі не менше ніж вартість предмету застави (п. 2.3.6 умов Договорів застави).

Доказів виконання зазначених умов Договорів застави в матеріалах справи не міститься.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідачів у відзиві на позовну заяву стверджував, що основне зобов`язання (заборгованість за кредитним договором №380) - погашене, оскільки рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11.04.2018 року по справі № 640/3500/18 вирішено: звернути стягнення на Предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-14 а в літ. А-4 , загальною площею 291,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , котрі належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 09.10.2012 року) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погребняк Н.В. 06.08.2008 року зареєстрованого за Р№1198, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 1557711, реєстраційний номер об`єкту 99052463101, за вартістю, встановленою суб`єктом оціночної діяльності у розмірі 8442089,08 гривень, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, ідентифікаційний код юридичної особи: 20953647), в рахунок погашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю фірма АІКО-СЕРВІС, ЛТД (Код ЄДРПОУ 21187787) за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в сумі 17074101.43 (сімнадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі сто одна) гривня 43 копійки, яка складається з суми кредиту у розмірі 16480792.88 (шістнадцять мільйонів чотириста вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 88 копійок, прострочених відсотків - 494423.79 (чотириста дев*яносто чотири тисячі чотириста двадцять три) гривні 79 копійок, нарахованих відсотків 98884.76 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 76 копійок.

Представник відповідачів стверджував, що з рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2018 року по справі №640/3500/18 вбачається, що заборгованість за договором про надання гарантії № 380 від 08.07.2013 року в сумі 17074101,43 грн. погашається шляхом визнання права власності на нежитлові приміщення підвалу № 13, 14, 15, 15а в літ. A-З , загальною площею 72,5 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок 14 . Зазначене повністю узгоджується з приписами ч.4 ст. 36 ЗУ Про іпотеку , відповідно до якого передача права власності на предмет іпотеки робить недійсними будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання (зобов`язання боржника за договором кредиту) є недійсними. З урахуванням наведеного, в силу ч.4 ст.36 Закону України Про іпотеку вимоги позивача щодо виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є неправомірними. Відповідачі вважають, що з погашенням на підставі рішення суду заборгованості за основним зобов`язанням (кредитним договором № 380), застава за договорами застави товарів в обороті від 28.09.2016 р. припинилася.

У заяві про збільшення позовних вимог від 10.06.2019, позивач зазначав, що станом на 07.06.2019 року за Позичальником обліковується заборгованість у розмірі 9 274 763, 27 грн., яка в цілому складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8 038 703, 80 грн., а також заборгованості по сплаті відсотків, комісій тощо у розмірі 1236059,47 грн. Однак, відповідач заперечував проти того, що позивачем надано належні докази, з яких можна встановити розмір заборгованості, оскільки надана позивачем виписка по особовим рахункам ТОВ "АІКО-СЕРВІС, ЛТД" з 08.07.2013 по 04.06.2019 не підтверджує ані факту, ані розміру заборгованості за кредитним договором № 380 з огляду на наступні неточності та порушення:

- в призначенні платежу не у всіх наданих у виписці операціях вказаний зв`язок грошової операції з кредитним договором № 380 (за відсутності посилань на кредитний договір за відсутності додаткових доказів та роз`яснень неможливо встановити відношення грошової операції до кредитних відносин саме за договором №380 (ідентифікувати грошову операцію);

- банк безпідставно у серпні 2018 року не зарахував повернення кредиту в повному обсязі (у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом визнання права власності на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом), а зарахував лише часткове погашення кредиту;

- згідно наданої виписки Банк нараховував відсотки за кредитним договором №380 після грудня 2017 року, тобто після строку кредитного договору, що є протиправним, адже право Банку нараховувати проценти припинилося зі спливом строку кредитного договору (строку кредитування). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (згідно постанов Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 21 грудня 2018 року по справі №903/04/17, від 05 березня 2019 року по справі №910/3353/16).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є два або більше об`єктів, обтяжувач отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої обтяженням вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.

За Договором застави товару в обороті, ФОП Чєрнікова С. М. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника передала в заставу Банку товари в обороті, вартістю 8234908,16 грн.; за Договором застави товару в обороті, ФОП Григорян М. Ю. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника передала в заставу Банку товари в обороті, вартістю 5221821,04 грн.; за Договором застави товару в обороті, ФОП Дущенко Н. Ю. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника передала в заставу Банку товари в обороті, вартістю 3543360,34 грн.; за Договором застави товару в обороті ФОП Ананьев В. О. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника передала в заставу Банку товари в обороті, вартістю 657 315 54 грн.

Відповідно до п. 3.1. укладених Договорів застави, Заставодавець солідарно з Позичальником несуть відповідальність перед Заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед Заставодержателем в межах вартості предмету застави.

Таким чином, межі відповідальності відповідачів визначаються погодженою сторонами вартістю предмета застави, а саме: ФО-П Чєрнікової С. М. - 8234908,16 грн.; ФО-П Григорян М. Ю. - 5221821,04 грн.; ФО-П Душенко Н. Ю. - 3543360,34 грн.; ФО-П Ананьева В. О. - 657315,54 грн. Однак, у позовній заяві банк просить суд звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договорами застави товарів в обороті від 28.09.2016 р. в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання гарантії №380 від 08.07.2013 р. в розмірі 9274763,27 грн. з кожного з відповідачів окремо, що перевищує обсяг забезпечень, наданих банку відповідачами за договорами застави.

Заперечуючи проти вимог позивача в цілому, відповідачі зазначали, що:

- не доведено наявність заборгованості за основним зобов`язанням та її обсяг (кредитним договором);

- не враховано, що право кредитора нараховувати відсотки та комісію за кредитним договором припиняється зі спливом строку кредитування;

- не враховано обсяг відповідальності заставодавця (в межах вартості предмета застави, але не більше фактичної заборгованості позичальника);

- не враховано часткове виконання відповідачем грошового зобов`язання позичальника перед Банком (основного зобов`язання);

- не враховано положення закону щодо особливостей задоволення вимог заставодержателя, коли предметом забезпечувального обтяження е два або більше об`єктів;

- не конкретизовано індивідуально визначене майно, на яке позивач просить звернути стягнення;

- не підтверджено наявність предмета забезпечувального обтяження на момент звернення до суду, його склад та не проведено його оцінку (як того вимагає Договір застави);

- не зазначено початкову ціну товару, що підлягає продажу, як того вимагає Закон;

- не доведено факту порушення (оспорювання) заставодавцями прав позивача;

- не прийнято запропоноване відповідачами виконання без будь-якого обґрунтування причин відмови;

- не здійснено жодних дій, спрямованих на задоволення своїх вимог (звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження).

Враховуючи не підтвердження позивачем факту наявності заборгованості, її розміру та розміру вимог стосовно відповідачів, беручи до уваги докази погашення основного зобов`язання за рішенням суду по справі №640/3500/18, представник відповідачів просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів відповідачів про часткове задоволення вимог за Кредитним договором позивач зазначав, що таке погашення здійснювалося в рамках окремого кредитного договору №PC2013-00006 від 08.07.2013 р. та не стосуються предмету даного спору.

Щодо посилання відповідачів на погашення заборгованості за результатами розгляду справи №640/1563/18, позивач вказував, що задоволення вимог відбулося лише частково у розмірі 8442089,08 грн. та не призвело до належного виконання зобов`язання у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода (ст. 12 ЗУ Про заставу ).

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 ЗУ Про заставу ).

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 40 ЗУ Про заставу предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. Договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов`язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості (ст. 41 ЗУ Про заставу ).

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Відповідно до статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Згідно із статтею 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Таким чином, на виконання вимог статті 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , обов`язковим є встановлення усіх складових кредитної заборгованості, яку було розраховано позивачем.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що між Акціонерним банком "ПІВДЕННИЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма АІКО-СЕРВІС, ЛТД виникли договірні відносини на підставі генеральної угоди про випуск документарних зобов`язань № 05/13 від 04.06.2013 р. та договору про надання гарантії №380 від 04.06.2013 р., за якими Банк на прохання Позичальника надав непокриту безвідкличну гарантію в сумі 870000.00 евро на строк по 07.07.2014 року на користь Bencom S.r.1., Італія, відповідно до умов заяви про надання гарантії. До укладеного Кредитного договору неодноразово вносились зміни згідно додаткових угод. Відповідно до умов Кредитного договору, з урахуванням всіх внесених змін, Позичальник зобов`язався повернути кредит до дати, зазначеної в п. 3.2.17 Кредитного договору - 27.12.2017 року, при цьому залишок заборгованості за кредитом повинен був змінюватися відповідно до графіку погашення заборгованості.

Позивач стверджував, що всупереч умовам Кредитного договору, Позичальником належним чином не виконані прийняті за договором грошові зобов`язання, а саме не повернуто заборгованість по кредиту в строк, внаслідок чого станом на 07.06.2019 року за Позичальником обліковується заборгованість у розмірі 8038703,80 грн. кредиту та 1236059,47 грн. по сплаті відсотків, комісій, тощо, що разом складає 9274763,27 грн. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, наданого відповідачами по справі.

Відповідачі, в сою чергу, заперечували проти розміру зазначеної позивачем заборгованості та факту її існування з огляду на рішення у справі №640/3500/18, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю фірма АІКО-СЕРВІС, ЛТД за договором про надання гарантії №380 від 08.07.2013 року в сумі 17074101.43 грн., яка складається з суми кредиту у розмірі 16480792.88 грн., прострочених відсотків - 494423.79 грн., нарахованих відсотків 98884.76 грн.

Розглядаючи доводи та заперечення учасників справи, суд вважає за необхідне першочергово встановити розмір заявленої позивачем кредитної заборгованості та її складові, з урахуванням умов Кредитного договору та здійснених, у тому числі в судовому порядку, погашень такої заборгованості.

Так умовами Договору про надання гарантії №380 від 08.07.2013 р. встановлено порядок розрахунків (розділ 2 Договору) та відповідальність сторін (розділ 4 Договору). Вказаними положеннями визначено порядок нарахування та сплати комісійної винагороди банку, сплати штрафу, пені.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем було надано виписку по особовим рахункам (а.с. 135-142), в якій відображено операції по руху грошових коштах на рахунку ТОВ АІКО-СЕРВІС, ЛТД . Жодних інших розрахунків існуючої заборгованості та здійснених на неї нарахувань позивачем надано не було. У судовому засіданні 23.07.2019 р. на запитання суду щодо порядку здійснених позивачем розрахунків, складових заборгованості та нарахувань, представник відповідача відповідати відмовився.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Оцінюючи надані до матеріалів справи докази, на які позивач посилається як на підтвердження розміру суми всієї заборгованості, а саме виписки по особовим рахункам, суд зазначає, що надані виписки відображають лише операції по відповідним рахункам та віднесення банком відповідних сум по простроченим відсоткам за кредитним договором і не дають можливості перевірити дійсний розмір заборгованості та правильність нарахованих банком відсотків. За відсутності чітких розрахунків сум наданих кредитних коштів, сум здійснених на заборгованість нарахувань (із зазначенням періодів нарахування, сум, на які здійснено нарахування та відсотків, які нараховуються), сум погашення основної заборгованості (з урахуванням у тому числі рішення Київського районного суду м.Харкова у справі №640/3500/18) та застосованого банком порядку погашення складових кредитної заборгованості - суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість здійснених банком розрахунків заборгованості та здійснених на неї нарахувань, про звернення стягнення в межах яких, позивач просить суд у даній справі.

Ненадання позивачем розрахунків суми заборгованості та здійснених на неї нарахувань не сприяє також виконанню вимог статті 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , згідно якої при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження обов`язковим є встановлення усіх складових кредитної заборгованості, яку було розраховано позивачем.

Викладене свідчить про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог в частині розміру існуючої заборгованості за Кредитним договором та відсутність підстав для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договорами застави товарів в обороті від 28.09.2016 року, укладеними з ФОП ДУШЕНКО НАТАЛІЄЮ ЮРІЇВНОЮ , ФОП АНАНЬЄВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ , ФОП ГРИГОРЯН МАРИНЕ ЮРІЇВНА , ФОП ЧЄРНІКОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ФІРМА АІКО-СЕРВІС, ЛТД за Договором про надання гарантії №380 від 08.07.2013 р. та всіх додаткових угод до нього.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

В контексті зазначеного, суд виходить з того, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Невиконання учасником справи обов`язку з надання до суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог мають наслідком розгляд справи за наявними матеріалами справи та визнання позовних вимог не обґрунтованими, коли наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються викладені позивачем доводи, що і має місце в даному випадку.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладених учасниками справи правочинів, відсутність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "31" липня 2019 р.

Суддя Л.С. Лаврова