Рішення

від 31.07.2019 по справі 160/5561/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 160/5561/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 59245,65 грн., -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД", в якій позивач просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 59245,65 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2018 році, відповідач до 15.04.2019 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 59245,65 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним "Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік" №03-07/1366 від 20.02.2019 року за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 59245,65 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

15.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач виконав всі вимоги щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, а саме, впродовж 2018 року надавав звіти до Криворізького міського центру зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, що залишались вакантними у зв`язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами. На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" (код ЄДРПОУ 40559593; 50015, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Конституційна, будинок 15) перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем 20.02.2019 року було подано позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 46 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, протягом 2018 року склала 2 особи, що на 1 особу більше ніж працевлаштовано осіб з інвалідністю.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 12.01.2018 року подавав до Криворізького міського центру зайнятості Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, про наявність вакансії інженера з проектно-кошторисної роботи у кількості 1 особи із розміром заробітної плати 3723,00 грн.

Також, 02.02.2018 року, 20.03.2018 року, 19.04.2018 року, 18.05.2018 року, 15.06.2018 року, 13.07.2018 року, 10.08.2018 року, 07.09.2018 року, 05.10.2018 року, 02.11.2018 року, 30.11.2018 року та 21.12.2018 року направляв листи до Криворізького міського центру зайнятості, в яких інформував про наявність вакансій для категорії громадян Інваліди у кількості 1 особи за місцем проведення робіт м.Кривий Ріг, із заробітною платою 3723,00 грн. У листі від 21.12.2018 року також зазначив про наявність вакансії Двірник у кількості 5 одиниць із заробітною платою 3797,00 грн.

Листом Криворізького міського центру зайнятості від 09.07.2019 року №01-09/2097 підтверджується, що протягом 2018 року відповідачем щомісячно подавався попит на вакансії для інвалідів у кількості 1 робочого міста, а у грудні у кількості 6 робочих місць.

Доказів направлення відповідачу осіб для працевлаштування у 2018 році матеріали справи не містять.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік №03-07/1366 від 20.02.2019 року за формою №10-ПІ та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, позивач зазначає, що за наявні робочі місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2018 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 59245,65 грн. (за 1 особу).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).

Згідно із ч.2 ст.17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами 1, 2 ст.19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст.18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів №42 від 10.02.2007 року щорічною формою звітності є форма №10-ПІ, яка, заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 1 березня після звітного періоду.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою №10-ПІ є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Так, відповідач у 2018 році подавав звіт за формою №10-ПІ та листи про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. У звіті та листах містилась інформація про наявність відповідних вакансій.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сприяв працевлаштуванню інвалідів та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2018 році, однак суд вважає, що вини відповідача в цьому немає, оскільки відповідач вживав всі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів. Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2018 рік не встановлено.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" було вжито всіх заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності вини юридичної особи.

Отже, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інваліда: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" зареєстровано у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, звітувало та подавало попит про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, направляло до центру зайнятості відповідну звітність і листи з інформацією щодо можливості працевлаштування осіб з інвалідністю, тому зазначені адміністративно-господарські санкції до відповідача не можуть бути застосовані.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, згідно якої обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, якщо жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку товариства.

В силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені ст.19 Закону №875-ХІІ, тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з викладених вище підстав.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 1, 9, 72-77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНЕРБУД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 59245,65 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко