Рішення

від 30.07.2019 по справі 200/2249/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. Справа№200/2249/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника позивача Гайтан К.О., представника відповідача Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова група Євробудмайстер до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова група Євробудмайстер (далі - ТОВ ТПГ Євробудмайстер ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі акту перевірки від 19.10.2018 року № 1210/05-99-14-15/36179103 прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 08.11.2018 року № 0008851415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10 448 160 грн., з них: податкові зобов`язання - 8 358 528 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2 089 632 грн.;

від 08.11.2018 року № 0008861415, яким щодо позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 170 грн.;

від 08.11.2018 року № 0008871415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 11 609 066 грн., з них: податкові зобов`язання - 9 287 253 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2 321 813 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів/послуг і їх оплатою, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством. Залучення підрядних організацій до виконання робіт обумовлено специфікою діяльності платника податків, у зв`язку з чим позивач виконував підрядні роботи для інших підприємств на підставі укладених договорів. Угоди, які були укладені між позивачем та його контрагентами, спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавав позивач, притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з цими контрагентами вважав правомірним.

В той же час, висновки контролююручого органу щодо неправомірності визначення витрат платником податків щодо операцій з придбання робіт по взаємовідносинам з контрагентами базуються виключно на припущеннях щодо неможливості фактичного здійснення тих чи інших господарських операцій контрагентами, зроблених при опрацюванні даних АІС Податковий облік , і дана інформація не може мати перевагу над доказами, наданими платником податків під час податкової перевірки. Крім того, позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами. І законодавство не ставить право на податковий кредит у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Вважав, що не порушував податкового законодавства, і правові підстави для винесення щодо нього оскаржених податкових повідомлень-рішень були відсутні.

Вважаючи свої права порушеними позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області;

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.11.2018 року № 0008851415, від 08.11.2018 року № 0008861415, від 08.11.2018 року № 0008871415.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Донецькій області залишено без розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту по операціям з вказаними у акті перевірки контрагентами.

На думку відповідача, позивачем не доведено факт здійснення фінансово-господарської діяльності з його контрагентами-постачальниками, оскільки до перевірки не надані документи, що свідчать про передання контрагентами позивача матеріальних цінностей та виробничих ресурсів іншим організаціям для виконання робіт; не надані документи щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників контрагентів позивача (зокрема ТОВ Рокусс , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Турріс-Інвест-Груп ), внаслідок чого неможливо було встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за період, який перевірявся.

На підставі даних АІС Податковий блок та податкової інформації, в тому числі узагальненої податкової інформації щодо контрагентів позивача, та їх податкової звітності встановлено, що контрагентами позивача порушувалися вимоги податкового законодавства, зокрема: не подавалася, або невчасно подавалася податкова звітність; ТОВ Рокусс здійснювалися операції, пов`язані з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту; ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Сантос Холд , ТОВ Велхаус , ТОВ Сиан+ формувався податковий кредит від постачальників за номенклатурою, яка не відповідала реалізованому товару (робіт, послуг); ТОВ Велхаус формувався податковий кредит від постачальників, щодо яких податковим органом не встановлено фактичне походження товарно-матеріальних цінностей та послуг, визначених у номенклатурі їх податкових накладних; контрагентами контрагентів позивача також порушувалися вимоги податкового законодавства. Крім того згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень деякі контрагенти позивача фігурували в кримінальних провадженнях.

Вважав, що у зв`язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Зазначав, що з доводів відповідача вбачається, що його висновки ґрунтуються лише на результатах узагальнення інформації, отриманої з податкових баз ДФС, що, в свою чергу, свідчить про те, що первинні документи контролюючим органом не враховувалися, а дані, відображені у них, не співставлялися з даними обліку. Просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Вважав, що не порушував податкового законодавства, а тому правові підстави для винесення щодо нього оскаржених податкових повідомлень-рішень були відсутні. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву та пояснив, що наявність договірних відносин між позивачем та ПРАТ МК Азовсталь , ПРАТ Запоріжвогнетрив і ПАТ ММК Імені Ілліча та їх реальність відповідачем не заперечується, і відповідач також не заперечує проти того, що позивач мав право на виконання таких договірних відносин укладати договори, які містили той самий предмет, що й договори, які були підписані між ним та контрагентами, що відображені в акті перевірки.

Разом з тим, оскільки цими контрагентами, що відображені в акті перевірки (ТОВ Рокусс , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Сантос Холд , ТОВ Мортон-Преміум-Груп , ТОВ Велхаус , ТОВ Сиан+ , ТОВ Турріс-Інвест-Груп , ТОВ Строй-Інтернешнл ) порушувалися вимоги податкового законодавства і деякі з них фігурували у кримінальних провадженнях, тому вважав, що такі договори позивач повинен був укладати з іншими контрагентами.

Також пояснив, що недоліків первинних документів, що надані позивачем, контролюючим органом встановлено не було. На час проведення перевірки позивача та на час винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ ТПГ Євробудмайстер як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області (Маріупольська об`єднана держана податкова інспекція, Лівобережне відділення). Є платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств.

Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 03.09.2018 року №1536 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідних направлень на перевірку, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ТПГ Євробудмайстер з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої за період з 03.06.2016 року по 31.12.2017 року складено акт від 19.10.2018 року № 1210/05-99-14-15/36179103.

Актом перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено, що за період з 03.06.2016 року по 31.12.2017 року позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 2 065 605 грн.; від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за вказаний період не задекларовано; неправомірне (необґрунтоване) застосування звільнень від оподаткування не встановлено.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за вказаний період встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 8 358 528 грн., у т.ч. за 2016 (3, 4 кв. 2016 року) на суму 5 500 061 грн., за 2017 на суму 2 858 467 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 03.06.2016 року по 31.12.2017 року встановлено, що задекларовано в сумі 26815004 грн., їх заниження або завищення не встановлено; за вказаний період позивач задекларував податковий кредит в сумі 20269255 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення на загальну суму 9 287 253 грн., у т. ч. за червень 2016 року в сумі 752223 грн., за липень 2016 року в сумі 773899 грн., за серпень 2016 року в сумі 723387 грн., за вересень 2016 року в сумі 892002 грн., за жовтень 2016 року в сумі 529872 грн., за листопад 2016 року в сумі 1891165 грн., за грудень 2016 року в сумі 548631 грн., за січень 2017 року в сумі 11667 грн., за лютий 2017 року в сумі 14110 грн., за липень 2017 року в сумі 660482 грн., за вересень 2017 року в сумі 341853 грн., за жовтень 2017 року в сумі 695735 грн., за листопад 2017 року в сумі 449745 грн., за грудень 2017 року в сумі 1 002 482 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками (за рахунок робіт/послуг, походження яких не встановлено), а саме:

1) по ТОВ Рокусс на загальну суму 126476 грн., у т.ч. за червень 2016 року - 11667 грн., за липень 2016 року - 35000 грн., за серпень 2016 року - 23333 грн., за вересень 2016 року - 8333 грн., за жовтень 2016 року - 12709 грн., за листопад 2016 року - 23767 грн., за січень 2017 року - 11667 грн.;

2) по ТОВ Технобуд-Поліс на загальну суму 2 152 835 грн., у т. ч. за листопад 2016 року - 1 806 373 грн., за грудень 2016 року - 346462 грн.;

3) по ТОВ Сантос Холд на загальну суму 2 489 815 грн., у т.ч. за вересень 2017 року - 341853 грн., за жовтень 2017 року - 695735 грн., за листопад 2017 року - 449745 грн., за грудень 2017 року - 1 002 482 грн.;

4) по ТОВ Мортон-Преміум-Груп на загальну суму 2 576 869 грн., у т.ч. за червень 2016 року - 740556 грн., за липень 2016 року - 738899 грн., за серпень 2016 року - 700054 грн., вересень 2016 року - 397360 грн.;

5) по ТОВ Велхаус за грудень 2016 року - на 170006 грн.;

6) по ТОВ Сиан+ на загальну суму 160097 грн., у т.ч. за вересень 2016 року - 4980 грн., за жовтень 2016 року - 47819 грн., за листопад 2016 року - 61025 грн., за грудень 2016 року - 32163 грн., за лютий 2017 року - 14110 грн.;

7) по ТОВ Турріс-Інвест-Груп на загальну суму 950673 грн., у т.ч. за вересень 2016 року - 481329 грн., жовтень 2016 року - 469344 грн.;

8) по ТОВ Строй-Інтернешнл за липень 2017 року - на 660482 грн.

В акті перевірки допущено описку щодо найменування контрагента ТОВ Сиан+ (код ЄДРПОУ 39865646), якого помилково зазначено як ТОВ Сіан+ .

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Рокусс (код ЄДРПОУ 40314040), ТОВ Технобуд-Поліс (код ЄДРПОУ 39025090), ТОВ Сантос Холд (код ЄДРПОУ 41189726), ТОВ Мортон-Преміум-Груп (код ЄДРПОУ 40308901), ТОВ Велхаус (код ЄДРПОУ 40760005), ТОВ Сиан+ (код ЄДРПОУ 39865646), ТОВ Турріс-Інвест-Груп (код ЄДРПОУ 40513496), ТОВ Строй-Інтернешнл (код ЄДРПОУ 41031578), - протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по договорам, що укладені з контрагентами-постачальниками, і складено первинні документи всупереч норм ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, оскільки відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Тому документи, що надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками, згідно з вимогами п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.

Такі висновки контролюючим органом зроблені на підставі даних АІС Податковий блок та податкової інформації, в тому числі узагальненої податкової інформації щодо контрагентів позивача, та їх податкової звітності, на підставі чого встановлено, що контрагентами позивача порушувалися вимоги податкового законодавства.

Крім того, також такі висновки контролюючим органом зроблені у зв`язку з тим, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень деякі контрагенти позивача фігурували в кримінальних провадженнях.

Так, щодо ТОВ Технобуд-Поліс актом перевірки встановлено, що ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.05.2017 року в справі № 751/706/17 відкрито провадження, відповідно до якого у СУ ГУНП в Чернігівській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017270000000006 від 02.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Щодо ТОВ Мортон-Преміум-Групп встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/69910/17-к розглянуто клопотання сторони кримінального провадження про здійснення тимчасового доступу до речей та документів; з наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 17 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017100060000104, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; в ході досудового розслідування встановлено, що, зокрема, вказане підприємство з ознаками фіктивності створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017 роки сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Щодо ТОВ Турріс-Інвест-Груп встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/57295/16-к розглянуто клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні № 42016000000002360 від 13.09.2016 року про арешт майна. Зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що певна особа та її спільники з метою проведення протиправної діяльності у 2016 році створили та придбали ряд транзитних та фіктивних суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ Турріс-Інвест-Груп .

Щодо ТОВ Строй-Інтернешнл встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/9518/18-к розглянуто клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 про тимчасовий доступ до документів. Зазначено, що Київською місцевою прокуратурою №6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалам кримінального провадження №42017101060000244 від 22.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва в справі № 761/28200/17 розглянуто клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Хацкова Д.О. у кримінальному провадженні № 42017100000000370 від 28.03.2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України про арешт майна.

В акті зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 44.1 та п. 44.2 ст.44 розд. ІІ, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України, п. 3 розд.ІІІ П(С)БО 1, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПСБО) 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, ч. 2 ст. 3 розд.І, ч. 1 ст. 11 розд. ІV Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого підприємством завищено податок на прибуток на загальну суму 8358528 грн., в т.ч. за 2016 (3, 4 кв.2016) на суму 5500061 грн., за 2017 рік - на суму 2858467 грн.;

- наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897, а саме за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року не подано додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств;

- п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. а п.198.1, абз. 1- 3 п.п. п. 198.2 та абз. 1 та 2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст. 3, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст.1, п.п. 2.1, 2.4, 2.5, 2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 року № 372, від 08.11.2010 року №1327, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 9 287 253 грн., у т. ч. за червень 2016 року - в сумі 752223 грн., за липень 2016 року - в сумі 773899 грн., за серпень 2016 року - в сумі 723387 грн., за вересень 2016 року - в сумі 892002 грн., за жовтень 2016 року - в сумі 529872 грн., за листопад 2016 року - в сумі 1891165 грн., за грудень 2016 року - в сумі 548631 грн., за січень 2017 року - в сумі 11667 грн., за лютий 2017 року - в сумі 14110 грн., за липень 2017 року - в сумі 660482 грн., за вересень 2017 року - в сумі 341853 грн., за жовтень 2017 року - в сумі 695735 грн., за листопад 2017 року - в сумі 449745 грн., за грудень 2017 року - в сумі 1 002 482 грн.

Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки (від 26.10.2018 року), які листом контролюючого органу від 05.11.2018 року № 48932/10/05-99-14-15 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 08.11.2018 року № 0008851415, яким позивачу на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 10 448 160 грн., з них: податкові зобов`язання - 8 358 528 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2 089 632 грн.;

від 08.11.2018 року № 0008861415, яким щодо позивача за порушення наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897, а саме за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст. 54, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 170 грн.;

від 08.11.2018 року № 0008871415, яким позивачу на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 11 609 066 грн., з них: податкові зобов`язання - 9 287 253 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2 321 813 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (скарга від 21.12.2018 року вих. №34-12).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.02.2019 року № 5213/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача через пропуск строку оскарження залишено без розгляду.

Судом також встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є: код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний); код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Протягом періоду, що перевірявся, між позивачем як підрядником та ПРАТ МК Азовсталь , ПРАТ Запоріжвогнетрив , ПАТ ММК Імені Ілліча як замовниками діяли певні договори, на підставі яких позивач зобов`язався власними та/або залученими силами на об`єктах замовників виконати певні роботи, які належать до його господарської діяльності.

На виконання вказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що відображені в акті перевірки (ТОВ Рокусс , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Сантос Холд , ТОВ Мортон-Преміум-Груп , ТОВ Велхаус , ТОВ Сиан+ , ТОВ Турріс-Інвест-Груп , ТОВ Строй-Інтернешнл ), були укладені певні договори.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для звільнення від доказування.

Наявність договірних відносин між позивачем та ПРАТ МК Азовсталь , ПРАТ Запоріжвогнетрив і ПАТ ММК Імені Ілліча та їх реальність, а також те, що позивач мав право на виконання таких договірних відносин укладати договори, які містили той самий предмет, що й договори, які були підписані між ним та контрагентами, що відображені в акті перевірки, відповідачем не заперечується.

Отже, протягом періоду, що перевірявся, на виконання вказаних договорів (з ПРАТ МК Азовсталь , ПРАТ Запоріжвогнетрив і ПАТ ММК Імені Ілліча ) між позивачем та його контрагентами, що відображені в акті перевірки відбулися господарські відносини по наступним договорам.

Так, 13.04.2016 року між позивачем як генеральним підрядчиком та ТОВ Рокусс (код ЄДРПОУ 40314040) як субпідрядником укладено договір підряду №515, згідно з умовами якого субпідрядник зобов`язався власними та/або залученими силами по завданню генерального підрядчика виконати роботи по ремонту металургійного обладнання замовника - ПАО МК Азовсталь , що передбачені договірними цінами та/або заявками генерального підрядника, а генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи. Розрахунки відбуваються після підписання двостороннього акта приймання-передачі виконаних робіт після отримання рахунку шляхом оплати грошових коштів на рахунок субпідрядника протягом 30 календарних днів з часу підписання акта приймання-передачі виконаних робіт або іншим шляхом, що оформлюється додатковою угодою до договору. Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Додатковою угодою від 10.06.2016 року №1 до вказаного договору внесені зміни щодо реквізитів сторін договору. Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2016 року договір доповнено абзацом, згідно з яким закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань по договору.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за червень, липень, серпень, жовтень, вересень та листопад 2016 року, за грудень 2017 року, які відповідають даним рахунків-фактури; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

01.11.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Технобуд-Поліс (код ЄДРПОУ 39025090) як підрядником укладено договір підряду №01.11-16/2з, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, вибірка вогнетривкого сміття, скрапу та металолому на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ Запоріжвогнетрив . Строк дії договору - до 31.12.2016 року.

01.11.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Технобуд-Поліс (код ЄДРПОУ 39025090) як підрядником укладено договір підряду №01.11-16/3и згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ ММК Імені Ілліча . Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Згідно з додатковою угодою від 31.12.2016 року до вказаного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

Під час виконання умов вказаних договорів (укладених з ТОВ Технобуд-Поліс ) оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за листопад та грудень 2016 року до відповідних рахунків-фактури; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за листопад та грудень 2016 року, які відповідають даним рахунків-фактури; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

05.12.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Велхаус (код ЄДРПОУ 40760005) як підрядником укладено договір підряду №051/В-Е/1, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався виконати ремонтні роботи на ПРАТ МК Азовсталь , а замовник - прийняти та оплатити ці роботи. Строк дії договору - до 31.12.2016 року.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за листопад та грудень 2016 року до відповідних рахунків-фактури; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

01.06.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Мортон-Преміум-Груп (код ЄДРПОУ 40308901) як підрядником укладено договір підряду №010616-1, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, капітальний та поточний ремонти на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПРАТ МК Азовсталь . Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Згідно з додатковою угодою від 31.12.2016 року до вказаного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором. Додатковими угодами від 06.06.2016 року №1 та від 26.07.2016 року №2 до вказаного договору внесені зміни щодо реквізитів сторін договору.

01.06.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Мортон-Преміум-Груп (код ЄДРПОУ 40308901) як підрядником укладено договір підряду №010616-2, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАО ММК Імені Ілліча . Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Додатковими угодами від 06.06.2016 року №1 та від 26.07.2016 року №2 до вказаного договору внесені зміни щодо реквізитів сторін договору.

01.06.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Мортон-Преміум-Груп (код ЄДРПОУ 40308901) як підрядником укладено договір підряду №010616-3, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, вибірка вогнетривкого сміття, скрапу та металолому на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ Запоріжвогнетрив . Строк дії договору - до 31.12.2016 року Додатковими угодами від 06.06.2016 року №1 та від 26.07.2016 року №2 до вказаного договору внесені зміни щодо реквізитів сторін договору.

Під час виконання умов вказаних договорів (укладених з ТОВ Мортон-Преміум-Груп ) оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за червень, липень, серпень та вересень 2016 року до відповідних рахунків-фактури; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

15.09.2017 року між позивачем як замовником та ТОВ Сантос Холд (код ЄДРПОУ 41189726) як підрядником укладено договір підряду №159Ст, згідно з умовами якого (з урахуванням додаткових угоди до вказаного договору від 01 жовтня 2017 року №1, від 01 листопада 2017 року №2, від 01 грудня 2017 року №3, від 01 лютого 2018 року №4, від 27 лютого 2018 року №5) замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, капітальний та поточний ремонти, технічне обслуговування на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ МК Азовсталь на суму, що відображена в кожній з додаткових умов до договору. Згідно з додатковою угодою від 31.12.2016 року до вказаного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди від 01 лютого 2018 року №4 - до 28.02.2018 року.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року до відповідних рахунків-фактури; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року, які відповідають даним рахунків-фактури, з відомостями ресурсів, загальновиробничими витратами до вказаних актів; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

04.07.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Сиан+ (код ЄДРПОУ 39865646) як підрядником укладено договір підряду №04.07/Д, згідно з умовами якого (з урахуванням додаткової угоди до нього від 06.07.2016 року) підрядник зобов`язався власними або залученими силами по замовленню замовника виконати роботи по демонтажу та будівництву об`єктів на ПАТ МК Азовсталь за договірними цінами або заявками замовника, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Строк дії договору - до 31.12.2017 року.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; рахунки-фактури за лютий 2017 року; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, лютий 2017 року до відповідних рахунків-фактури; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

01.09.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Турріс-Інвест-Груп (код ЄДРПОУ 40513496) як підрядником укладено договір підряду №01/09-1, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, капітальний та поточний ремонти на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ МК Азовсталь . Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Згідно з додатковою угодою від 31.12.2016 року до вказаного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

01.09.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Турріс-Інвест-Груп (код ЄДРПОУ 40513496) як підрядником укладено договір підряду №№01/09-2з, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, вибірка вогнетривкого сміття, скрапу та металолому на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл ., м. Маріуполь, ПАТ Запоріжвогнетрив . Строк дії договору - до 31.12.2016 року. Додатковою угодою від 02.09.2016 року №1 до останнього договору внесені зміни щодо реквізитів сторін договору.

Під час виконання умов вказаних договорів (укладених з ТОВ Турріс-Інвест-Груп ) оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за вересень та жовтень 2016 року, які відповідають даним рахунків-фактури; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

03.07.2016 року між позивачем як замовником та ТОВ Строй-Інтернешнл (код ЄДРПОУ 41031578) як підрядником укладено договір підряду №0307/1, згідно з умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв не себе наступні види робіт: ліквідація списаних основних засобів; демонтаж обладнання, порізка лому та скрапу, капітальний та поточний ремонти, технічне обслуговування на об`єкті, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, ПАТ МК Азовсталь . Строк дії договору - до 31.12.2017 року. Згідно з додатковою угодою від 31.12.2017 року до вказаного договору закінчення строку дії договору не звільняє сторін від прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: рахунки-фактури на відповідну суму ПДВ; відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт за липень 2017 року до відповідних рахунків-фактури; відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за липень 2017 року, які відповідають даним рахунків-фактури, з відомостями ресурсів, загальновиробничими витратами до вказаних актів; акти щодо загальновиробничих витрат; відомості ресурсів до відповідних актів; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ; відповідні банківські виписки.

Під час господарської діяльності позивачем за перевіряємий період складені відповідні оборотно-сальдові відомості, зокрема, по рахункам №№ 311, 361, 3772, 643, 6415, 703, 791.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, недоліків первинних документів, що надані позивачем, контролюючим органом встановлено не було.

Судом також встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.

Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача, про які йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилався відповідач при розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду не винесений.

Щодо ухвали Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/9518/18-к та Шевченківського районного суду міста Києва в справі № 761/28200/17, на які посилався відповідач в акті перевірки в частині, що стосується контрагента позивача ТОВ Строй-Інтернешнл , то у вказаному Реєстрі наявні дві ухвали цих судів: від 23 лютого 2018 року та, відповідно, від 14 серпня 2017 року, і в жодних з них вказаний контрагент позивача не згадується.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Наявність договірних відносин між позивачем та ПРАТ МК Азовсталь , ПРАТ Запоріжвогнетрив і ПАТ ММК Імені Ілліча та їх реальність, а також те, що позивач мав право на виконання таких договірних відносин укладати договори, які містили той самий предмет, що й договори, які були підписані між ним та контрагентами, що відображені в акті перевірки (ТОВ Рокусс , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Сантос Холд , ТОВ Мортон-Преміум-Груп , ТОВ Велхаус , ТОВ Сиан+ , ТОВ Турріс-Інвест-Груп , ТОВ Строй-Інтернешнл ), відповідачем не заперечується та не є спірним питанням у даній справі.

Спірним в даній справі є правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 08.11.2018 року № 0008851415 та від 08.11.2018 року № 0008871415, які ґрунтуються на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій саме по угодам, що укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ Рокусс , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Сантос Холд , ТОВ Мортон-Преміум-Груп , ТОВ Велхаус , ТОВ Сиан+ , ТОВ Турріс-Інвест-Груп , ТОВ Строй-Інтернешнл .

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Недоліків щодо їх складання також не встановлено відповідачем.

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та правомірність декларування податку на прибутку.

Документи щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників контрагентів позивача не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах таких документів не є доказом наявності складу податкового правопорушення і не може свідчити про наявність або відсутність господарських операцій по укладеним позивачем договорам.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є також неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача та їх контрагентів, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентами позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

З огляду на наведене є неприйнятними посилання відповідача на необхідність надання позивачем до перевірки документів, що свідчать про передання контрагентами позивача матеріальних цінностей та виробничих ресурсів іншим організаціям (тобто їх контрагентам) для виконання робіт, адже такі документи складаються між контрагентами позивача та їх контрагентами, які не є контрагентами позивача, і в таких правовідносинах позивач не зобов`язаний мати такі документи, до складання яких він відношення не мав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкових повідомлень-рішень від 08.11.2018 року № 0008851415 та від 08.11.2018 року № 0008871415.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення від 08.11.2018 року №0008861415.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням за порушення наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897, а саме за неподання додатку РІ до податкових декларацій з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року щодо позивача на підставі пп.54.3.1 п.54.3 ст. 54, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 170 грн.

Відповідно до п. 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктом 48.1 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно з п. 48.7 ст. 48 Кодексу податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1015 року №897 затверджена форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств; одним з додатків до неї є додаток РІ.

Відповідно до п. 120.1 ст.120 Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Позивачем у встановлений строк подані податкові декларації з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, однак без додатку РІ до них.

Вказані податкові декларації прийняті контролюючим органом.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і визнаються учасниками справи, і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для звільнення від доказування.

Пункт 120.1 ст.120 Кодексу не містить положень про застосування штрафу за неподання додатку до декларацій, а чітко визначає, що штраф застосовується за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій.

З огляду на наведене застосування щодо позивача штрафу на підставі вказаних норм є неправомірним, у зв`язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення від 08.11.2018 року №0008861415 також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова група Євробудмайстер (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Граверна, 1, код ЄДРПОУ 36179103) до Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 08.11.2018 року № 0008851415, від 08.11.2018 року № 0008861415, від 08.11.2018 року № 0008871415.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова група Євробудмайстер (87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Граверна, 1, код ЄДРПОУ 36179103) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 31 липня 2019 року.

Суддя Т.В. Логойда