Рішення

від 29.07.2019 по справі 420/1983/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1983/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача Авертюк С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Волмет до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ Волмет до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2019 року №0002481401, №0002491401, №0002501401, №0000741307.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що показники рядка 03 податкової декларації різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України задекларовані підприємством у сумі 25 435 576 грн. ще у податковій декларації за 2014 рік та були перенесені до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Представник позивача вказує на те, що предметом податкової перевірки було дотримання ТОВ Волмет податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період: з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, тому встановлення в Акті перевірки завищення значення, яке зменшує Фінансовий результат, виходить за межі повноважень контролюючого органу, оскільки у рядку 07 декларації за 2014 рік підприємством вказано, що об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності становить -25 435 576 грн. Відтак, позивачем при подачі податкової звітності з податку на прибуток у 2015 році на підставі ст. 140 ПК України було правомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік, що відображено у рядку 03 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Разом з тим, незважаючи на те, що дотримання ТОВ Волмет податкового і законодавства у 2014 році не входило до предмету перевірки, позивач у запереченнях до Акту перевірки надав пояснення з підтверджуючими документами, що зменшення, фінансового результату відбулось за рахунок курсових різниць, які виникли внаслідок отримання позики в іноземній валюті на підставі договорів, укладених з нерезидентом. Таким чином, на думку представника позивача, ТОВ Волмет у декларації з податку на прибуток за 2014 рік правомірно включено до складу витрат курсові різниці, що виникли за договорами позики, укладеними з нерезидентом.

Щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач вказує, що ТОВ Волмет дійсно було власником об`єкту нерухомості - Цех крупного чавунного лиття , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте вказаний об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відноситься до будівель промисловості.

Від відповідача 24.04.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи, що за наслідками перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. Відповідач, вказує на те, що проведеною перевіркою не підтверджено правомірність відображення в складі декларації з податку на прибуток за 2015 рік різниць, які зменшують об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 699 727 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що цех крупного чавунного лиття розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, ТОВ Волмет віднесено до класу професійного ризику виробництва 2 , згідно виду діяльності Код КВЕД 68.20 -надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, та в перевіряємому періоді ним не здійснювалась промислова діяльність. Проте, ТОВ Волмет будучи в 2015-2016 року платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не здійснювало декларування його показників.

15.05.2019 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказано про не спростування відповідачем доводів позивача викладених у позові.

03.07.2019 року ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 19.07.2019 року сторони прибули, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що на підставі направлень від 21.11.2018р. № 10089/14-01, № 10090/14-01, № 10091/14-01, № 10092/14-01 , № 10093/14-01, № 9456/14-01, № 10094/14-01, № 10095/14-01, № 10096/14-01 виданих ГУ ДФС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018р. № 8640, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Волмет з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017 р, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

В ході перевірки було складено акт перевірки від 20.12.2018 року №2847/15-32-14-01/3768, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0002481401 від 14.01.2019 року щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно яким збільшено податкові зобов`язання на суму 612657,21 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 153164,3 грн.;

№ 0002491401 від 14.01.2019 року щодо податку на прибуток, згідно з яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 699727 грн.;

№ 0002501401 від 14.01.2019 року, відповідно до якого нараховано штрафні санкції у розмірі 340 грн. у зв`язку з неподанням податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

№ 0000741307 від 14.01.2019 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Волмет було оскаржено зазначені рішення в адміністративному порядку до ДФС України (а.с. 73-79), проте рішенням ДФС України від 26.03.2019 року скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 81-88).

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що мають бути скасовані, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки, відповідачем зазначено про встановлення наступних порушеннь платником податків:

п.44.1, 44.2, 44.3, 44.6 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 -VI із змінами та доповненнями, п.2 ст.3, ст..9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п. 2.15., 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, в результаті чого сума за рядком 03 Різниці, які виникають відповідно до ПКУ в розмірі 25 435 576грн., та відповідно, зменшують фінансовий результат до оподаткування на ту ж суму згідно Декларації з податку на прибуток за 2015р. за результатами перевірки зменшується на 699 727 грн., та відповідно , сума об`єкту оподаткування „ + » (від`ємне значення „-'' ) (ряд. 04 Декларації) зменшується на 699 727 грн.;

ст.51, пп. б п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті чого відбулось подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, в наслідок чого такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за перевіряємий період;

п. 120.1 ст.120, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ Волмет не надано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (до контролюючого органу за місцезнаходженням об`єктів оподаткування) податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 та 2016рік;

пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266,5 ст.266 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого донараховано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 612657,21грн., в т.ч. за 2015рік в сумі 300752,21 грн., за 2016р. в сумі 311905грн.

Так, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено завищення значення, яке зменшує фінансовий результат на суму 699 727 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 699 727 грн.

Як зазначається в Акті перевірки та згідно податкової декларації ТОВ Волмет з податку на прибуток за 2015 рік, різниця, яка зменшує об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, становить 25 435 576 грн. (а.с. 148-151).

Судом під час розгляду справи встановлено, що показники рядка 03 податкової декларації різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України задекларовані підприємством у сумі 25 435 576 грн. у податковій декларації за 2014 рік (а.с. 144-147) та були перенесені до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем при подачі податкової звітності з податку на прибуток у 2015 році на підставі ст. 140 ПК України було правомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік (на 25 435 576 грн.), що відображено у рядку 03 податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Разом з тим, суд вказує на те, що предметом податкової перевірки було дотримання ТОВ Волмет податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відтак встановлення в Акті перевірки завищення значення, яке зменшує Фінансовий результат, виходить за межі повноважень контролюючого органу, оскільки у рядку 07 декларації за 2014 рік підприємством вказано, що об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності становить -25 435 576 грн., в свою чергу період 2014 рік не був передбачений плановою перевіркою відповідача та виходить за її межі.

Враховуючи зазначене судом встановлено, що висновки відповідача щодо завищення підприємством від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 699 727 грн. є необґрунтованими.

Щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначається, що ТОВ Волмет не надано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 та 2016 роки, у зв`язку з чим контролюючим органом донараховано податок у сумі 612 657,21 грн.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що згідно договору купівлі - продажу від 16.08.2013 р. № 1747, укладеному з СП у вигляді ТОВ Панком-Юн , код 22447150, ТОВ Волмет придбано цех крупного чавунного лиття загальною площею 24692,3кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 12370785110.

Сторонами також, не заперечувалось, що належний раніше ТОВ Волмет об`єкт нерухомості - Цех крупного чавунного лиття відноситься до будівель промисловості.

Вказану будівлю цеху крупного чавунного лиття ТОВ Волмет було продано ТОВ ДИФЕНС-МЕТАЛ згідно договору купівлі-продажу від 29.11.2016р.

Водночас, перевіркою встановлено, що цех крупного чавунного лиття є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, ТОВ Волмет віднесено до класу професійного ризику виробництва 2 , згідно виду діяльності Код КВЕД 68.20 -надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та в перевіряємому періоді ним не здійснювалась промислова діяльність. Разом з тим, ТОВ Волмет будучи в 2015-2016 року платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не здійснювало декларування його показників.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено нові місцеві податки, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.3 п. 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

За приписами пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно з пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування.

Таким чином, буквальний аналіз п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі № 819/818/17 від 19.02.2019 року та № 821/1904/17 від 30.10.2018 року.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належав позивачу, підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що у 2015 році на території м.Одеси не міг застосовуватись місцевий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки цей податок внесений рішенням Одеської міської ради пізніше визначених Податковим кодексом України строків.

Так, згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Саме тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Водночас, враховуючи зміст норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України. Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.

Місцевий податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки запроваджено в м.Одесі рішенням Одеської міської ради №6258-VI від 21.01.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує на те, що у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов`язання зі сплати місцевого податку за 2015 рік, оскільки запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові по справі № 816/2356/16 від 11.12.2018 року, по справі №815/6234/16 від 11.03.2019 року.

Щодо застосування до відповідача штрафних санкції у розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, суд зазначає наступне.

Згідно Акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000741307, зазначені штрафні санкції застосовані до позивача у зв`язку з порушенням пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Відповідно пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені ним Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, зазначено вимогою Податкового кодексу встановлено обов`язок платника податку своєчасно подавати податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Разом з тим, в Акті перевірки контролюючий орган встановив порушення позивачем пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України на підставі подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку . Проте, суд вказує на те, що пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не встановлюється відповідальність за подання податкової звітності з помилками, а лише вимагається своєчасно подавати платником податків податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Отже, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно, та необґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області з урахуванням висновків Акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн. згідно платіжного доручення №154 від 03.04.2019 року (а.с.4).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача судовий збір у розмірі 19210,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Волмет до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 14.01.2019 року №0002481401, №0002491401, №0002501401, №0000741307.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волмет судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та підписано суддею 29.07.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Волмет (вул.Мельницька, буд.28 А, каб.503, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 67680758).

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 3938646).

Суддя Корой С.М.

.