Рішення

від 31.07.2019 по справі 420/5722/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5722/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Слободянюка К.С.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Лисого С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання протиправним ненадання рішення про відмову у визначенні учасником бойових дій та протиправною вимогу щодо особистої явки для отримання рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління національної поліції в Одеській області, Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідачем І Національної поліції України щодо ненадання позивачу ОСОБА_1 рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій та протиправною дію відповідача І, а саме вимогу Національної поліції України в особі департаменту кадрового забезпечення щодо особистої явки позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій;

визнати протиправною бездіяльність відповідача ІІ Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненадання позивачу ОСОБА_1 рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій та протиправною дію відповідача ІІ, а саме вимогу Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо особистої явки позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій;

визнати, що позивач ОСОБА_1 в період з 22.02.2018 року по 22.05.2018 року перебував у службовому відрядженні в зоні АТО/ООС для надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції, а саме Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та змінити підставу службового відрядження позивача, зазначену у наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області ґ№ 505 від 20.02.2018р. зі стажування на надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції ;

скасувати рішення відповідача ІІІ Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11.07.2018 року про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу ОСОБА_1 .

Ухвалою від 27.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Подільського ВП ГУНП в Одеській області та перебував на зазначеній посаді в лютому 2018 року. Наприкінці 2017 року керівництвом Подільського ВП ГУНП в Одеській області повідомлено позивача, що за рішенням керівництва Національної поліції України особовий склад, який раніше проходив службу в міліції, повинен провести в зоні АТО частину служби, що пов`язано з неможливістю наявними силами ГУНП в Донецькій області забезпечити посилений режим несення служби в зоні АТО. Також повідомлено, що позивача буде направлено для надання практичної допомоги у службовій діяльності органів (підрозділів) поліції Донецької або Луганської областей для заміни працівників поліції, які вже там перебувають. Після приїзду до м. Одеси позивачу повідомлено, що він спрямовується до Донецької та Луганської областей та на третю лінію оборони на стажування , в зв`язку з чим права на пільги учасників бойових дій не матиме. З 22.02.2018 р. по 22.05.2018 р. позивач перебував у відрядженні у Авдіївському ВП Покровського ВП. На думку позивача, не бажаючи оформлювати відрядження до зони проведення АТО, що було необхідно для посилення територіальних підрозділів в зоні АТО з метою штучного позбавлення відряджених осіб та членів їх сімей права на пільги, передбачені для учасників бойових дій, керівництвом Головного управління Національної поліції в Одеській області було вирішено оформити відрядження до зони АТО як стажування.

Від Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву від 08.01.2019 р. (вх. № 565/18) та від Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15.01.2019р. (вх. № 1362/19), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018р. Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області є чинним та ніким не оскаржувався, тобто правові підстави направлення на стажування не оспорювались. Крім того, позивачем зазначений наказ виконано, останній відбув на стажування, успішно його пройшов. Після завершення стажування 25.05.2018р. позивач особисто звернувся із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій до Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, за результатами розгляду якої позивачу відповідним рішенням відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій. Враховуючи відсутність будь-яких документів, які б свідчили про те, що уповноваженими особами були видані розпорядження щодо залучення позивача до проведення АТО/ООС, відсутність відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення/завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або інших документів, які б свідчили та підтверджували безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, відсутні правові підстави для надання позивачу відповідного статусу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що позивач проходить службу у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018р. Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області , з посиланням на положення ст. 75 Закону України Про національну поліцію , розділ ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 грудня 2015 року № 1625, направлено позивача для проходження стажування з 22.02.2018р. по 22.05.2018р. до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (т.1, а.с. 112-114).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 522 від 26.02.2018р. Про організацію та проведення стажування працівників ГУНП в Донецькій області наказано організувати та провести стажування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на посадах інспектора сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (т. 1, а.с. 111).

Наказом Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 55 від 23.02.2018 р. Про організацію стажування працівників ГУНП в Одеській області наказано організувати стажування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та закріплено за ними керівника стажування - начальника сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, майора поліції Войнова О.В. (т. 1, а.с. 115).

15.05.2018р. позивач звернувся до Національної поліції України із заявою про визнання учасником АТО з наданням відповідного посвідчення (т.1, а.с. 108).

11.07.2018р. на засідання Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України розглянуто зазначену заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій та відмовлено у її задоволенні, що оформлено протоколом № 5 від 11.07. 2018 р. (т.1, а.с. 98-99).

В обґрунтування зазначеного рішення зазначено, що позивач згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018р. направлявся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області на стажування та вказано про відсутність підстав для надання статусу учасника бойових дій.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. (далі - Порядок № 413).

Так, за приписами п. 2 Порядку № 413 надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - статус учасника бойових дій, окрім інших осіб, надається поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Як зазначено в пункті 2-1 цього Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Тобто, обов`язковою складовою для визначення статусу учасника бойових дій є залучення особи до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 405 від 23.05.2016 р. затверджено Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі - Положення № 405).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ вказаного Положення основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно пп. 6, 9 п. 2 розділу ІІ Положення № 405 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право, зокрема, приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.

Згідно п.4 розділу ІІ Положення № 405 Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни, зокрема, у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни.

Аналіз положень п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту свідчить, що визнання учасниками бойових дій, зокрема, поліцейських є можливим, якщо останні захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Однак, відповідних доказів щодо позивача не було надано ані відповідачу разом із заявою про надання статусу учасника бойових дій, ані до суду під час судового розгляду. Докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відсутні.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 визначено перелік документів, на підставі яких Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, серед яких, зокрема: для поліцейських, які брали участь в антитерористичній операції,- витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документів про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Однак, визначені пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 405 документи відсутні у матеріалах справи. Позивачем під час судового розгляду не доводилось факту їх наявності.

За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник відповідача пояснив, що відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення до ГУНП в Одеській області не надходило. Жодних доказів позивачем на спростування цього твердження не надано.

За змістом п. 4 розділу ІІІ Положення № 405 для надання статусу учасника бойових дій поліцейським, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські проходили службу, у місячний строк після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України) зобов`язані подати на розгляд Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (зі змінами), та документи, зазначені в пунктах 1, 2 цього розділу, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій. У разі якщо місце постійної дислокації підрозділу або установи, закладу знаходиться безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, відповідні керівники подають документи на розгляд Комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після призначення поліцейських на відповідні посади.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача, документів, зазначених в пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - на підтвердження факту залучення до проведення антитерористичної операції, не надав. Таких документів не надано позивачем і в ході розгляду справи.

Суд критично оцінює доводи позивача про наявність документів про направлення його у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих органами поліції, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Так, досліджений судом наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 505 від 20.02.2018 р. Про направлення на стажування до Головного управління Національної поліції в Донецькій області працівників ГУНП в Одеській області , відповідно до якого позивач був відряджений в підпорядкування ГУНП в Донецькій області, не містить жодних даних про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а вказує саме про направлення на стажування.

Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 522 від 26.02.2018р. Про організацію та проведення стажування працівників ГУНП в Донецькій області , відповідно до якого організовано та проведено стажування позивача на посаді інспектора сектору превенції Авдіївського ВП Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, із закріпленням за ним керівника стажування, також не містить жодних даних про безпосередню участь цієї особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Суд зазначає, що облікову картку зброї та боєприпасів та відгук-характеристику не можна ототожнювати із офіційними документами, виданим державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення . Крім цього, останні взагалі не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

По-перше, вищевказані документи не містять посилання на їх прийняття з метою виконання наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, або наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

По-друге, відповідно до ст.2 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Разом з тим, згідно положень ст. 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про боротьбу з тероризмом Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

За приписами ч. 1 ст. 75 Закону України Про національну поліцію післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається, зокрема, зі стажування.

Стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки (п. 1 розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 грудня 2015 року № 1625).

Вищезазначені документи, надані позивачем, лише підтверджують його участь в охороні публічного порядку на окремих маршрутах чи постах, що відносяться до району проведення антитерористичної операції. Водночас, такі рішення не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Окрім того, позивач не був позбавлений права оскаржити як наказ про направлення на стажування, так і накази керівника стажування та самостійне проходження стажування, у разі незгоди з їх змістом. Проте, доказів оскарження позивачем вказаних наказів суду не надав та факту їх оскарження не доводив, також не було надано будь-яких рапортів на адресу керівництва Авдіївської ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області щодо незгоди з проходженням стажування.

Відтак, позивач помилково ототожнює виконання службових обов`язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до району проведення антитерористичної операції, з безпосередньою участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів, що рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, враховуючи, що позивач направлений до ГУ НП в Донецькій області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичної операції та у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

При вирішенні спору суд враховує, що матеріали справи не містять, серед іншого, відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або інших документів, які б вказували на безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

На вимогу суду Авдіївським відділенням поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (вх. № 7140/19 від 26.02.2019 р.) повідомлено про відсутність підстав для включення стажувальників до списків осіб, які у подальшому наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України/ командувача ООС визначаються як сили та засоби, що забезпечують проведення антитерористичної операції. Виконання плану стажування лише передбачає прийняття участі для ознайомлення та набуття навичок несення служби в окремих ситуаціях (об`єктах) в умовах АТО (т.2, а.с. 94-95).

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідачем І Національної поліції України щодо ненадання позивачу ОСОБА_1 рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій та протиправною дію відповідача І, а саме вимогу Національної поліції України в особі департаменту кадрового забезпечення щодо особистої явки позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій, суд зазначає наступне.

Процедура направлення рішення про відмову заявнику у Положенні про Комісіюв НПУ № 405 не прописана.

Однак, порядок надсилання рішення встановлений п. 5 розділу V Положення про Комісію НПУ № 405, згідно якого рішення Комісії про встановлення статусу учасника бойових дій надсилається відповідним керівникам, у підпорядкуванні яких поліцейські, державні службовці, інші працівники Національної поліції України проходили (проходять) службу чи працювали (працюють), для організації видачі посвідчення учасника бойових дій, рішення Комісії про визнання учасниками бойових дій видається особисто учасникам бойових дій або за їхнім нотаріально засвідченим дорученням іншим особам, про що вони ставлять свій особистий підпис у відповідних документах.

Враховуючи зазначену обставину, суд не вбачає порушення прав позивача з приводу особистої явки до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання рішення про відмову позивачу у визнанні учасником бойових дій, враховуючи п. 5 розділу V Положення про Комісію НПУ № 405.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні.

Поряд з тим, що на суб`єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, КАС України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб`єктом владних повноважень, покладено обов`язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, позивач не довів факт виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення чи факт залучення до участі в антитерористичній операції, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 4108578), Головного управління національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740), Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) про визнання протиправним ненадання рішення про відмову у визначенні учасником бойових дій та протиправною вимогу щодо особистої явки для отримання рішення - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.07.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.