Рішення

від 31.07.2019 по справі 540/1208/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1208/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною відмову у реєстрації,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тачанка" (далі-позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову від 16.04.2019р. у переході ТОВ "Тачанка" на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - четвертої групи єдиного податку для сільськогосподарських товаровиробників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополь (Новокаховського управління) пакет документів для отримання статусу платника єдиною податку четвертої групи у 2019 році, на що отримав письмову відповідь про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи у 2019 році з огляду на наявність станом на 01.01.2019 року у Товариства податкового боргу в сумі 46 653,96 грн. з податку на додану вартість. Позивач не погоджується з вказаною позицією контролюючого органу з огляду на те, що станом на 20.12.2018 року Товариство повністю сплатила суму зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 119 600 грн. грн., сплатило 143 951 грн. 29 коп. в якості оплати штрафів згідно отриманих ППР, а також обліковував у податковому обліку 367 013 грн. суму від`ємного значення з ПДВ - тобто, станом на 01.01.2019 року у позивача був відсутній податковий борг. Після отримання повідомлення про відмову в реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2019 році через наявність у Товариства податкового боргу, позивач звернувся до контролюючого органу щодо отримання відомостей з ІКП податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) станом на 01.01.2019 року. Листом від 23.05.2019 року, відповідач повідомив, що згідно ІКП податок на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) по ТОВ Тачанка станом на 01.01.2019 року обліковується заборгованість у сумі 46 653,96 грн. та переплата - 46 667 гривень. Позивач вважає протиправною зазначену відмову контролюючого органу, оскільки маючи інформацію про переплату, сума якої більше ніж податковий борг за даними ІКП, у відмові відповідач посилається виключно на суму податкового боргу. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18.06.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган заперечує проти позову з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що відповідно до пп. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації. Таким чином, податковий борг, який підлягає зменшенню на суму від`ємного значення повинен був виникнути до звітного періоду, за який подається декларація.

Відповідно до норми п. 4. Розділу III "Розрахунки за звітний період" ст.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), у податковій декларації з ПДВ за листопад 2018 року від 17.12.2018 року №9282192273 підприємством зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1) суму в розмірі 46667 грн. Станом на 31.10.2018 у позивача обліковувався податковий борг з ПДВ у сумі 518200,38 грн. Втім, на час перенесення вищевказаної суми з декларації в рахунок погашення податкового боргу до ІКП, весь податковий борг був погашений за рахунок грошових коштів самостійно сплачених позивачем, що призвело до виникнення переплати у сумі 46667 грн., яка не може враховуватись у погашення податкового боргу, що виник пізніше.

Таким чином, станом на 01.01.2019 в ІКП позивача по КБК 14010100 (Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) обліковується заборгованість в сумі 46653,96 грн. одночасно з переплатою у сумі 46667 грн.

На підставі викладеного контролюючий орган просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тачанка" (код ЄДРПОУ 31542044) зареєстровано 04.07.2001 та перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюються сторонами.

У грудні 2018р. Товариством подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість, яка прийнята останнім 18.12.2018р., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №2.

Також судом установлено, що позивачем згідно із підпунктом 298.8.1 пункту 298.1 статті 198 Податкового кодексу України подано до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополь (Новокаховського управління) подано пакет документів для отримання статусу платника єдиною податку четвертої групи у 2019 році, вказане також не оспорюється сторонами.

Відповідно до листа №8338/10/21-22-50-12 від 16.04-2019 року позивача повідомлено про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи у 2019 році з огляду на наявність станом на 01.01.2019 року у Товариства податкового боргу в сумі 46653,96 грн. з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з відмовою, викладеною у листі №8338/10/21-22-50-12 від 16.04-2019 року, позивач звернувся до суду.

Наведена вище обставина стала єдиною підставою для відмови відповідачем у наданні позивачу статусу платника єдиного податку ІV групи на 2019 рік.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до підпункту 291.4.4. пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового Кодексу України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Положеннями ст. 298 ПК України передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (пп. 298.1.1 п.298.1 ст.298 ПК України).

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

Відповідно до пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Щодо змісту та форми заяви, поданої позивачем до контролюючого органу, а також доданих до неї документів, сторони заперечень та зауважень не висловили. Тож факт подання належно оформленої заяви та відповідного пакету документів сторонами не оспорюється. Спірним в межах даної справи є факт наявності податкового боргу станом на 01.01.2019р., який рахується за позивачем.

Так, контролюючий орган відмовив позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2019р. на підставі пп.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України, тобто у зв`язку з наявністю податкового боргу з ПДВ в сумі 46653,96 грн. станом на 01.01.2019р.

Судом встановлено, що позивачем подана податкова декларація з ПДВ за листопад 2018р., яка прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2 від 18.12.2018р. За даними вказаної податкової декларації сума податкового зобов`язання з ПДВ становила - 1 119 600 грн., податковий кредит - 1 533 281 грн., від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - 413681грн., з яких зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 46697 грн.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.12.2018р., якими позивачу визначено грошові зобов`язання: №0067555012 на суму 138477,70 грн., №0067545012 на суму 4791,70 грн. та №0067505012 на суму 16,59 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 20.12.2018р. №1433 сплачено грошових зобов`язань у сумі 138477,70 грн., №1432 - 4791,70 грн. та №1435 - 16,59 грн.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Дослідивши індивідуальні картки платника ПДВ ТОВ Тачанка за 2018р. та 2019р., судом встановлено, що за позивачем протягом вказаних періодів рахується як заборгованість, так і переплата, при цьому, суми переплати завжди перевищують суми заборгованості.

Так, станом на 31.12.2018р. за позивачем рахується заборгованість в сумі 46653,96 грн. та одночасно переплата в сумі 46667 грн.

Відповідно до пункту 200-1.4 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п. 200 - 1.3 ст. 200 1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Положеннями ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (далі-Порядок №569).

Згідно з пунктами 20 та 21 Порядку №569 електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ № 569 від 16.10.2014, для перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу, сум узгоджених податкових зобов`язань (в тому числі сум податку, що підлягають перерахуванню до державного бюджету згідно з п. 23 цього Порядку) відповідно до поданої податкової звітності з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб-підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу.

На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу, з електронних рахунків платників податку.

У разі зміни платником даних щодо його реквізитів та/або реквізитів рахунків, на які зараховуються кошти з електронних рахунків, ДФС має право надсилати Казначейству коригуючі реєстри для коригування таких реквізитів або відкликання реєстрів.

Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, щодо неможливості врахувати у погашення податкового боргу переплату у зв`язку з погашенням усього податкового боргу за рахунок грошових коштів самостійно сплачених позивачем з огляду на норми податкового законодавства.

Так, відповідно до ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи, що на рахунках позивача існувала переплата, сума якої більша суми податкового боргу з ПДВ, помилковим є посилання відповідача на наявність боргу у Товариства.

За таких обставин, враховуючи що відповідачем не надано доказів правомірності обліку боргу в розмірі 46653,96 грн., суд погоджується з доводами позивача про неправомірність відмови в реєстрації Товариства платником єдиного податку четвертої групи у 2019р.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019р. у справі №818/606/17.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що судом встановлена протиправність відмови контролюючого органу у реєстрації Товариства платником єдиного податку четвертої групи у 2019р., суд вважає за необхідне задля повного і ефективного захисту прав позивача, порушення яких встановлено при розгляді даної справи, вийти за межі позовних вимог та додатково покласти на відповідача обов`язок зареєструвати ТОВ Тачанка платником єдиного податку четвертої групи у 2019р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 3842,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Отже, саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною відмову у реєстрації - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" платником єдиного податку четвертої групи у 2019р.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, пр.-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тачанка" (74824, Херсонська область, Каховський район, с.Коробки, вул.. Терни, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 31542044) платником єдиного податку четвертої групи у 2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" (74824, Херсонська область, Каховський район, с.Коробки, вул.. Терни, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 31542044) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111010000