ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 липня 2019 року № 826/15197/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕД ХОК Креатив
Медіа Лаб
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2018 року №00007141402, №00007151402,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ЕД ХОК Креатив Медіа Лаб (далі - ТОВ ЕД ХОК Креатив Медіа Лаб , товариство) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2018 року №00007141402, №00007151402, обґрунтовуючи позов тим, що після проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року відповідачем складено Акт від 24 травня 2018 року №340/26-15-14-02-02/36676316, відповідно до висновків якого позивачем порушено пункти 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт б пункту 176.2 статті 176 розділу ІV, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статтю 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пункт 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю .
На підставі висновків Акту від 24 травня 2018 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року: №00007141402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 281 457,00 грн. та №00007151402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 149 459,00 грн.
Податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року позивач вважає протиправними, такими, що підлягають скасуванню, та стверджує, що господарські операції з контрагентами - ТОВ АМТ-Україна , ТОВ Вісконт Сервіс , ТОВ Інвест Лайф підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами, які контролюючий орган, на думку позивача, у повному обсязі не проаналізував, обмежившись стандартними узагальненнями вимог щодо усіх видів послуг та робіт.
Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для надання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача у справі 19 жовтня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву з додатками, з якого вбачається, що реалізація послуг у сфері рекламного бізнесу хоча і відбувалася документально, проте без наявності у ТОВ Вісконт Сервіс , ТОВ АМТ-Україна , ТОВ Інвест Лайф необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу, а встановлені перевіркою обставини як кожна окремо, так і усі у сукупності вказують на відсутність фактів реального здійснення господарських операцій. Також відповідач стверджує, що проведення транзитних фінансових потоків не має реального характеру та спрямовано на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особа з метою штучного формування податкового кредиту. У задоволенні позову просив відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ед Хок Креатив Медіа Лаб з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт від 24 травня 2018 року №340/26-15-14-02-02/36676316, за висновками якого встановлені такі порушення:
- пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, 1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження товариством податку на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 280 512 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік у сумі - 276 732,00 грн., за 2016 рік - у сумі 3 780 грн.;
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 123 067,00 грн., у тому числі по періодах: травень 2015 року - 87 500,00 грн., серпень 2015 - 8400,00 грн., вересень 2015 року на суму 23 667,00 грн., листопад 2016 року на суму 3 500,00 грн.
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за жовтень 2015 року, лютий, липень, листопад 2016 року, вересень 2017 року;
- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки за договором від 01 травня 2016 року №01-05-2016 з компанією Creative Media Baltic, LTD (Латвійська Республіка) в сумі 56,98 євро (еквівалент 1 748,83 грн.);
- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01 квітня 2017 року;
- підпункт б пункту 176.2 статті 176 розділу ІV та підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року.
На підставі висновків Акту від 24 травня 2018 року відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року №00007141402 та №00007151402, не погодившись з яким позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та вважає висновки Акту та податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року необґрунтованими, такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені відповідачем без повного та всебічного дослідження наданих для перевірки документів та фактичних обставин, зокрема зазначаючи, що обставини відсутності у контрагентів виробничих активів та потужностей для реального здійснення господарської діяльності, спростовуються видами та особливостями наданих послуг, виконання яких не передбачає необхідності таких ресурсів. Окрім того, податковий орган, на думку позивача не врахував суті проведених між товариствами операцій, їх специфіки, не проаналізував первинну документацію, фактично навівши лише її перелік, та обмежився загальними узагальненнями вимог щодо усіх видів послуг та робіт.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до чинного податкового законодавства основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту від 24 травня 2018 року, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року ТОВ Ед Хок Креатив Медіа Лаб задекларовано в рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку в сумі 112 804 881 грн. На формування цих показників мало вплив надання послуг з медіа планування та організації розміщення рекламних матеріалів на телеканалах і радіостанціях України, в мережі Інтернет та на зовнішніх носіях (розміщення рекламно-інформаційних матеріалів на ТВ, радіо, в мережі Інтернет, зовнішніх носіях.
Перевіркою повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерських рахунках 31, 361, 362, 37, 64, 70, 71, 79 та інших в розрізі субрахунків банківських виписок, договорів, додатків до них, актів приймання-передачі послуг, видаткових накладних та інших документів та облікових регістрів встановлено їх заниження на загальну суму 1 558 400 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік - 1 537 400 грн., 2016 рік - 21 000 грн.
Отже, обсяг наданих до матеріалів справи документів для дослідження під час розгляду справи, збігається з тим обсягом, який перевірявся контролюючим органом.
В ході перевірки по взаємовідносинах позивача з ТОВ Вісконт Сервіс на загальну суму 142 000 грн., ТОВ АМТ-Україна на загальну суму 1 395 400 грн., ТОВ Інвест Лайв на загальну суму 21 000 грн., відповідачем встановлено, що зазначені підприємства-постачальники фактично не виконували роботи, проте дані бухгалтерського обліку свідчили про зворотне, з чого ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку, що відбувався перехід права власності на рекламні послуги від інших осіб до позивача, але встановити осіб, які фактично надавали рекламні послуги можливості немає. При цьому, надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт не підтверджують факту передачі послуг від вищезазначених контрагентів-постачальників до позивача, оскільки дефектність первинних документів підтверджується відсутністю послуг, відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, матеріалами судових справ за ознаками кримінальних правопорушень.
Виходячи з таких обставин, відповідач дійшов висновків, що ТОВ Ед Хок Креатив Медіа Лаб протягом періоду з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року безоплатно отримувало послуги від вищенаведених постачальників всього на загальну суму 1 558 400 грн.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Отже, за висновками перевірки позивачем було занижено показник доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 1 558 400 грн.
Пояснення щодо встановлених порушень керівними особами товариства не надавалися.
Встановлене порушення вплинуло на формування об`єкту оподаткування податку на додану вартість відповідних періодів, зокрема, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року товариством задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 2 149 900 грн., у тому числі по періодах:
- з 01 січня по 31 грудня 2015 року у загальній сумі +703 497 грн.;
- з 01 січня по 31 грудня 2016 року у загальній сумі +399 106 грн.;
- з 01 січня по 31 грудня 2017 року у загальній сумі +1 486 397 грн.
Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року контролюючим органом встановлено його заниження на загальну суму 1 558 400 грн.
На спростування наведених вище висновків відповідача, належних та достатніх доказів, окрім тих, що вже надавалися уповноваженим представника ГУ ДФС у м. Києві під час перевірки, суду не надано.
В частині виявлених порушень щодо податку на додану вартість перевіркою встановлено, що у рядку 10.1 Декларацій Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) показників за зазначений період у загальній сумі 20 164 488 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з оренди, компенсації комунальних платежів, придбання послуг з розміщення зовнішньої реклами, виготовлення рекламних матеріалів замовника, розміщення реклами в мережі Інтернет, та інше. Перевірка відображеного показника відбувалася на підставі таких документів: регістри синтетичного обліку - оборотно-сальдові відомості по рахунках 31, 631, 641, 644, договори, податкові накладні, товарні накладні, акти прийому-передачі (наданих послуг), банківські виписки, реєстри отриманих податкових накладних, при цьому встановлено завищення задекларованих товариством показників у колонці Б рядка 10.1 Декларацій на суму ПДВ 259 734 грн., у тому числі по періодах: квітень 2015 - 136 667 грн., травень 2015 року - 87 500 грн., серпень 2015 - 8 400 грн., вересень 2015 - 23 667 грн., листопад 2016 - 3 500 грн.
Через виявлення таких порушень до позивача спрямовано запит від 15 травня 2018 року щодо надання копій документів по взаємовідносинах з ТОВ АМТ-Україна та ТОВ Вісконт Сервіс за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
У відповідь від позивача по ТОВ АМТ-Україна отримано копію договору від 30 березня 2015 року №2704, з додатком № 1, копії актів здачі-приймання робіт від 30 та 31 травня 2015 року, копії ефірних довідок за квітень 2015 року ТМ Креон , за квітень 2015 року ТМ Дуфалак , копії банківських виписок; по ТОВ Вісконт Сервіс отримано копію договору про надання послуг та маркетингових сервісів №01/09/15 від 01 вересня 2015 року з додатком №1, Акт про надання послуг №1 від 23 вересня 2015 року, копію звіту та банківської виписки.
ТОВ АМТ-Україна виписано позивачу квитанцію від 01 серпня 2015 року на суму 50 400 грн., у тому числі ПДВ 8 400 грн. з номенклатурою послуг Розміщення рекламних матеріалів на телеканалах у липні 2015 року .
Згідно банківської виписки від 18 серпня 2015 року № 1927 позивачем було сплачено на користь ТОВ АМТ-Україна кошти у сумі 50 400 грн. за призначенням платежу послуги з розміщення рекламних матеріалів на носіях зовнішньої реклами в червні-липні 2015 року згідно рахунку №АМ-0106/16 від 01 червня 2015 року, інші платежі з таким призначенням, сплачених ТОВ АМТ-Україна відсутні.
Отже, для перевірки позивачем не надано жодного документа щодо отримання послуг з розміщення рекламних матеріалів на носіях зовнішньої реклами в червні-липні 2015 року, що також підтверджується відповіддю підприємства №5 від 16 травня 2018 року, з чого відповідач дійшов висновку, що такі документи відсутні, як і факт надання послуги.
Таких обставин позивачем протягом розгляду справи не спростовано, доказів зворотного не надано.
Судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ АМТ-Україна відбувалися на підставі договору №2704 від 30 березня 2015 року, відповідно до умов якого ТОВ АМТ-Україна як Виконавець та позивач як Замовник домовилися, що Виконавець на замовлення Замовника зобов`язаний надати послуги з розміщення реклами в ефірі телеканалів , а Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги.
До перевірки було надано дві ефірні довідки про підтвердження проходження рекламних роликів ТМ Дуфалак та ТМ Креон на телеканалі Інтер в регіональному режимі за квітень 2015 року, проте за травень такої довідки надано не було, через що до Телеканалу відповідачем спрямовано запит від 17 травня 2018 року № 23105/10/26-15-14-02 про надання інформації щодо виходів в ефір рекламних матеріалів з 01 квітня по 31 серпня 2015 року та інформації про замовників даної реклами. Також отримано відповідь від 22 травня 2018 року №269 згідно якої комплексне розміщення рекламних матеріалів на телеканалі Інтер здійснює ТОВ УА Медіа .
До УА Медіа також спрямовано запит від 23 травня 2018 року щодо надання вищезазначеної інформації та отримано відповідь від 22 травня 2018 року №269, що розміщення реклами лікарських засобів Дуфалак та Креон в ефірі телевізійного каналу в зазначений період відбувалося за замовленням виключно позивача відповідно до договору №УАМ-17032015 про надання рекламних послуг від 17 березня 2015 року. При цьому розрахунки проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок.
Відповідно до банківських виписок та бухгалтерських регістрів станом на 31 грудня 2015 року дебіторська заборгованість відсутня, документи підписувалися від імені директора товариства ОСОБА_1 , суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за відповідний період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.
По ТОВ АМТ Україна проведеною перевіркою встановлено, що остання звітність з ПДВ даним товариством подавалася за 2015 рік за нульовими показниками діяльності. Водночас, відповідно до поданої податкової звітності ТОВ АМТ Україна задекларовано за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року податковий кредит у розмірі 586513,00 грн. Також встановлено контрагентів-постачальників із загальною сумою ПДВ 474 147,86 грн., які згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року зареєстрували на адресу ТОВ АМТ-Україна 16 податкових накладних. Також встановлено, що ТОВ АМТ-Україна для надання послуг з розміщення рекламних матеріалів на телеканалах на адресу ТОВ Ед Хок Креатив Медіа Лав залучало сторонні організації, які у свою чергу не могли виконати роботи власними силами у зв`язку з відсутністю спеціалізованих робітників та відсутністю залучених сторонніх організацій для виконання даних робіт.
На підставі встановлених обставин відповідач зробив висновок, що реалізація послуг оформлювалася лише документально, без наявності у ТОВ АМТ-Україна необхідних виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу, що давало обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ АМТ-Україна відсутні ознаки реальності господарських операцій з позивачем.
По взаємовідносинах з ТОВ Вісконт Сервіс встановлено, що вони відбувалися на підставі договору від 01 вересня 2015 року № 01/09/15, відповідно до умов якого ТОВ Вісконт Сервіс як Виконавець, прийняло на себе зобов`язання надавати позивачу, як Замовнику, послуги та виконувати роботи з планування, організації та проведення рекламних компаній, а також виконувати інші супутні роботи/послуги, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи на умовах та у порядку, передбачених договором.
На підставі договору товариства підписали Акт надання послуги з розробки медіа стратегії з розміщення згідно додатку №1 від 07 вересня 2015 року до договору від 01 вересня 2015 року, також виписано податкову накладну №794 від 21 вересня 2015 року. Розрахунки проводилися у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок. Відповідно до банківських виписок та бухгалтерських регістрів дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду.
Водночас, по ТОВ Вісконт Сервіс встановлено, що остання звітність з ПДВ подана за березень 2016 року з нульовими показниками діяльності, працюючих осіб -1, фінансові звіти за 2015 рік не подавалися. За період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року задекларовано податковий кредит у розмірі 5 587 562,00 грн., при цьому встановлені контрагенти-постачальники, які згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних зареєстрували на адресу ТОВ Вісконт Сервіс податкові накладні з номенклатурою товарів - Послуги з розробки медіа стратегії з розміщення , однак фактично будь-які послуги відсутні, сторонні організації для надання зазначених послуг не залучалися, виходячи з чого відповідач дійшов висновку, що реалізація послуг оформлювалася лише документально, без наявності у ТОВ Вісконт Сервіс необхідних ресурсів, виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу, а отже, реальний характер здійснення господарських операцій з позивачем не відслідковується.
По взаємовідносинах з ТОВ Інвест Лайв в ході перевірки встановлено, що позивач мав співпрацював з цим товариством у листопаді 2016 року, водночас, основним видом діяльності ТОВ Інвест Лайв є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, остання звітність подавалася за січень 2017 року з нульовими показниками діяльності, фінансові звіти за 2015 рік підприємством не подавалася.
Позивачем жодної документації по взаємовідносинах з даним товариством не подавалася для перевірки, через що відповідачем направлявся запит №5 від 17 травня 2018 року щодо надання відповідних копій документів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, на що отримано відповідь від 17 травня 2018 року про відсутність таких документів.
Відповідно до поданої податкової звітності позивача за листопад 2016 року задекларовано податковий кредит з операцій з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7% з ТОВ Інвест Лайв на суму ПДВ 3 500,00 грн.
Станом на 31 грудня 2016 року дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня. Водночас, згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року контрагенти, які зареєстрували на адресу ТОВ Інвест Лайв податкові накладні з номенклатурою товарів - Броварський проспект на світлофорі 100 метрів до повороту на Зазимьє, Броварський проспект на світлофорі 100 метрів до поворота на Зазимьє, Набережне шосе між мостом Метро та мостом Патона, Окружна, Жулянський міст перед АЗС Сокар у бік Одеської площі, вул. Борщагівська/проспектт Повітрьофлотський відсутні.
Отже, перевіркою встановлено, що ТОВ Інвест Лайв для надання послуг з розміщення рекламних матеріалів на адресу позивача не залучало сторонні організації, також встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Таким чином, відповідач дійшов правомірного висновку, що реалізація послуг оформлювалася лише документально, без наявності необхідних ресурсів, що дає підстави вважати наявними обставини відсутності реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Інвест Лайв .
Іншого позивачем суду не доведено, не надано достатніх та переконливих доказів зворотного, через що висновки контролюючого органу щодо наявності ознак нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та товариствами АМТ-Україна , Вісконт Сервіс , Інвест Лайв є виправданими.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Проаналізувавши висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 24 травня 2018 року, а також дослідивши обсяг документів, наданий позивачем до матеріалів справи, суд не вважає належно підтвердженою реальність господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентами, не вбачається з матеріалів також реального, а не формального руху активів в процесі здійснення відповідної господарської операції.
Акт перевірки від 24 травня 2018 року містить детальний аналіз обставин недотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах.
Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2018 року №00007141402 та №00007151402 відповідають вищезазначеним вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та їх непідтвердженість достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕД ХОК Креатив Медіа Лаб до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2018 року №00007141402, №00007151402 - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ед Хок Креатив Медіа Лаб , адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-А, офіс 149, код ЄДРПОУ 36676316.
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004 (05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.
Суддя В.І. Келеберда
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2019 |
Оприлюднено | 01.08.2019 |
Номер документу | 83354542 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Келеберда В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні