Постанова

від 02.07.2007 по справі а19/151-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А19/151-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" липня 2007 р.                                                                   Справа № А19/151-07

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Карат» , м. Вишгород

До              1) Вишгородської міської ради, м. Вишгород

             2)  Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, м. Вишгород   

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю  “Агрохолдінг», м. Вишгород

Третя особа  на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору  Закрите

акціонерне товариство «Дніпрожилбуд», м. Київ

про визнання нечинним проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «Дніпрожилбуд»в частині погодження з органами архітектури, рішення п'ятої сесії Вишгородської міської ради 5-го скликання № 5/15 від 30.01.2007 р.   

                                                                                                   Головуючий суддя  Карпечкін Т.П.

                                                  секретар судового засідання (помічник судді) Десятникова В.Б.

Представники:

від позивача:  Маховець  (дов. № 76  від 14.04.2007 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи ТОВ «Агрохолдінг»: не з'явився;

від третьої особи ЗАТ «Дніпрожилбуд»: Осадчий В.Б. (дов. № 84 від 18.05.2007 р.).    

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.07.2007 р. о 14 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивна частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 09.07.2007 на 11 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 02.07.2007 року з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.    

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Карат»звернулося до суду з позовом до Вишгородської міської ради та  Вишгородської районної державної адміністрації в Київської області  про визнання нечинними проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «Дніпрожилбуд»в частині погодження з органом архітектури та рішення п'ятої сесії                      Вишгородської міської ради 5-го скликання № 5/15 від 30.01.2007 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2007 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості  третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Агрохолдінг»та призначено справу до розгляду на 14.05.2007 року.

14.05.2007 року ухвалою господарського суду Київської області залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ЗАТ «Дніпрожилбуд»та відкладено судове засідання на 25.06.2007 року.

Судове засіданні 25.06.2007 року у зв'язку з неявкою представників відповідача 1,  відповідача 2 та третьої особи  ТОВ “Агрохолдінг»було відкладено на 02.07.2007 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Вишгородська міська ради не вправі була приймати рішення, щодо передачі земельної ділянки в користування, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення право користування, щодо земельної ділянки було визначено на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 18.12.1978 №275 «Про відведення земельної ділянки Вишгородського заводу РТО під будівництво професійно-технічного училища».    

Третя особа ЗАТ «Дніпрожилбуд» проти позову заперечує посилаючись на те, що          відповідачі діяли в межах та на підставі чинного законодавства України, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідачі та третя особа  ТОВ “Агрохолдінг»належним чином повідомлені про час і місце судового засідання ухвалою суду від 14.05.2007 року  та повістками  від 14.05.2007 року та 25.06.2007 року, в судове засідання 02.07.2007 року не з'явилися,  вимоги ухвали суду не виконали, відзив на позов не надали.

За таких обставин, господарський суд відповідно до ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, та  без участі представників відповідача 1, відповідача 2  та третьої особи ТОВ “Агрохолдінг».

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи встановлено наступне.  

18 грудня 1978 року Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради народних депутатів Вишгородському заводу РТО, було виділено земельну ділянку площею 5,0 га на якій було розпочато будівництво (освоєння) з виділенням в 1988 році пускового комплексу “Учбово-курсовий комбінат”, який включав в себе:

-          Учбово-виробничі майстерні ;

-          Громадсько-побутовий  корпус;

-          Гуртожиток на 640 місць;

-          Спортивне ядро (стадіон) спрощеного типу, а також всі необхідні інженерні мережі і споруди для забезпечення життєдіяльності комплексу.

В період з 1978 року по 1988 рік. було виконано 67 % обсягу робіт (заходів) по всьому об'єкту “Учбово-курсовий комбінат”, а по об'єкту “Спортивне ядро”, розташованому по                пр. Шевченка в м. Вишгород, в складі: футбольне поле, кругові бігові доріжки, два сектори для легкоатлетичних видів спорту освоєно 100% фінансування і виконано всі обсяги робіт

Правонаступником Вишгородського заводу РТО стала Науково - виробнича фірма “Карат”, яка на підставі постанови Кабінету міністрів України від 07 грудня 1992 року N 686 “Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонері товариства” в 1996 році була перетворена в ВАТ “Карат”. До Статутного фонду ВАТ “Карат” увійшли об'єкти незавершеного будівництва  в тому числі і пусковий комплекс “Учбово-курсовий комбінат” до складу якого входив об'єкт незавершеного будівництва - “Спортивне ядро”(стадіон) загальною площею20932 м2, розташований на земельній ділянці переданій відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 30 січня 2007 року третій особі - ЗАТ «Дніпрожилбуд».

Отже, на момент винесення відповідачем спірного рішення, на земельній ділянці було розташовано об'єкт нерухомого майна належний позивачу, а саме об'єкт незавершеного будівництва - “Спортивне ядро”(стадіон) загальною площею 20932 м2.

Статтею 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII було встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

          Згідно ч. 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та  юридичними  особами здійснюється  шляхом  передачі  земельних  ділянок у власність або надання їх у користування.

     Пунктом 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001  № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування», зокрема, роз'яснено, що  обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України. У відповідних випадках слід мати на увазі, що частина третя статті 30 Земельного кодексу не ставить перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату (наприклад, у випадку купівлі-продажу будівлі). Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України.

          Таким чином, позивач на момент винесення оскаржуваного рішення був землекористувачем ділянки, на підставі Рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради народних депутатів від 18.12.1978 № 275 «Про відведення земельної ділянки Вишгородського заводу РТО під будівництво професійно-технічного училища», що було винесено до набуття чинності діючим Земельним Кодексом України, а також здійснював право користування в якості власника розташованого на земельній ділянці споруди.

         Рішенням відповідача 1 від 30 січня 2007 року «Про передачу ЗАТ «Дніпрожилбуд»для будівництва житлового мікрорайону (групи житлових будинків з дитячими дошкільним навчальним закладом та центром дитячої творчості) земельної ділянки на просп. Шевченка (між вул.. Космонавта Поповича та вул.. Шевченка) у м. Вишгороді»було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок ЗАТ «Дніпрожилбуд», а також передано вказану ділянку в оренду третій особі ЗАТ «Дніпрожилдбуд».

          Змістом ст.141 Земельного Кодексу України визначено вичерпні підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова  від  права  користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г)використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д)систематична несплата земельного податку або орендної плати.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          В матеріалах справи відсутні доказів того, що право користування земельною ділянкою позивача було припинено у встановленому законом порядку.

          Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої,  виконавчої та судової влади здійснюють свої   повноваження  у  встановлених  цією  Конституцією  межах  і відповідно до законів України.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо передачі земельної ділянки розташованої по пр. Шевченка в м. Вишгороді третій особі –ЗАТ «Дніпрожилбуд»є незаконними, оскільки відповідач не вправі був вчиняти вказані дії не припинивши у встановленому законом порядку право користування попереднього землекористувача.

          Відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, крім визначених в частині другої вказаної статті.

          Враховуючи ту обставину, що відповідно до змісту ст. 123-124 Земельного Кодексу України розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки перебуває в прямому зв'язку з діями відповідачів, щодо передачі земельної ділянки в оренду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання нечинними проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки ЗАТ «Дніпрожилбуд»в частині погодження з органом архітектури, підлягають задоволенню.

          Суд також приходить до висновку, що рішення п'ятої сесії Вишгородської міської ради 5-го скликання № 5/15 від 30.01.2007 суперечить нормам Земельного Кодексу України, а саме ст. ст. 116,123, 124, так, як на момент його прийняття право користування попереднього землекористувача не було припинено, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

          На підставі ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на відповідачів.

          Керуючись ст.ст. 69-72, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Карат»задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним проект землеустрою Вишгородської районної державної адміністрації щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Дніпрожилбуд» в частині погодження з органом архітектури.

          3.  Визнати нечинним рішення п'ятої сесії Вишгородської міської ради 5-го скликання від 30.01.2007 року № 5/15 про передачу ЗАТ “Дніпрожилбуд” для будівництва житлового мікрорайону (групи житлових будинків з дитячим дошкільним навчальним закладом та центром дитячої творчості) земельної ділянки площею 3,7143 га на проспекті Шевченка (між вул. Космонавта Поповича та вул. Шевченка) у м. Вишгород.

4. Стягнути з бюджету Вишгородської міської ради (код 04054866) на користь Відкритого акціонерного товариства “Карат” (код 14311784) 1,70 грн. судових витрат.

5. Стягнути з бюджету Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (код 02318114) на користь Відкритого акціонерного товариства “Карат” (код 14311784) 1,70 грн. судових витрат.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

              Суддя