Ухвала

від 31.07.2019 по справі 712/8872/19

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Ухвала

Іменем України

про скасування арешту майна

Справа №712/8872/19

Провадження №1-кс/712/5574/19

30липня 2019року м.Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000002900 від 20.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся представник ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" адвокат ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42018000000002900 від 20.11.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Клопотання мотивує тим, що 18.07.2019 ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" при зверненні до працівників АТ "Перший український міжнародний банк" відносно здійснення фінансових операцій з коштами, які знаходяться на банківських рахунках товариства у даному банку дізналось про накладення 05.07.2019 арешту на його рахунки на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.07.2019. Посадові особи товариства не були присутні при розгляді клопотання про накладення арешту. Вважає, що арешт на кошти на рахунках ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" накладено судом необгрунтовано, оскільки в ухвалі суду від 05.07.2019 безпідставно продубльовано необгрунтовані та жодним чином не доведені твердження щодо того, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, що слідчий в клопотанні довів необхідність накладення арешту на грошові кошти на вказаних рахунках, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.Однак, дане твердження є звичайним посиланням на відповідну норму закону. При цьому, зазначене вище твердження належним чином необгрунтовано та немотивоване, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можливо їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.Органом досудового слідства не було враховано, що грошові кошти у безготівковій формі на банківських рахунках (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів.Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку (ст. 160, 162 КПК України). Однак, в ухвалі суду не обумовлено жодного слова про те, що матеріали кримінального провадження містять банківські виписки про рух коштів по рахунках відкритих TOB «ТРАНСГАЗПРОМ» в АТ «Перший український міжнародний банк» (МФО 334851), якими підтверджується злочинний рух коштів через банківські рахунки відкриті юридичною особою ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ». В ухвалі слідчого судді взагалі не розкрито, яким чином грошові кошти в безготівковій формі, що знаходяться на рахунках у банківських установах, можуть зберегти на собі сліди злочину та містити відомості, які можуть бути використані як доказ. Посилання в ухвалі суду на те, що грошові кошти на банківських рахунках в безготівковій формі, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України є ніщо іншим, як звичайним цитуванням відповідної норми закону. Водночас, таке цитування вимог статті 98 не містить під собою жодних правових підстав із законодавчо-обґрунтованими аргументами.Кримінальне провадження на момент розгляду клопотання слідчим суддею здійснювалось за ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. При цьому, повідомлення про підозру у вчиненні злочину у вказаному кримінальному провадженні жодній посадовій особі ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» оголошено та/або вручено не було. В ухвалі суду від 05.07.19. не конкретизовано, яка саме із законодавчо визначених підстав ст.170 КПК України слугувала та застосована при задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються в безготівковій формі на банківських рахунках та надходять підприємству TOB «ТРАНСГАЗПРОМ» за розрахунковими операціями, в результаті здійснення господарської діяльності.Отже, наявність вищенаведених обставин свідчить про те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на грошовій кошти, стороною обвинувачення не було надано слідчому судді доказів, які б доводили, що кошти, на які накладено арешт, відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України.Із змісту ухвали чітко вбачається, що підставою для накладення арешту слугувало виключно клопотання сторони обвинувачення, яке обґрунтовано виключно припущеннями, які полягають у тому, що група осіб з числа громадян України використовуючи фінансові інструменти ПАТ «Банк «Український капітал», а також група компаній, пов`язаних з ТОВ «Укрінвест Групп» (ЄДРПОУ 36185007), діючи з відома службових осіб ПАТ «Банк «Український капітал», використовують підконтрольні їм суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, з метою вчинення протиправних діянь пов`язаних з впровадженням протиправних фінансових механізмів для ухилення від сплати податків, шляхом незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставного формування податкового кредиту з податку на додатну вартість для суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, сприяння у привласнені грошових коштів та легалізації доходів одержаних злочинним шляхом. При цьому, такі твердження є загальними висловлюваннями, які не містять жодної конкретизації та жодних доказових підтверджень.Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002900 за фактом вчинення правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч,2 ст.212 КК України, здійснюється з 20.11.18.Однак, впродовж періоду - з 20.11.2018 та до цього часу будь-яких експертних досліджень з приводу встановлення протиправних діянь, безпосередньо пов`язаних з впровадженням посадовими особами ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» фінансових механізмів для ухилення від сплати податків, шляхом незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ для суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки, сприяння у привласненні грошових коштів та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, органом досудового слідства не проводились. У зв`язку з цим, в ухвалі суду не зазначено жодної обставини, яка свідчить, вказує або підтверджує причетність юридичної особи ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» до незаконної діяльності, безпосередньо пов`язаної із:ухиленням від сплати податків. При цьому, не конкретизовано та не зазначено вид податку (прибуток, ПДВ, ПДФО), період та сума несплаченого податку. Відсутня будь-яка інформація про податкове повідомлення-рішення контролюючого органу ДФС, яким визначено суму несплаченого податкового зобов`язання, не зазначено до якого саме бюджету державного чи місцевого підприємство не сплатило податки;незаконним переведенням безготівкових коштів у готівку. При цьому, не зазначено розмір суми коштів, які підприємство незаконно та безпідставно перевело з безготівкової суми в готівку (в якому році, місяці відбулося таке переведення?);безпідставним формуванням податкового кредиту з ПДВ. При цьому, не зазначено жодного акту документальної перевірки контролюючого органу ДФС, не зазначено реквізити податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму податкового кредиту з ПДВ, також відсутня будь-яка інформація про розмір суми завищення податкового кредиту, (за який період звітний податковий період відбулося завищення податкового кредиту та за якими операціями, по якому контрагенту?). Не зазначено реквізитів жодної податкової накладної, яка у законодавчо визначені строки не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, але слугувала підставою при формуванні податкового кредиту для суб`єктів господарської діяльності реального сектору економіки;у привласненні грошових коштів. При цьому, не зазначено чиї саме кошти ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» привласнило;легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому, не зазначено розмір суми такого доходу, не конкретизовано спосіб впровадження протиправного фінансового механізму та в чому саме (в яких діях) він полягає;створення фіктивного підприємства. При цьому, не зазначено жодної обставини, яка вказує або підтверджує, відсутність у посадових осіб підприємства справжнього наміру здійснювати діяльність, що визначена в установчих документах ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ».В ухвалі суду від 05.07.2019. відсутні будь-які нормативно-правові обґрунтування, з посиланням на норми Податкового кодексу України, якими регулюється відносини у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту з ПДВ.Підприємство, ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» є самостійним суб`єктом господарювання та ніколи не належало до будь-яких груп компаній, пов`язаних з ТОВ «Укрінвест Груп». Разом з цим, слід відмітити, що згідно офіційних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), ТОВ «Укрінвест Груп» (ЄДРПОУ 36185007) також є самостійною одиницею - суб`єктом господарської діяльності та жодним чином не є пов`язаним з юридичною особою ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ».З огляду на всі вищезазначені обставин чітко вбачається, що у вказаному кримінальному провадженні, арешт, який накладено на кошти юридичної особи ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» суперечить вимогам ч.І ст.8, ст.170, ч.2, ч.4, п.2 ч.5 ст.173 КПК України та положенням ч.І ст.8, ч.2 ст.19, ст.41, ч.2, ч.3 ст.62 Конституції України, що є неприпустимим, а відтак, арешт, накладений ухвалою від 05.07.2019, підлягає скасуванню згідно ч. 2 ст.174 КПК України. У зв"язку з викладеним, представник ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою від 05.07.2019 по справі №712/8872/19, на грошові кошти, які надходять та знаходяться на рахунку ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 41334204) № НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4).

Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання звернувся з заявою про розгляд клопотання в його відсутність та просив врахувати докази в обгрунтування заявлених доводів.

Слідчий та прокурор в судове засідання скерували заяви про розгляд клопотання у їх відсутність, також у наданому суду запереченні просять відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002900 від 20.11.18 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.07.2019 накладено арешт на кошти, що надходять та вже знаходяться на рахунку ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 41334204) № НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) та заборону на видаткові операції по вказаному рахунку.

Підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження згідно ухвали слідчого судді є збереження майна, на яке спрямоване кримінальне правопорушення, та забезпечення цивільного позову.

В силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до п.2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2019 року, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що при розгляді клопотання про арешт стороною обвинувачення обгрунтовано достатні підстави для висновку, що грошові кошти на рахунках вказаних у клопотанні юридичних осіб можуть являтитсь предметом кримінального правопорушення, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, отже є речовими доказами і можуть бути приховані, використані чи передані, що обумовлює необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту із забороною видаткових операцій.

На підтвердженняобґрунтованості підозриу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, стороною обвинувачення були надані матеріали виконання ГУ БКОЗ СБ України доручень в рамках кримінального провадження №42018000000002900 від 20.11.18 щодо встановлення осіб, причетних до вчинення злочинів, матеріали Національного Банку України про фінансові операції клієнтів банків, направлені згідно з Законом України "Про боротьбу з організованою злочинністю" до правоохоронних органів для реагування та прийняття рішення у межах компетенції як такі, що можуть свідчити про організовану злочинну діяльність, а також протоколи допитів свідків у кримінальному провадженні, які на зазначеному етапі досудовогорозслідування буливизнані достатнімидля того,щоб переконатистороннього спостерігачау томущо могли бутивчинені кримінальніправопорушення,передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, підтвердженням такої позиції є практика Європейського суду з прав людини; при цьому мотиви прийнятого рішення, зокрема наведення аргументів, що переконали слідчого суддю у прийнятті рішення про задоволення чи відхилення клопотання слідчого, були наведені у межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування.

Також при накладенні арешту було враховано, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98КПК України.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно ч.2 ст.172 КПК України клопотання про арешт було розглянуте без повідомлення банку та власників рахунків, враховуючи доводи слідчого, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна з мотивів можливості до забезпечення кримінального провадження зняття грошових коштів з рахунків та вжиття заходів до приховування обставин кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

У клопотанніпро скасуванняарешту заявникпосилається нате,що твердженняслідства про причетність ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 41334204) до кримінальних правопорушень є необрунтованими. До клопотання про зняття арешту заявником подано штатний розпис товариства, договір оренди нежитлового приміщення, податкову декларацію з податку на додану вартість, фінансовий звіт суб`єкта підприємництва.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Суд вважає доводи заявника у заяві про скасування арешту та додані до неї докази такими, що спростовують доводи обвинувачення відповідність коштів на арештованих рахунках критерім ст.98 КК України як речових доказів, оскільки обгрунтування заявника не були спростовані стороною обвинувачення.

Враховуючи вказане, відсутні підстави для висновку про обгрунтованість подальшого арешту рахунків заявника, а тому, беручи до уваги, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,174,309,369-372,376 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арештна кошти,що надходятьта вжезнаходяться на рахунку ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (код ЄДРПОУ 41334204) № НОМЕР_1 , який відкрито в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) та заборону на видаткові операції по вказаному рахунку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали проголошений 31.07.2019р. о 10 год. 40 хв.